Єдиний унікальний номер 722/334/25
Номер провадження 1-в/722/83/25
18 лютого 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни клопотання начальника державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покаранняу зв'язку із усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений,-
Начальник ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, у якому, посилаючись на вимоги Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, що набрав чинності 09.08.2024 року, а також на положення ч.1 ст. 5, ч.2 ст. 74 КК України, просив привести у відповідність із законодавством України вирок Тарутинського районного суду Одеської області від 27.03.2024 року, за яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбуває покарання в державній установі «Сокирянська виправна колонія (№67)» та на підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, вироку Саратського районного суду Одеської області від 06.06.2023 року.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання. Вважає, що засудженого ОСОБА_4 слід звільнити від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі за ч.2 ст. 190 КК України (по епізоду, яке мало місце 13.06.2021 року), призначеного вироком Саратського районного суду Одеської області від 06.06.2023 року, та за ч.2 ст. 190 КК України (по епізоду, яке мало місце 16.02.2021 року), призначеного вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 27.03.2024 року, у зв'язку із усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений. При цьому, зазначив, що ОСОБА_4 слід вважати засудженим за вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 27.03.2024 року року за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70, ч.1 ст. 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць.
Представник виправної колонії ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 в судове засідання не з?явилися, подавши до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши письмові докази та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання.
Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч.2 ст. 74 КК України.
Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст.58 Конституції України про зворотню дію законів та інших нормативно-правових актів та ст.5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.
Так, згідно з ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч.1 ст. 74 КК).
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана в ч.2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч.2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
Відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6,7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні),13-1,14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Як встановлено із матеріалів особової справи, вироком Саратського районного суду Одеської області від 06.06.2023 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 185 КК України та на підставі ч.1 ст. 70 КК України йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч.1, 4 ст. 71, п.1 ч.1 ст. 72, ч.3 ст. 78 КК України до покарання, визначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попередніми вироками, а саме за: вироком Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2020 року, Приморського районного суду м. Одеси від 11.01.2021 року, Вишгородського районного суду Київської області від 15.01.2021 року, та остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Крім цього, вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 27.03.2024 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 185 КК України та на підставі ч.1 ст. 70 КК України йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч.4 ст. 70, ч.1 ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком та за вироком Саратского районного суду Одеської області від 06.06.2023 року шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Як вбачається із мотивувальної частини вироку Саратского районного суду Одеської області від 06.06.2023 року, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, яке мало місце: 08.06.2021 року (на суму 4000,00 грн.); за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, яке мало місце: 13.06.2021 року (на суму 1300,00 грн.) та за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникнення у сховище, яке мало місце: 13.02.2022 року (на суму 5000,00 грн.)
Крім того, відповідно до мотивувальної частини вироку Тарутинського районного суду Одеської області від 27.03.2024 рокуза ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, яке мало місце 09.02.2021 року (на суму 2483,38 грн.) та за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, яке мало місце: 16.02.2021 року (на суму 629, 00 грн.), 21.04.2021 року (на суму 5160,00 грн.)
Відповідно до положення ч.2 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподатковиний мінімум доходів громадян це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2021 року складав 1135,00 грн. (2270,00 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1135,00 грн. х 2 = 2270,00 грн.
Відповідно неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2022 року складав 1240,50 грн. (2481,00 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1240,50 грн. х 2 = 2481,00 грн.
Згідно з ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно вироку Тарутинського районного суду Одеської області від 27.03.2024 року року, ОСОБА_4 вчинив викрадення чужого майна шляхом шахрайства16.02.2021 року на суму 629 грн., що станом на момент вчинення викрадання складає суму менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Також, згідно вироку Саратского районного суду Одеської області від 06.06.2023 року, ОСОБА_4 вчинив викрадення чужого майна шляхом шахрайства13.06.2021 року на суму 1300,00 грн., що станом на момент вчинення викрадання складає суму менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до положень ч.2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом звільнення засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого відбування покарання за ч.2 ст. 190 КК України (по епізоду шахрайства від 13.06.2021 року на суму 1300 грн.), призначеного вироком Саратського районного суду Одеської області від 06.06.2023 року, та за ч.2 ст.190 КК України (по епізоду шахрайства від 16.02.2021 року на суму 629 грн.), призначеного вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 27.03.2024 року, у зв'язку із усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
На пiдставi ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч.2 ст. 74 КК України, Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст. 369-372, 376, 392, 395, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,-
Клопотання задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі за ч.2 ст.190 КК України (по епізоду шахрайства від 13.06.2021 року на суму 1300 грн.), призначеного вироком Саратського районного суду Одеської області від 06.06.2023 року, та за ч.2 ст.190 КК України (по епізоду шахрайства від 16.02.2021 року на суму 629 грн.), призначеного вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 27.03.2024 року, у зв'язку із усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 27.03.2024 року за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70, ч.1 ст.72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1