Номер провадження 22-ц/821/124/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/7055/24 Категорія: 304090000 Демчик Р. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
13 лютого 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченко Євгена Володимировича на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2024 року АТ «А-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.01.2023 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети - Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківських рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Банк виконав всі умови, і надав ОСОБА_1 кредит, однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань, своєчасно не сплачувала кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 27.08.2024 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 40035,51 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 27605,42 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 12430,09 грн., яку банк просив стягнути за свою користь.
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.01.2023 року у сумі 27605,42 грн., а також судовий збір у розмірі 2087,80 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тому суд дійшов висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому, з урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14.01.2023 року, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , станом на 27.08.2024 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 27605,42 грн., що складається з заборгованості за кредитом, у задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати у частині відмови у стягненні відсотків за кредитним договором та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що до матеріалів справи додано заяву щодо встановлення кредитного ліміту, в якій чітко зазначені всі обумовлені умови кредитування, строки, процентна ставка. Заяву підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав у Анкеті-заяві про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки судове рішення оскаржується банком лише у частині відмови у стягненні відсотків, а тому перегляду в апеляційному порядку рішення підлягає лише у даній частині.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2023 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання останнім шляхом проставлення цифровим власноручним (на екрані телефону) підпису під цією анкетою-заявою. У заяві зазначено, що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, між ним та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
До кредитного договору банк додав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та виписку по картці.
Згідно з розрахунком, поданим АТ «А-Банк», заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.08.2024 року становить 40035,51 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 27605,42 грн. та заборгованості по відсоткам у розмірі 12430,09 грн.
Щодо узгодженості розміру відсотків за кредитним договором
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
14.01.2023 року ОСОБА_1 підписав Анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», яка підписана цифровим власноручним (на екрані телефону) підписом.
Крім того, ОСОБА_1 підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком 14.01.2023 11:40:05 з номера телефону НОМЕР_1 заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 14.01.2023 року.
У даній заяві визначені умови надання кредитного ліміту, а саме визначено, що пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць. Строк кредитування (строк дії кредитної лінії) - 240 місяців. При невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% в місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості.
Аналізуючи викладені обставини у справі, колегія суддів доходить висновку про те, що сторонами узгоджено відсоткову ставку за договором шляхом підписання заяви електронними підписами сторін.
Відповідно до розрахунку заборгованості нарахування відсотків відбувалося за відсотковою ставкою 40,8 річних (3,4% х 12), тобто за ставкою узгодженою з позичальником.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що оскільки договір підписано в електронній формі шляхом підписання його сторонами електронними цифровими підписами, умови договору також підписані сторонами електронними підписами, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог в частині стягнення відсотків, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні відсотків з ухваленням нового судового рішення у даній частині про задоволення позовних вимог.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 12430,09 грн.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви банк сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 4542,00 грн.
Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь Банку слід стягнути судовий збір у розмірі 7570,00 грн.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченко Євгена Володимировича - задовольнити.
Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2024 року - скасувати в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом та в частині судових витрат та ухвалити у даній частині нове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 12 430,09 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір 7570,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді