18.02.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2216/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А»
на додаткову ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024р.
(суддя Ярешко О.В., м. Запоріжжя), прийняту за результатами розгляду заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А» про ухвалення додатковго рішення у справі
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Гарабзєєва Артура Вікторовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А» (пр. Ювілейний, буд. 26-А, м. Запоріжжя, 69114)
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача: Концерн “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091)
про стягнення 41 833,70 грн. збитків
1. Короткий зміст позовних вимог.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А» звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою (вих. № б/н від 07.11.2024), про ухвалення додаткового рішення в справі № 908/2216/24, згідно якої просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн..
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.
Додатковою ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024р. у справі № 908/2216/24 відмовлено в задоволенні заяви (вих. № б/н від 07.11.2024) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А».
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною додатковою ухвалою, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову ухвалу та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обгрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що Господарським судом Запорізької області, при прийнятті оскаржуваної ухвали, не з'ясовано усі обставини у справі та не прийнято докази, додані до відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви, у зв'язку з чим судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права (ст. ст. 119, 180 ГПК України).
Скаржник вважає, що суд першої інстанції ігнорує ту обставину, що у даному випадку саме у зв'язку з поданням суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Гарабзєєвим Артуром Вікторовичем позовної заяви до ОСББ останнє було вимушено звернутися до адвоката з метою захисту своїх інтересів в суді, в зв'язку з чим понесло витрати на правничу допомогу.
Скаржник також зазначає на тому, що суд першої інстанції не тільки не надав жодної оцінки діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у чч.5 та 6 ст.130 ГПК, а своїми діями всупереч нормам ГПК України сприяв необгрунтованим діям позивача.
Скаржник вказує на те, що Гарабзєєв А.В. після залишення його позову без розгляду знов звернувся до Господарського суду Запорізької області з аналогічним позовом (справа № 908/2938/24).
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Гарабзєєв Артур Вікторович просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024 р. залишити без змін.
В обгрунтування своїх заперечень Позивач зазначає на тому, що підставою для відзиву позовної заяви була неможливість Позивача виконати ухвалу суду від 28.10.2024р., про залишення позовної заяви без руху, в зв'язку з чим, Позивач використав своє право на звернення до суду з заявою про залишення позовної заяви без розгляду. Вказані дії, на думку Позивача, не суперечать нормам ГПК України.
Позивач вважає, що не здійснював необґрунтованих дій, а діяв у відповідності з нормами чинного законодавства.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/2216/24.
Матеріали справи № 908/2216/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ч. ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд констатує, що предметом оскарження є судова ухвала, котрою відмовлено у прийнятті додаткового рішнення.
Враховуючи, що п. 19 ч. 1 ст. 255 ГПК України, стосовно перегляду ухвали суду про про відмову ухвалити додаткове рішення, міститься в переліку ч. 2 ст. 271 ГПК України, перегляд оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А» на додаткову ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом першої інстанції обставини справи.
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа Гарабзєєв Артур Вікторович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А», про стягнення 41833,70 грн. збитків.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.11.2024р. у справі № 908/2216/24 позовну заяву Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Гарабзєєва Артура Вікторовича до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А» про стягнення 41833,70 грн. збитків, у справі № 908/2216/24 залишено без розгляду.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А» звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою (вих. № б/н від 07.11.2024), про ухвалення додаткового рішення в справі № 908/2216/24, згідно якої просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн..
Заява (вих. № б/н від 07.11.2024) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А» про ухвалення додаткового рішення в справі мотивована таким. Ухвалою суду від 05.11.2024 позовна заява СПД-ФО Гарабзєваа А.В. в справі № 908/2216/24 була залишена без розгляду. У відзиві відповідач повідомляв суд про орієнтовний розмір судових витрат, які він очікує понести в зв'язку з розглядом цієї справи, вказав про надання доказів цих витрат згідно ст. 129 ГПК України. Адвокатом Слєсарем О.В. за умовами додаткової угоди № 1 від 09.09.2024 до договору про надання правової допомоги від 02.09.2024 відповідачу надана правова допомога. Замовник сплатив адвокату винагороду (гонорар) - 9000,00 грн. (фіксована вартість), яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. До заяви додані докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які долучені судом до матеріалів справи та прийняті до розгляду.
11.11.2024р. через систему “Електронний суд» надійшло заперечення на заяву Відповідача. Заперечуючи проти задоволення заяви Позивач зазначив, що ухвалою суду від 07.11.2024 позовна заява СПД-ФО ГАРАБЗЄЄВА А.В. в справі № 908/2216/24 була залишена без руху. Заява залишена без розгляду на підставі поданої заяви представника позивача, причиною подання якої було залишення позову без руху в зв'язку з неналежним оформленням наданих доказів при поданні позовної заяви до суду. Враховуючи, що для виконання вказаних вимог позивачу необхідно було виготовити нові копії доказів, засвідчити їх належним чином та надіслати на адресу відповідача та третьої особи, позивач не мав такої можливості й надав відповідну заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Вказані дії не суперечать нормам ГПК, що свідчить про належне дотримання з боку позивача норм чинного законодавства. Враховуючи положення ч. 5 ст. 130 ГПК України, необґрунтованість дій позивача повинна бути доказана відповідачем з посиланням на певні дії позивача. Під час розгляду справи, реагуючи на ухвалу суду про неналежне засвідчення доказів, позивач належним чином мав намір виконати всі вимоги, які містилися в ухвалі суду. Оцінивши свої можливості позивач прийшов до висновку, що виконати належним чином ухвалу суду він не встигне, у зв'язку з чим і звернувся з відповідною заявою до суду. Сам по собі факт залишення позову без розгляду в справі не підтверджує, що спір виник у зв'язку з необґрунтованими діями позивача. Як свідчать обставини справи, представник відповідача виконав умови договору, укладеного з відповідачем, частково, що також не надає йому підстав вимагати стягнення всієї суми наданих послуг. Враховуючи, що позивач не здійснював необґрунтованих дій, а діяв у відповідності з нормами чинного законодавства, просив заяву відповідача залишити без задоволення.
Додатковою ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024р. у справі № 908/2216/24 відмовлено в задоволенні заяви (вих. № б/н від 07.11.2024) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А».
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є додаткова ухвала Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024р. у справі № 908/2216/24, якою відмовлено у задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А», про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Вказана додаткова ухвала мотивована тим, що згідно приписів ст.130 ГПК України відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, однак підстав для твердження про факт необґрунтованості дій позивача у зв'язку із зверненням до суду з цим позовом та із заявою про залишення її позову без розгляду - не встановлено і зворотного відповідачем не доведено.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви Відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 ГПК України).
В силу приписів ч. 1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 цієї ж статті).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Частинами 2-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Разом з тим, у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених ч.ч.3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 8 ст. 129 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Правовий аналіз ст.ст. 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема залишення позову без розгляду у справі, суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019р. у справі №922/3787/17, від 09.07.2019р. у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021р. у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021р. у справі №903/254/20).
Оскільки наведена норма ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, то такі слід встановлювати суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція узгоджується із висновками наведеними у додатковій постанові Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №905/460/21.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду у справі, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.
Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019р. у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019р. у справі № 922/592/17, від 24.03.2021р. у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020р. у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021р. у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021р. у справі № 924/804/20.
Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021р. у справі № 905/121/19, від 13.05.2021р. у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021р. у справі № 902/136/21, від 18.01.2022р. у справі № 922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2024р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Гарабзєєва Артура Вікторовича до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: Концерн “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», про стягнення 41 833,70 грн. збитків.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.08.2024р. вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі, а саме: 1) надіслати на адреси місцезнаходження відповідача та вказаної третьої особи листом з описом вкладення копію позовної заяви з копіями всіх доданих до неї документів (описи вкладення у цінні листи з поіменним переліком документів, що надсилаються) подати до суду у встановлений судом строк; 2) надати докази на підтвердження обставин: - належності позивачу права власності на нежитлове приміщення 35, І поверху літ. А-9 по пр. Ювілейному, 26-А у м. Запоріжжі; - встановлення у належному позивачу приміщенні приладу обліку, заводський номер 34285677 (акт від 31.01.2022); - копії укладеного між позивачем та Концерном “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, 26-А;- копії актів щодо того, що з вини відповідача, на належне позивачу нежитлове приміщення не надавалося опалення в спірний період; - перекриття крану в приміщенні саме головою правління ОСББ “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А»; 3) надати заяву (за необхідності) щодо залучення до участі в справі Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зазначивши, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов'язки даної особи та щодо якої з сторін; 4) письмово зазначити відомості щодо наявності або відсутності електронного кабінету в позивача, відповідача та третьої особи; 5) надати докази надіслання відповідачу та третій особі документів (доказів), наданих на виконання цієї ухвали.
29.08.2024р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.09.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2216/24. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Концерн “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091). Зобов'язано позивача надати (витребувати): у строк до 11.09.2024р. докази: копію укладеного 01.11.2011р. типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, 26-А; копії на підтвердження обставин щомісячного надання Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» даних щодо відсутності обсягу спожитої теплової енергії. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
06.09.2024р. від позивача, на виконання ухвали суду від 03.09.2024р., через систему “Електронний суд» надійшли докази, які прийняті судом до розгляду.
16.09.2024р., через систему “Електронний суд» (сформовано в системі 13.09.2024р.) надійшли письмові пояснення Концерну “МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» щодо позову, які прийняті судом до розгляду.
