Єдиний унікальний номер 722/296/25
Номер провадження 1-в/722/73/25
13 лютого 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни клопотання начальника державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покаранняу зв'язку із усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений, -
Начальник ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, у якому, посилаючись на вимоги Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, що набрав чинності 09.08.2024 року, а також на положення ч.1 ст. 5, ч.2 ст. 74 КК України, просив привести у відповідність із законодавством України вирок колегії судді Ленінського районного суду міста Кіровограда від 17.09.2020 року, за яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відбуває покарання в державній установі «Сокирянська виправна колонія (№67)» та вироку Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11.11.2019 року, який на підставі ч.1 ст. 71 КК України приєднаний до даного вироку.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки на момент вчинення ОСОБА_6 крадіжки сума викраденого становить більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Представник виправної колонії ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з?явилися, подавши до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши письмові докази та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання.
Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч.2 ст. 74 КК України.
Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст.58 Конституції України про зворотню дію законів та інших нормативно-правових актів та ст.5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.
Згідно з ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно з ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Вказана в ч.2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.
Відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6,7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні),13-1,14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Як встановлено із матеріалів особової справи, вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11.11.2019 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Крім цього, вироком колегії суддів Ленінського районного суду міста Кіровоград від 17.09.2020 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді 12 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_4 покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11.11.2019 року, та остаточно призначено йому покарання у виді 12 років 6 місяців позбавлення волі.
Як вбачається із мотивувальної частини вироку вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11.11.2019 року, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, яке мало місце 11.07.2019 року (на суму 1977,05 грн.)
Відповідно до положення ч.2 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподатковиний мінімум доходів громадян це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2019 року складав 960,50 грн. (1921,00 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2019 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 960,50 грн. х 2 = 1921,00 грн.
Згідно з ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно вироку Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 11.11.2019 року, ОСОБА_4 вчинив крадіжку 11.07.2019 року на суму 1977,00 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 не розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання начальника державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» про звільнення від відбування покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України, засудженого ОСОБА_4 слід відмовити.
На пiдставi ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч.2 ст. 74 КК України, Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст. 369-372, 376, 392, 395, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання начальника державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покаранняу зв'язку із усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1
Повний тест ухвали складено 17.02.2025 року.