Справа № 342/14/25
Провадження № 3/342/65/2025
18 лютого 2025 року м. Городенка
Суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області Гайдич Р.М., ознайомившись із матеріалами справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління агентства меліорації та рибного господарства у Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , громадянку України (так зазначено в протоколі),
за ч.1 ст.88-1 КУпАП,
В протоколі ІФ №000234 від 23.12.2024, який поступив до суду 03.02.2025, зазначено, що 23.12.2024 о 10-30 год ОСОБА_1 здійснювала продаж живої риби, без відповідних документів. Не надала відповідних дозвільних документів відповідно до ст.63 ЗУ «Про тваринний світ». З приводу вилучення виявленої риби короп - 14 екземплярів, вагою 6,8 кг, карась - 32 екземпляри, вагою 7 кг, зазначено, що не вилучалось.
В судове засідання ОСОБА_2 не прибула. Про час і місце розгляду справи повідомлялась у передбачений законодавством спосіб шляхом отримання судової повістки. Будь-яких клопотань від ОСОБА_2 до суду, які б перешкоджали розгляду справи без її участі, не надходило.
Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного висновку.
Частиною 2 статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
В протоколі ІФ №000234 від 23.12.2024, який поступив до суду 03.02.2025 після направлення суддею Федів на доопрацювання, зазначено, що 23.12.2024 о 10-30 год ОСОБА_1 здійснювала продаж живої риби, без відповідних документів. В протоколі не зазначено місця вчинення інкримінованого ОСОБА_2 правопорушення.
На виконання вимог постанови суду, працівниками Управління агентства меліорації та рибного господарства у Івано-Франківській області зазначено, що місцем вчинення слід вважати місце складання протоколу «м.Городенка, ринок стихійний».
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису... Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що "обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення". Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Згідно з ч.1 ст.256 КУпАПу протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
В протоколі ІФ №000234 зазначено головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів ОСОБА_3 , що правопорушення вчинено о 10-30 год. без зазначення місця скоєння інкримінованого ОСОБА_2 правопорушення.
Іншого протоколу із зазначенням місця скоєння правопорушення, якій працівники Управління агентства меліорації та рибного господарства у Івано-Франківській області інкримінують правопорушення, не зважаючи на направлення матеріалів даної справи згідно постанови суду на до оформлення, до суду не надходило.
Також до протоколу не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 здійснювала 23.12.2024 саме торгівлю рибою з порушенням вимог чинного законодавства.
Відсутні пояснення самої ОСОБА_2 , будь-яких свідків, чеки чи якісь інші розрахункові документи, які б підтверджували реалізацію нею риби, тощо.
А додано тільки фото риби, яка знаходиться в якихось ємностях, що не може бути беззаперечним доказом здійснення Лазорко торгівля рибою в м.Городенка 23.12.2024 о 10-30 год.
Суд звертає увагу, що як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією статтею передбачена за порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об'єктів тваринного або рослинного світу.
Тобто, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, полягає в порушенні порядку придбання, збуту чи розповсюдження об'єктів тваринного або рослинного світу.
Диспозиція ч. 1 ст. 88-1 КУпАП є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто, відсилає до інших нормативних актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають порядок придбання, збуту чи розповсюдження об'єктів тваринного або рослинного світу.
Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Такими нормативними актами, зокрема, являються ЗУ «Про тваринний світ», ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ЗУ «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 06.02.2003 № 486-IV, Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України N 1126 від 18 липня 1998 р. , Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України № 369 від 08.07.1996 року, Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України №185 від 11.07.2003.
В протоколі ІФ №000234 міститься покликання на порушення ОСОБА_2 вимог ст.63 ЗУ «Про тваринний світ».
Однак фабула даної статті є об'ємною та гласить тільки про загальну відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
А у протоколі ІФ № 000234 не зазначено, нормативно-правовий акт, який вказує на порушення конкретних пунктів, що регулюють придбання, збут чи розповсюдження об'єктів тваринного або рослинного світу.
Це свідчить про відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення належного посилання на конкретну норму закону чи нормативно-правового акту, яку порушила ОСОБА_2 на думку головного державного інспектора Бойчук О.Й., що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, і відсутність цих даних прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28.10.2003 у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
Суд звертає увагу на приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практика Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, відповідно до яких суд, будучи неупередженим і безстороннім, не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обов'язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладений на суд.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням практики ЄСПЛ та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд вважає, що факт вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, не доведений.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За даних обставин суд приходить до висновку, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі за недоведеністю наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП.
На підставі викладеного, ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 88-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Городенківський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: Гайдич Р. М.