Справа № 348/1582/24
Провадження № 22-ц/4808/86/25
Головуючий у 1 інстанції Солодовніков Р. С.
Суддя-доповідач Максюта
13 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Бойчука І.В., Василишин Л.В.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, заінтересованої особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі зазаявою ОСОБА_3 , поданою в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шушкевич Світлана Михайлівна, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Солодовніковим Р.С. 21 жовтня 2024 року в м. Надвірна Івано-Франківської області,
В липні 2024 року ОСОБА_3 звернулася із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування своїх вимог заявниця вказала на те, що після смерті ОСОБА_5 (її батька), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилося спадкове майно, яке складається з: 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 ; частки земельної ділянки площею 0,2440 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,1336 га, що знаходиться в с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області. Її неповнолітні син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв належну йому частку у вказаному спадковому майні померлого ОСОБА_5 (свого діда), оскільки на день його смерті був неповнолітнім і був зареєстрованим разом зі спадкодавцем на час його смерті за однією ж адресою.
29 травня 2024 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина, як його законний представник, звернулася із заявою в Надвірнянську державну нотаріальну контору про видачу свідоцтва про право на належну йому частку в спадщині за заповітом померлого ОСОБА_5 , яка зареєстрована за №207.
Однак нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я її неповнолітнього сина ОСОБА_4 за заповітом після смерті його діда ОСОБА_5 , та рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Причиною була та підстава, що у заповіті, складеному ОСОБА_5 , посвідченому приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шушкевич С.М. 02 січня 2020 року за реєстром №2 прізвище спадкоємця зазначено ОСОБА_6 , однак згідно з відтворенням про його народження реєстру актів цивільного стану Іспанії, виданого секретарем Сонею Пальєх; Фернандо Рацс м.Мао (Менорка) 27 жовтня 2023 року, він значиться як ОСОБА_4 .
Просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності правовстановлюючого документу про те, що заповіт, складений 02 січня 2020 року ОСОБА_5 , що посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шушкевич С.М., зареєстрований в реєстрі за №2, належить ОСОБА_5 .
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задоволено.
Встановлено факт належності правовстановлюючого документу, а саме, що заповіт складений 02 січня 2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому він зробив розпорядження: все майно, з чого б воно не складалося і де б воно не було на день його смерті, заповідає гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шушкевич С.М. і зареєстрований в реєстрі за №2 належить ОСОБА_5 , який зробив розпорядження своїм майном на випадок своєї смерті і заповів його ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вказуючи, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд порушив норми процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить рішення скасувати і ухвалити нове.
02.01.2025р. заінтересованою особою ОСОБА_1 подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом Надвірнянським районним судом справи № 348/2949/24 за її позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Вислухавши думку сторін, перевіривши доводи заявника та дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Положеннями статей 251, 252 ЦПК України встановлено обов'язок та право суду зупинити провадження у справі.
Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Отже, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, передбачених статтею 251 ЦПК України, а за наявності підстав, визначених статтею 252 ЦПК України, має право як на зупинення, так і на відмову в зупиненні провадження у справі.
До того ж, зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що на підставі п.6 ч.1ст. 251 ЦПК України суд зупиняє провадження у справі лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв'язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов'язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01.02.2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) зроблено висновок, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі, що переглядається, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 348/2949/24.
Відтак, безпідставними є аргументи заявника про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 348/2949/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, оскільки відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі є тимчасовим припиненням всіх процесуальних дій у справі, що зумовлене настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зупинення провадження у справі не повинно призводити до необґрунтованого зволікання з розглядом справи.
Виходячи з предмету спору та складу учасників судового розгляду, а також виду провадження (окремого), колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справи до вирішення справи № 348/2949/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі суперечитиме принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.
Таким чином, клопотання ОСОБА_1 не дає підстав для висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження у справі, а тому колегія суддів вважає, що в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 222, 251, 381 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в даній справі відмовити.
Ухвала у касаційному порядку окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Судді: І.О. Максюта
І.В. Бойчук
Л.В. Василишин
Повний текст ухвали буде складено 18 лютого 2025 року.