18.02.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2785/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чередко А.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Роздолля" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р. (суддя Мельниченко І.Ф.) прийнятого за результатами розгляду заяви Приватного підприємства "Роздолля", про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Приватного підприємства "Роздолля", м. Синельникове, Дніпропетровська область
до Комунального підприємства "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради", м. Синельникове, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в сумі 150 000,00 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство "Роздолля" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради", про стягнення 150 000,00 грн., що складають суму заборгованості за договором про надання послуг № 23/10-2023 від 23.10.2023р..
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2024 у справі № 904/2785/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі та присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради" на користь Приватного підприємства "Роздолля" 150 000,00 грн. - основного боргу та 3 028,00 грн. - судового збору.
09.09.2024р., через систему "Електронний суд", до суду позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено докази понесення таких витрат приватним підприємством "Роздолля".
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р. заяву Приватного підприємства "Роздолля" про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради" на користь Приватного підприємства "Роздолля" 5 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог, викладених в заяві відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним додатковим рішенням, через систему "Електронний суд", Приватне підприємство "Роздолля" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати додаткове рішення в частині відмови в задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу по справі та прийняти в скасованій частині нове рішення, яким повністю задовольнити заяву і покласти на відповідача всі витрати позивача на професійну правничу допомогу, в розмірі 18 000,00 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції порушив норму процесуального права - ч. 5 ст. 129 ГПК України, оскільки зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягали розподілу між сторонами, не врахувавши того, що ці витрати пов'язані безпосередньо з розглядом справи, що розмір таких витрат є максимально обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі у зв'язку з тим, що результат її вирішення впливає на репутацію Позивача, який вміє захистити своє порушене право.
Скаржник вважає, що всі консультації з питань захисту прав і законних інтересів Клієнта у справі №904/2785/24 є обґрунтованими, тому що директор підприємства Відповідача не є фахівцем у галузі права, а бажав бути в курсі того, як розглядається справа і що означає кожний етап: що означає відсутність відзиву на позовну заяву, що буде, якщо Відповідач не надав відповіді на питання, поставлені Позивачем у позовній заяві, тощо.
При цьому, на думку Скаржника, суд першої інстанції не врахував значення справи для Позивача, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію Позивача. В той же час, вказує на те, що цей спір безпосередньо впливає на репутацію Позивача, за яку Позивач постійно дуже переймається, адже він намагається обґрунтовано мати репутацію надійного контрагента, який належним чином виконує свої зобов'язання і в той же час вміє домогтись захисту свого порушеного права від грубого порушення. Для нього було вкрай важливо, щоб в Єдиному державному реєстрі судових рішень України не було жодних судових рішень, які негативно впливають на його репутацію.
Скаржник зазначає на тому, що суд першої інстанції не врахував поведінку Відповідача під час розгляду справи, що могла призвести до затягування розгляду справи, зокрема, неподання відзиву на позовну заяву, ненадання відповідей на запитання, поставлені Позивачем у позовній заяві, відсутність будь-якої реакції Відповідача на ухвали суду, тощо.
Скаржник також зауважує на тому, що суд першої інстанції не врахував того, що відповідно до установленої практики Господарського суду Дніпропетровської області розмір витрат сторони на професійну правничу допомогу, який зазвичай стягується зі сторони, проти якої ухвалено рішення у справах, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, складає 20000,00-23000,00грн. (див. наприклад, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024р. у справі №904/424/24, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2024р. у справі №904/486/24 тощо).
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.10.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2785/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Роздолля" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р. у справі №904/2785/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи №904/2785/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Апеляційна скарга є такою, що відповідає вимогам статті 258 ГПК, а надані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Суддею-доповідачем зроблена доповідь колегії суддів про проведення підготовчих дій, що є підставою для призначення справи до апеляційного розгляду.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Роздолля" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Приватне підприємство "Роздолля" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради", про стягнення 150 000,00 грн., що складають суму заборгованості за договором про надання послуг № 23/10-2023 від 23.10.2023р..
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2024р. у справі № 904/2785/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі та присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради" на користь Приватного підприємства "Роздолля" 150 000,00 грн. - основного боргу та 3 028,00 грн. - судового збору.
09.09.2024р., через систему "Електронний суд", до суду позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено докази понесення таких витрат приватним підприємством "Роздолля".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024р. прийнято заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2785/24 до розгляду.
Відповідач письмових заперечень на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суду не надав.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р. заяву Приватного підприємства "Роздолля" про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради" на користь Приватного підприємства "Роздолля" 5 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог, викладених в заяві відмовлено.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою захисту порушених прав, 21.06.2024 р. між Адвокатським об'єднанням "Олександра Биструшкіна" (далі - адвокат) та Приватним підприємством "Роздолля" (далі - Клієнт) укладено договір № 39/24 (далі - договір), за умовами п. 1 якогого, клієнт доручив, а адвокат зобов'язався від імені та за рахунок клієнта здійснювати незалежну професійну діяльність щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту у господарських справах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Відповідно до п. 2 договору, Адвокат за цим Договором приймає на себе зобов'язання: забезпечувати захист прав і законних інтересів Клієнта в господарських справах; надавати правову інформацію, консультації і роз'яснення з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складання заяв, відзивів, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав і законних інтересів Клієнта в господарському судочинстві; для захисту прав і законних інтересів Клієнта в господарських справах особисто здійснювати представництво Клієнта в господарських судах першої інстанції, господарських судах апеляційної та касаційної інстанції, з усіма правами, якими наділений Клієнт. Під час виконання цього Договору Адвокат зобов'язується реалізувати всі професійні права, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п. 3 договору, Адвокат має право вчиняти від імені Клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти Клієнт, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, робити з них фотокопії, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, судових наказів, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, підписувати від імені Клієнта та подавати будь-які документи правового характеру (в т.ч. підписувати позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, заяви, клопотання, запити, апеляційні та касаційні скарги на рішення, ухвали, постанови), брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти доводів, клопотань і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення, постанови і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом. Адвокат має право підписати та пред'явити зустрічний позов від імені Клієнта.
Згідно п. 5 договору, обсяг правової допомоги, що надається в рамках даного Договору, та порядок її оплати обумовлюється сторонами в окремих додаткових угодах до даного Договору. Фактичні витрати Адвоката, необхідні для виконання умов цього Договору, відшкодовуються Клієнтом в повному обсязі.
Відповідно до п. 6 договору, даний Договір діє по 30.12.2025 р., включно.
Відповідно до п. 7 договору, сторони усвідомлюють, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» цей Договір є підставою для здійснення адвокатської діяльності та посвідчує повноваження Адвоката на надання правової допомоги та здійснення представництва в господарському суді.
21.06.2024р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 39/24 (далі - додаткова угода), яка визначає порядок надання професійної правничої допомоги адвокатом клієнту, а також порядок оплати клієнтом гонорару адвокату за надання в господарському суді першої інстанції професійної правничої допомоги за ведення в інтересах клієнта судової справи (надалі - судової справи), яка розглядатиметься Господарським судом Дніпропетровської області за позовом клієнта до Комунального підприємства "Декоративні культури" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 05514531) про стягнення заборгованості за договором № 23/10-2023 про надання послуг від 23.10.2023 р.. Адвокат зобов'язується налавати клієнту професійну правничу допомогу по веденню судової справи в Господарському суді Дніпропетровської області, а клієнт зобов'язується оплатити надану йому правову допомогу.
В п. 2 додаткової угоди сторони узгодили, що за надання професійної правничої допомоги по веденню адвокатом судової справи в господарському суді першої інстанції клієнт сплачує адвокату гонорар, встановлений у фіксованому розмірі (18 000,00 грн.) в строк по 26.06.2024 р., включно.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди, професійна правнича допомога, яка надаватиметься в рамках ведення судової справи в господарському суді першої інстанції включатиме в себе: правовий аналіз ситуації, вивчення актуальної судової практики з розгляду подібних спорів, підготовку та подання позовної заяви, підготовку та подання відповіді на відзив (в разі необхідності) та всіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом справи, включаючи клопотання, заяви (в разі необхідності), представництво інтересів клієнта в судових засіданнях (якщо такі будуть призначені), усні консультації клієнта щодо питань, які виникають під час розгляду судової справи та всі інші дії, необхідні для ведення судової справи в господарському суді першої інстанції.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди, в рамках розгляду судової справи господарським судом першої інстанції адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги, в якому будуть зазначені зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, додаткові витрати, які понесені адвокатом під час надання професійної правничої допомоги в рамках судової справи (якщо такі матимуть місце).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтерсів Приватного підприємства "Роздолля" в Господарському суді Дніпропетровської області здійснювалось адвокатом Биструшкіним О.С. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №1235 від 10.02.2004р.), на підставі Ордеру АЕ№ 1296852 від 21.06.2024р., виданого Адвокатським об'єднанням "Олександра Биструшкіна".
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Разом з тим, згідно ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
В розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Разом з тим, об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. В ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
В постанові від 05.10.2021р. в справі № 907/746/17, колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок Відповідача, відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати скаржника були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. в справі № 904/4507/18.
З огляду на вищевикладене, судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта в частині відсутності в матеріалах справи клопотання/заяви відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 р. в справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 р. в справі № 420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суд, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Приватного підприєства «Роздолля» не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
Так, суд першої інстанції цілком правомірно зазначив, що відображена в них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності, необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів ч.5 ст 129 ГПК України, що категорія даного спору не є складною, дана справа призначена судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними у справі матеріалами; позовні вимоги ґрунтуються на одному договорі про надання послуг, до стягнення пред'явлена лише сума основного боргу, проти стягнення якої від відповідача ніяких заперечень не надходило; розмір наявної заборгованості підтверджено сторонами в акті звірки взаємних розріхунків.
Зазначене свідчить про те, що підготовка позовної заяви та пакету документів, необхідних для звернення до суду, не потребували значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив на тому, що такі види послуг, що містить акт приймання-передачі, як підготовка копій процесуальних документів та направлення/подання їх відповідачеві та до суду не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесенні до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені у ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2020р. у справі №808/1849/18.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р. у справі №904/2785/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства "Роздолля" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки Позивачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Разом з тим, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Роздолля" залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2024р. у справі № 904/2785/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя А.Є. Чередко