Постанова від 11.12.2024 по справі 910/6058/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/6058/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 11.12.2024:

від позивача:Євсеєнко В.В.

від відповідача:Косик С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.08.2024 ( повний текст складено та підписано 02.09.2024)

у справі № 910/6058/21 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ТОВ "Промвагонтранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання з 31.03.2021 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 № 8258580 в частині надання послуг згідно з додатком 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власний вагонах перевізника" до цього договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною зміною відповідачем тарифної політики шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів що, на думку позивача, відповідно до приписів ч. 2 ст. 634 ЦК України є підставою для розірвання спірного договору у відповідній частині.

Рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15.12.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі № 910/6058/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Верховний Суд зауважив, що судами було залишено поза увагою дійсне обґрунтування позовних вимог, які містили посилання на ч. 2 ст. 634 Цивільного кодексу України, в той час як при первісному розгляді судами досліджувались підстави розірвання договору за статтями 651, 652 Цивільного кодексу України. Суд касаційної інстанції зауважив, що при новому розгляді даної справи слід більш ретельно перевірити обґрунтованість позовних вимог з урахуванням приписів саме ст. 634 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6058/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено своїх вимог належними засобами доказування, а встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про суперечливу поведінку позивача та відсутність обумовлених законом підстав для розірвання з 31.03.2021 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 № 8258580 в частині надання послуг згідно з додатком 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власний вагонах перевізника" до цього договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс", звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2024 у справі №910/6058/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- в діях позивача відсутня суперечлива поведінка;

- позивач після надання повідомлення про припинення Додатку 1-8, робив замовлення рухомого складу за Додатком 1-2, але внаслідок того, що відповідач не прийняв його повідомлення про припинення, а положення Додатку 1-8 мають пріоритет над іншими умовами Договору, а відмітки в графі 7 (3 для СМГС) проставляється автоматично, виявилось так, що позивачем не за його волею були зроблені замовлення за Додатком 1-8;

- вартість користування вагоном згідно з Додатком 1-2 в квітні 2021 року становила 250,00 грн./доба а в липні 2021 року - 270,00 грн./доба, а тому використання вагонів відповідно до умов Додатку 1-8 за ціною 584,00 грн./доба, що більше ніж в двічі перевищує ставку згідно з умовами Додатку 1-2, було економічно не доцільним та не логічним;

- висновок суду, що згідно з п. 2.2.5. Договору Позивач міг вільно обирати потрібні йому послуги з переліку пропонованого перевізником, у т.ч. з числа визначених Договором - є неправильним;

- оскільки на момент списання неустойки у позивача були наявні грошові кошти на особовому рахунку, списання неустойки відбувались в безакцептному порядку, тобто без отримання попередньої згоди позивача на такі списання, з подальшим відображенням факту списання неустойки у зведених відомостях;

- неустойка не є послугою, а оскільки, згідно з умовами п. 4.8. Договору позивач міг заперечувати лише щодо наданих послуг, заперечувати щодо списання коштів позивач не міг;

- зведена відомість відображала виконаний факт списання неустойки з особового рахунку позивача, а отже, підписуючи таку зведену відомість позивач лише підтверджував дійсність факту такого списання, а не висловлював свою згоду з таким списанням;

- акти наданих послуг не є первинними документами, які підтверджують беззаперечну згоду Позивача із наданими послугами, а є лише підставою для складання зведених відомостей.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

17.10.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відповідача у відзиві зводяться до того, що:

- позивачем не доведено жодного факту порушення відповідачем умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом в частині зміни базової ставки без зміни ставки за Додатком 1-8;

- подання позивачем Замовлення на підставі Додатку 1-8 до Договору, отримання послуг за ним та їх оплата, засвідчують повну згоду замовника з Договором та змінами до нього (п. 9.4 Договору);

- наявність в Договорі самого Додатку 1-8 не змінює умов надання в користування вагонів на загальних умовах за вільними тарифами, тобто на умовах, визначених в Договорі, та не зобов'язує замовників брати на себе зобов'язання на умовах, визначених в Додатку 1-8 до Договору;

- пунктом 2.2.5 Договору передбачено право замовника вільно обирати потрібні йому послуги з пропонованого перевізником переліку, у т.ч., з числа визначених Договором; умови Договору не покладають на замовника обов'язок замовляти послуги використання власних вагонів перевізника;

- позивачем не доведено факту порушення відповідачем умов Договору, оскільки змінюючи вартість послуг (базову ставку плати за використання вагонів Перевізника, передбачену Додатком 1-2), відповідач діяв у відповідності до умов Договору, при цьому, в останнього відсутнє право чи обов'язок пропорційно змінювати вартість послуг замовникам за Додатком 1-8 до Договору;

- факти та докази отримання позивачем послуг протягом всього строку дії замовлення, в тому числі, після направлення ним повідомлення про припинення дії Додатку 1-8, були в повній мірі досліджені судами всіх інстанцій в іншій справі №910/2443/22, яка має преюдиційне значення для даної справи;

- позивач після дати, з якої просить розірвати Додаток 1-8, а саме після 31.03.2021, продовжував замовляти, отримувати та оплачувати послуги на підставі Додатку 1-8 протягом всього строку дії замовлення, а отже такі дії позивача містять елементи суперечливої поведінки;

- саме позивач при заповненні перевізних документів обирав вид перевезення та ставку плати;

- в АС МЕСПЛАН, як в момент запровадження системи, так і в подальшому, не передбачено для Замовника технічної можливості при поданні через систему АС МЕСПЛАН замовлення на подачу власних вагонів Перевізника (AT «Укрзалізниця») самостійно обирати «вид замовлення по використанню вагонів» та «ставку плати за використання вагонів»;

- тобто, в АС МЕСПЛАН Замовник замовляє лише загальну кількість вагонів та маршрут;

- в подальшому, вже при оформленні перевізного документу, саме відправник- позивач обирає на яких умовах здійснюється перевезення, про що і зазначає в графі 7 внутрішньої накладної та графі 3 накладної СМГС;

- на підтвердження факту надання послуг та їх вартості між позивачем та відповідачем підписані Зведені відомості №4 від 30.04.2021, №5 від 31.05.2021, №6 від 30.06.2021, №7 від 31.07.2021, в яких зазначено неустойку за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами;

- зведені відомості підписані представником позивача без зауважень та заперечень, на них міститься печатка позивача, що свідчить про повну згоду позивача із нарахованою неустойкою;

- матеріали справи не містять жодних заперечень позивача до Зведених відомостей, жодних письмових звернень до відповідача стосовно перевірки наданих послуг та їх вартості, щодо звіряння розрахунків, а кошти були сплачені ним в повному обсязі;

- послуги за Замовленням позивача за Додатком 1-8 надані та оплачені позивачем в повному обсязі; позивач погоджувався з нарахованою неустойкою, її розміром без зауважень та заперечень, а також сплачував її в повному обсязі, а отже, його намір отримати вагони перевізника саме за Додатком 1-8 після 31.03.2021 є явним, воля чітко виражена, що підтверджується вищезазначеними доказами та спростовує твердження позивача про розірвання Додатку 1-8;

- виходячи з умов Договору перевезення позивач був обізнаний та погодився з можливістю відповідача змінити вартість послуг за базовою ставкою, в тому числі і у бік зменшення, відповідних обов'язків щодо утримання вартості послуг на будь- якому рівні умови Договору перевезення не містять, а відтак дії відповідача щодо зменшення базової ставки по договору приєднання в будь-якому випадку не можуть бути визнані порушенням умов спірного договору та, відповідно, стати підставою для його розірвання;

- приєднавшись до Договору перевезення, позивач погодився на умови, які передбачають право Перевізника в односторонньому порядку змінювати базову ставку плати за використання власних вагонів Перевізника;

- при здійсненні Замовлення на умовах, передбачених Додатком № 1-8, позивачеві було відомо, що ставка плати за використання власних вагонів Перевізника може бути змінена, в т.ч. і знижена, а отже, така зміна обставин могла настати, що виключає можливість розірвання Додатку № 1-8 на підставі ст.634 ЦК України;

- позивач не довів наявності обставин в розумінні статті 634 ЦК України, які можуть бути підставою для розірвання Додатку № 1-8, адже, позивач був обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до Договору перевезення, в тому числі, й Додатку № 1-8, добровільно погодився на такі умови до яких, серед іншого, віднесено й умову про можливість односторонньої зміни відповідачем ставок плати, коефіцієнтів та інших умов платежів, що і відбулося у даному випадку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6058/21, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6058/21.

30.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" надійшла заява про долучення до матеріалів справи №910/6058/21 платіжної інструкції №22916872 від 25.09.2024 на підтвердження сплати судового збору у розмірі 2 724,00 грн.

На виконання ухвали про витребування матеріалів справи, Господарський суд міста Києва направив справу №910/6058/21, яка була отримана судом апеляційної інстанції 03.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6058/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, розгляд справи призначено на 24.10.2024.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А у відрядженні з 23.10.2024 по 26.10.2024 включно та у відпустці з 27.10.2024 по 22.11.2024 включно, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23.10.2024, справу № 910/6058/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 справу № 910/6058/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Сибіга О.М., розгляд справи призначено на 20.11.2024.

У зв'язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання у справі № 910/6058/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, не відбулось, з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що неодноразово продовжувався зокрема, станом на сьогодні.

Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров'я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про призначення справи № 910/6058/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024, до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 розгляд справи призначено на 11.12.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судовому засіданні 11.12.2024 представник скаржника (позивача) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2024, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 12.02.2018 між сторонами укладено договір про надання послуг №01001/ПЗЗ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

25.05.2020 між ТОВ "Промвагонтранс" (замовник) та АТ "Українська залізниця" (перевізник) на підставі поданої в електронній формі заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір).

АТ "Українська залізниця" повідомило замовника про присвоєння кодів: відправника/одержувача: 8575; платника: 8258580 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням залізниці про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 03.03.2020 №32-35617553/2020-02.

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або; вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Відповідно до п. 1.5 Договору, договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Пунктами 1.6, 1.7 Договору визначено, що договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладанням кваліфікованого електронного підпису.

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

Розділами 2-12 Договору сторони узгодили ціну, права та обов'язки сторін, вартість послуг, порядок проведення розрахунків, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спірних питань, додаткові умови, строк дії договору тощо.

Згідно з п. 1.10 Договору він є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору.

Відповідно до п. 12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.

Договір або окремі умови щодо певних послуг припиняються: за згодою сторін, за ініціативи однієї із сторін; з підстав, визначених законодавством (п. 12.2. Договору).

Відповідно до п. 12.4. Договору дію додаткових умов до Договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.

Договір від 25.02.2020 введено в дію 01.07.2020.

Відповідно до пп. 2.3.2 Договору обов'язком перевізника є: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно з інформацією, розміщеною у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та збірнику тарифів.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов збірника тарифів.

Замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються з:

1) плати за перевезення (провізної плати) навантаженого власного вагону перевізника та інших платежів, які визначаються за тарифом, визначеним у збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;

2) компенсації витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 1-2 до договору. У випадку оформлення відправки вантажу на експорт сплачуються додаткові збори, передбачені п. 5, 7 розд. ІІІ збірника тарифів, окремо для завантаженого та порожнього вагонів;

3) плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за нормативний термін доставки.

У разі використання з 01.10.2020 власного вагону перевізника після "подвійних операцій", передбачених Правилами користування вагонами, компенсація витрат на перевезення у порожньому стані власного вагону перевізника та плата за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів у порожньому рейсі не нараховується.

Відповідно до Додатку 1-2 до Договору "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів", ставка плати за використання власних зерновозів перевізника складала 1 136,00 грн без ПДВ за вагоно-добу у вантажному та подорожньому рейсах по території України та за межами України.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення. Зміни до договору поширюються на всіх осіб, що приєдналися до договору. В окремих випадках, за заявою замовника допускається вступ в дію змін до договору раніше, ніж визначено вище. Якщо замовник не згоден з внесеними перевізником змінами, він має право ініціювати внесення змін до договору в порядку передбаченому п. 9.3 договору або з власної ініціативи припинити дію договору у відносинах з ним. Замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за договором засвідчує повну згоду замовника з договором та змінами до нього.

У пункті 12.2 Договору вказано, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняються: за згодою сторін; за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою, з підстав визначених законодавством.

Відповідно до п. 12.3 Договору з ініціативи однієї зі сторін договір вважається припиненим (розірваним) у відносинах з нею через 20 днів з моменту направлення протилежній стороні відповідного повідомлення, але не раніше завершення всіх послуг, яке розпочато і не завершено, в частині таких послуг.

Сторонами погоджено додатки до договору, які є його невід'ємною частиною, а саме: 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів що надаються за вільними тарифами", 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів", 1-3 "Умови організації перевезення вантажів на власних транспортерах перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад", 1-4 "Умови накопичення вагонів", 1-5 "Умови продажу послуг з використання вагонів АТ "Укрзалізниця" із застосуванням ЕТС "ProZorro.Продажі"", 1-6 "Умови при здійсненні замовником публічної (державної закупівлі) послуг", 1-7 "Умови надання послуги подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції", та інші додатки, оприлюднені перевізником.

У Додатку 1-2 до Договору "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів" визначено, що ставка плати за використання одного зерновозу перевізника становить 1136,00 грн./доба без ПДВ.

За змістом п. 12.4 Договору, дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення стороною, що ініціювала припинення.

27.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" надало Акціонерному товариству "Українська залізниця" Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 35617553/2020-00007: початок періоду замовлення - 07.2020; завершення періоду замовлення - 03.2021; кількість місяців: 9; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 300.

02.07.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" Повідомлення про погодження Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 02.07.2020 № УЗ-35617553/2020-00008, а саме: початок періоду замовлення: 07.2020; завершення періоду замовлення: 03.2021; кількість місяців: 9; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 142; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 682,00 грн.

04.06.2020 відповідач запровадив нову/додаткову послугу (довгострокові контракти), а саме: перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника і розпочав чергове приймання замовлень вантажовідправників на отримання даної послуги з 27.07.2020, про що було розміщено інформацію на офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця" та укладено додаткову угоду про перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника № 11 від 26.06.2020 до договору приєднання про надання послуг від 12.02.2018 №01001/ПЗЗ-2018 (далі - Додаткова угода № 11).

Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди № 11, перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги) (далі - послуги), а замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цієї додаткової угоди.

Сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цієї додаткової угоди, які матимуть пріоритет над умовами Договору. Умови Договору, не визначені цією додатковою угодою, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цій додатковій угоді (п. 2.2. Договору).

В п. 3.3. Додаткової угоди № 11 погоджено, що замовник надає перевізнику через АС "Клієнт-УЗ" Замовлення із зазначенням: початку строку надання послуги, завершення строку надання послуги, строк надання послуги, рід рухомого складу, щомісячної кількості замовлених ним під навантаження вагонів перевізника.

Відповідно до п. 3.4. Додаткової угоди № 11, перевізник протягом двох робочих днів з моменту закінчення строку подання Замовлення самостійно визначає і погоджує/частково погоджує або не погоджує Замовлення, та повідомляє про це замовника шляхом надання відповідного повідомлення. Повідомлення про погодження замовлення має містити відомості про: початок строку надання послуги, закінчення строку надання послуги, строк надання послуги, рід рухомого складу, щомісячну кількість власних вагонів перевізника погоджених перевізником для послуги, ставку плати за використання власного вагону перевізника, нормативну кількість діб (п. 3.5. Додаткової угоди № 11).

Замовник не має права вносити зміни до погодженого перевізником замовлення (п. 3.6. Додаткової угоди № 11).

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Додаткової угоди № 11 провізні платежі при наданні послуги розраховуються і стягуються відповідно до розділу 3 Договору з особливостями, визначеними додатковою угодою. Ставка плати за використання вагону перевізника в процесі надання послуги з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) встановлюється на весь строк дії послуги відповідно до погодженого Замовлення у розмірі, встановленому перевізником, застосовується для перевезень в межах та за межами України, не змінюється та не підлягає коригуванню під час строку дії послуги, та зазначається в повідомленні про погодження Замовлення.

Надалі, послуги довгострокових вагонів були викладені відповідачем у формі додатку № 1-8 до договору перевезення "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" (опублікованій 21.07.2020, та який вводився в дію 21.08.2020, на веб-сайті відповідача за посиланням http://uz-cargo.com/contractcarriage.html) (далі - Додаток №1-8).

Відповідно до п. 2.1 Додатку № 1-8, перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги). Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього додатку до договору.

Згідно з п. 2.2 Додатку № 1-8, сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього додатку до договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому додатку до договору.

Перевізник протягом двох робочих днів з моменту закінчення строку подання замовлення самостійно визначає і погоджує або частково погоджує, або не погоджує замовлення, та повідомляє про це замовника шляхом надання відповідного повідомлення (за формою відповідно до додатків 2-13, 2-14 до договору). Повідомлення про погодження замовлення має містити відомості про: початок строку надання послуги (дату початку надання послуги - місяць, рік); закінчення строку надання послуги (дату кінця надання послуги - місяць, рік); строк надання послуги (кількість місяців дії замовлення); рід рухомого складу; щомісячну кількість власних вагонів перевізника погоджених перевізником для послуги; ставку оплати за використання власного вагону перевізника; нормативну кількість діб (пункти 3.4 - 3.5 Додатку № 1-8).

Замовник не має права вносити зміни до погодженого перевізником замовлення. Відмову від погодженого замовлення (якщо замовлення погоджено повністю) замовник направляє перевізнику повідомлення за формою відповідно до додатку 2-15 до договору) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування та сплачує неустойку, визначену розділом 7 цього додатку до договору за весь невиконаний строк та обсяг перевезень, зазначений в погодженому замовленні (пункти 3.6-3.7 Додатку № 1-8).

В п. 3.8. Додатку № 1-8 передбачено, що за фактом погодження Замовлення, перевізник здійснює резервування передбаченого погодженим Замовленням обсягу перевезень для відповідного роду рухомого складу (вагонів).

У разі невиконання замовником узгоджених обсягів перевезень, перевізником нараховується замовнику неустойка, яка відображається в інформаційному повідомленні щодобового переліку та зведеній відомості (п. 3.15 Додатку № 1-8) за формулою, що наведена у пункті 7.2 цього додатку.

У разі наявності на особовому рахунку замовника достатньої суми коштів для сплати неустойки, сплата неустойки замовником здійснюється шляхом списання перевізником грошових коштів з особового рахунку замовника в останній календарний день кожного місяця із сум грошових коштів, перерахованих замовником для виконання грошового зобов'язання за договором, та факт списання такої неустойки відображається перевізником в інформаційному повідомленні в особовому рахунку замовника і підтверджується зведеною відомістю. У разі відсутності на особовому рахунку замовника достатньої кількості сум грошових коштів для сплати неустойки, неустойку має бути сплачено замовником не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом внесення грошових коштів на особовий рахунок замовника для виконання грошового зобов'язання за договором (п.7.3 Додатку № 1-8).

Згідно з долученої до позовної заяви роздруківки презентації АТ "Українська залізниця" щодо довгострокових контрактів встановлено, що відповідачем зазначено, що замовники даної послуги отримають здешевлення плати за використання вагону-зерновозу перевізника (відповідача) до 50% від розрахункової, а гарантована ціна зменшується пропорційно терміну контракту. Так, згідно з новими умовами "довгострокових контрактів", ставка плати за використання одного вагону-зерновозу перевізника становила: 12 місяців - 584,00 грн/доба без ПДВ, 11 місяців - 617,00 грн/доба без ПДВ, 10 місяців - 649,00 грн/доба без ПДВ, 9 місяців - 682,00 грн/доба без ПДВ.

31.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" надало Акціонерному товариству "Українська залізниця" Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами № 35617553/2020-00013: початок періоду замовлення - 08.2020; завершення періоду замовлення - 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 250.

03.08.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" Повідомлення про погодження Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 03.08.2024 № УЗ-35617553/2020-00014, а саме: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 177; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн.

Як наголошував позивач, 21.08.2020 вищевказане замовлення почало свою дію на 12 місяців у зв'язку з набранням чинності умов "довгострокових контрактів" у вигляді Додатку № 1-8 до Договору.

12.03.2021 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про припинення Додатку 1-8 до договору на підставі п. 12.4 Договору, проте відповіді не отримав.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилався на те, що він не знав і не міг знати під час приєднання до умов "довгострокових контрактів" з наперед обумовленими строками та обсягами послуг, що відповідач в односторонньому порядку буде неодноразово зменшувати базову ставку у договорі приєднання. У зв'язку з чим позивач за такими цінами не в змозі конкурувати з цінами інших перевізників, що отримують послуги від АТ "Укрзалізниця" за значно нижчими базовими ставками.

За доводами позивача, умови "довгострокових контрактів" з наперед обумовленими строками та обсягами послуг згідно з Додатком № 1-8 і санкціями за недовибір обсягу, після одностороннього неодноразового зменшення відповідачем базової ставки в межах цього договору стали умовами, які є явно обтяжливими для позивача.

Позивач зазначав, що 04.09.2020 на офіційному сайті АТ "Укрзалізниці" оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом з оновленими (зміненими) ставками плати, коефіцієнтами та умовними платежами за використання власних вагонів перевізника (додаток № 1-2 до договору), яким була введена поетапна зміна базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника: з 05.09.2020 - 800,00 грн за одиницю без ПДВ, з 05.10.2020 - 900,00 грн за одиницю без ПДВ та з 05.11.2020 - 1000,00 грн за одиницю без ПДВ.

Окрім цього, 19.10.2020 на офіційному сайті АТ "Укрзалізниці" відбулась повторна зміна базової загальної ставки за використання вагону-зерновозу перевізника, а саме з 20.10.2020 по 18.11.2020 - 650,00 грн/доба без ПДВ, з 19.11.2020 по 31.12.2020 - 1000 грн/доба без ПДВ.

13.11.2020 рішенням правління АТ "Укрзалізниця" продовжено термін дії до 31.12.2020 (включно) ставок плати за використання власних вагонів перевізника (Спл) у вантажному та порожньому рейсах по території України та за межами України, а саме з 20.10.2020 - 650,00 грн/доба без ПДВ, з 01.01.2021 - 1000,00 грн/доба без ПДВ.

Згодом односторонній перегляд відповідачем базових ставок відбувався ще декілька разів шляхом внесення змін до договору приєднання від 31.12.2020, від 27.01.2021 та від 26.02.2021. Вказаними змінами відбувалось пониження ставок використання вагонів-зерновозів власності АТ "Укразалізниця" до 550 грн/вагон, 450 грн/вагон та 350 грн/вагон.

26.03.2021 на сайті АТ "Укрзалізниця" опубліковано останню редакцію договору приєднання, відповідно до якої відповідач в односторонньому порядку змінив ціни на використання вагонів перевізника з 01.04.2021 до рівня 250 грн/вагон без ПДВ.

Позивач зазначав, що зміна цінової/тарифної політики АТ "Укрзалізниця" шляхом встановлення зменшених базових ставок плати за використання вагонів-зерновозів, що мало місце після укладення сторонами Додатку 1-8, зумовила виникнення обставин, за яких подальше виконання Договору на умовах "довгострокових контрактів" порушує для позивача співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє того, на що позивач розраховував при поданні даного Замовлення та укладенні Додаткової угоди (додаткових умов, передбачених Додатком 1-8) до Договору.

Як зазначав позивач у поданих до суду документах із поясненнями по суті спору, відповідач використовував своє домінуюче монопольне становище на ринку залізничних перевезень у вагонах перевізника, впровадивши спочатку економічно привабливу послугу для замовників, а потім нівелювавши її конкурентну перевагу для позивача перед тими компаніями ринку залізничних перевезень, які таку послугу не замовляли. Відтак, позивач в жодному разі не приєднався би до умов надання послуги перевезення з узгодженими строками і обсягами, якби знав, що інші замовники, які не здійснювали замовлення "довгострокових контрактів" за одностороннім волевиявленням відповідача зможуть давати ціну нижчу, ніж пропонує Товариство з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс".

У зв'язку з наведеним позивач просив розірвати з 31.03.2021 Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 № 8258580 в частині надання послуг згідно Додатку 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах Перевізника" до цього Договору.

За висновками господарських судів позивач не довів суду наявності обставин в розумінні ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, які можуть бути підставою для розірвання додатку № 1-8 адже, позивач був обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до договору перевезення, добровільно погодився на такі умови до, яких, серед іншого, віднесено й умову про можливість односторонньої зміни позивачем ставок плати, коефіцієнтів та інших умов платежів, що і відбулося у спірних правовідносинах.

Постановою Верховного Суду від 15.12.2021, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі № 910/6058/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді даної справи позивачем надано додаткові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.12.2021, де позивач зазначав, що він, як суб'єкт підприємницької діяльності - сторона, яка приєдналась до Договору, не знав і не міг знати, на яких реальних умовах він приєднався до Договору, який був доповнений відповідачем Додатком № 1-8, у зв'язку з чим наявні підстави, визначені ч. 3 ст. 634 Цивільного кодексу України, для розірвання вказаного додатку. За доводами позивача, дійсними умовами виконання Додатку № 1-8 є можливість відповідача самостійно списувати кошти неустойки з особового рахунку позивача без надання останньому послуги; умови вказаного додатку односторонньо створені відповідачем лише для його збагачення, в той час як для позивача замовлення послуги за такими умовами позбавлене економічного змісту. При цьому, позивач позбавлений можливості брати участь у визначення умов Додатку № 1-8, як і замовити подібну послугу в іншої особи, з огляду на приписи ч. 6 ст. 4 Закону України "Про залізничний транспорт".

Відповідач при новому розгляді даної справи посилався на те, позивач був обізнаний на яких умовах він приєднався до Договору, у тому числі, до Додатку 1-8, та вільно погодився на всі його умовами, внесення змін до Договору не ініціював, хоча мав на це право відповідно до пунктів 9.3., 9.4. Договору. Оскільки редакція Договору із введенням Додатку № 1-8 була опублікована 21.07.2020 та вводилася в дію з 21.08.2020, позивач мав право ініціювати внесення змін до Договору протягом 30 календарних днів від дня оприлюднення відповідних змін, однак таким правом не скористався. При цьому, відповідач, змінюючи вартість послуг (базову ставку плати за використання вагонів перевізника), діяв відповідно до умов Договору, в той час позивачем не наведено умов Договору, якими б встановлювалась заборона на зменшення розміру ставки (плати) за послуги, коли з Додатку № 1-8 прямо вбачається неможливість зміни вартості послуг замовникам. Як вказує відповідач, наявність у Договорі Додатку № 1-8 не змінює умов надання в користування вагонів на загальних умовах, визначених у Договорі, та не зобов'язує замовників брати на себе зобов'язання за вказаним Додатком; позивач на власний розсуд замовив у відповідача згідно з Додатком № 1-8 послуги з надання власних вагонів перевізника для перевезення з узгодженими строками та обсягом, при цьому, під такі замовлення відповідачем було зарезервовано для позивача вагони на весь період дії замовлень. Так, позивач отримував послуги та їх оплачував, зокрема, за замовленням від 31.07.2020 № 35617553/2020-00013, за яким позивачу рухомий склад надавався до липня 2021 року, що, зокрема, спростовує твердження позивача про припинення дію Додатка № 1-8 на підставі п. 12.4. Договору шляхом направлення листа від 12.03.2021 № 26-07/171. Водночас, відповідач зазначив про неможливість розірвати Договір в частині додатку до нього, як і неможливість розірвати Договір датою в минулому.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог 11 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (надалі- ГК України), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

В даному випадку, правовідносини між сторонами виникли внаслідок укладення ними договору в порядку ст. 634 ЦК України, тобто, шляхом приєднання позивача до договору перевезення, в редакції відповідача, опублікованій на офіційному веб-сайті.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Таким чином, головна особливість договору приєднання полягає у встановленні умов договору однією стороною шляхом розроблення нею формуляра або іншої стандартної форми і в неможливості другої сторони запропонувати свої умови договору.

