ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2025Справа № 910/11268/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни до Акціонерного товариства "Сенс Банк" про визнання одностороннього правочину недійсним та зобов'язання вчинити дії,
за участю:
позивача: ФОП Яковенко С.О. ;
представника позивача: Кокаревої Є.О. ,
представника відповідача: Кузовлева Р.В.;
У вересні 2024 року фізична особа - підприємець Яковенко Снєжанна Олегівна (далі - Підприємець) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Сенс Банк" (далі - Банк) про визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді рішення Банку про відмову в обслуговуванні банківського рахунку НОМЕР_1 Підприємця. Крім того, Підприємець просив зобов'язати Банк відновити його банківське обслуговування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
24 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 вересня 2024 року відкрито провадження у справі № 910/11268/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 31 жовтня 2024 року.
14 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від Банку надійшов відзив від 13 жовтня 2024 року, в якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не зазначено, у чому саме полягає безпідставність спірного рішення та які норми права було порушено при його прийнятті. У свою чергу, рішення Банку про відмову в підтриманні ділових відносин та закриття рахунку ухвалено на підставі статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення" (далі - Закон), підпункту 17 пункту 7 розділу 2, пункту 11 додатку 1, пунктів 1, 2 додатку 12 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 19 травня 2020 року № 65 (далі - Положення № 65), пунктів 121, 123 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 162 (далі - Інструкція № 162). Вищевказані норми чинного законодавства встановлюють обов'язок Банку відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмови від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей. Оскільки за результатами моніторингу фінансових операцій Підприємця було вставлено, що Акціонерним товариством "Універсал Банк" було відмовлено від підтримання ділових відносин з Яковенко С.О. на підставі статті 15 Закону, відповідач також прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин з останньою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону в зв'язку із встановленням неприйнятно високого ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (далі - ВК/ФТ). При цьому, рішення АТ "Універсал Банк" про розірвання ділових відносин з позивачем в установленому законом порядку не скасоване. Відтак, на думку Банку, жодні права Підприємця спірним правочином не порушені, у зв'язку з чим позов останнього є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
29 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємця надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій позивач зазначив, що фактично Банком відмовлено в обслуговуванні виключно з підстави того, що на рахунок Яковенко С.О. , відкритий у Банку, надійшли кошти з рахунку, відкритого в АТ "Універсал Банк", з призначенням платежу: "Перерахування коштів у зв'язку з відмовою від підтримання ділових відносин з клієнтом ОСОБА_3 на підставі статті 15 ЗУ № 351-ІХ від 06.12.2019". Однак, вказана обставина не підтверджує порушення ОСОБА_3 вимог Закону в договірних відносинах з відповідачем.
У підготовчому засіданні 31 жовтня 2024 року судом оголошено перерву до 28 листопада 2024 року.
4 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від Банку надійшли заперечення від вказаної дати, у яких відповідач вказав, що підставою для прийняв спірного рішення стала не зазначена у відповіді на відзив Підприємця платіжна операція, а саме факт відмови АТ "Універсал Банк" від підтримання ділових відносин з позивачем. Також Банк зазначив, що його рішення про відмову в обслуговуванні банківських рахунків Підприємця та фізичної особи Яковенко С.О. оформлене розпорядженням Банку від 16 серпня 2024 року № 290, копія якого наявна в матеріалах даної справи.
18 листопада 2024 року на адресу суду від Підприємця надійшли пояснення від 11 листопада 2024 року на заперечення відповідача, у яких позивач додатково зазначив про те, що предметом даного спору є оскарження рішення Банку стосовно Яковенко С.О. як фізичної особи - підприємця.
21 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Банку надійшла заява від 20 листопада 2024 року про його участь у призначеному засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 25 листопада 2024 року задоволено.
У підготовчому засіданні 28 листопада 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 9 січня 2025 року.
У судовому засіданні 9 січня 2025 року судом оголошено перерву до 6 лютого 2025 року.
16 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення по справі від вказаної дати.
30 січня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника Банку надійшла заява від 29 січня 2025 року про його участь у призначеному засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 30 січня 2025 року задоволено.
У судовому засіданні 6 лютого 2025 року судом оголошено перерву до закінчення повітряної тривоги внаслідок загрози ракетної небезпеки на території міста Києва. Після закінчення оголошеної перерви позивач та його представник у цьому судовому засіданні підтримали вимоги, викладені у позові, просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21 серпня 2019 року між Підприємцем та Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (яке вподальшому змінило своє найменування на Банк) було укладено договір на комплексне банківське обслуговування шляхом підписання позивачем анкети-заяви № 2533923146 до договору та акцепту публічної АТ "Альфа-Банк" на укладення договору. Копії підписаних Підприємцем анкети-заяви № 2533923146 до договору на укладення договору на комплексне банківське обслуговування та акцепту публічної АТ "Альфа-Банк" на укладення договору на комплексне банківське обслуговування містяться в матеріалах даної справи.
За умовами підпункту 2.1.1. пункту 2.1. акцепту публічної пропозиції на укладення договору передбачено, що підписанням останнього Підприємець підтверджує акцепт публічної пропозиції та укладення договору на умовах, викладених в публічній пропозиції, що розміщена на веб-сторінці АТ "Альфа-Банк".
З 1 грудня 2022 року на сайті Банку за посиланням: https://sensebank.ua/dogovir-kompleksnogo-bankivskogo-obslugovuvanna, - опубліковано нову редакцію публічної пропозиції на укладення договору на комплексне банківське обслуговування.
Відповідно до преамбули вказаної пропозиції остання набирає чинності з дати її офіційного оприлюднення на інтернет-сторінці Банку та діє до дати офіційного оприлюднення заяви про її відкликання на відповідній Інтернет-сторінці. Договір на комплексне банківське обслуговування укладається шляхом підписання клієнтом анкети-заяви про акцепт цієї публічної пропозиції. Підписанням анкети-заяви про акцепт цієї публічної пропозиції клієнт повністю та беззаперечно приймає її положення для застосування у взаємовідносинах з Банком. Ця публічна пропозиція вважається актуальною редакцією розділу 2. "Загальні умови банківського обслуговування суб'єктів господарювання" (далі - Загальні умови) договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання та для клієнтів, які до 10 червня 2021 року уклали договір на комплексне банківське обслуговування.
Пунктом 15.2. Загальних умов договору передбачено, що останній відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є договором приєднання.
Цей договір регулює відносини між Банком та клієнтом, що акцептував публічну пропозицію (пункт 2.1. Загальних умов договору).
За умовами пункту 2.2. Загальних умов договору Банк зобов'язався на підставі правочинів про використання продуктів Банку надавати банківські та інші фінансові послуги, зокрема щодо: відкриття та ведення поточних рахунків; дистанційного обслуговування рахунків клієнта за допомогою системи "Клієнт-Банк" та надання електронних довірчих послуг; емісії корпоративних електронних платіжних засобів; залучення вкладів; надання короткострокового кредиту у формі овердрафту; ведення зарплатних проектів; приймання платежів на користь клієнта від фізичних та/або юридичних осіб через касу Банку; надання банківських гарантій; надання інших послуг на підставі укладених правочинів про використання продуктів Банку, а Клієнт - сплачувати Банку винагороду за його послуги та виконувати інші зобов'язання відповідно до цієї угоди. Перелік та вартість послуг, що надаються Банком клієнту, визначається в тарифах, що діють у Банку.
Договір вважається укладеним після отримання Банком від клієнта письмової анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції Банку (пункт 2.3. Загальних умов договору).
Підпунктами 4.1.9. та 4.1.10. пункту 4.1. Загальних умов договору визначено, що Банк має право: у випадках, передбачених законодавством України з питань фінансового моніторингу, зокрема, Законом та нормативно-правовими актами НБУ, в односторонньому порядку відмовити в підтриманні ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції/заморозити активи клієнта, пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням/зупинити операції по рахунку клієнта.
Умовами пункту 13.2. Загальних умов договору встановлено право Банку закрити будь-який рахунок клієнта та припинити дію цього договору за наявності підстав, передбачених Законом, а також в інших випадках, визначених цією угодою.
На виконання умов вказаного правочину позивачу 21 серпня 2019 було відкрито рахунок в АТ "Альфа-Банк" № НОМЕР_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відповідача від 3 вересня 2024 року № С-SE01_20240903/2567.
З наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій кредитового переказу коштів від 9 липня 2024 року: № giv1720470332745.0 на суму 1 611,00 грн та № giv1720470332745.1 на суму 1 969,59 грн, - вбачається, що 9 липня 2024 року на вищевказаний рахунок Підприємця в Банку було зараховано з рахунків, відкритих в АТ "Універсал Банк", грошові кошти на загальну суму 3 572,59 грн з призначеннями платежу: "Перерахування коштів у зв'язку з відмовою від підтримання ділових відносин з клієнтом Яковенко Снєжанна Олегівна на підставі ст.15 ЗУ №361-ІХ від 06.12.2019".
Відповідно до пункту 6.4. Умов відкриття поточних рахунків та рахунків ЕПЗ, розрахунково-касового обслуговування, емісії платіжних карток (далі - Умови обслуговування) Банк без попереднього погодження з клієнтом закриває поточний рахунок та відмовляється від договору в частині обслуговування такого рахунку за наявності підстав, передбачених Законом.
Оскільки за результатами моніторингу фінансових операцій Яковенко С.О . Банком було виявлено індикатор підозрілості фінансових операцій, визначений пунктом 29 розділу додатку № 20 до Положення № 65 (контрагентами клієнта є особи, стосовно яких у банку є негативна інформація, зокрема, особи, яким банк відмовив у встановленні (підтриманні) ділових відносин у зв'язку з присвоєнням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ), відповідач відповідно до розпорядження від 16 серпня 2024 року № 290, підписаного виконуючим обов'язки відповідального працівника Банку, прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону, у зв'язку із встановленням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ. Копія вказаного розпорядження Банку наявна в матеріалах справи.
16 серпня 2024 року на електронну пошту Яковенко С.О. від Банку надійшов лист за підписом ОСОБА_4 , у якому останній з посиланням на положення пункту 6 частини 2 статті 8 та статті 15 Закону, пункту 17 розділу ІІ та пункту 61 розділу ІV Положення № 65, підпункту 17 пункту 7 розділу 2, пункту 11 додатку 1, пунктів 1, 2 додатку 12 до Положення № 65, пунктів 121, 123 Інструкції № 162, повідомив про присвоєння Яковенко С.О. (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) неприйнятно високого ризику та про прийняття рішення про відмову у підтриманні ділових відносин, у зв'язку з чим відриті в Банку рахунки вказаної особи будуть закриті. Копія вказаного листа наявна в матеріалах справи.
На думку Підприємця, Банк вчинив односторонній правочин у вигляді припинення її банківського обслуговування необґрунтовано та безпідставно, у зв'язку з чим такий правочин підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статтей 1068, 1047 ЦК України та статті 341 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно з частиною 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Положеннями частин 1, 3 статті 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до частин 1- 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Частиною 1 статті 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Як зазначив позивач у своєму позові, предметом даного спору є односторонній правочин у вигляді рішення Банку про відмову в обслуговуванні банківського рахунку Підприємця.
Разом із цим, ні в тексті позовної заяви, ні в прохальній частині позову, Підприємець не конкретизував, яке саме рішення Банку він просить визнати недійсним, як і не конкретизував реквізитів такого правочину (його номер, дата вчинення).
Так само позивачем не наведено жодної правової підстави, з яким чинне цивільне законодавство пов'язує можливість визнання одностороннього правочину недійсним у судовому порядку.
Разом із цим, згідно зі статтею 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 3, 5 статті 202 ЦК України визначено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).
За загальним правилом, визначеним статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини 2 статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це; у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором; у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Водночас, за частиною 4 статті 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі, зокрема, наявності підстав, передбачених Законом. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту; наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Статтею 6 Закону (у редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину), який спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, визначено, що суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону фінансовий моніторинг - це сукупність заходів, що вживаються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу; об'єкт фінансового моніторингу - це дії з активами, пов'язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників; неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
За приписами частини 6 статті 7 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Відповідно до частини 2 статі 8 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема, забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями).
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.
Частиною 1 статті 15 Закону встановлено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.
Положенням № 65 визначено загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу.
У підпункті 13 пункту 5 Положення № 65 (у редакції, чинній на момент вчинення спірного одностороннього правочину) визначено, що де-рискінг - це явище, за якого суб'єкт первинного фінансового моніторингу відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними.
Відповідно до пунктів 1, 2 додатку № 1 до Положення № 65 банк зобов'язаний здійснювати належну перевірку нових та наявних клієнтів у випадках, передбачених у статті 11 Закону.
Згідно з пунктом 11 додатку № 1 до Положення № 65 банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до даного Положення.
Відповідно до пункту 61 Положення № 65 банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною 6 статті 7 Закону, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними ризикових операцій, інших злочинів.
Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною 1 статті 15 Закону (пункт 1 додатку № 12 до Положення).
Отже, нормами чинного законодавства України та Положенням № 65 на Банк покладено обов'язок з встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин стосовно клієнтів, у разі неможливості виконувати визначені Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією та клієнтів (осіб), щодо яких у Банку є підозра про здійснення ними ризикових операцій, учинення інших злочинів, а також обов'язком відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції, про що, зокрема, і повідомлявся позивач у відповідному листі Банку.
Водночас, право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 29 квітня 2020 року в справі № 910/3245/19, від 20 січня 2022 року в справі № 910/18504/20.
Як зазначав представник відповідача у відзиві та в судових засіданнях, за результатом проведеного аналізу фінансових операцій, діяльності, інформації про клієнта - Яковенко С.О. (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), Банком було встановлено підозрілість фінансових операцій на рахунку останньої, визначений пунктом 29 розділу 2 додатку 20 до Положення № 65, а саме: контрагентами клієнта є особи, стосовно яких у банку є негативна інформація, зокрема, особи, яким банк відмовив у встановленні (підтриманні) ділових відносин у зв'язку з присвоєнням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ).
Так, 9 липня 2024 на рахунок Підприємця в Банку було зараховано з рахунків, відкритих в АТ "Універсал Банк", грошові кошти на загальну суму 3 572,59 грн за платіжними інструкціями кредитового переказу коштів від 9 липня 2024 року №№ giv1720470332745.0, giv1720470332745.1, з призначеннями платежу: "Перерахування коштів у зв'язку з відмовою від підтримання ділових відносин з клієнтом Яковенко Снєжанна Олегівна на підставі ст.15 ЗУ №361-ІХ від 06.12.2019".
Відповідач відповідно до розпорядження від 16 серпня 2024 року № 290, підписаного виконуючим обов'язки відповідального працівника Банку, прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону, у зв'язку із встановленням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ. Про прийняте Банком рішення було проінформовано позивача у відповідному листі-повідомленні.
Відповідно до приписів частин 2- 4 статті 7 Закону застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб'єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів). Критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно: НБУ - для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких НБУ відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу. При визначенні критеріїв ризиків суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Відповідно до пунктів 21, 23 Положення № 65 рада банку визначає та затверджує загальні принципи банку щодо дотримання вимог Закону в окремому внутрішньому документі у вигляді політики. Банк, дотримуючись визначеної радою банку політики, розробляє та затверджує внутрішні документи з метою виконання вимог Закону, які повинні містити дієві ризик-орієнтовані процедури, порядки, достатні для належної організації та функціонування внутрішньобанківської системи та проведення первинного фінансового моніторингу, функціонування належної системи управління ризиками.
За підпунктом 8 пункту 26 Положення № 65, порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом, визначається у внутрішніх документах банку.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що внутрішніми документами Банку, розробленими на виконання вимог Закону та Положенням № 65, є: Правила фінансового моніторингу Банку, затверджені протоколом Правління Банку від 26 серпня 2024 року № 369 (далі - Правила № 369), Політика Банку з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - Політика з питань ПВК/ФТ), а також наказ Банку "Про закріплення відповідальності підрозділів за виявлення критеріїв ризику ВК/ФТ, індикаторів підозрілості фінансових операцій та застосування посилених заходів належної перевірки клієнтів" від 29 грудня 2023 року № 312 (далі - Наказ № 312).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6.1. розділу 6 Правил № 369 Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Пунктом 3.6. розділу 3 Правил № 369 визначено, що з метою виявлення підозрілих фінансових операцій (діяльності) банк забезпечує аналіз фінансових операцій клієнтів (їх сукупності) щодо наявності/відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій, уключаючи використання автоматизованих модулів, що реалізують відбір фінансових операцій за допомогою відповідних правил/сценаріїв.
Згідно з пунктом 6.3. Розділу 6 Правил № 369, рішення щодо відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмови клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмови від проведення фінансової операції приймаються Відповідальним працівником Банку в установлених Законом про ПВК/ФТ випадках.
При настанні обставин передбачених пунктом 6.1. цих Правил, працівник підрозділу з фінансового моніторингу зобов'язаний ініціювати питання щодо застосування відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин (пункт 6.4. Розділу 6 Правил № 369).
Відповідно до пунктів 6.6. та 6.7. Розділу 6 Правил № 369 працівник підрозділу з фінансового моніторингу готує проект розпорядження про відмову від встановлення/підтримання ділових відноси з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ) та повідомляє відповідального працівника Банку засобами корпоративної електронної пошти. Відповідальний працівник розглядає проект розпорядження, погоджує його/підписує, у тому числі шляхом накладання КЕП/УЕП) (з моменту погодження проекту розпорядження відповідальним працівником проект розпорядження стає офіційним документом "Розпорядженням про відмову у встановлення/підтриманні ділових відносин") або повертає на негайне доопрацювання.
Додатком № 2 до Наказу № 312 визначено перелік затверджених Банком індикаторів підозрілості фінансових операцій, зокрема, індикатор № 29 - контрагентами клієнта є особи, стосовно яких у банку є негативна інформація (зокрема особи, яким банк відмовив у встановленні (підтриманні) ділових відносин у зв'язку з присвоєнням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ) застосовується до усіх типів клієнтів Банку.
При цьому, ні позивачем, ні його представником під час розгляду даної справи не заперечувався факт встановлення неприйнятно високого ризику ВК/ФТ стосовно Яковенко С.О. та відмови від підтримання з останньою ділових відносин на підставі статті 15 Закону іншим суб'єктом первинного фінансового моніторингу - АТ "Універсал Банк".
Докази скасування чи визнання недійсним у встановленому законом порядку вказаного рішення АТ "Універсал Банк" стосовно Яковенко С.О. в матеріалах даної справи відсутні і сторонами під час розгляду даного спору по суті не надано.
Отже, в результаті перевірки, проведеної Банком у межах своїх повноважень саме як суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про те, що фінансові операції позивача є такими, які можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання Банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, у зв'язку з чим відповідачем (відповідальною особою Банку) прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин з Яковенко С.О. , як фізичною особою, та Підприємцем шляхом розірвання ділових відносин і закриття рахунків на підставі частини 1 статті 15 Закону.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 ЦК України. Під порушенням розуміється такий стан суб'єктивного права, за яким воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц, від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, від 16 лютого 2021 року в справі № 910/2861/18, від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17, від 22 червня 2021 року в справі № 200/606/18, від 29 червня 2021 року в справі № 916/964/19).
Оскільки в даному випадку відмова Банку від підтримання ділових відносин з позивачем шляхом розірвання договору банківського обслуговування і закриття рахунків була реалізована за наслідком встановлення неприйнятно високого ризику ВК/ФТ стосовно Яковенко С.О. іншим суб'єктом первинного фінансового моніторингу - АТ "Універсал Банк", і рішення останнього на час розгляду даної справи судом не було скасоване у встановленому законом порядку, доводи позивача про незаконність дій відповідача є необґрунтованими та передчасними.
При цьому, як зазначалося судом, Підприємець не конкретизував, яке саме рішення Банку він просить визнати недійсним, оскільки взагалі не вказав реквізитів такого правочину (його номер, дату вчинення).
У свою чергу, рішення Банку про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем шляхом розірвання договору банківського обслуговування і закриття рахунків було оформлене саме розпорядженням останнього від 16 серпня 2024 року № 290, зі змісту якого вбачається, що останнє прийняте не тільки щодо Підприємця, але й щодо Яковенко С.О. , як фізичної особи, а також і щодо інших клієнтів Банку.
Однак, згідно зі статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.
Враховуючи те, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами порушення його прав чи законних інтересів спірним рішенням Банку, а також невідповідності вказаного рішення вимагам чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що правові підстави для зобов'язання Банку відновити банківське обслуговування Підприємця також відсутні. Відтак позов Підприємця є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про відмову в задоволенні позову.
При цьому, з аналізу приписів Закону та Положення № 65 вбачається, що вчинення Банком дій з проведення фінансового моніторингу та вжиття заходів з протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, здійснюється останнім саме як учасником публічно-правових відносин, з урахуванням виникнення відносин підпорядкування між ним та клієнтом (контрагентом).
Однак, у постановах Верховного Суду, на які позивач посилався у своєму позові, не досліджувалося, чи наділений Банк правом на відмову від договірних відносин саме як суб'єкт господарювання у відносинах приватноправового характеру, чи покладено на Банк, як учасника публічно-правових відносин, обов'язок припинити договірні відносини в імперативному порядку, що має важливе значення для вирішення питання про те, за правилами якої юрисдикції належить вирішення спору про визнання недійсним відповідного рішення Банку.
За частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Підприємця слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17 лютого 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко