ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.02.2025Справа № 910/15157/24
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро»
до Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу»
про стягнення 111 270,49 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Імексагро» (далі - ТОВ «Імексагро») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» (далі - ДП «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу») про стягнення 111 270,49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати отриманого на підставі договору поставки №438-19/2017-П від 19.06.2017 товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11 112,33 грн. та інфляційних у розмірі 50 158,16 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Вказана ухвала суду вручена ДП «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» 16.12.2024, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, проте відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких пояснень щодо суті спору до суду не подав.
Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
19.06.2017 між ТОВ «Імексагро» (постачальник) та ДП «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» (покупець) укладено договір поставки №438-19/2017-П (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити засоби захисту рослин на умовах даного договору.
Згідно з п. 4.1 Договору покупець оплачує товар шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника за товар, на умовах відстрочення платежу, до десяти банківських днів після отримання товару, та відповідних документів на товар.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 126 650,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №49 від 27.06.2017, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств, належним чином завірена копія якої додана до позовної заяви.
Відповідачем частково сплачено позивачу за отриманий на підставі Договору товар суму у розмірі 76 650,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 234 від 08.11.2017 та №287 від 01.12.2017, а також банківськими виписками з рахунку позивача, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати отриманого на підставі Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 50 000,00 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видаткова накладна №49 від 27.06.2017) підтверджується передача позивачем і прийняття відповідачем товару на підставі Договору на загальну суму 126 650,00 грн.
В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу суму у розмірі 76 650,00 грн. за отриманий на підставі Договору товар, що підтверджується платіжними інструкціями № 234 від 08.11.2017, №287 від 01.12.2017, а також банківськими виписками з рахунку позивача.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, у відповідача наявне грошове зобов'язання із оплати отриманого товару у розмірі 50 000,00 грн., а строк його виконання на момент звернення позивача із позовом до суду настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 50 000,00 грн. за отриманий на підставі Договору товар. Відповідачем факту наявності заборгованості не спростовано, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11 112,33 грн. та інфляційних у розмірі 50 158,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 11.07.2017 до 05.12.2024.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 11 112,33 грн. та інфляційні у розмірі 50 158,16 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ДП «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь ТОВ «Імексагро» заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., 3% річних у розмірі 11 112,33 грн. та інфляційних у розмірі 50 158,16 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Стосовно заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 20 000,00 грн.
На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:
- копія договору №26/11-2024/Імексагро від 26.11.2024, укладеного позивачем і Адвокатським бюро «Леоніда Тамазликар»;
- копія додаткової угоди№04/12-24 до договору №26/11-2024/Імексагро від 04.12.2024;
- копія акта приймання-передачі наданої правової допомоги №06/12-2024 від 06.12.2024;
- копія платіжної інструкції №2PL040772 від 05.12.2024;
- копія ордера серії АІ №1760854 від 26.11.2024.
З вказаних вище документів вбачається, що вартість правової допомоги пов'язаної із розглядом даної справи складає 20 000,00 грн.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - «Закон») договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід зазначити, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав.
Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» (03038, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 32; ідентифікаційний код 37884028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» (61171, місто Харків, вулиця Амосова, будинок 1, квартира 17; ідентифікаційний код 38494197) заборгованість у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 11 112 (одинадцять тисяч сто дванадцять) грн. 33 коп., інфляційні у розмірі 50 158 (п'ятдесят тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 16 коп., судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий