Справа № 353/1121/24
Провадження № 22-ц/4808/327/25
Головуючий у 1 інстанції ЛУЩАК Н. І.
Суддя-доповідач Томин
17 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Пнівчук О.В., Луганської В.М.,
за участю секретаря Струтинської Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Голуба Григорія Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тлумацького районного суду від 18 грудня 2024 року, ухвалене в складі судді Лущак Н.І., у справі за позовом адвоката Голуба Григорія Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У листопаді 2024 року адвокат Голуб Г.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі по 10000 грн. щомісячно на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з вересня 2009 року, в якому в них народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 - син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_4 . Рішенням Тлумацького районного суду від 25.06.2019 року шлюб між ними розірвано, місцем проживання малолітніх дітей визначено місце проживання їх матері. Відповідач після розлучення уникає спілкування з дітьми, внаслідок чого позивач звернулася до Тлумацького районного суду з позовом про позбавлення його батьківських прав. Відповідач не цікавиться життям своїх синів, не допомагає в їх матеріальних та духовних потребах, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не бере участі у їх вихованні, не спілкується з ними, всі витрати на утримання дітей несе позивач.
Однак, позивач знаходиться у декретній відпустці, відповідно належного доходу для забезпечення дітей не має. Відповідач займається будівельно-ремонтними роботами, а також сільським господарством, вирощує сільськогосподарські культури та продає їх. Для цього має у володінні трактор та іншу сільськогосподарську техніку. Також відповідач займається рубкою дерев і продажем дров, для чого придбав необхідне устаткування. Від такої діяльності отримує доволі високий дохід. Отже, матеріальний стан відповідача стабільний та високий, що дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дітей у зазначеному розмірі. І такий розмір та спосіб стягнення аліментів не буде обтяжливим для відповідача і буде відповідати найнеобхіднішим витратам на дітей, їх інтересам та мінімальному рівню їх життя. Наявність у відповідача іншої сім'ї не є пересторогою та обмеженням у стягненні аліментів у розмірі, який просить стягувати позивач.
Посилаючись на зазначене, представник позивача просив задовольнити позов.
Рішенням Тлумацького районного суду від 18 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно. Стягнення розпочати з 15 листопада 2024 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.
На вказане судове рішення представник позивача - адвокат Голуб Г.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення.
Вважає, що висновки суду щодо розміру аліментів - 2500 грн. на кожну дитину є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, рівню цін та потребам дітей, навіть, враховуючи те, що і позивач намагається своїми силами забезпечити їх.
Вказує, що на утримання дітей у позивача значні витрати, серед яких основні: харчування вдома та комунальні витрати - 8000 грн.; харчування у школі - 3000 гривень; шкільне приладдя - 2000 гривень; прогулянки з друзями (кишенькові кошти), витрати на мобільний зв'язок - 2000 гривень; одяг - 5000 гривень; позашкільна діяльність (гуртки, захоплення, хобі) - 2000 гривень.
На даний час позивач перебуває у декретній відпустці, відповідно належного доходу для забезпечення дітей не має, отримує соціальну допомогу у сумі 2960 грн. Тому утримувати фінансово дітей їй допомагають родичі, а також другий чоловік ОСОБА_5 , з яким вони мають ще спільну дитину.
Відповідач є молодим та здоровим чоловіком, який протиправно ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків. Наявність у нього іншої сім'ї не є пересторогою та обмеженням у стягненні аліментів. При цьому, окрім як формальної незгоди з вимогами позивача, відповідачем не підтверджено жодного факту неможливості сплачувати аліменти у розмірі, в якому просить позивач.
Апелянт наголошує, що судова практика містить висновки про те, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).
Враховуючи, що діти проживають спільно з матір'ю, яка ними постійно опікується і об'єктивно несе всі витрати на їх утримання, та враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, вважає, що розмір аліментів, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дітей належить визначити в твердій грошовій сумі - 10000 грн. щомісячно на кожну дитину.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою. Стверджує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі по 2500 грн. на кожну дитину, врахував як інтереси дітей, так і його матеріальні можливості. Зазначає, що він надавав суду першої інстанції документи, які підтверджують відсутність офіційного доходу, вказував на нерегулярний та мінливий дохід, наявність інших зобов'язань, а саме: утримання дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та цивільної дружини, яка не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і в якої ще є старша дитина від першого шлюбу та відсутність на праві власності нерухомого майна. Суд врахував ці обставини, належним чином оцінив усі надані докази та ухвалив рішення, яке є обґрунтованим. Стверджує, що позивачем не надано жодних додаткових доказів, які б підтверджували необхідність збільшення розміру аліментів до 10000 грн. на кожну дитину, а заяви сторони позивача ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені належними доказами. Зазначає, що вимога позивача про стягнення аліментів у розмірі по 10000 грн. щомісячно на кожну дитину є неспівмірною з його доходами і суперечить принципам справедливості та розумності, закріпленим у ст. 7 Сімейного кодексу України. Натомість визначений судом розмір аліментів у сумі по 2500 грн. на кожну дитину забезпечує належний рівень утримання дітей з урахуванням рівня прожиткового мінімуму та доходів відповідача. Також зазначає, що Службою у справах дітей Тлумацької міської ради йому визначено час для побачень з дітьми, а у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав відмовлено. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та її представник - адвокат Голуб Г.С. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вирішила розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 03.09.2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 - син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 29.09.2010 року та серії НОМЕР_2 від 13.03.2012 року відповідно (а.с. 9, 11).
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2019 року шлюб між сторонами розірвано. Місцем проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 визначено місце проживання їхньої матері - ОСОБА_1 (а.с. 13-15).
Згідно повідомлення Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №147901 від 29.05.2024 року станом на 29.05.2024 року на виконанні Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкриті виконавчі провадження про стягнення аліментних платежів з ОСОБА_2 (відповідач) на користь ОСОБА_1 (позивач) не перебувають. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 не отримує аліментні платежі від ОСОБА_2 (а.с. 18).
Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21.10.2024 року №0914-24-02644 від 21.10.2024 року позивач ОСОБА_1 в період з січня 2024 року по червень 2024 року отримує соціальну допомогу в розмірі по 2960,00 грн. щомісячно (а.с. 19).
Згідно копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 13.05.2023 року відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 33).
За змістом Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 09.12.2024 року №0915-24-13040 від 09.12.2024 року за період з 2 кварталу 2024 року по 3 квартал 2024 року інформація про джерела/суми нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків щодо ОСОБА_2 відсутня (а.с. 34).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №406947705 від 06.12.2024 року відомості щодо права власності ОСОБА_2 в реєстрі відсутні (а.с. 35).
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.07.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служба у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав (а.с. 16-17). Рішенням Тлумацького районного суду від 15 січня 2025 року у задоволенні вказаного позову відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав, а також беручи до уваги поведінку відповідача, яка спрямована на покращення виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, оцінивши матеріальне та соціальне становище сторін, дійшов висновку, що з урахуванням обставин справи з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн. 00 копійок на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття.
Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із вказаним висновком, з огляду на наступне.
Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).
Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Вказаний розмір є мінімальною межею. Максимальна межа не встановлена, а розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з конкретних обставини, які мають значення для справи, які підтверджуються належними доказами.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач не надає позивачці матеріальної допомоги на утримання двох дітей. А відсутність у відповідача постійних джерел доходів в Україні не є підставою для сплати ним аліментів у меншому розмірі, так як відповідач є молодою людиною, працездатним, фізично здоровим, що дає можливість працевлаштуватися та отримувати відповідний дохід, що не спростовано останнім, і сплачувати аліменти на утримання дітей у рекомендованому розмірі, достатньому для їх належного утримання.
Разом з тим, подані в день судового засідання 17.02.2025 року представником апелянта письмові докази суд не бере до уваги, оскільки такі подано з порушенням встановленого ст. 83, ч. 3 ст. 367 ЦПК України строку.
Таким чином, враховуючи матеріали справи та вищевказані норми законодавства, мінімальний гарантований законом розмір аліментів на дитину (стаття 181 СК України), принцип диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), постійне зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності; що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, які повинні забезпечити належне утримання дітей до повноліття незалежно від розміру їх доходів; те, що двоє дітей сторін проживають з позивачкою та перебувають на її повному утриманні протягом тривалого часу; позивачка самостійно окрім утримання займається і вихованням двох неповнолітніх дітей; відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дітей, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру стягнутих аліментів. Вважає, що враховуючи інтереси сторін, неповнолітніх дітей та керуючись принципами розумності і справедливості (співмірності), необхідно стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 3500 грн. 00 коп. щомісячно до досягнення дітьми повноліття, що в сумі з утриманням від матері зможе забезпечити необхідний гармонійний розвиток дітей.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом збільшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 3500,00 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
В решті рішення необхідно залишити без змін.
З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги та те, що позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, в розмірі 1453 грн. 44 коп. слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави.
Згідно вимог пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому судове рішення у цій справі в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Голуба Григорія Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Тлумацького районного суду від 18 грудня 2024 року в частині розміру стягуваних аліментів змінити. Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в дохід держави судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, в розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) грн. 44 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: О.В. Пнівчук
В.М. Луганська
Повний текст постанови складено 18 лютого 2025 року.