18 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 148/607/15-к
провадження № 51-137 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 15 травня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року,
установила:
Захисник звертався з касаційною скаргою про перевірку згаданих судових рішень у касаційному порядку. Подану скаргу через її невідповідність ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд) від 20 січня 2025 року було залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. У рішенні Суду також було зазначено, у чому саме полягали допущені недоліки скарги, і роз'яснено, що у разі невиконання вимог згаданої норми права в установлений строк касаційна скарга повертається особі, яка її подала.
У межах наданого строку ОСОБА_4 повторно звернулася до суду касаційної інстанції. Проте з тексту нового звернення убачається, що при його поданні вимог ст. 427 КПК знову не додержано й не усунуто недоліків, на які було вказано в ухвалі від 20 січня 2025 року.
Беручи до уваги правила п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути авторці на таких підставах.
Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження забезпечується у визначених законом випадках.
Приводом для ревізії судових рішень у касаційному порядку є звернення особи, зміст якого має кореспондуватися з нормативним урегулюванням.
У юридичному аспекті касаційна скарга - це документ, який перевіряється і розглядається Судом із урахуванням ч. 2 ст. 433 КПК, тобто насамперед у межах позиції скаржника та її правового обґрунтування. Тому в ст. 427 цього Кодексу законодавець установив конкретні вимоги до змісту скарги, наслідком недодержання яких є її повернення.
За положеннями згаданої статті, скаржниця повинна умотивувати свою позицію, зазначивши, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень з огляду на підстави для їх зміни або скасування судом касаційної інстанції, визначені в ст. 438 КПК. Тобто в скарзі необхідно відобразити, які конкретні норми закону істотно порушили суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оспорювані рішення. Необхідність викладення цього зумовлено принципом юридичної визначеності, корелюється з ч. 3 ст. 442 вказаного Кодексу і закріпленими в ч. 1 ст. 433 КПК приписами, згідно з якими на стадії касаційного провадження перевіряється саме правильність застосування норм матеріального й процесуального права.
Окресленого при поданні нової скарги не було враховано.
Так, за змістом нової скарги, її авторка просить суд скасувати оспорювані рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК. Однак, зазначаючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону через здійснення провадження за відсутності потерпілої, захисник не вказує, яким чином це порушує права засудженого, адже за правилами ст. 22 вказаного Кодексу кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, потерпіла не оскаржила в касаційному порядку судові рішення і не заявляла про недодержання її прав. Водночас захисник не наводить в аспекті статей 84-87, 91, 94, 370, 412 КПК обґрунтування допущення судами попередніх інстанцій таких порушень норм права, котрі з урахуванням установлених у справі фактів є істотними і зумовлюють обов'язкове скасування вироку й ухвали на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Натомість доводи скаржника переважно зводяться до тверджень про те, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях та недоведеність винуватості засудженого поза розумним сумнівом.
Також, наполягаючи на новому судовому розгляді захисник не обґрунтовує необхідності цього, з огляду на іншу позицію сторони захисту під час апеляційного провадження та положень статей 404, 407 КПК. Авторка скарги не наводить доводів, які би свідчили, що порушені в апеляційній скарзі питання не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не отримали відповідей.
Отже, у поданій захисником касаційній скарзі не викладено обґрунтування заявленої вимоги про скасування оспорюваних рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставах, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 429 цього Кодексу передбачено повернення касаційної скарги, якщо особа не усунула в установлений строк недоліків касаційної скарги, яку було залишено без руху. А тому, подану касаційну скаргу, належить повернути авторці.
Повернення скарги не перешкоджає новому зверненню до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 15 травня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3