"05" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1747/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 916/1747/24
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕПТ-АГРО"
про витребування майна та стягнення заборгованості
за участю представників:
від позивача: Шевченко А.О. /довіреність №13623-К-Н-О від 28.08.2024/
від відповідача: Гонтаренко А.К. /ордер серія ВТ №1049309 від 11.06.2024/
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕПТ-АГРО" з позовом, в якому просить Господарський суд Одеської області:
- витребувати у ТОВ "АДЕПТ-АГРО" на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" транспортний засіб: марка - Toyota Highlander Hybrid 2,5 e-CVT-Elegance , НОМЕР_1, рік .виробництва - 2021.
- стягнути з ТОВ "АДЕПТ-АГРО" на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" заборгованість за договором фінансового лізингу № № HECFFLOWWPUAA-1 вiд 20.07.2021 р., яка складається з: 436767,85 грн.- несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 3589,46 грн. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, а разом 440357,31 грн.
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № HECFFLOWWPUAA-1 від 20.07.2021.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишено без руху, із встановленням останньому строку для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали суду.
06.05.2024 за вх.№18240/24 господарським судом одержано заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2024 прийнято до розгляду позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.06.2024.
11.06.2024 за вх.№23119/24 господарським судом одержано від позивача заяву про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі.
12.06.2024 за вх.№23146/24 господарським судом одержано від відповідача клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
У підготовчому засіданні 12.06.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання за вх.№23146/24, продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.07.2024.
22.07.2024 за вх.№27691/24 господарським судом одержано від відповідача клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
У судовому засіданні 22.07.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання за вх.№27691/24 та підготовче засідання відкладено на 07.08.2024.
У підготовчому засіданні 22.07.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 11.09.2024.
11.09.2024 за вх.№31131/24 господарським судом одержано заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості, в якій відповідач просить суд закрити провадження у справі № 916/1747/24 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адепт-Агро» на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за договором фінансового лізингу № HECFFLOWWPUAA-1 вiд 20.07.2021 разом всього в розмірі 440 357,31 грн., що складається з: 436 767,85 грн. заборгованості в якості несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 3 589,46 грн. в якості сплати заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу. При цьому відповідач повідомив суд про те, що 11.09.2024 на електронну адресу позивача представником відповідача - адвокатом Гонтаренко А.К. з використанням електронно-цифрованого підпису подано заяву за Вих.№01/11.09.2024р. про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог по Договору фінансового лізингу№ HECFFLOWWPUAA-1 вiд 20.07.2021. Така ж сама заява, аналогічного змісту подана 11.09.2024 року ТОВ «Адепт-Агро» в особі директора Бахметьєва Григорія Володимировича поштою.
11.09.2024 судове засідання не відбулося, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги та ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 учасників справи в порядку ст.120 ГПК України повідомлено про призначення судового засідання на 02.10.2024.
01.10.2024 за вх.№35748/24 господарським судом одержано заяву про визнання недійсним пов'язаного з предметом спору правочину, в якій позивач просить суд визнати недійсним з моменту вчинення односторонній правочин у формі заяви про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог вих.№01/11.09.2024р. від 11.09.2024.
Також 01.10.2024 за вх.№35745/24 господарським судом одержано заяву, в якій позивач просить суд повернутись до розгляду справи №916/1747/24 на стадію підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про повернення до розгляду справи №916/1747/24 на стадію підготовчого провадження за вх.№35745/24 від 01.10.2024 задоволено. Постановлено повернутися до стадії підготовчого провадження у справі №916/1747/24 та призначено підготовче засідання на 21.10.2024.
У підготовчому засіданні 21.10.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою прийнято до розгляду заяву позивача про визнання недійсним пов'язаного з предметом спору правочину за вх.№35748/24 від 01.10.2024 та відкладено підготовче засідання на 18.11.2024.
У підготовчому засіданні 18.11.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання на 04.12.2024.
У підготовчому засіданні 04.12.2024 судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 15.01.2025.
У судовому засіданні 15.01.2025 судом постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 05.02.2025.
24.01.2025 за вх.№2525/25 господарським судом одержано письмову промову позивача у судових дебатах.
У судовому засіданні 05.02.2025, за участю представників сторін, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, з метою повного та всебічного розгляду даної справи, необхідністю забезпечення можливості учасникам процесу реалізації відповідних процесуальних прав, з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, господарським судом розглянуто дану справу у розумний строк відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стислий виклад позиції позивача:
- АТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за Договором лізингу виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу за актом прийому-передачі. Разом з цим, в порушення умов Договору Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв'язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування 440357,31 грн.
- Матеріалами справи підтверджується, що Банк придбав за замовленням ТОВ «АДЕПТ-АГРО» у продавця ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" визначений предмет лізингу та передав його лізингоодержувачу ТОВ «АДЕПТ-АГРО» згідно акту прийому передачі майна. Оскільки майно передано лізингоодержувачу, він позбавлений вимагати повернення авансу на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.
- Продавцем виступає саме ТОВ "АВТО-ПЛАЗА", а не АТ КБ "ПриватБанк". Вибір продавця зроблений лізингоодержувачем, що підтверджується Заявою-ТЕО на отримання фінансового лізингу, в якій зазначена вартість легкового транспорту Toyota Highlander Hybrid з точністю до однієї гривні - 1341141.00 грн. Зазначене свідчить, що ТОВ «АДЕПТ-АГРО» попередньо контактував з продавцем ТОВ "АВТО-ПЛАЗА", дізнався про наявність товару, його вартість та звернувся до Банку з відповідною Заявою-ТЕО.
- Оскільки розірвання договору відбулось після передачі предмета лізингу, ТОВ «АДЕПТ-АГРО» позбавлене права вимагати повернення авансу, як суми, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу, обов'язок сплати якої передбачено договором фінансового лізингу. Таким чином, вчинений односторонній правочин у формі Заяви про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 01/11.09.2024р. від 11.09.2024 року суперечить нормам ЦК України та ЗУ "Про фінансовий лізинг", а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.
- Матеріалами справи не підтверджується вчинення самого одностороннього правочину, правочину, оскільки односторонній правочин у формі Заяви про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 01/11.09.2024р. від 11.09.2024 року підписаний адвокатом відповідача, проте будь-яких договорів або довіреностей, які би надавали йому таке право матеріали справи не містять.
Стислий виклад позиції відповідача:
- Зобов'язання ТОВ «Адепт-Агро» зі сплати заборгованості за договором фінансового лізингу №HECFFLOWWPUAA-1 вiд 20.07.2021 р. разом всього в розмірі 440 357,31 грн., в частині сплати: 436 767,85 грн. в якості несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 3 589,46 грн. в якості сплати заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, що пред'явлено банком до стягнення по цій справі, припинилися з моменту вчинення ТОВ «Адепт-Агро» заяви про зарахування у визначеному порядку, а саме з 11.09.2024.
Обставини справи, встановлені судом
20.07.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адепт-Агро" у (Лізингоодержувач, відповідач) укладений договір фінансового лізингу №HECFFLOWWPUAA-1 від 20.07.2021, згідно з яким Банк зобов'язується набути у власність у ТОВ АВТО-ПЛАЗА ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ (Продавець) предмет(ти) лізингу (Майно) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій (Додаток №1), та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому Договорі, а Лізингоодержувач зобов'язується сплатити Банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором.
Відповідно до п.1.2 договору строк Лізингу - 24 місяців, що обчислюється з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі Майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі Майна Лізингоодержувачу.
Згідно з п.2.1 договору загальна вартість Майна за цим Договором становить 1119136,35 грн., ПДВ 223827,27 грн., усього до сплати 1342963,62грн., у т.ч. вартість пристрою GPS зі встановленням у розмірі 1822,62 грн.
Загальна вартість Майна за цим Договором складається з:
- авансового платежу Лізингоодержувача в рахунок викупу Майна, що становить 469399,35 грн. (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочого дня з моменту підписання цього Договору (п.2.1.1.1);
- загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого Лізингоодержувачу Майна - 871741,65 грн. (з ПДВ), згідно з Додатком 2 до цього Договору (п.2.1.1.2);
- вартості пристрою GPS зі встановленням у розмірі 1822,62 грн., що сплачується Лізингоодержувачем частинами в рахунок викупу Майна згідно з Додатком № 2 до цього Договору (п.2.1.1.3).
Сторони погодили, що в разі обґрунтованої зміни вартості Майна Продавцем, згідно з укладеним між ним та Банком Договором купівлі-продажу, пропорційно змінюється вартість Майна, що зазначена в п.2.1 цього Договору. При цьому Банк надає Лізингоодержувачу документи про сплату ним Продавцю коштів в розмірі іншому, ніж це зазначено в п. 2.1 цього Договору. Додаткового узгодження про зміну розміру вартості Майна не потрібно.
Відповідно до п.2.2 договору розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим Договором та Додатком № 2 до нього, та включають:
П.2.2.1 - винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього Договору:
- винагорода за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 50 грн.
- винагорода за обслуговування операції фінансового лізингу у розмірі 0,00 % від суми, зазначеної в п.2.1.1.2 та п. 2.1.1.1 цього Договору, що становить суму () гривень копійок.
П.2.2.2 - винагороду за користування Майном у розмірі 0,01 % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця.
П.2.2.3 - у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, Винагорода за користування Майном складає розмір 22 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно з Додатком № 2 до Договору.
П.2.2.4 - платежі в рахунок викупу Майна, що підлягають сплаті згідно з цим Договором та Додатком № 2 до нього, у т.ч. компенсація вартості пристрою GPS зі встановленням.
П.2.2.5 - інші документально підтверджені витрати Банку, безпосередньо передбачені та пов'язані з виконанням цього Договору, що відшкодовуються Лізингоодержувачем на підставі окремих рахунків протягом 3 банківських днів від дати рахунку, якщо Договором або домовленістю Сторін не встановлено іншого.
Відповідно до п.3.3 договору Майно повинне бути передане Лізингоодержувачу згідно з Актом прийому-передачі Майна протягом 5 календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього Договору, але не раніше дати підписання Акту приймання-передачі Майна. Допускається поставка Майна узгодженими Сторонами партіями. Строк передачі Майна може змінюватись в залежності від дотриманням Продавцем строку постачання Майна за Договором купівлі-продажу, укладеного між Банком та Продавцем, про що Банк попередньо повідомляє Лізингоодержувача. У такому випадку вважатиметься, що Сторони підписанням відповідного Акту приймання-передачі погодили новий строк поставки Майна, що відповідає даті складання Акту приймання-передачі Майна, якщо інше не буде встановлено домовленістю Сторін.
Згідно з п.4.1 договору протягом усього строку цього Договору Майно є власністю Банка. Майно переходить у власність Лізингоодержувача після сплати Банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим Договором, але не раніше одного року з моменту передачі Майна Лізингоодержувачу.
Відповідно до п.6.1.3 договору Банк має вимагати повернення Майна у випадках, передбачених п.10.1 та п.10.2 цього Договору.
Згідно з п.7.2.8 договору Лізингоодержувач зобов'язується повернути Майно Банку у випадках, передбачених п.10.1 та п.10.2 цього Договору, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору.
Відповідно до п.7.2.13 договору Лізингоодержувач зобов'язується здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2 , не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.
Згідно з п.10.1.2 договору цей Договір може бути достроково розірваний за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 робочі дні у випадку, зокрема, повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 календарних днів.
Відповідно до п.10.4 договору у випадку дострокового розірвання цього Договору, якщо Лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу Майна згідно з п.7.1.4 цього Договору, Майно повинне бути повернуте протягом 3 робочих днів по Акту прийому-передачі Майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадку коли Майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене.
Згідно з п.10.5 договору сторони дійшли згоди, що у випадку ухвалення рішення про дострокове розірвання цього Договору, Сторони зобов'язуються за 3 робочі дні письмово повідомити одна одну про це із зазначенням причин дострокового розірвання цього Договору. При цьому, для розірвання цього Договору додаткових угод Сторони не укладають.
Відповідно до п.11.1 договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами всіх зобов'язань за ним. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса Банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса Лізингоодержувача: 73020, Україна, область Херсонська, місто Херсон, вулиця Вазова, будинок 1, електронна пошта: TDTBAKHMETYEV@GMAIL.COM.
Додатком №1 до договору є Специфікація майна, в якій визначено, що майном є транспортний засіб Toyota Highlander Hybrid 2,5 e-CVT-Elegance, серійний номер - НОМЕР_1, рік виробництва - 2021, вартість майна 1341141 грн.
Додатком №2 до договору є графік лізингових платежів.
Додатком №3 до договору є тарифи за оформлення документів.
Додатком №5 до договору є акт прийому майна на відповідальне зберігання.
Також господарським судом встановлено, що 05.08.2021 на виконання договору сторонами підписано акт прийому-передачі майна, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у лізинг вищезазначене майно.
З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідачем здійснено наступні платежі за договором лізингу:
- 05.08.2021 сплачено авансовий платіж у розмірі 469 399,35 грн.,
- 25.11.2021 сплачено 218 398,73 грн.,
- 24.12.2021 сплачено 218 396,42 грн.,
- 24.01.2022 сплачено 1,24 грн.
Докази сплати решти платежів за договором відсутні.
У листі від 06.02.2023 вих.№L7JHEFLO0EGP9/1 позивач повідомив відповідача про розірвання договору фінансового лізингу ТОВ "АДЕПТ-АГРО" HECFFLOWWPUAA-1 від 20.07.2021 з 27.03.2023, у зв'язку із наявністю прострочення лізингових платежів з боку відповідача більше ніж на 60 днів. Також позивач повідомив відповідача, що у термін до 31.03.2023 лізингоодержувач зобов'язаний повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі.
Після звернення позивача до господарського суду з даним позовом, відповідач надіслав позивачу заяву про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог вих.№01/11.09.2024р. від 11.09.2024, в якій відповідач зазначив, що у зв'язку із розірванням Договору фінансового лізингу від 20.07.2021 за № HECFFLOWWPUAA-1з ініціативи АТ КБ «Приватбанк», у ТОВ «АДЕПТ-АГРО» виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати, а у АТ КБ «Приватбанк» обов'язок щодо повернення такої оплати. Враховуючи заборгованість ТОВ «АДЕПТ-АГРО» щодо оплати на користь АТ КБ «Приватбанк» лізингових платежів, які виникли до моменту розірвання договору фінансового лізингу, а саме: 436 767,85 грн. несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 3 589,46 грн. заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, а разом 440 357,31 грн., що зокрема є предметом спору по справі № 916/1747/24 , а також враховуючи сплачений ТОВ «АДЕПТ-АГРО» на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 469 399,35 грн. (з ПДВ) авансовий платіж, ТОВ «АДЕПТ-АГРО» цією заявою констатує та проводить часткове зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 440 357,31 грн. Таким чином, заборгованість АТ КБ «Приватбанк» (Боржник) перед ТОВ «АДЕПТ-АГРО» (Кредитор) по поверненню авансового внеску, строк сплати якого настав 27.03.2023 становить 469399,35 грн., і у зв'язку з частковим зарахуванням згідно цієї заяви зустрічних однорідних вимог на суму 440 357,31 грн., нерозподіленим залишається борг АТ КБ «Приватбанк» перед ТОВ «АДЕПТ-АГРО» всього в розмірі 29 042,04 грн. (469 399,35 грн. - 440 357,31 грн.). Враховуючи наведене вище, керуючись ст. 601 ЦКУ, ч. 3 ст. 203 ГК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Адепт-Агро» заявив про припинення своїх зобов'язань зі сплати заборгованості за договором фінансового лізингу № HECFFLOWWPUAA-1 вiд 20.07.2021 разом всього в розмірі 440 357,31 грн., в частині сплати: 436 767,85 грн. в якості несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 3 589,46 грн. в якості сплати заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, із залишком невиконаних грошових зобов'язань АТ КБ «Приватбанк» перед ТОВ «АДЕПТ-АГРО» в частині повернення авансового платежу всього в розмірі 29 042,04 грн. Відповідно грошові зобов'язання АТ КБ «Приватбанк» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Адепт-Агро» за Договором фінансового лізингу від 20.07.2021 за № HECFFLOWWPUAA-1 припиняються в сумі 440 357,31 грн. в повному обсязі.
В свою чергу позивач заперечує проти безспірності вимоги відповідача з повернення авансового платежу з огляду на відсутність права вимоги на повернення авансу, про що відповідач зазначає у заяві про визнання недійсним вказаного одностороннього правочину.
Висновки суду
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами частин другої та третьої статі 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір фінансового лізингу №HECFFLOWWPUAA-1 від 20.07.2021, за умовами якого позивач зобов'язується набути у власність у власність майно - предмет лізингу, яким є транспортний засіб Toyota Highlander Hybrid 2,5 e-CVT-Elegance, серійний номер - НОМЕР_1, рік виробництва - 2021, та передати його в користування відповідачу, а відповідач зобов'язується сплатити позивачу лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором.
Виходячи з наявних матеріалів справи на виконання умов договору сторонами підписано акт приймання-передачі майна від 05.08.2021, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у лізинг вищезазначене майно.
Також господарським судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у нього з'явився борг з відшкодування частини вартості предмету лізингу у розмірі 436767,85 грн., та за винагородою за користування предметом лізингу у розмірі 3589,46 грн.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу.
Згідно з ч.4 ст.17 Закону України «Про фінансовий лізинг» після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.
Відповідно до п.п.3,7 ч.2 ст.21 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний:
- своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі;
- у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу;
Пунктом 10.1.2 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу передбачено, що цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 робочі дні у випадку, зокрема, повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 календарних днів.
Так, у зв'язку з простроченням відповідачем зі сплати лізингових платежів позивач скористався своїм правом та надіслав відповідачу лист від 06.02.2023 вих.№L7JHEFLO0EGP9/1, в якому повідомив про розірвання договору фінансового лізингу з 27.03.2023, а також повідомив, що відповідач у термін до 31.03.2023 зобов'язаний повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі.
Пунктом п.7.2.8 укладеного між сторонами договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язується повернути Майно Банку у випадках, передбачених п.10.1 та п.10.2 цього Договору, у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору.
Окрім того, пунктом 10.4 укладеного між сторонами договору передбачено, що у випадку дострокового розірвання цього Договору, якщо Лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу Майна згідно з п.7.1.4 цього Договору, Майно повинне бути повернуте протягом 3 робочих днів по Акту прийому-передачі Майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадку коли Майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене.
Матеріали справи не містять доказів дострокового викупу відповідачем об'єкту лізингу, а також доказів повернення майна за актом-прийому-передачі позивачу.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Так, як вище встановлено господарським судом укладений між сторонами фінансового лізингу розірвано за ініціативою позивача на підставі п.10.1.2 договору з 27.03.2023, та позивачем заявлено вимогу до відповідача про повернення об'єкту лізингу до 31.03.2023.
Доказів повернення відповідачем позивачу об'єкту лізингу ані у визначений позивачем у вимозі строк, ані станом на даний час до суду не надано, у зв'язку з чим спірне майно є таким, що перебуває у відповідача безпідставно та підлягає витребуванню на користь позивача.
Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу, яка складається з 436767,85 грн. несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування та 3589,46 грн. - заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
У справі №904/5726/19 суди дослідили, що до моменту розірвання договору лізингодавець виставляв до оплати рахунки-фактури до складу яких входило відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, проценти та комісії.
З урахуванням статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" суд касаційної інстанції у наведеній постанові зазначив, що враховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Ураховуючи встановлену у справі № 904/5726/19 структуру лізингових платежів, а також положення пункту 12 загальних умовах контракту, відповідно до якого у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу (пункт 6.18 загальних умов), що за висновком суду касаційної інстанції з урахуванням частини першої статті 627, статті 629 ЦК України узгоджується з правовим регулюванням договору оренди (найму), Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості по сплаті за користування об'єктом лізингу (до складу якої входило відшкодування частини вартості об'єкта лізингу) до припинення дії договору.
З урахуванням наведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, при вирішенні питання відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) у випадку розірвання договору, слід аналізувати як умови договору так і структуру лізингових платежів.
Так, виходячи зі змісту укладеного між сторонами у справі договору фінансового лізингу лізингові платежі в межах спірного договору складаються з:
- винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору;
- винагороди за користування майном у розмірі 0,01 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25 число кожного поточного місяця;
- платежів в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком №2 до нього у т.ч. компенсація вартості пристрою GPS зі встановленням.
При цьому положеннями пунктом 7.2.8 договору передбачено сплату лізингоодержувачем заборгованості по лізингових платежах на поточну дату в тому числі у разі розірвання договору за ініціативою банку в порядку п.10.1.2 договору.
Тобто, виходячи з розірвання договору фінансового лізингу з 27.03.2023, відповідач має сплатити позивачу заборгованість по лізинговим платежах до 27.03.2023.
Виходячи, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості, яка складається з 436767,85 грн. несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування та 3589,46 грн. - заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, - входить до складу (структури) лізингових платежів, позовні вимоги про стягнення такої заборгованості за лізинговими платежами на підставі п.7.2.8. договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вказане узгоджується із висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі №905/1065/22, підставами позову в якій було неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу, положення якого є тотожними договору у даній справі.
Щодо наявної в матеріалах справи заяви відповідача про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог вих.№01/11.09.2024р. від 11.09.2024, господарський суд виходить з наступного.
Так, у вказаній заяві, яка вчинена відповідачем вже після звернення позивача до господарського суду з даним позовом, відповідач зазначив, що у зв'язку із розірванням договору фінансового лізингу з ініціативи позивача у відповідача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати, а у позивача - обов'язок щодо повернення такої оплати. Враховуючи наведене вище, керуючись ст. 601 ЦКУ, ч. 3 ст. 203 ГК України відповідач заявив про припинення своїх зобов'язань зі сплати заборгованості за договором фінансового лізингу № HECFFLOWWPUAA-1 вiд 20.07.2021 разом всього в розмірі 440 357,31 грн., в частині сплати: 436 767,85 грн. в якості несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 3 589,46 грн. в якості сплати заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, із залишком невиконаних грошових зобов'язань АТ КБ «Приватбанк» перед ТОВ «АДЕПТ-АГРО» в частині повернення авансового платежу всього в розмірі 29 042,04 грн. Відповідно грошові зобов'язання АТ КБ «Приватбанк» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Адепт-Агро» за Договором фінансового лізингу від 20.07.2021 за № HECFFLOWWPUAA-1 припиняються в сумі 440 357,31 грн. в повному обсязі.
В свою чергу позивач заперечує проти безспірності вимоги відповідача з повернення авансового платежу з огляду на відсутність права вимоги на повернення авансу, про що відповідач зазначає у заяві про визнання недійсним вказаного одностороннього правочину.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно зі ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом ч.5 ст.202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Так, оспорювана позивачем заява відповідача про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог вих.№01/11.09.2024р. від 11.09.2024 за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Разом з тим, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19.
У той же час, недодержання особою при вчиненні правочину (в т.ч. одностороннього) наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 ЦК України у судовому порядку.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Такий правовий висновок, зокрема, сформовано в пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.
У постановах від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі №910/16430/16, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18 Верховний Суд зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна зі сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 601, 602 ЦК України).
Так, Верховний Суд вказав, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
У пункті 8.3 постанови Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №910/4503/20 зазначено, що для правильного вирішення спору зі справи судам необхідно як встановити факт наявності між сторонами спору щодо вимог, які були погашені (припинені) оскаржуваним зарахуванням, так і перевірити, чи існувала зарахована заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною при зарахуванні.
Так, виходячи зі змісту заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог, відповідач вказує на наявне у нього право вимагати авансового платежу за договором фінансового лізингу у розмір 469 399,35 грн.
Між тим позивач вказує, що придбав за замовленням відповідача у продавця ТОВ "АВТО-ПЛАЗА" (ЄДРПОУ 32618769) визначений предмет лізингу та передав його відповідачу за актом прийому-передачі майна. Отже, оскільки майно передано лізингоодержувачу, він позбавлений вимагати повернення авансу на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України. Більш того, продавцем в даному випадку виступало саме ТОВ "АВТО-ПЛАЗА", а не позивач, який у даному випадку є лізингодавцем. За таких обставин, враховуючи, що розірвання договору відбулось після передачі предмета лізингу, відповідач позбавлений права вимагати повернення авансового платежу, як суми, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу, обов'язок сплати якої передбачено договором фінансового лізингу.
Відповідно до ч.3 ст.237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
За таких обставин, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, перевіривши доводи позивача про наявність підстав для визнання одностороннього правочину недійсними, з огляду на наявність спору між сторонами щодо зобов'язання з повернення лізингодавцем авансового платежу у розмірі 469 399,35 грн., господарський суд дійшов про доведеність позивачем обставин недійсності вчиненого відповідачем одностороннього правочину у формі заяви про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог вих. №01/11.09.2024р. від 11.09.2024 та невідповідність такого правочину приписам ст.601 ЦК України,
Аналогічні правові висновки щодо наявності підстав для визнання одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог з підстав відсутності безспірності вимог було підтримано Верховним Судом у постанові від 30.11.2021 по справі №910/4503/20.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про визнання недійсним пов'язаного з предметом спору правочину та визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину у формі заяви про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог вих. №01/11.09.2024р. від 11.09.2024 року.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Докази повідомлення позивачем відповідачів щодо зміни розміру процентної ставки у передбачений кредитним договором спосіб в матеріалах справи відсутні та до суду не надані.
Іншого відповідачем не доведено.
Інші матеріали справи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити.
2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕПТ-АГРО" (73000, Херсонська обл., місто Херсон, ВУЛИЦЯ І. ВАЗОВА, будинок 1, код ЄДРПОУ 33511364) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) транспортний засіб: марка - Toyota Highlander Hybrid 2,5 e-CVT-Elegance , НОМЕР_1, рік виробництва - 2021.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕПТ-АГРО" (73000, Херсонська обл., місто Херсон, ВУЛИЦЯ І. ВАЗОВА, будинок 1, код ЄДРПОУ 33511364) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором фінансового лізингу № № HECFFLOWWPUAA-1 вiд 20.07.2021, яка складається з: 436767 (чотириста тридцять шість тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 85 коп. - несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 3589 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 46 коп. - заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу.
4.Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсним пов'язаного з предметом спору правочину за вх.№35748/24 від 01.10.2024 задовольнити.
5.Визнати недійсним з моменту вчинення односторонній правочин у формі заяви про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог вих. №01/11.09.2024р. від 11.09.2024 року.
6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДЕПТ-АГРО" (73000, Херсонська обл., місто Херсон, ВУЛИЦЯ І. ВАЗОВА, будинок 1, код ЄДРПОУ 33511364) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 23822 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 25 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 17.02.2025.
Суддя Г.Є. Смелянець