Частиною 2 ст. 634 ЦК України встановлено, що договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору).

Згідно із ч. 3 ст. 634 ЦК України, якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Отже, ч. 2 ст. 634 ЦК України передбачені особливі підстави для розірвання договорів приєднання, які не можуть бути підставами для розірвання інших цивільно - правових договорів і які є засобом відновлення порушеного при укладанні договору балансу інтересів сторін, не дозволяючи одній стороні зловживати своїм правом щодо визначення умов, і компенсуючи другій стороні порушення принципу свободи договору щодо визначення умов договору.

Сторона, яка приєдналася, наділяється правом вимагати зміни або розірвання договору приєднання, у випадку: 1) якщо внаслідок укладення договору вона позбавляється прав, які звичайно мала; 2) якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання; 3) якщо в договорі містяться інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.

Зазначені вимоги можуть бути задоволені у випадку, якщо сторона, яка приєдналася, доведе, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б таких обтяжливих для себе умов, якби могла приймати участь у визначенні умов договору.

Водночас право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене ч. 3 ст. 634 ЦК України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв'язку із здійсненням ними підприємницької діяльності. Особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку ст. 634 ЦК України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених ч. 2 ст. 634 ЦК України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується.

Позивач вказував, що на момент приєднання його до умов Додатку № 1-8 до Договору, він не знав та не міг знати, що базову ставку буде знижено в 5 разів та під час дії вказаного додатку позивач буде позбавлений права використовувати рухомий склад за "базовими ставками" до моменту використання всього обсягу рухомого складу згідно з Додатком № 1-8; відповідач після припинення дії Додатку № 1-8 за ініціативою позивача не застосовуватиме наслідки припинення цього додатку, визначені ст. 653 ЦК України, а продовжить нараховувати штрафні санкції, визначені вказаним додатком; після припинення дії Додатку № 1-8 за ініціативою позивача на підставі п. 12.4. Договору, замовлення останнього на рухомий склад за "базовими ставками" продовжуватимуть розцінюватись відповідачем як замовлення по Додатку 1-8. Оскільки між сторонами договір укладено в порядку ст. 634 ЦК України шляхом приєднання позивача до визначених відповідачем умов, тобто, позивач не брав участі у розробці умов Договору, а тому таке однобічне визначення умов правовідносин між сторонами може мати наслідком задоволення інтересів однієї сторони за рахунок інтересів іншої (сторони, що приєдналася). Отже, враховуючи, що умови Договору передбачають право відповідача в односторонньому порядку змінювати базову ставку плати за використання власних вагонів перевізника (п. 9.4. Договору), зміна останнім цінової політики шляхом встановлення нових ставок плати за використання вагонів, що мало місце вже після укладення сторонами Додатку № 1-8 до договору, позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні цього додатку. Тобто, укладаючи договір сторони спору мали право очікувати на те, що все, що обумовлене укладеним між ними правочином буде виконано контрагентом зацікавленої сторони.

Це випливає з наведених норм та відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda, який гарантує, що вступаючи у договірні стосунки, згідно з відповідним договором, одна його сторона вправі розраховувати на те, що його контрагент - інша сторона, буде виконувати укладений між ними договір допоки відповідне зобов'язання не буде припинено.

В даному випадку, укладенню Додатку 1-8 до Договору передувала рекламна компанія АТ "Укрзалізниця" щодо впровадження послуги на перевезення з узгодженими строками та обсягами у вагонах перевізника, основними акцентами якої було те, що наразі (на момент реклами - квітень 2020 року): а) вартість надання послуг у вагонах АТ "Укрзалізниця" вища від ринкової; б) послуги надаються на кожне перевезення окремо, що зумовлює великі операційні витрати з обох сторін; в) відсутність гарантії на середню перспективу у одержанні рухомого складу від АТ "Укрзалізниця" та розуміння очікуваних витрат на логістику, у зв'язку з чим запропоновано споживачам за рахунок приєднання до послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у вагонах Перевізника своїх послуг: а) здешевлення послуги до 50% від розрахункової згідно порядку (вказано, що станом на квітень 2020 року ставка за перевезення вагону - зерновозу становить 1 136,00 грн., а при замовлені послуги на 12 місяців становитиме 584 грн.); б) гарантію надання послуги та її вартості на строк до 12 місяців; в) довший термін - нижча ціна (передбачено можливість замовлення послуги перевезення зерновозу від одного місяця зі ставкою у розмірі 856,53 грн. до 12 місяців зі ставкою 584,00 грн.). (Опублікована 03.04.2020 презентація на веб-сайті: http://uz-cargo.com/).

Як зазначав позивач, такі умови давали йому можливість, як замовнику послуги, взяти на себе зобов'язання по здійсненню замовленої кількості відправлень щомісяця, протягом року та виконувати їх, адже позивач мав цінову (конкурентну) перевагу перед тими вантажовідправниками, які не укладали з АТ "Укрзалізниця" Додатку 1-8 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом i планують разово використовувати вагони за ставкою 1136,00 грн./доба без ПДВ.

Отже, на момент укладення Додатку 1-8 до Договору обставини врегулювання між сторонами відносин перевезення у вагонах Перевізника були такими, які дозволяли позивачу в повній мірі та в передбачені строки виконати взяті на себе зобов'язання перед відповідачем.

Як було встановлено при первісному розгляді даної справи та не заперечувалось сторонами, з вересня 2020 року відповідач здійснив односторонній перегляд базових ставок, поетапно змінивши базову загальну ставку за використання вагону-зерновозу перевізника, шляхом внесення змін до договору приєднання. Вказаними змінами відбувалось зниження ставки використання вагонів-зерновозів власності АТ "Укрзалізниця" з 1136,00 грн за вагоно-добу без ПДВ до 250,00 грн за вагоно-добу.

У зв'язку із зазначеним, позивач реалізував своє право, визначене п. 12.4. Договору, на припинення додаткових умов до Договору, направивши відповідачу повідомлення про припинення Додатку 1-8 до Договору.

Слід зазначити, що питання щодо правових наслідків направлення АТ "Українська залізниця" інформаційного повідомлення про часткову відмову від договору (в частині Додатку № 1- 8) вже неодноразово було предметом судових розглядів.

Так, у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/1305/21 Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що поняття "додаткові умови" у договорі перевезення вживається лише в контексті розділу 9 цього договору, який якраз містить назву "Додаткові умови", проте, оскільки вказаним розділом договору не передбачено жодних положень щодо порядку надання послуги довгострокових вагонів та припинення дії договору в цілому або його додатків, то п. 12.4 Договору містить положення щодо припинення в односторонньому порядку дії саме відповідного додатку до договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки в п. 12.4. Договору надалі конкретизується, що дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення про припинення, слід вважати, що вказаний пункт Договору надає право на припинення дії саме додатків до Договору.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/1305/21 зауважив, що оскільки передбачені ст. 213 ЦК України правила не дозволяють визначити справжній зміст пункту 12.4 договору перевезення (щодо припинення дії окремих його положень), а положення цього договору та додатків до нього розроблено безпосередньо перевізником і розміщено на веб-сайті АТ "Українська залізниця", то у такому випадку можливим є застосовування принципу тлумачення "contra proferentem", суть якого полягає в тому, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party) (висновок щодо необхідності застосування вказаного принципу тлумачення викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/16011/17, від 20.05.2019 у справі № 911/1366/18, від 30.07.2019 у справі № 910/14179/18).

Таким чином, доводи відповідача про те, що Додатком № 1-8 до Договору не передбачено права замовника на припинення дії цього додатку, - є необгрунтованими та правомірно відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, в п. 4.1.3. Додатку № 1-8 до Договору, на який посилався відповідач, йдеться про скасування певного (конкретного) погодженого замовлення, здійсненого на виконання спірного додатку щодо певної (конкретної) послуги, тоді як в п. 12.4 Договору йдеться про можливість припинення в односторонньому порядку Додатку № 1-8 до договору в цілому, на чому наполягає позивач.

Отже, за висновком суду першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Додаток № 1-8 може бути припинено згідно з п. 12.4 Договору шляхом надсилання стороною Договору повідомлення про припинення дії.

Вказані висновки були підтверджені у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 910/2443/22, до закінчення розгляду якої зупинялось провадження у даній справі, оскільки у межах зазначеної справи вирішувалось питання наявності/відсутності підстав вважати припиненим з 22.03.2021 Договору в частині Додатку № 1-8 на підставі п. 12.4. Договору.

При цьому, в межах справи № 910/2443/22 встановлено, що дія Додатку № 1-8 не була припинена позивачем з 22.03.2021, оскільки позивач продовжував направляти заявки на отримання вагонів. Заявки на подачу вагонів у квітні та липні 2021 року були здійснені за умовами цього додатка.

Зазначене також підтверджується наявними в матеріалах справи № 910/6058/21 доказами, а саме: наданою відповідачем довідкою щодо кількості вагоновідправлень ТОВ "Промвагонтранс" з узгодженими строками та обсягами перевезень (довгострокові контракти) за липень 2020 року - липень 2021 року, із якої вбачається, що позивач продовжував отримувати та сплачувати послуги за вказаним Додатком, зокрема, за Замовленням від 31.07.2020 № 35617553/2020-00013. При цьому, в подальшому позивач подавав заявки на отримання вагонів за умовами Додатку № 1-8 до Договору та отримував відповідні послуги, що підтверджується поданими відповідачем разом із клопотанням про долучення доказів від 04.02.2022 накладними та електронною заявкою, і такі обставини позивачем не заперечуються.

Крім того, факт отримання позивачем послуг після 31.03.2021 підтверджується Зведеними відомостями № 4 від 30.04.2021, № 5 від 31.05.2021, № 6 від 30.06.2021, № 7 від 31.07.2021, в яких зазначено неустойку за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами, які підписані представником позивача без зауважень та заперечень. Також, 31.07.2021 між сторонами підписано Акт наданих послуг № 2-8258580/2021-07 від 31.07.2021 без зауважень та заперечень з боку позивача.

Такі обставини, зокрема, були досліджені при розгляді справи № 910/2443/22, у якій встановлено, що позивач продовжував користуватися вагонами-зерновозами відповідача у квітні та липні 2021 на підставі замовлення відповідно до Додатку № 1-8 після надсилання повідомлення про припинення його дії, а також обставини підписання позивачем зведених відомостей, в яких була зазначена неустойка у визначеному розмірі за нереалізацію погодженого обсягу перевезень з узгодженими строками та обсягами. Такі обставини стали підставою для висновку, що за конкретних обставин справи Додаток № 1-8 не був припинений, навіть не зважаючи на те, що за умовами пункту 12.4 Договору замовник має право на односторонню відмову від Додатку № 1-8.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом вказаної норми одностороння відмова від договору у повному обсязі є одним із способів розірвання договору (поряд із розірванням договору у судовому порядку і розірванням договору за згодою сторін), спрямованих на припинення зобов'язання.

Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20)). Аналіз норм цивільного законодавства свідчить, що вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з'ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов'язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.11.2021 у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21)).

Отже, з урахуванням встановлених в межах даної справи та у справі № 910/2443/22 обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з правоімрними висновками суду першої інстанції про наявність в діях позивача суперечливої поведінки, оскільки останній, заявляючи позовні вимоги про розірвання Договору в частині Додатку 1-8 та вказуючи про направлення 12.03.2021 відповідачу повідомлення про припинення Додатку 1-8 до Договору на підставі п. 12.4. Договору, продовжував отримувати та сплачувати послуги за вказаним Додатком. Доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов'язального права та регулятором поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов'язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.

Отже, встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини також свідчать про те, що позивач такого принципу добросовісності не дотримався, заявляючи позов про розірвання Договору в частині Додатку № 1-8 з 31.03.2021, однак продовжуючи користуватись послугами за цим додатком після указаної дати.

Доводи позивача про неможливість відмовитись від користування послугами за Додатком 1-8 до Договору та розцінювання відповідачем заявок позивача про надання послуг за базовими ставками як замовлень по Додатку № 1-8, спростовуються наявними в матеріалах справи внутрішніми накладними, у графі 7 яких ("Заяви відправника") зазначено про те, що відповідні послуги надавались із узгодженими строками та обсягами зі ставкою плати 584,00 грн, тобто в порядку Додатку № 1-8 до Договору, а також накладних СМГС, які містять аналогічні дані в графі 3.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме позивач при оформленні перевізних документів обирав умови надання послуги з перевезення, що, відповідно випливає із положень ст. 6 Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, відповідно до яких накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Крім того, відповідно до п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом. При цьому, для вантажів, що потребують дотримання певних умов під час перевезення (вентилювання, температурний режим тощо), відправник у графі 7 "Заяви відправника" вчиняє відповідний запис згідно з додатком 3 до цих Правил (п. 2.2. Правил).

Отже, відповідно до вказаних вище положень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме позивач обирає вид послуги та вид перевезення під оформлення перевізних документів, а ставка плати за використання власних вагонів перевізника застосовується із урахуванням заповнених власне відправником даних.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

В той же час, п. 2.2.5. Договору визначено право позивача вільно обирати потрібні йому послуги з переліку пропонованого перевізником, у т.ч. з числа визначених Договором. Умови Договору не покладають на замовника обов'язок замовляти послуги використання власних вагонів перевізника.

Із наведеного вбачається, що наявність в Договорі Додатку № 1-8 не змінює умов надання в користування вагонів на загальних умовах, визначених в Договорі, та не зобов'язує замовників брати на себе зобов'язання саме на умовах, визначених у вказаному Додатку. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Відтак, наведені вище обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, спростовують доводи позивача про неможливість обрання ним іншого виду перевезення та подання замовлення на перевезення за базовою ставкою, а не за умовами Додатку № 1-8 до Договору. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Крім того, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/667/18, відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тому, на відміну від визнання судом недійсним оспорюваного договору, розірвання судом договору створює правові наслідки лише на майбутнє.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору з урахуванням меж апеляційного оскарження, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення (в частині оспорюваних скаржником сум), за наведених скаржником доводів апеляційної скарги та з урахуванням меж апеляційного оскарження.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6058/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвагонтранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6058/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6058/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи №910/6058/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано:17.02.2025 (після виходу судді з лікарняного).

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

О.М. Сибіга

Попередній документ

125222393

Наступний документ

125222395

Інформація про рішення:

№ рішення:	125222394
№ справи:	910/6058/21
Дата рішення:	11.12.2024
Дата публікації:	19.02.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до суду касаційної інстанції (10.04.2025)
Дата надходження:	10.01.2022
Предмет позову:	про розірвання договору

Розклад засідань:

Минулі засідання (26)

30.11.2025 02:30	Господарський суд міста Києва
30.11.2025 02:30	Господарський суд міста Києва
30.11.2025 02:30	Господарський суд міста Києва
30.11.2025 02:30	Господарський суд міста Києва
30.11.2025 02:30	Господарський суд міста Києва
30.11.2025 02:30	Господарський суд міста Києва
30.11.2025 02:30	Господарський суд міста Києва
30.11.2025 02:30	Господарський суд міста Києва
30.11.2025 02:30	Господарський суд міста Києва
27.05.2021 10:40	Господарський суд міста Києва
03.06.2021 11:30	Господарський суд міста Києва
01.07.2021 14:30	Господарський суд міста Києва
15.07.2021 11:40	Господарський суд міста Києва
05.08.2021 10:40	Господарський суд міста Києва
26.10.2021 10:45	Північний апеляційний господарський суд
15.12.2021 10:30	Касаційний господарський суд
09.02.2022 10:30	Господарський суд міста Києва
14.03.2022 10:45	Господарський суд міста Києва
08.05.2024 10:20	Господарський суд міста Києва
03.06.2024 10:50	Господарський суд міста Києва
26.06.2024 11:00	Господарський суд міста Києва
12.08.2024 10:00	Господарський суд міста Києва
24.10.2024 10:50	Північний апеляційний господарський суд
20.11.2024 12:50	Північний апеляційний господарський суд
11.12.2024 11:00	Північний апеляційний господарський суд
24.04.2025 10:45	Касаційний господарський суд