Справа № 132/3893/24
3/132/162/25
Іменем України
17 лютого 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Сєлін Є.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Турове Золочівського району Харківської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого одну малолітню дитину, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, старшого солдата, водія-електрика відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП,
ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, водієм-електриком відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, старшим солдатом, в умовах особливого періоду - 18.11.2024 року о 17год.20хв. перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, виконував обов'язки військової служби, в нетверезому стані, а саме в стані наркотичного сп'яніння, що зафіксовано у висновку медичного огляду, складеному 18.11.2024 року о 18год.35хв. черговим лікарем Комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради ОСОБА_3 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
В судовому засіданні 14.02.2025 року, ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав, зазначивши, що 18.11.2024 року о 17год.20хв. під час виконання ним обов'язків військової служби, він перебував в тверезому стані, а тому просив суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, через відсутність складу адміністративного правопорушення.
17.02.2025 року ОСОБА_2 до суду не з'явився. Його захисник - адвокат Лещенко С.В. у поданому клопотанні від 17.02.2025 року, просила суд його розглянути за її відсутності та відсутності ОСОБА_2 .
Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв'язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.
Велика палата Верховного суду у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18, звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).
У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Згідно сталої правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 520/5386/15-ц, від 24.10.2024 року у справі № 752/8103/13-ц, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст.268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справ за ч.3 ст.172-20 КУпАП, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за можливе завершити розгляд справи за відсутності ОСОБА_4 та його захисника - адвоката Лещенко С.В., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст.268 КУпАП, оскільки судом у їх присутності, в судовому засіданні 14.02.2025 року, у порядку, визначеному ст.279 КУпАП, був оголошений протокол про адміністративне правопорушення, заслухано їх пояснення щодо події, які мали місце 18.11.2024 року, досліджено докази, та вирішені клопотання.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно приписів статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії НГУ № 335024 від 19.11.2024 року слідує, що ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, водієм-електриком відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, старшим солдатом, в умовах особливого періоду - 18.11.2024 року о 17год.20хв. перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, виконував обов'язки військової служби, в нетверезому стані, а саме в стані наркотичного сп'яніння, що зафіксовано у висновку медичного огляду, складеному 18.11.2024 року о 18год.35хв. черговим лікарем Комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради ОСОБА_3 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 551-ХІV, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною 3 статті 172-20 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Об'єктом правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисних діях щодо розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, а також виконання службових обов'язків у нетверезому стані.
Кваліфікуючі ознаки вчинення правопорушення в умовах особливого періоду.
За змістом частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022 року), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:
протоколом серії НГУ № 335024 про військове адміністративне правопорушення, передбачене с.3 ст.172-20 КУпАП від 19.11.2024 року;
копією військового квитка серії НОМЕР_4 від 07.10.2022 року;
письмовим поясненням ОСОБА_2 від 19.11.2024 року;
письмовим поясненням ОСОБА_5 від 19.11.2024 року;
висновком медичного огляду, складеним 18.11.2024 року о 18год.35хв. лікарем Комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради ОСОБА_3 .
Так, відповідно до протоколу серії НГУ № 335024 про військове адміністративне правопорушення, передбачене с.3 ст.172-20 КУпАП від 19.11.2024 року, ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, водієм-електриком відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, старшим солдатом, в умовах особливого періоду - 18.11.2024 року о 17год.20хв. перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, виконував обов'язки військової служби, в нетверезому стані, а саме в стані наркотичного сп'яніння, що зафіксовано у висновку медичного огляду, складеному 18.11.2024 року о 18год.35хв. черговим лікарем Комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради ОСОБА_3 .
Обставини, які викладені у протоколі підтверджуються наступними доказами:
копією військового квитка серії НОМЕР_4 від 07.10.2022 року, згідно якого, ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, водієм-електриком відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, старшим солдатом;
письмовим поясненням ОСОБА_2 від 19.11.2024 року, згідно якого, ОСОБА_2 підтверджує, що 18.11.2024 року о 17год.20хв. перебував на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, де виконував обов'язки військової служби, під час чого у нього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку із чим його було направлено на медичний огляд;
письмовим поясненням ОСОБА_5 від 19.11.2024 року, згідно якого, за наявності ознак зокрема наркотичного сп'яніння у військовослужбовця ОСОБА_2 , останнього було доправлено до Комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради, де проведений його медичний огляд, який підтвердив, що ОСОБА_2 перебував у стані наркотичного сп'яніння;
висновком медичного огляду, складеним 18.11.2024 року о 18год.35хв. лікарем Комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради ОСОБА_3 , згідно якого, військовослужбовець ОСОБА_2 на підставі направлення начальника медичної служби секції тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника медичної служби ОСОБА_6 від 18.11.2024 року, був доставлений до Комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради, де 18.11.2024 року о 18год.30хв. був проведений медичний огляд ОСОБА_2 , за наслідками проведення якого встановлено, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до положень частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно приписів статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт перебування військовослужбовця військової служби за мобілізацією, водія-електрика відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного обслуговування озброєння та військової техніки 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, старшого солдата ОСОБА_2 - 18.11.2024 року о 17год.20хв. на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, де він виконував обов'язки військової служби, в нетверезому стані, а саме в стані наркотичного сп'яніння, в умовах особливого періоду, а саме під час дії воєнного стану, знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за частиною 3 статті 172-20 КУпАП правильно кваліфіковано.
Доводи, твердження, а також надані особою, яку притягують до адміністративної відповідальності та її захисником, документи не спростовують вищезазначених доказів, а спрямовані виключно на уникнення винною особою відповідальності за скоєне.
Клопотання про виклик та допит в якості свідка начальника медичної служби секції тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника медичної служби ОСОБА_6 , не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав:
Відповідно до норм КУпАП обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, перевіряються у спосіб та в порядок, що встановлений статтями 251, 252, 280 КУпАП.
Згідно частини 1 статті 272 КУпАП, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню поданій справі.
Цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.
Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №161/5372/17.
Як вбачається з матеріалів справи, начальник медичної служби секції тилу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковник медичної служби ОСОБА_7 складав направлення старшого солдата ОСОБА_2 на проведення медичного огляду на встановлення факту вживання алкоголю і ступеню сп'яніння, а також факту вживання наркотичних речовин, на підставі якого Комунальним некомерційним підприємством «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради, був проведений медичний огляд останнього, за результатом якого складений висновок медичного огляду №2215 від 18.11.2024 року.
Листом від 13.02.2025 року № 50/28/12-1235, т.в.о.командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковник ОСОБА_8 повідомив, що забезпечити явку ОСОБА_7 до суду, не має можливості, оскільки останній на підставі наказу командира військової частини від 16.12.2024 року № 399, виключений зі списків особового складу військової частини та направлений для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) з 17.12.2024 року.
Повторне клопотання про виклик ОСОБА_7 та забезпечення його присутності в суді, заявлено адвокатом Лещенко С.В. за день, до закінчення строків накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 , визначених ст.38 КУпАП, а тому суд, розцінює його, як зловживання процесуальними правами.
Стосовно клопотання про витребування зразків біологічного середовища та проведення експертного дослідження щодо них, яке заявлено адвокатом Лещенко С.В. за декілька днів, що залишились до закінчення строків накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 , визначених ст.38 КУпАП, то воно також не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Положеннями статті 267 КУпАП визначено порядок оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, відповідно до яких адміністративне затримання, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
З цією метою, пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року № 1413/27858, гарантовано збереження зразків біологічного середовища протягом 90 днів, які відібрані для лабораторного дослідження.
Таким чином, питання про оскарження висновку лікаря необхідно ініціювати в межах строку зберігання зразків біологічного середовища.
Як вбачається з листа Комунального некомерційного підприємства «Центр терапії залежностей «Соціотерапія» Вінницької обласної ради № 2215 від 18.11.2024 року, зразки біологічного середовища у старшого солдата ОСОБА_2 відібрані 18.11.2024 року, та відповідно до положень п.10 р.ІІІ вищезазначеної Інструкції, підлягали зберіганню протягом 90 днів, тобто до 15.02.2025 року.
Заходи забезпечення провадження у даній справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 не оскаржував, та його захисником - адвокатом Лещенко С.В. з моменту вступу у справу з 10.01.2025 року, це питання не ініціювалось.
Подання клопотання про витребування зразків біологічного середовища та проведення експертного дослідження щодо них, поза межами строку зберігання зразків біологічного середовища, визначеного п.10 р.ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та за декілька днів до закінчення строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст.38 КУпАП, є зловживанням процесуальним правом.
Суд у справі про адміністративне правопорушення вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд та віднесені до його повноважень КУпАП, а також в межах інкримінованого особі правопорушення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення.
В сенсі положень статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На переконання суду, матеріали справи містять достатні дані щодо обставин подій, які мали місце 18.11.2024 року. Наявні докази оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП та не потребували додаткового виклику свідків, а також витребування додаткових матеріалів (доказів).
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Санкцією частини 3 статті 172-20 КУпАП (в редакції закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення) передбачене покарання у виді штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість та достатність застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді мінімального штрафу, передбаченого санкцією ч.3 ст.172-20 КУпАП, а саме у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп.
При вирішенні питання про накладення цього адміністративного стягнення, суд відповідно до вимог статті 33 КУпАП, у повній мірі врахував характер вчиненого ним правопорушення, який завдає шкоди позитивному авторитету як військовослужбовця, так і військової служби в цілому, впливає на боєздатність військової частини, знижує рівень готовності до виконання завдань за призначенням та дисципліни.
Дане стягнення на думку суду буде необхідним та достатнім для його виховання, попередження вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Дана справа не стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій.
З урахуванням цього, з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605грн.60коп.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 172-20, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA978999980313060106000002776, отримувач: ГУК у Він.обл./м.Калинівка/21081100, код ЄДРПОУ 37979858, Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081100.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 605грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя