65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3594/24
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Пахомова О.А. на підставі довіреності;
Від відповідача: Михайлов О.В. /керівник/; Дударенко С.В. на підставі ордеру;
Від третьої особи: Будник К.А. на підставі довіреності;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз» до міського комунального підприємства «Одеська теплоелектроцентраль №2», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про стягнення 2 102 668,65 грн, -
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі по тексту - АТ «Укртрансгаз») звернулось до господарського суду з позовною заявою до міського комунального підприємства «Одеська теплоелектроцентраль №2» (далі по тексту - Підприємство) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2 102 668,65 грн, яка складається із вартості відібраних без номінацій у березні 2017 року обсягів природного газу в сумі 1 789 996,64 грн, 3% річних у розмірі 75 187,21 грн та збитків від інфляції у розмірі 237 484,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом відбору відповідачем у березні 2017 року природного газу з газотранспортної системи за відсутності номінацій. Посилаючись на приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII (зі змінами), позивач стверджує, що вартість спожитого відповідачем природного газу має бути сплачена безпосередньо на користь позивача. При цьому, у межах даної справи позивачем заявлено до стягнення лише частину від загальної вартості спожитого відповідачем природного газу, тобто заборгованість за 34 платежами, яка згідно з вимогами Закону № 1730-VIII на дату звернення до суду вже мала бути сплачена відповідачем.
Ухвалою суду від 19.08.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
04.09.2024 до суду від Підприємства надійшов відзив на позовну заяву, по тексту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення заявленого позову. Відповідач стверджує, що акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту - АТ «НАК «Нафтогаз України»), з яким у відповідача були укладені договори поставки природного газу, протиправно не було видано номінацій на обсяги поставок природного газу, не складено та не підписано первинні документи, незважаючи на фактичну наявність таких поставок. Таким чином, безпосередньо АТ «НАК «Нафтогаз України», а не АТ «Укртрансгаз», здійснило поставку вищезазначеного об'єму природного газу на користь відповідача. Підприємство стверджує, що вартість спожитого газу у березні 2017 року була оплачена відповідачем шляхом перерахування коштів у розмірі 286 883,10 грн на рахунок АТ «НАК «Нафтогаз України», кредиторська заборгованість перед постачальником за двома договорами становить 3 503 698,12 грн. Разом з тим, відповідач стверджує, що ст. 8 Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII (зі змінами), на яку посилається позивач, суперечить чинному законодавству та не може бути застосована до спірних правовідносин; суд повинен виходити із закріпленого у ст. 58 Конституції України принципу незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі. Відповідач також вказує, що сплата коштів на рахунок позивача за відсутності належним чином оформленого позивачем первинного документу матиме наслідком викривлення фінансової звітності Підприємства.
16.09.2024 до суду від АТ «Укртрансгаз» надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач стверджує, що оскільки докази видачі номінацій на споживання природного газу відповідачу у березні 2017 року видані не були, доводи Підприємства про наявність у нього постачальника природного газу на спірні обсяги не відповідають дійсності. Позивач вказує, що надані відповідачем банківські виписки про перерахування коштів не підтверджують оплату спірних обсягів газу, оскільки сплачені відповідачем кошти мали бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, оскільки саме наявність заборгованості перед АТ «НАК «Нафтогаз України» стала підставою для відмови останнього надати відповідачу номінації на споживання газу у березні 2017 року. Доводи відповідача про застосування судом принципу незворотності дії закону та, відповідно, відмови у задоволенні позову з наведених підстав, за твердженням позивача, не заслуговують на увагу. При цьому, на підтвердження власної позиції з даного питання АТ «Укртрансгаз» посилається на висновки Верховного Суду.
Натомість, Підприємство у запереченнях на відповідь на відзив наполягає на правомірності наведених по тексту відзиву доводів та просить суд відмовити у задоволенні заявленого позову.
Ухвалою від 07.10.2024 судом було залучено до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: АТ «НАК «Нафтогаз України».
14.10.2024 до суду від АТ «НАК «Нафтогаз України» надійшли письмові пояснення, згідно яких третя особа зазначає, що ст. 8 Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII держава встановила імперативне нормативне регулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій та без підписаних актів приймання передачі природного газу, та визначила, що вартість таких обсягів природного газу компенсується на користь АТ «Укртрансгаз». Таким чином, заявлені АТ «Укртрансгаз» позовні вимоги мають бути задоволені судом. При цьому, третя особа стверджує про відсутність підстав для надання оцінки діям АТ «НАК «Нафтогаз України» для видачі/відмови у видачі номінацій відповідачу, оскільки дослідження вказаного питання виходить за межі предмета спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.01.2020 по справі №916/2410/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2020, у задоволенні позову АТ «Укртрансгаз» до Підприємства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: АТ «НАК «Нафтогаз України», про зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте майно - природний газ у обсязі 639,178 тис. куб. метрів та стягнення 3 613 663,13 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна, було відмовлено.
Під час вирішення спору по справі №916/2410/19 судом були встановлені наступні обставини, які згідно з приписами ч. 5 ст. 75 ГПК України не потребують повторного доведення під час розгляду даної справи.
10.11.2016 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та Підприємством (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №3505/1617-ТЕ-23, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Постачальником були прийняті на себе зобов'язання щодо передання у власність Споживачу у 2016р.-2017р. природного газу, а Споживачем були прийняті на себе зобов'язання з прийняття та оплати природного газу на умовах договору. Газ, який постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
З преамбули договору постачання природного газу №3505/1617-ТЕ-23 від 10.11.2016 слідує, що АТ «НАК «Нафтогаз України» та Підприємство при підписанні даного договору керувались Законом України «Про ринок природного газу» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)».
Умовами п. 2.1 договору постачання природного газу №3505/1617-ТЕ-23 від 10.11.2016 визначено, що АТ «НАК «Нафтогаз України» зобов'язується, зокрема, передавати Споживачу природний газ у березні 2017 року.
Крім того, між АТ «НАК «Нафтогаз України» та Підприємством було укладено договір постачання природного газу №3506/1617-БО-23 від 10.11.2016.
31.03.2017 Підприємством було складено акти приймання-передачі природного газу за березень 2017р. відповідно до договору №3505/1617-ТЕ-23 від 10.11.2016 та договору №3506/1617-БО-23 від 10.11.2016.
Судом у межах справи №916/2410/19 було встановлено, що обсяг спожитого Підприємством за договорами природного газу за березень 2017 року без підтверджених номінацій складає 639,178 тис. куб. метрів.
31.01.2017 між АТ «Укртрансгаз» (Покупець) та АТ «НАК «Нафтогаз України» (Продавець) було укладено договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого за цим договором Продавець зобов'язується передати у власність Покупця у січні - квітні 2017р. природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, для забезпечення балансування.
Листом від 19.04.2017 АТ «НАК «Нафтогаз України» було повідомлено Підприємство про відсутність підстав для підписання актів приймання-передачі газу за березень 2017 року, оскільки протягом вказаного періоду номінації на постачання природного газу відповідачеві виділені не були.
Відмовляючи у задоволенні заявленого АТ «Укртрансгаз» позову, господарський суд у рішенні від 09.01.2020 по справі №916/2410/19 врахував наявність укладених між Підприємством та АТ «НАК «Нафтогаз України» договорів на постачання природного газу, якими передбачено поставку природного газу у березні 2017 року, та відсутність доказів на підтвердження повідомлення відповідача про наявність у останнього обов'язку обмежити споживання природного газу, а також вжиття з боку Постачальника або Оператора ГРМ/ГТС на замовлення Постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача.
Розглянувши матеріали даної справи господарським судом встановлено наступне.
З виписок по рахунку Підприємства за окремі дні квітня-липня, жовтня та листопада 2017 року можна встановити, що відповідачем було перераховано на рахунок АТ «НАК «Нафтогаз України» грошові кошти згідно з договором №3506/1617-БО-23 від 10.11.2016.
31.03.2017 АТ «Одесага» було складено акт наданих Підприємству послуг розподілу природного газу у березні 2017 року на загальну суму 286 533,80 грн.
Листом від 13.04.2017 АТ «НАК «Нафтогаз України» направило на адресу АТ «Укртрансгаз» скоригований звіт про надходження та розподіл природного газу Компанії у березні 2017 року, у якому надходження та реалізація природного газу відображена виключно на підставі первинної документації, а саме - актів приймання-передачі природного газу, підписаних між компанією та її контрагентами.
27.07.2022 АТ «Укртрансгаз» звернулося до Підприємства з листом №1001ВИХ-22-2421, відповідно до якого позивачем з посиланням на внесення та набрання чинності змін до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII, було повідомлено про необхідність вжиття відповідачем заходів для погашення заборгованості за спожитий у березні 2017 року природний газ без номінацій.
Листом №03/01-421 від 15.08.2022 Підприємство у відповідь на лист АТ «Укртрансгаз» повідомило про відсутність правових підстав для укладання договорів про організацію взаєморозрахунків з посиланням на правомірне споживання відповідачем природного газу в березні 2017 року, що було встановлено судом під час розгляду справи №916/2410/19. При цьому, відповідач звертав увагу на невиконання АТ «НАК «Нафтогаз України» покладеного на нього обов'язку видати номінацію на споживання Підприємством природного газу у спірний період.
Крім того, в матеріалах справи наявні листи АТ «Укртрансгаз» та АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо виконання договору №1701001564-ВТВ від 31.01.2017, додаткові угоди до вказаного договору; переліки підприємств, з якими АТ «НАК «Нафтогаз України» укладало договори та яким не було виділено номінацій у березні 2017 року; додаткові угоди до договорів, укладених між відповідачем та третьою особою; рішення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області про початок та припинення опалювального сезону; звіти про поділ фактичного обсягу природного газу; інформація про ціни на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований у період з грудня 2015 року по грудень 2019 років за договорами постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України», тощо.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Предметом заявлених АТ «Укртрансгаз» позовних вимог до Підприємства є вимоги про стягнення вартості відібраних без номінацій у березні 2017 року обсягів природного газу в сумі 1 789 996,64 грн, яка є частиною від загальної вартості спожитого відповідачем природного газу.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права, невід'ємним елементом та органічною складовою якого є принцип правової визначеності.
Вказаний принцип, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії», №28342/95).
В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (остаточності рішень), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За результатами вирішення справи №916/2410/19 судом було встановлено обставини, які мають характер преюдиційних під час розгляду даного спору, згідно з якими між Підприємством та АТ «НАК «Нафтогаз України» було укладено два договори постачання природного газу, за умовами яких третя особа зобов'язалася поставити відповідачу у березні 2017 року природній газ.
Відмовляючи у задоволенні заявленого АТ «Укртрансгаз» позову, господарський суд у рішенні від 09.01.2020 по справі №916/2410/19 встановив, що докази виконання АТ «НАК «Нафтогаз України» покладеного на нього обов'язку з видачі номінацій відповідачу виконаний не був. Поряд з цим, суд відмовив у задоволенні позову АТ «Укртрансгаз» про зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте майно - природний газ у обсязі 639,178 тис. куб. метрів та стягнення 3 613 663,13 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна, з посиланням на наявність укладених між Підприємством та АТ «НАК «Нафтогаз України» договорів на постачання природного газу та відсутність доказів на підтвердження повідомлення відповідача про наявність у останнього обов'язку обмежити споживання природного газу.
Крім того, під час розгляду справи №916/2410/19 судом було встановлено, що направлені відповідачем на адресу АТ «НАК «Нафтогаз України» акти приймання-передачі газу за березень 2017 року постачальником підписані не були з посиланням на відсутність виділених номінацій на постачання природного газу протягом вказаного періоду.
Правове регулювання взаємовідносин оператора ГРС із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування ГРС здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до п. 3 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, у тому числі виробників біометану, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Згідно з п. 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи (в редакції чинній на 15.03.2017) номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності); несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
Під час вирішення справи №916/2410/19 судом було встановлено, що АТ «Укртрансгаз» виступає Оператором газотранспортної системи - суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п.19 ч.1 ст.1 Закону «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» АТ «НАК «Нафтогаз України» було зобов'язано постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів.
30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII.
Крім того, 29.08.2021 також набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX, яким було внесено зміни до Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII.
За змістом ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, постачальниками інших енергоносіїв, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ та інші енергоносії, використані для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Підприємство згідно з рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області №124/В-2017 від 25.05.2017 є виробником, транспортувальником, постачальником теплової енергії та виконавцем послуг з теплопостачання (опалення) м. Теплодар. При цьому, з метою виробництва теплової енергії Підприємством і було укладено договори №3505/1617-ТЕ-23 від 10.11.2016, №3506/1617-БО-23 від 10.11.2016 з АТ «НАК «Нафтогаз України».
Поряд з цим, докази споживання Підприємством природного газу у березні 2017 року за наявності виданих третьою особою номінацій, а також докази на підтвердження підписання АТ «НАК «Нафтогаз України» складених відповідачем актів приймання-передачі природного газу загальним обсягом 639,178 тис. куб. метрів в матеріалах справи відсутні.
Суд критично оцінює надані відповідачем виписки по банківському рахунку на підтвердження сплати на рахунок третьої особи частини вартості спожитого у березні 2017 року природного газу, оскільки з наданих відповідачем доказів неможливо встановити обставину відсутності у відповідача заборгованості за поставлений у минулі періоди природній газ, а, отже, і наявність у АТ «НАК «Нафтогаз України» обов'язку врахувати такі кошти в рахунок оплати природного газу за березень 2017 року. Крім того, суд зазначає, що за будь-яких умов первинні документи, які підтверджують обставину поставки відповідачу природного газу, тобто акти приймання-передачі природного газу, відсутні. Суд звертає увагу Підприємства, що у випадку перерахування коштів за спірний період на рахунок третьої особи воно має право на повернення цих коштів у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:
- відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;
- послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
У постанові від 16.02.2024 по справі № 905/2044/19 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що обсяги газу, відібрані споживачами за відсутності по оператору ГРС підтвердженої номінації та віднесені в алокацію останнього, оплачуються таким оператором ГРС на користь оператора ГТС на підставі договору транспортування природного газу. Однак, 14.07.2021 було прийнято Закон України №1639-IX спрямований на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу шляхом врегулювання заборгованості, зокрема, виробників теплової енергії, за природний газ, поставлений НАК «Нафтогаз» в рамках спеціальних обов'язків використаний для їх виробництва, а також неоплаченої вартості обсягів природного газу, відібраних з ГТС підприємствами теплоенергетики протягом 2015 - 2019 років без документального оформлення, отримання номінацій або включення до реєстру.
Верховним Судом у постанові від 03.04.2024 по справі № 922/2737/23 зазначено, що аналіз приписів Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст. 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
З викладених обставин, господарський суд доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», а, отже, і про наявність у Підприємства обов'язку сплатити позивачу вартість відібраного без номінацій природного газу у березні 2017 року.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи встановлений ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» строк для компенсації позивачу відібраних без номінацій обсягів природного газу, який складає 72 місяці, господарський суд доходить висновку, що станом на момент звернення АТ «Укртрансгаз» до суду з даним позовом Підприємством було прострочено 34 платежі, тобто платежі, які мали бути здійснені за період 01.10.2021 до 31.07.2024.
Господарський суд зазначає, що ціна за 1000 куб метрів згідно розрахунку АТ «Укртрансгаз» складає 5930,40 грн. Таким чином, позивачем враховано ціну, вказану у договорах постачання природного газу, укладених між відповідачем та третьою особою, та визначену з урахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України.
З викладених обставин суд доходить висновку, що загальна вартість спожитого відповідачем природного газу без номінацій становить 3 790 581,21 грн (639,178 тис. куб. м. * 5930,40 грн = 3 790 581,21 грн), а, отже, за період 01.10.2021 до 31.07.2024, тобто протягом 34 місяців, відповідач мав перерахувати на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 1 789 996,64 грн (3 790 581,21 грн/72*34= 1 789 996,64 грн). Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених АТ «Укртрансгаз» до Підприємства позовних вимог у названій частині.
Господарський суд відхиляє доводи відповідача про невідповідність ст. 8 Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII, яка набрала чинності 29.08.2021, принципу незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі, закріпленому у ст. 58 Конституції України, оскільки вказаним Законом було встановлено споживачам обов'язок сплатити вартість спожитого природного газу з 01.10.2021, тобто зворотної дії в часі вказаний закон не має.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на приписи чинного законодавства позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 75 187,21 грн, розрахованих станом на 09.08.2024, та збитків від інфляції у розмірі 237 484,80 грн. При цьому, останнім місяцем показники інфляції за який враховано позивачем, є червень 2024 року; інфляція нарахована на заборгованість за платежами, які мали бути сплачені у жовтні 2021 року - травні 2024 року.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, господарський суд зазначає про його правильність, у зв'язку з чим, позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» до Підприємства в частині стягнення 3% річних у розмірі 75 187,21 грн та збитків від інфляції у розмірі 237 484,80 грн підлягають задоволенню.
У справі «Серявін та інші проти України», №4909/04, §58, рішення від 10.02.2010 Європейський суду з прав людини зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі «Проніна проти України», N 63566/00, §23, рішення від 18.07.2006, яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених сторонами в обґрунтування власних правових позиції, зокрема, доводам відповідача про викривлення фінансової звітності Підприємства у випадку сплати коштів на користь позивача.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про правомірність задоволення заявлених акціонерним товариством «Укртрансгаз» позовних вимог шляхом присудження до стягнення з міського комунального підприємства «Одеська теплоелектроцентраль №2» частини заборгованості за 34 місяці з оплати вартості відібраних без номінацій у березні 2017 року обсягів природного газу в сумі 1 789 996,64 грн, 3% річних у розмірі 75 187,21 грн, збитків від інфляції у розмірі 237 484,80 грн.
Судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з міського комунального підприємства «Одеська теплоелектроцентраль №2» /65490, Одеська область, Одеський р-н, місто Теплодар; ідентифікаційний код 05519847/ на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» /01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801/ частину заборгованості за 34 місяці з оплати вартості відібраних без номінацій у березні 2017 року обсягів природного газу в сумі 1 789 996,64 грн /один мільйон сімсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість грн 64 коп./, 3% річних у розмірі 75 187,21 грн /сімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят сім грн 21 коп./, збитки від інфляції у розмірі 237 484,80 грн /двісті тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят чотири грн 80 коп./, судовий збір у розмірі 31 540,03 грн /тридцять одна тисяча п'ятсот сорок грн 03 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 17 лютого 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна