Єдиний унікальний номер 722/867/24
Номер провадження 2/722/33/25
13 лютого 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Унгуряна С.В.
секретаря Ткач Н.П.
з участю:
представника позивача Змієвської Т.П.
представника відповідача Кузьміна А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,-
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 05.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103250122, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 20000 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.
17.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 року, який був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 року, який був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
На даний час заборгованість відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується прострочена заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості станом на 08.04.2024 року становить 127700 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20000 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 105500 грн.; заборгованість з комісії - 2200 грн.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 127700 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.
Представник позивача Змієвська Т.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та з наведених у позовній заяві підстав просила їх задовольнити в повному об'ємі. Просила стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 року, яка скаається з: тіла кредиту в розмірі 20000 грн.; комісії в розмірі 2200 грн.; відсотків за користування кредитом в розмірі 67500 грн., які були нараховані в період з 06.10.2021 року по 03.01.2022 року, тобто в межах строку дії договору; відсотки за період з 17.01.2022 року по 23.02.2022 року в розмірі 38000 грн., які були нараховані поза строками дії договору не як проценти за користування кредитом, а як міра відповідальності, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України за збільшеною і погодженою сторонами в п.4.2. Договору процентною ставкою.
Представник відповідача Кузьмін А.Р. на початку судового розгляду в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та, як вбачається із поданого відзиву на позов, вважав, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 28200 грн., з яких: 20000 грн. - основний борг; 2200 грн. - комісія; 6000 грн.- проценти за користування кредитом. При цьому, представник відповідача визнавав як факт укладення відповідачем кредитного договору, так і факт отримання ним на виконання умов договору кредитних коштів. В подальшому, представник відповідача Кузьмін А.Р., посилаючись на обставини, викладені ним у поданих додаткових поясненнях, не заперечуючи при цьому факту укладення кредитного договору та надходження на рахунок відповідача коштів в сумі 20000 грн., позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити в повному об'ємі, оскільки вважає, що позивачем не доведено факту перерахування відповідачу коштів за кредитним договором саме ТОВ «Мілоан» та відповідно наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та обставини, на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 05.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103250122, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 20000 грн., зі сплатою процентів, строком на 30 днів до 04.11.2021 року (а.с.6-10).
Пунктами 1.5.1 встановлено розмір комісії; пунктами 1.5.2 визначені проценти за користування кредитом, а п.1.6. визначено стандартну (базову) ставку за користування кредитом в розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п.2.2.2 нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
Пунктом 2.3. Договору передбачені умови пролонгації, у тому числі стандартної (п.2.3.1.2), згідно з яким позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування до 60 днів, і протягом цього періоду нараховуються проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою в п.1.6. договору (5%). З урахуванням п.п.4.1., 4.2. договору, пролонгація обумовлює складання оновлених графіків платежів.
Згідно із п.4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості, кредитодавець починаючи з наступного дня після закінчення строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою в п.1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.
Згідно з п.6.1 Договору, він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан».
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п.6.2 Договору).
За змістом п.6.3 Договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п.6.4 Договору). Кредитний договір прирівнюється до таких, що укладені у письмовій формі (п.6.5 договору).
Згідно п.7.1 кредитний договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до додатку №1 до договору про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 року заборгованість відповідача за вказаним договором мала бути сплачена 04.11.2021 р. в розмірі 29700 грн., з яких: 20000 грн. - сума кредиту; 7500 грн. - проценти за користування кредитом; 2200 грн. - комісія за надання кредиту (а.с.10).
17.01.2022 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №17-01/2022-54, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор) право грошової вимоги до позичальника, за договором про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 року, який був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.18-23).
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за договором про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 року, який був укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.24-29).
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що станом на 08.04.2024 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем за договором про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 року в розмірі 127700 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20000 грн.; заборгованість за відсотками в розмірі 105500 грн.; заборгованість за комісією 2200 грн. (а.с.16-17).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до вимог ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з умов пунктів 1.3, 1.4. договору про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 року, кредит надається строком на 30 днів з 05.10.2021 року, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 04.11.2021 року.
Відповідно до п.2.3.1.2 Договору позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6. Договору.
Однак, в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів пролонгації строку кредитування, зокрема доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п.п.4.1., 4.2. Договору.
При цьому, як встановлено із відомостей про щоденні нарахування та погашення, після закінчення строку дії договору про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 року позивачем нараховувалися проценти згідно п.1.6. та п.2.3.1.2 Договору, тобто після закінчення строку дії договору (а.с.14).
Згідно ст.ст.610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (справа №202/4494/16-ц).
Відтак, суд вважає безпідставним нарахування процентів після спливу терміну кредитування на підставі п.1.6. та п.2.3.1.2. Договору.
Крім цього, суд вважає необгрунтованими доводи, які викладені в позовній заяві та підтримані в судовому засіданні представником позивача щодо нарахування відповідачу процентів після спливу терміну кредитування в порядку, передбаченому п.4.2. Договору.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16), уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Під час судового розгляду представник позивача в судовому засіданні стверджувала, що нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою 5% поза строком кредитування є не нарахування процентів за користування кредитом, а мірою відповідальності, передбаченою ч.2 ст.625 ЦК України за збільшеною і погодженою сторонами в п.4.2. Договору процентною ставкою.
Разом з тим, суд вважає, що представником позивача не було доведено належними і допустимими доказами вказаних обставин, оскільки, як вбачається із вищезазначеної відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.14), нарахування відповідачу ОСОБА_1 процентів за стандартною (базовою) ставкою 5% поза строком кредитування здійснювалося не згідно п.4.2. Договору, а саме на підставі п.1.6. та п.2.3.1.2. Договору, тобто здійснено нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, що є неприпустимим.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим нарахування відсотків за користування кредитом у відповідності до погодженого графіка платежів (додаток №1 до договору) та відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 в розмірі 7500 грн., що разом із сумою тіла кредиту та комісією становитиме 29700 грн.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 слід задовольнити частково в розмірі 29700 грн. (20000 грн.+7500 грн.+2200 грн.=29700 грн.).
При цьому, суд вважає необгрунтованими доводи представника відповідача щодо недоведення факту отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 20000 грн.
Так, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження обставин щодо отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів позивачем надано копію платіжного доручення №33382644 від 05.10.2021 року, згідно якого залученим ТОВ «Мілоан» надавачем платіжних послуг ТОВ «ФК ЕЛАЄНС» на рахунок ОСОБА_1 було перераховано 20000 грн. за договором №103250122, що відповідає вимогам розділів 3-5 Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (а.с.13).
Крім цього, як встановлено із витребуваної з АТ «Універсал Банк» інформації за №БТ/148 від 07.01.2025 року, на платіжну картку ОСОБА_1 05.10.2021 року був зарахований платіж в сумі 20000 грн. Інших платежів на суму 20000 грн. на рахунок відповідача не надходило (а.с.205-206).
Таким чином, суд вважає, що сукупністю зазначених вище досліджених в судовому засіданні доказів достовірно доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 20000 грн. за договором про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 року. Натомість, представником відповідача, який заперечував вказані обставини, не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження своїх заперечень.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Згідно частин 1 та 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України).
На підтвердження понесених позивачем витрат по сплаті судового збору надано платіжну інструкцію від 23.04.2024 року, а понесених витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023 р.; платіжну інструкцію №0421260000 від 15.03.2024 року; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» затверджений Рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 року; заявку на надання юридичної допомоги №541 від 01.03.2024 року; витяг з акту №4 про надання юридичної допомоги від 08.03.2024 року.
Оскільки судом задоволено позовні вимоги на суму 29700 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 704,24 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5814,40 грн.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України рзмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням складності справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, реального обсягу виконаних адвокатом робіт та часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, а також враховуючи остаточну суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд, виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає, що клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.
Крім цього, з огляду на встановлені у даній справі обставини та досліджені на їх підтвердження докази, суд також не вбачає достатніх підстав, передбачених ст.262 ЦПК України, для постановлення при вирішення даного спору окремої ухвали, про що заявляв представник відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 212, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором про споживчий кредит №103250122 від 05.10.2021 року в розмірі 29700 (двадцять дев?ять тисяч сімсот) грн.;
В задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 24 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5814 (п?ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В.Унгурян
Повне судове рішення складено 17.02.2025 року.