Постанова від 04.12.2024 по справі 910/12131/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/12131/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Сибіги О.М.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.12.2024:

від позивача: Ракітін С.П.

від відповідача: не з?явився

від третьої особи: не з?явився

скаржник: Дядюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Київської міської ради, ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м. Києва

від 29.04.2024 (повний текст складено та підписано 06.05.2024)

у справі № 910/12131/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН - 30"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

- Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амелін-30" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Київської міської ради № 4871/4912 від 23.06.2022 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Амелін-30" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва".

Позовні вимоги обґрунтовані виходом за межі повноважень відповідачем та порушенням чинного законодавства. Зокрема, позивач посилався на те, що оспорюване Рішення прийняте із порушенням чинного законодавства України. За доводами позивача, Рішення № 917/958 є актом одноразового застосування, яке вичерпує свою дію фактом його виконання, а тому не може бути змінене органом місцевого самоврядування після його виконання. Позивач вказує, що Рішенням № 4871/4912 відповідач фактично змінив вид використання наданої Земельної ділянки, яка була передана в оренду, чим порушив права позивача як землекористувача Земельної ділянки, який мав законні очікування використовувати її на умовах Договору, а саме, для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, паркінгу. Зважаючи на викладене, позивач звернувся з позовом, у якому із посиланням на ст. 21 Цивільного кодексу України та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" просив визнати Рішення № 4871/4912 незаконним та скасувати.

Короткий зміст відзиву

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що будівлю за адресою: вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва було визнано об'єктом культурної спадщини, на якому дозволяються лише такі роботи за видом будівництва як реставрація. Отже, Рішення № 917/958 правомірно було приведено у відповідність в частині виду використання Земельної ділянки до вимог законодавства України у сфері охорони культурної спадщини. Відповідач заперечив щодо порушення прав позивача спірним Рішенням № 4871/4912, оскільки цільове призначення Земельної ділянки не було змінено. Натомість, відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" використання пам'ятки має здійснюватися відповідно до встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, та із обов'язковим укладенням власника такої пам'ятки охоронного договору із органом культурної спадщини. Також, позивач не здійснив жодних дій щодо укладення такого охоронного договору, чим ухиляється від виконання покладених на нього законодавством обов'язків, а тому Рішенням № 4871/4912 було підкреслено необхідність збереження об'єкту культурної спадщини, який перебуває у власності відповідача, через проведення його реставрації, без покладання на власника відповідних законодавчих обов'язків.

Короткий зміст пояснень інших учасників справи

Третя особа також проти позовних вимог заперечувала та вказувала, що у зв'язку з порушенням позивачем імперативних вимог пам'яткоохоронного законодавства (в частині укладення охоронного договору після повідомлення позивача про прийняття наказу від 27.04.2021 № 29), в Рішенні № 4871/4912 було враховано пам'яткоохоронний статус об'єкта культурної спадщини, без покладення на позивача відповідних обов'язків щодо укладення охоронного договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 (повний текст складено та підписано 06.05.2024) у справі № 910/12131/23, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амелін-30" до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування рішення-позовні вимоги задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 4871/4912 від 23.06.2022 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- Рішення № 917/958 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання (укладенням між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки), а тому подальша зміна цього рішення самим органом місцевого самоврядування суперечить вимогам чинного законодавства України;

- своїм правом на внесення змін до Рішення № 917/958 до моменту його виконання шляхом прийняття відповідного рішення, відповідач не скористався, натомість вніс змін до цього рішення більше, ніж через рік після віднесення будівлі, що належить позивачу, до об'єктів культурної спадщини, та вже після фактичного виконання Рішення № 917/958;

- як вбачається із оспорюваного Рішення № 4871/4912, ним відповідач не лише вніс зміни до свого рішення, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, а й змінив підставу, на якій Земельна ділянка передавалась позивачу в користування;

- уклавши із відповідачем Договір, позивач мав законні очікування на користування Земельною ділянкою на умовах визначених цим договором, а саме: для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 та узагальнення її доводів

Не погоджуючись ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу до розгляду та скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 по справі №910/12131/23.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушують права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , як мешканця міста Києва.

Короткий зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН - 30" на апеляційну скаргу ОСОБА_1

29.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи на те, що жодних прав та охоронюваних інтересів ОСОБА_1 оспорюваним рішенням не зачіпається.

Крім того, 05.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки жодних прав та охоронюваних інтересів ОСОБА_1 оспорюваним рішенням не зачіпається, а у рішенні суду першої інстанції (у мотивувальній та резолютивній частині) не міститься будь-яких посилань на права, інтереси чи обов?язки вказаної особи, і рішення з приводу його прав, інтересів чи обов?язків судом також не приймалося.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Київської міської ради та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду, відстрочити Київській міській раді сплату судового збору за подання апеляційної скарги та скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 по справі № 910/12131/23.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі наголошував на тому, що суд першої інстанції дійшов не правильного висновку щодо визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 4871/4912 від 23.06.2022 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «АМЕЛІН-30» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва» неправильно застосувавши норми матеріального права, зокрема положень Земельного кодексу України, законів України «Про державний земельний кадастр», «Про охорону культурної спадщини», «Про регулювання містобудівної діяльності».

Зокрема, скаржник наголошував, що рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АМЕЛІН-30» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва» було зумовлено необхідністю приведення у відповідність рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958, в частині можливого виду будівництва для об'єкту нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці відповідно до вимог законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, у зв'язку з внесенням будівлі до Переліку об'єктів культурної спадщини, на вказаній ділянці можливе проведення тільки реставрації.

Короткий зміст відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН - 30" на апеляційну скаргу Київської міської ради

15.08.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Київської міської ради, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, продовживши строк на подачу такого, і у якому позивач просить апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що:

- Закон України «Про охорону культурної спадщини» передбачає можливість проведення на об'єкті культурної спадщини не лише реставрації, а цілого ряду заходів щодо охорони таких об'єктів, які дозволяють захистити об'єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності, відновлення їх культурних та функціональних властивостей, покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані;

- консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування є різними видами робіт, які можуть бути проведені з метою охорони об'єктів культурної спадщини, та здійснюються лише за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації; розробленню проектів консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам'яток передує проведення необхідних науково-дослідних робіт, у тому числі археологічних і геологічних;

- до визначення в установленому Законом порядку режиму використання такого об'єкта та необхідності проведення певного виду робіт щодо нього, відповідач у цій справі не мав права визначати використання земельної ділянки як такої, на якій повинна бути проведена саме реставрація;

- чинне законодавство не передбачає прямої заборони на проведення реконструкції на території щойно виявленого об'єкта культурної спадщини;

- відповідні обмеження стосуються території пам'яток, у той же час, будівля Позивача була занесена до Переліку об'єктів культурної спадщини, як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини і прямої заборони в Законі на проведення на території такого об'єкта конкретних робіт не встановлено;

- проведення реконструкції допускається за умови попереднього повного дослідження будівлі та отримання письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково- проектної документації;

- відповідач не мав визначених законом підстав та повноважень на зміну свого попереднього рішення, зокрема в частині пункту 1, де замість передачі ділянки в оренду "для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу", відповідачем було здійснено заміну виду користування ділянкою на "для реставрації, експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі в літері А та для благоустрою території".

Також, позивач наголошував, що відповідно до ч. 4 ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» , відомості про межі і режими використання території пам'ятки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови). Враховуючи наведене, визначення в оскаржуваному рішенні передачі земельної ділянки під будівлею для здійснення реставрації є обмеженням у використанні земель (у тому числі у сфері забудови), яке встановлено незаконно, до визначення уповноваженим органом щодо охорони культурної спадщини необхідності проведення реставрації на об'єкті та його території. Зважаючи на те, що ні використання території об'єкта культурної спадщини для реставрації, ні режиму використання самого об'єкта культурної спадщини, не було визначено в установленому законом порядку, оскаржуване рішення є незаконним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024, для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Яковлєв М.Л., ОСОБА_2

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 у справі № 910/12131/23 залишено без руху та надано скаржнику можливість усунути недоліки протягом 10 днів з дня отримання ухвали.

16.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено:

- копію пенсійного посвідчення як доказ того, що останній дійсно має групу інвалідності і відповідно до Закону України "Про судовий збір", відноситься до переліку кола осіб, що звільняються від сплати судового збору.

В свою чергу, Головуючий суддя по справі Станік С.Р., перебував у щорічній відпустці з 18.06.24 по 21.06.2024 включно з 26.06.2024 по 28.06.2024 включно, суддя ОСОБА_2, який входить до складу колегії суддів, але не є суддею-доповідачем, з 15.06.2024 по 28.06.2024 включно, перебував у відпустці і вирішення питання стосовно руху справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Також суддя ОСОБА_2, який входить до складу колегії суддів, але не є суддею-доповідачем, з 06.07.2024 по 11.07.2024 включно, перебував у відрядженні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/12131/23, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12131/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 у справі № 910/12131/23, розгляд справи призначено на 26.09.2024.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024, для розгляду апеляційної скарги Київської міської ради сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Яковлєв М.Л., ОСОБА_2

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2024 апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без руху та надано скаржнику можливість усунути недоліки протягом 10 днів з дня отримання ухвали.

03.07.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено:

- платіжну інструкцію № 861 від 26.06.2024 про сплату судового збору у розмірі 4 026 грн. 00 коп.;

- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи, а сааме: Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради за адресою місцезнаходження: 04070, м. Київ , вул. Спаська, 12; Товариство з обмеженою відповідальнісю "Амелін-30" за адресою місцезнаходження: 03035 вул. Мокра буд 16, кВ. 232 листом з описом вкладеного та фіскальною накладною.

В свою чергу, Головуючий суддя по справі Станік С.Р., перебував у щорічній відпустці з 18.06.24 по 21.06.2024 включно з 26.06.2024 по 28.06.2024 включно , суддя ОСОБА_2, який входить до складу колегії суддів, але не є суддею-доповідачем, з 15.06.2024 по 28.06.2024 включно, перебував у відпустці і вирішення питання стосовно руху справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Також, суддя ОСОБА_2, який входить до складу колегії суддів, але не є суддею-доповідачем, з 06.07.2024 по 11.07.2024 включно, перебував у відрядженні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12131/23 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 у справі №910/12131/23, об?єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 та Київської міської ради на рішення Господарського суду Києва від 29.04.2024 у справі №910/12131/23, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд справи № 910/12131/23 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 у справі №910/12131/23 призначити для спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 у справі №910/12131/23 в судовому засіданні 26.09.2024.

У зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя про звільнення у відставку судді ОСОБА_2 який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.09.2024, справу №910/12131/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Київської міської ради на рішення Господарського суду Києва від 29.04.2024, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 справу №910/12131/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Київської міської ради на рішення Господарського суду Києва від 29.04.2024, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А., розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Київської міської ради вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 26.09.2024.

У зв'язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання у справі №910/12131/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Київської міської ради на рішення Господарського суду Києва від 29.04.2024, не відбулось, з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що неодноразово продовжувався зокрема, станом на сьогодні.

Відповідно до розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду №3 від 18.07.2022 у разі оголошення сигналу "повітряна тривога", з метою збереження життя, здоров'я, відвідувачам, суддям та працівникам апарату суду, негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 розгляд справи призначено на 02.10.2024.

У судове засідання 02.10.2024 з'явились: представник позивача Ракітін Сергій Павлович; представник Київської міської ради та третьої особи - Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради - адвокат Кульга Олександр Юрійович та безпосередньо ОСОБА_1 , представники у судовому засіданні надали свої пояснення щодо апеляційних скарг.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 розгляд справи відкладено на 24.10.2024.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А у відрядженні з 23.10.2024 по 26.10.2024 включно та у відпустці з 27.10.2024 по 22.11.2024 включно, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23.10.2024, справу №910/12131/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 справу №910/12131/23 за апеляційним скаргами Київської міської ради, ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Яковлєв М.Л., Сибіга О.М., призначено до розгляду справу №910/12131/23 за апеляційним скаргами Київської міської ради, ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 у судовому засіданні 20.11.2024.

У судове засідання 20.11.2024 з'явились: представник позивача Ракітін Сергій Павлович; представник Київської міської ради та третьої особи - Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради - адвокат Кульга Олександр Юрійович; ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, судом повідомлений належним чином, а саме надісланням ухвали суду від 24.10.2024 до електронного кабінету, крім того, матеріали справи містять підтвердження про отримання зазначеної ухвали 28.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 розгляд справи відкладено до 04.12.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 04.12.2024 з'явились представники учасників справи: представник позивача - ТОВ «Амелін-30», ОСОБА_1 (особисто).

Відповідач - Київська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання 04.12.2024 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення процесуальних документів у справи в системі «Електронний суд» в їх електронні кабінети.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка представників Київської міської ради (відповідач. скаржник), та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Крім того, представник вказаних учасників справи був присутнім в судовому засіданні 02.10.2024 та 20.11.2024 та надав відповідні пояснення по суті поданих апеляційних скарг.

Відзив на апеляційну скаргу від Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - не надходив, проте, неподання відзиву не є перешкодою для розгляду справи (ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги внаслідок неявки представників - відсутні.

В судовому засіданні 04.12.2024 представник позивача заперечував проти апеляційних скарг Київської міської ради та ОСОБА_1 , просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а також просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи на те, що жодних прав та охоронюваних інтересів ОСОБА_1 оспорюваним рішенням не зачіпається, внаслідок чого апеляційне провадження за його скаргою підлягає закриттю.

ОСОБА_1 в судовому засіданні 04.12.2024 просив задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 по справі №910/12131/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30" є власником нежилого будинку в літері А, загальною площею 184,4 кв.м. за адресою: Юрія Іллєнка (колишня назва - вул. Мельникова), 30 у м. Києві, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашкевич Л.Г. 16.11.2018 за № 2767 (номер запису про право власності № 28960389, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.11.2018 № 440907114).

Рішенням Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва" (надалі - Рішення № 917/958) передано позивачу в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,0667 га (кадастровий номер 8000000000:91:091:0019) для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу (код КВЦПЗ - 03.10, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.11.2018 № 145694483, номер запису про право власності 28960389), за умови виконання пункту 2 цього рішення.

Пунктом 4 вказаного рішення передбачено, що воно втрачає чинність через дванадцять місяців з моменту його оприлюднення у разі якщо протягом цього строку не укладений відповідний договір оренди земельної ділянки.

12.07.2021 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), яким на підставі рішення № 917/958 відповідач передав, а позивач прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу.

В п. 2.1. Договору вказано, що об'єктом оренди за цим договором відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, Рішення № 917/958 є земельна ділянка площею 0,0667 га, з кадастровим номером 8000000000:91:091:0019, що знаходиться за адресою: вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі м. Києва; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - 03.10. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку; вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу (надалі - Земельна ділянка).

Строк дії Договору - 5 років (п. 3.1. Договору).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору, орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування Земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що зміна цільового призначення Земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення Земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору.

Право на оренду Земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (п. 6.2. Договору).

У п. 8.4. Договору визначено обов'язок орендаря використовувати Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, а у п. 8.2. передбачено обов'язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися Земельною ділянкою.

Відповідно до п. 11.1. Договору, всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.12.2022 вбачається, що Земельна ділянка є власністю територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (форма власності - комунальна), на яку 12.07.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30" на підставі договору оренди земельної ділянки № 1087 від 12.07.2021 зареєстровано право оренди земельної ділянки (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.07.2021 № 59219971; номер запису про інше речове право - 42928532).

27.04.2023 Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято наказ № 29, яким занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини м. Києва особняк Пилипа Баккалинського 1900-1901 рр., який знаходиться на вул. Іллєнка, 30 у Шевченківському районі м. Києва та перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30".

23.06.2022 Київською міською радою прийнято рішення № 4871/4912 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва" (надалі - Рішення № 4871/4912), яким згідно з вказаним вище наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вирішено викласти назву Рішення № 917/958 у такій редакції: "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30" земельної ділянки в оренду для реставрації, експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі в літері А та для благоустрою території на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва".

Внесено зміни до п. 1 Рішення № 917/958 шляхом викладення фрази: "для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу" в такій редакції: "для реставрації, експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі в літері А та для благоустрою території".

Внесено зміни до п. 2.7. Рішення № 917/958 шляхом викладення його в редакції: "Питання оформлення дозвільної та проєктно-кошторисної документації з метою проведення реставрації існуючої нежитлової будівлі вирішувати в порядку, визначеному чинним законодавством України".

Доповнено Рішення № 917/958 пунктом 3 такого змісту: "Доручити Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час видачі вихідних даних на проєктування врахувати статус будівлі як щойно виявленого об'єкта культурної спадщини. У зв'язку з цим вважати пункти 3-5 рішення пунктами 4-6.

Позивач вважає вказане вище Рішення № 4871/4912 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, як таке, що прийняте із порушенням чинного законодавства України. За доводами позивача, Рішення № 917/958 є актом одноразового застосування, яке вичерпує свою дію фактом його виконання, а тому не може бути змінене органом місцевого самоврядування після його виконання. Позивач вказує, що Рішенням № 4871/4912 відповідач фактично змінив вид використання Земельної ділянки, яка була передана в оренду, чим порушив права позивача як землекористувача Земельної ділянки, який мав законні очікування використовувати її на умовах Договору, а саме, для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, паркінгу. Зважаючи на викладене, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому із посиланням на ст. 21 Цивільного кодексу України та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" просить визнати Рішення № 4871/4912 незаконним та скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що у зв'язку з тим, що будівлю за адресою: вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва було визнано об'єктом культурної спадщини, на якому дозволяються лише такі роботи за видом будівництва як реставрація, Рішення № 917/958 правомірно було приведено у відповідність в частині виду використання Земельної ділянки до вимог законодавства України у сфері охорони культурної спадщини. Відповідач заперечив щодо порушення прав позивача спірним Рішенням № 4871/4912, оскільки цільове призначення Земельної ділянки не було змінено. Натомість, зазначає, що відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" використання пам'ятки має здійснюватися відповідно до встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, та із обов'язковим укладенням власника такої пам'ятки охоронного договору із органом культурної спадщини. Відповідач вказує, що позивач не здійснив жодних дій щодо укладення такого охоронного договору, чим ухиляється від виконання покладених на нього законодавством обов'язків, а тому Рішенням № 4871/4912 було підкреслено необхідність збереження об'єкту культурної спадщини, який перебуває у власності відповідача, через проведення його реставрації, без покладання на власника відповідних законодавчих обов'язків.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо апеляційної скарги Київської міської ради, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За приписами ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Згідно ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

При цьому у ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відтак, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі комунальної власності, Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції сільських селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України, визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 9, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, рішенням Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва" (надалі - Рішення № 917/958) передано позивачу в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,0667 га (кадастровий номер 8000000000:91:091:0019) для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу (код КВЦПЗ - 03.10, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.11.2018 № 145694483, номер запису про право власності 28960389), за умови виконання пункту 2 цього рішення.

Ч. 2 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об'єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.04.2021 № 29, будівлю за адресою вул. Юрія Іллєнка, ЗО у Шевченківському районі міста Києва було внесено до Переліку об'єктів культурної спадщини міста Києва як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, «Особняк Баккалинського» .

Згідно з статтею 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», роботи на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Отже, враховуючи приписи статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та статей 24, 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», та ДБН А.2.2-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам'яток архітектури та містобудування» на пам'ятках та об'єктах культурної спадщини передбачений лише такий вид будівництва, як реставрація, який в свою чергу складається з таких видів робіт і заходів: консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт (реставраційний), пристосування пам'яток, а також на невідкладні консерваційні та протиаварійні роботи.

Таким чином, як вірно зазначив скаржник в апеляційній скарзі, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини дозволяються роботи лише за видом будівництва - реставрація.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами Київської міської ради про те, що рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АМЕЛІН-30» земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва» було зумовлено необхідністю приведення у відповідність рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958, в частині можливого виду будівництва для об'єкту нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці відповідно до вимог законодавства України у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» та статті 20 Земельного кодексу України, встановлення вимог щодо використання земель відповідної категорії відбувається у момент визначення виду цільового призначення земельної ділянки за рішенням органу місцевого самоврядування щодо земель комунальної власності.

Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» затверджено Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок.

На підставі рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958, між Київською міською радою та позивачем було укладено договір оренди з кодом виду цільового призначення земельної ділянки 03.10. - «Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку».

Нормами статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що при зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що будівництво - це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає нормативно обгрунтованими доводи скаржника про те, що як реставрація, так і нове будівництво - є видами будівництва.

З огляду на викладене, доводи позивача, що прийняттям рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АМЕЛІН-30» порушено його права, як землекористувача якому земельна ділянка була надана, у тому числі для будівництва, - є необгрунтованими.

Рішенням Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АМЕЛІН-30», не передбачено зміни коду виду цільового призначення земельної ділянки, а саме «Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку».

Відповідно до положень частини першої статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини», використання пам'ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Режими використання пам'ятки визначаються науково-проектною (науково- дослідною) документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

До визначення у встановленому порядку режиму використання пам'ятки відповідно до частини другої цієї статті режим використання пам'ятки встановлюється відповідно до режимів використання, рекомендованих в обліковій документації або в охоронному договорі.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що листом від 28.04.2021 Департамент охорони культурної спадщини повідомив ТОВ «АМЕЛІН-30», як власника особняка по вул. Іллєнка, 30, про занесення його до Переліку об'єктів культурної спадщини та надав належним чином завірену копію наказу від 27.04.2021 № 29 та про зобов'язання укласти з Департаментом охорони культурної спадщини охоронного договору на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовані вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», а й Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 року, що ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» (далі - Конвенція).

Відповідно до частини першої статті 1 вказаної Конвенції, для цілей Конвенції вираз "архітектурна спадщина" включає такі нерухомі об'єкти: пам'ятки: усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Статтею 2 Конвенції передбачено, що для чіткого визначення пам'яток, архітектурних ансамблів і визначних місць, що підлягають охороні, кожна Сторона зобов'язується вести їхній облік і у випадку загрози таким пам'яткам підготувати у найкоротші можливі строки відповідну документацію.

Відповідно до статті 3 Конвенції кожна Сторона зобов'язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам'яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Частиною третьою статті 6 Конвенції визначено, що кожна сторона зобов'язується заохочувати приватну ініціативу, спрямовану на підтримання в належному стані і реставрацію архітектурної спадщини.

Відповідно до статті 14 Конвенції, метою підвищення ефективності заходів державних органів, спрямованих на визначення, охорону, реставрацію, підтримання в належному стані об'єктів архітектурної спадщини, а також на управління ними та освітницьку діяльність, пов'язану з ними, кожна Сторона зобов?язується створити на різних рівнях процесу прийняття рішень відповідні механізми, які забезпечували б інформацію, консультування та співробітництво між загальнонаціональними, регіональними та місцевими властями, культурними установами і асоціаціями, з одного боку, і широкими колами громадськості, з іншого боку.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами скаржника про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки меті прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення, враховуючи що охорона культурної спадщини є важливим напрямом політики держави, від здійснення якої безпосередньо залежить можливість сталого розвитку суспільства, держави, кожного окремого індивіда. Збереження об'єктів культурної спадщини здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами скаржника про те, що прийняття оскаржуваного рішення не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, враховуючи що в тексті оскаржуваного рішення зазначено про внесення змін до назви попереднього рішення Київської міської ради від 22.04.2021, а не до виду використання земельної ділянки та коду виду цільового призначення земельної ділянки.

Змінами до Земельного кодексу України внесеними Законом України 1423- IX від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» які набрали чинності 27.07.2021 року, виключено таке поняття як вид використання земельної ділянки.

Отже, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення не змінило код виду цільового призначення земельної ділянки, а саме - 03.10, для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку) відомості про який було занесено до Державного земельного кадастру, а відповідно до ст. 20 закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що офіційними відомостями про земельну ділянку є відомості Державного земельного кадастру.

Вимоги встановлені в пунктами 3,4 оскаржуваного рішення, пов'язані не зі зміною цільового призначення, а пов'язано з об'єктом нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці і який набув статусу щойно виявленого об'єкту культурної спадщини та, відповідно до закону України «Про охорону культурної спадщини», перебуває під охороною держави.

Так, дійсно, Конституційний Суд України у рішенні 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у мотивувальній частині зазначив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

В свою чергу, у резолютивній частині вказаного рішення міститься також висновок про те, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, в мотивувальній частині вказаного рішення зазначено також, що в законах України також передбачено право органів місцевого самоврядування скасовувати та змінювати свої рішення. Так, у Законі України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" органу місцевого самоврядування надано право за його ж ініціативою переглянути, зупинити дію та скасувати власний регуляторний акт (частини перша, друга статті 11). Зі змісту Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" випливає, що органи місцевого самоврядування у місячний строк повинні усунути виявлені Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини порушення прав і свобод людини і громадянина (пункт 11 статті 13, частина третя статті 15), тобто скасувати або змінити свої рішення. У Законі України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено право органів місцевого самоврядування привести у відповідність із законодавством прийняті ними рішення з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель (абзац другий пункту "б" статті 6), тобто змінити власні акти. Згідно із Законом України "Про основи містобудування" сільські, селищні, міські ради уповноважені затверджувати місцеві правила забудови окремих частин населених пунктів та вносити в них зміни за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури (частина друга статті 12, частина п'ята статті 17). За Законом України "Про планування і забудову територій" місцева рада затверджує містобудівну документацію та після погодження зі спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури вносить до неї зміни своїм же рішенням (частини третя, четверта статті 10).

Тобто, підставою для оспорювання особою певного рішення є саме порушення її прав та охоронюваних законом інтересів. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, оспорюваним рішенням внесено зміни виключно шляхом заміни будівництва на реставрацію будівлі, як виявленого об?єкта культурної спадщини, саме на підставі ст. ст. 14, 26, 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

В свою чергу, особа, яка звертається до суду з відповідним позовом, тобто у даному випадку позивач, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси порушені оспорюваним рішенням і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 4871/4912 від 23.06.2022 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Амелін-30" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва", зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюване ним рішення порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Так, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, дійшов висновку, що оспорюване рішення не порушує прав позивача, а відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН - 30" до відповідача - Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 4871/4912 від 23.06.2022 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Амелін-30" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва" - задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції, відповідно, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю за наведених у даній постанові мотивів. Таким чином, апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню.

Стосовно апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У вказаному висновку колегія суддів звертається до відповідної правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 21 вересня 2018 у справі №909/68/18, від 18 грудня 2018 року у справі №911/1316/17.

Слід враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у такому рішенні мають міститися судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і, яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.

Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 920/691/18.

Звертаючись з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та наголошує на тому, що вказаним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про його права, інтереси та обов'язки, зокрема, права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , як мешканця міста Києва.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 (повний текст складено та підписано 06.05.2024) у справі № 910/12131/23, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амелін-30" до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування рішення-позовні вимоги задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 4871/4912 від 23.06.2022 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

Отже, рішення суду першої інстанції у даній справі стосувались встановлення дійсних обставин стосовно визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради № 4871/4912 від 23.06.2022 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН-30" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва" , тобто обставин, які стосуються прийнятого відповідачем рішення стосовно орендних правовідносин з позивачем.

Відповідно, враховуючи, вищевказане рішення немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів ОСОБА_1 , а спір у справі вирішено виключно в межах правовідносин між позивачем і відповідачем.

Оскаржуване рішення (мотивувальна чи резолютивна його частини) не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов'язки ОСОБА_1 , рішення з цього приводу судом також не приймалося в контекст ініційованого спору.

При цьому, ОСОБА_1 не позбавлений права та процесуальної можливості реалізувати свої права, у випадку, якщо воно вважає їх порушеними, у встановленому законом порядку.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/7523/15-г, від 12.11.2018 у справі №21/358-06-11049.

Оскільки при постановленні оскаржуваного рішення питання про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 судом першої інстанції не вирішувались, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , з огляду на п.3 ч.1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України. У зв?язку з наведеним, клопотання позивача про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Усі інші доводи, обгрунтування, мотивування учасників спору судом апеляційної інстанції враховані, проте не є такими, що впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником - Київською міською радою в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за наведених у даній постанові підстав. Також, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/12131/23 - підлягає закриттю.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 264, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/12131/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 у справі № 910/12131/23 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі, яким:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН - 30" до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 4871/4912 від 23.06.2022 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22.04.2021 № 917/958 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Амелін-30" земельної ділянки в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональної адміністративної будівлі, для благоустрою території та паркінгу на вул. Юрія Іллєнка, 30 у Шевченківському районі міста Києва" - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за позивачем.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЕЛІН - 30" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 16, кВ. 232, ЄДРПОУ: 42297628) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ЄДРПОУ: 22883141) 4 026 (чотири тисячі двісті двадцять шість) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/12131/23 - закрити.

7. Матеріали справи № 910/12131/23 повернути Господарському суду м. Києва, доручивши видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання постанови: 17.02.2025 (після виходу судді з лікарняного)

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.М. Сибіга

М.Л. Яковлєв

Попередній документ

125222392

Наступний документ

125222394

Інформація про рішення:

№ рішення:	125222393
№ справи:	910/12131/23
Дата рішення:	04.12.2024
Дата публікації:	19.02.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; спонукання виконати або припинити певні дії

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до суду касаційної інстанції (27.03.2025)
Дата надходження:	01.08.2023
Предмет позову:	про визнання незаконним та скасування рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

21.08.2023 15:30	Господарський суд міста Києва
05.10.2023 15:00	Господарський суд міста Києва
19.10.2023 15:00	Господарський суд міста Києва
13.03.2024 12:00	Господарський суд міста Києва
08.04.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
29.04.2024 12:30	Господарський суд міста Києва
26.09.2024 11:30	Північний апеляційний господарський суд
02.10.2024 11:10	Північний апеляційний господарський суд
24.10.2024 12:00	Північний апеляційний господарський суд
20.11.2024 11:50	Північний апеляційний господарський суд
04.12.2024 11:00	Північний апеляційний господарський суд
16.04.2025 12:40	Касаційний господарський суд