Справа № 346/218/24
Провадження № 22-ц/4808/157/25
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.
Суддя-доповідач Максюта
13 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суду складі колегії суддів:
головуючої (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Пнівчук О.В.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Дикуна І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області про заміну та скасування заходу забезпечення позову, постановлену суддею Калинюком О.П. 26 листопада 2024 року в м. Коломия Івано-Франківської області,
встановив :
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт (а.с.1-3).
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дикун І.В., звернувся із клопотанням про заміну заходу забезпечення позову, вжитого в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт.
Зазначив, що з метою забезпечення позову ухвалоюКоломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року накладено арешт на все майно відповідача, незважаючи на те, що таким чином зупинено його діяльність. Вважає таке забезпечення позову неспівмірним до ціни позову, оскільки відповідач не має можливості реалізувати свою власність, щоб покрити витрати на будівництво та виконати зобов'язання перед іншими особами. Згідно інформаційної довідки від 15.11.2024 року №404002702, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до висновку №208 від 20.11.2024 року «Про оцінку вартості майна», вартість зазначеної квартири становить 1 857 460,00 грн. При цьому, ціна позову становить 108 202,00 грн. Зазначене підтверджує факт неспіврозмірності забезпечення позову.
Просив змінити захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року із накладення арешту на все майно ОСОБА_1 на накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_1 (а.с.14-15).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2024 року замінено захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року шляхом накладення арешту на все майно відповідача ОСОБА_1 на накладення арешту виключно на квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року у виді накладення арешту на все інше майно відповідача ОСОБА_1 . Встановлено заборону всім уповноваженим суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які дії, пов'язані з розпорядженням квартирою АДРЕСА_1 (а.с.59-62).
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на її незаконність, необґрунтованість та невідповідність фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач у клопотанні про заміну заходу забезпечення позову просить накласти арешт на квартиру та вказує на її ринкову вартість, що перевищує ціну позову.
Однак, згідно узвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на майно відповідача в межах спірної суми, заявленої до стягнення, а саме 108 202,00 грн. Тому вважає нелогічним заміну засобу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру, вартість якої перевищує суму стягнення у 10 разів.
Наголошує, що по своїй суті заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в заміні раніше прийнятого заходу на інший, передбачений законом захід, з одночасним припиненням раніше накладених заходів. А відтак при вирішенні відповідного питання слід в першу чергу з'ясовувати, чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору та чи існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов'язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.
За наведених підстав просить скасувати ухвалу суду (а.с.65-66).
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дикун І.В., подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що жодного доводу в обґрунтування задоволення вимог апеляційної скарги апелянтом не наведено. Розгляд справи триває фактично один рік і її розгляд затягується саме через дії позивача через заявлення клопотань, зокрема, на даний час відповідно до ухвали суду в даній справі призначена судова експертиза. Відповідач погодився на таке неспівмірне забезпечення позову, оскільки впевнений у тому, що позов не підлягає до задоволення. Просить залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.86-87).
Заяви (клопотання) учасників справи
У судове засідання не з'явився апелянт ОСОБА_2 , про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції на адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за його відсутності.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Дикуна І.В., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Зазначене узгоджується з роз'ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а також правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, серед іншого, що «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Відповідно до частин першої-третьої статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи.
За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим приймається ухвала.
Тлумачення положень частини першої статті 156 ЦПК України свідчить, що ЦПК України передбачає можливість заміни одного заходу забезпечення позову іншим, в тому числі здійснення заміни заходів забезпечення позову одного й того ж виду, перелік яких визначено в частині першій статті 150 ЦПК України, але щодо іншого майна.
Заміна заходів забезпечення позову передбачає заміну як виду, так і самого заходу у межах одного виду.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 922/1631/18 зазначено, що при вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов'язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв'язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи. Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.
До подібних висновків також дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 638/18499/18, провадження № 61-19248св19.
Встановлено, що ухвалоюКоломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року в порядку забезпечення позовних вимог ОСОБА_2 накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_1 в межах спірної суми, заявленої до стягнення, а саме 108 202,00 грн (а.с.12-13).
25 листопада 2024 року адвокат Дикун І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з клопотанням про заміну заходів забезпечення позову (а.с.14-15).
Задовольняючи клопотання про заміну заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином обґрунтував наявність підстав для заміни заходів забезпечення позову, такий вид забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами, забезпечить можливе виконання рішення суду про задоволення позовних вимог у даній справі.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено зі змісту заяви про заміну заходів забезпечення позову, представник відповідача фактично просить частково скасувати вжитий ухвалою суду захід забезпечення позову у виді накладення арешту на належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно в межах суми заборгованості 108 202,00 грн та зазначає, що вартість майна, , на яке він просить замінити захід забезпечення позову, становить 1 857 460,00 грн. Просить обмежитись арештом лише частини належного йому майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що не є заміною одного виду забезпечення позову іншим в розумінні ст. 156 ЦПК України.
Замінити вжитий судом захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача будь-яким іншим заходом, передбаченим частиною 1 ст. 150 ЦПК України, заявник не просить.
Окрім цього, відповідно до ч.4 ст. 156 ЦПК України, у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.
Як встановлено судом, відповідач зазначеним процесуальним правом не скористався.
Безпідставними також колегія суддів вважає посилання відповідача на неспівмірність вжитих судом заходів забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, у вигляді накладення арешту на все майно, оскільки ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року накладено арешт на майно відповідача лише в межах суми позову (108 202,00 грн).
Таким чином, у разі накладення державним або приватним виконавцем арешту на майно, вартість якого перевищує ціну позову і не узгоджується з ухвалою суду, такі дії виконавця можуть бути оскаржені відповідачем.
Це своє право відповідач також не реалізовує у спосіб подання відповідної скарги.
Доказів того, що вжиття судом заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у межах суми заявлених позовних вимог 108 202,50 грн перешкоджає здійсненню відповідачем господарської діяльності, матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що заміна судом заходу забезпечення позову, який просить застосувати представник відповідача шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, може запобігти ускладненню подальшого виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача.
В ухвалі про забезпечення позову застосований захід забезпечення, який узгоджується із вимогами процесуальних норм щодо забезпечення позову: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, тому підстав для заміни такого заходу забезпечення на інший, який не відповідає вимогам процесуального права, у суду не було.
З врахуванням наведеного, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дикун І.В. про заміну заходів забезпечення позову у даній справі, вжитих ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржене судове рішення в законній силі залишатись не може та відповідно до вимог п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про заміну заходу забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 374,375,381-384, 389,390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області про заміну та скасування заходу забезпечення позову від 26 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дикун Ігор Васильовича, про заміну заходу забезпечення позову, вжитого ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча І.О. Максюта
Судді: Л.В. Василишин
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 18 лютого 2025 року.