12.09.2024р. від позивача через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи за участі сторін по справі. Клопотання обґрунтовано тим, що позивач має намір повідомити про причини виникнення збитків, пояснити про дії, які є підставою для звернення до суду, необхідністю пояснень з боку третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.09.2024р. призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 03.10.2024р..
23.09.2024р. та 25.09.2024р., у встановлений судом строк, через систему “Електронний суд» надійшли відзив та відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024р. у судовому засіданні оголосити перерву до 30.10.2024р.
07.10.2024р. через систему “Електронний суд» від представника позивача - адвоката Гладкого В.К. надійшло зауваження щодо технічного запису судового процесу та протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.10.2024р. зауваження представника позивача Гладкого В.К. щодо технічного запису судового процесу та протоколу судового засідання від 03.10.2024 задоволено частково.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024р., на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України, суд залишив позовну заяву без руху. Надав позивачу строк: протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі, а саме: 1) надати належним чином засвідчені копії документів, що додані до позовної заяви та до заяви про усунення недоліків, що надійшла до суду 29.08.2024; 2) письмово зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до матеріалів справи позивачем. При цьому, суд роз'яснив позивачу, що при невиконанні вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, згідно з ч. 13 ст. 176 ГПК України позовна заява буде залишена без розгляду.
У встановлений судом - до 04.11.2024р. строк позивач недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі від 28.10.2024р., не усунув. Натомість, 29.10.2024р., через систему “Електронний суд» від представника позивача - адвоката Гладкого В.К. надійшла заява про повернення позовної заяви, в якій зазначено, що для усунення недоліків для засвідчення доказів належним чином необхідний більший термін, ніж вказано в ухвалі від 28.10.2024р.. Тому позивач прийняв рішення про повернення позовної заяви з доданими до неї додатками. Просив прийняти ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.11.2024р. у справі № 908/2216/24 позовну заяву Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Гарабзєєва Артура Вікторовича до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А» про стягнення 41833,70 грн. збитків, у справі № 908/2216/24 залишено без розгляду.
Як встановлено судом першої інстанції, позов у справі залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, за заявою позивача.
Залишення позову без розгляду за заявою позивача є практична реалізація принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходив з того, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено необґрунтованості дій позивача як необхідної передумови для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Проте, колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду із позовом у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача.
Отримавши звернений до себе позов та, в подальшому, ухвалу суду про відкриття провадження у справі, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Таким чином, позивач своїми діями щодо подання позову фактично спонукав відповідача звернутися за правничою допомогою до адвоката та витрачати кошти на правничу допомогу.
Колегія суддів враховує, що подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати.
Колегія суддів вважає, що залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду спричинив необхідність несення відповідачем витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак у подальшому фактична необхідність цього була нівельована, знов ж таки, за наслідками диспозитивної реалізації позивачем свої прав щодо залишення позову без розгляду, за наслідками проведених судових засідань, на що, за будь-яких обставин, відповідач не міг вплинути.
Враховуючи, що понесені в межах даної справи витрати сторін могли б бути розподілені між сторонами за наслідками розгляду даної справи, однак, така можливість залежить виключно від волі позивача (чого не відбулось), а тому є неприпустимим обмеження можливості отримання відповідачем законного відшкодування понесених витрат волею іншої особи, за рахунок якої і підлягає компенсація таких витрат.
Водночас, колегія суддів приймає до у ваги і той факт, що в даній справі тривалий час відбувались відповідні процесуальні дії за участю сторін, а саме: залишення позову без руху, відкриття провадження у справі, залучення третьої особи, отримання від сторін заяв по суті справи, винесення судом ухвал, проведення судових засідань, вдруге залишення позову без руху.
Як вже зазначалось вище, позовна заява залишалась без руху на підставі неналежного оформлення Позивачем наданих доказів при подачі позовної заяви, вказані дії Позивача і призвели до залишення позову без розгляду.
Таким чином, поведінка позивача розцінюється судом, як необґрунтовані дії у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Варто зазначити, що неприпустимою є правова ситуація, за якої учасники справи понесли витрати, пов'язані з розглядом справи, які по своїй суті є збитками суб'єкта господарювання, правовою особливістю яких є те, що вони можуть бути відшкодовані виключно через процесуальний порядок розподілу судових витрат в межах відповідного судового спору, однак, відсутній був би правовий механізм їх відшкодування (розподілу).
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що відповідач довів обґрунтованість підстави для стягнення компенсації витрат на правничу допомогу, а також враховуючи надану судом оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у ч.ч.5 та 6 ст. 130 ГПК України, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідний висновок щодо можливості визнання такої обставини як подача заяви про залишення позову без розгляду, необґрунтованою дією позивача, викладений у постановах від 21.12.2020р. у справі №922/1001/20, від 15.09.2021р. у справі № 902/136/21, від 15.09.2021р. у справі № 921/661/20, від 01.12.2022р. у справі № 922/2017/17, від 16.02.2021р. у справі №905/121/19.
Колегія суддів також зазначає, що залишення позову без розгляду у справі не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність яких була породжена реалізацією прав на судовий захист в рамках ініційованого позивачем судового спору. Надаючи оцінку діям учасників справи в контексті предмету апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає, що матеріали даної справи свідчать про те, що відповідач упродовж всього розгляду справи займав активну процесуальну позицію, подаючи відзив на позов, заперечував проти позовних вимог.
З огляду на наявність за обставинами даної справи необґрунтованих дій позивача, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для компенсації понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідачем було визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а саме відповідачем було зазначено про 9000,00грн. (фіксована вартість) та вказано про надання доказів цих витрат згідно ст. 129 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано копії: договору про надання правничої допомоги від 02.09.2024р., додаткової угоди № 1 від 02.09.2024р. до договору про надання правничої допомоги від 02.09.2024р., на загальну суму 9000,00 грн., з детальним описом наданих послуг у справі № 908/2216/24, акту виконаних робіт від 04.11.2024р. до договору про надання правничої допомоги від 02.09.2024р.; квитанції від 11.09.2024р..
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання відповідачу професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Слєсарь Олексієм Вікторовичем та ОСББ «Ювілейний 26А», укладено договір про надання правничої допомоги від 02.09.2024р., за змістом п.п. 1.1., 3.1 якого, адвокат взяв на себе зобов'язаний надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення. За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному додатковою угодою № 1 до цього договору.
Згідно з додатковою угодою № 1 від 02.09.2024 р. до вказаного договору, сторони дійшли згоди, що за підготовку (складання) відзиву, інших процесуальних документів, участь у справі № 908/2216/24 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Гарабзєєва Артура Вікторовича до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А», про стягнення 41 833,70 грн. збитків, замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) 9 000 грн. (фіксована вартість).
В підписаному сторонами акті виконаних робіт до договору від 04.11.2024р. вказано, що адвокатом виконана, а замовником прийнята робота - підготовка (складання) відзиву, інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Гарабзєєва Артура Вікторовича до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А», про стягнення 41 833,70 грн. збитків, на загальну суму 9 000 грн. Вказано, що адвокат своїм підписом свідчить про оплату замовником наданих послуг, а замовник підтверджує факт оплати грошової суми та відсутність будь-яких претензій щодо наданих адвокатом послуг.
Представник відповідача - адвокат Слесарь О.В. приймав участь у судовому засідані, яке відбулося у суді першої інстанції 03.10.2024р., що підтверджується протоколом судового засідання, наявним в матеріалах справи.
ОСББ «Ювілейний 26А» сплатило адвокату Слєсарю О.В. кошти за фактично виконану роботу й надані послуги, спрямовані на належний захист прав та інтересів ОСББ «Ювілейний 26А» під час розгляду справи № 908/2216/24, що підтверджується відповідним актом виконаних робіт, який міститься у матеріалах справи. У зв'язку з цим, цілком обґрунтованим, раціональним, виправданим та законним є бажання відповідача стягнути з позивача понесені ним витрати на правову допомогу.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/2.
Отже, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже, є визначеним (постанова Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 Господарського процесуального кодексу України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, позивачем до справи не надано.
Судом враховано, що згідно положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Як свідчать матеріали справи, Позивачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018р. у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 р. у справі № 910/3929/18.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 912/1025/20).
З огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 9 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, надавши оцінку співмірності суми витрат заявника на правничу допомогу зі складністю та об'ємом справи,відповідності заявленої суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, вважає, що витрати на правову допомогу підлягають зменшенню до 4 500, 00 грн..
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо встановлення наявності обставин компенсації витрат передбачених ч.5 ст. 130 ГПК України, та не надав належну правову оцінку заяви Відповідача про стягнення судових витрат, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ЮВІЛЕЙНИЙ 26 А» підлягає частковому задоволенню, оскаржувану додаткову ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024р. у справі № 908/2216/24 слід скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 26 А» про про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України задовольнити частково.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник спростував наведені висновки суду першої інстанції та довів неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткова ухвала місцевого господарського суду у даній справі має бути скасована.
10. Судові витрати
Зважаючи на те, що судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткову ухвалу про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно, судом апеляційної інстанції він не розподіляється.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Ареляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 26 А» - задовольнити частково.
Додаткову ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.11.2024р. -скасувати.
Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ювілейний 26 А» про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/2216/24 - задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Гарабзєєва Артура Вікторовича на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку " Ювілейний 26 А " 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін