04 лютого 2025 року
м. Харків
справа № 638/19760/23
провадження № 22-ц/818/361/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Пилипчук Н.П., Маміна О.В.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - Харківська міська рада
відповідач - ОСОБА_1
відповідач- ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2024 року ухвалене у складі судді Теслікової І.І. -
У грудні 2023 року Харківська міська рада звернулась до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 444644 грн 33 коп та ОСОБА_2 грн 33 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,1080 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111 ( надалі Земельна ділянка) за період з 01.01.2020 по 31.12.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі у період з 01.01.2020 по 31.12.2021 не сплачували плату за користування Земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого безпідставно зберегли за рахунок позивача як власника Земельної ділянки грошові кошти у розмірі орендної плати яку могла отримати територіальна громада міста Харкова, в особі Харківської міської ради, що порушує охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 444644 грн 33 коп. за використання Земельної ділянки за період з 01.01.2020 по 31.12.2021.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 449949 грн 33 коп. за використання Земельної ділянки з 01.01.2020 по 31.12.2021.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у сумі 6669 грн 66 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у сумі 6749 грн 24 коп.
Рішення мотивовано тим, що суду надані належні та допустимі докази на підтвердження факту володіння відповідачами належною позивачу Земельною ділянкою без укладення договору оренди, що призвело до безпідставного збереження ними грошових коштів, які б позивач міг отримати в якості орендної плати. Згідно встановлених нормативів загальний розмір неотриманої орендної плати за спірний період склав 894593,66 грн, з яких з ОСОБА_1 належить стягнути 444644,33 грн та з ОСОБА_2 стягнути - 449949, 33 грн.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилався на те, що судом не повно встановлені обставини у справі та ухвалено рішення що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. А саме, судом не врахована наявність у нього правових підстав користування земельною ділянкою у вигляді права постійного користування земельною ділянкою та неукладання договору оренди земельної ділянки з незалежних від нього причин. В результаті чого судом неправильно застосовано вимоги ст. ст. 792, 796, 797 ЦК України, п.п. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 14 Закону України «Про оренду землі». До спірних правовідносин підлягало застосуванню рішення Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 «Про затвердження Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові». Також апелянт просив у разі висновку суду про наявність підстав для стягнення з відповідачів орендної плати, застосувати встановлений зазначеним рішенням ХМР розмір орендної плати у розмірі 70 % від заявленої позивачем суми - 626 215, 56 грн з урахуванням тривалого строку користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги у межах заявлених вимог, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомості №331108363 від 03.05.2023 право спільної сумісної власності на нежитлову будівлю: літ. Б-5 загальною площею 4231.3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване з 02.10.2003 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №5841 від 26.09.2003.
Земельна ділянка, площею 0,1080 га, з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111, що розташована на території АДРЕСА_1 , сформована та здійснено 23.12.2019 державну реєстрацію, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомості №331107198 від 03.05.2023, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111, площею 0.108 га, зареєстровано за Харківською міською радою.
Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 01.06.2023 № 8968/5/20-40-24-05-07 ОСОБА_1 сплачено: 2020 рік - 50 001,90 грн, 2021 рік - 53 636,28 грн земельного податку ( т.1 а.с. 25).
Згідно листа Головного управління Державної податкової
служби у Харківській області від 02.06.2023 № 9000/5/20-40-24-05-07 ОСОБА_2 сплачено: 2020 рік - 44 696,90 грн, 2021 рік - 53 636,28 грн земельного податку ( т.1 а.с. 26).
03 травня 2023 року Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради у порядку ч.2 ст.83 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів щодо земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:09:001:0111) та складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:09:001:0111, та згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форм власності, належним чином не оформили правовідносин щодо користування земельною ділянкою, тобто Договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 між Харківською міською радою та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладено. Відповідно, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради не сплачується.
Розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1080 кв.м. (0,1080 га), кадастровий номер 6310136300:09:001:0111, у період з 01.01.2020 по 31.12.2021 складає 894593, 66 грн. Зазначений розрахунок здійснено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.09.2020 № 5668 з урахуванням сплаченого в 2020, 2021 роках земельного податку ( т.1 а.с. 27 - 32).
Судова колегія вважає, що судом правильно встановлено характер спірних правовідносин та застосовані належні норми матеріального права що їх регулюють.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.
Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.
На відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що відповідачі правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, користуються спірною земельною ділянкою.
Частиною 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідачі набули право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. Б-5 загальною площе 4231, 3 кв. м. за адресою : АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 5841 від 26.09.2003, чинність якого позивачем та іншими особами не оспорюється, тобто з правомірних підстав. Проте відповідне право щодо Земельної ділянки за відповідачами у заявлений період не було зареєстровано.
Відповідно до ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України власність зобов'язує, на власнику лежить тягар утримання майна, у тому числі обов'язок внесення плати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт нерухомого майна, відповідно до закону, що випливає із ст. 206 ЗК України. В силу правових властивостей нерухомої речі, з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, відповідачі одночасно набули і правову можливість користування земельною ділянкою.
З часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідачів виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.
Однак, відповідачі протягом періоду з 01.01.2020 по 31.12.2021 цього обов'язку не виконували, а отже без законних підстав зберігали у себе майно - кошти за оренду землі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 по справі № 3-1345гс16.
Розмір доходу відповідачів було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Суд виходить із того, що земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомого майна відповідачів у розумінні ст. 791 ЗК України є сформованою, із здійсненням державної реєстрації 23.19.2019, підтвердженням чого є наявний у матеріалах справи Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку ( т.1 а. с. 21 ).
Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташована належна відповідачам нежитлова будівля літ. Б-5 по АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності, оскільки право власності на вказану земельну ділянку площею 0, 1080 га з кадастровим номером 6310136300:09:001:0111 зареєстровано з 23.06.2021 за Харківською міської радою.
Виходячи з цього, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду щодо виникнення у відповідачів кондикційного зобов'язання в силу положень ст. 1212 ЦК України сплатити на користь позивача вартість користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, належне відповідачам, за весь період такого користування з моменту формування спірної земельної ділянки відповідно до ст. 79, 791 ЗК України.
Докази наявності та вирішення переддоговірного спору щодо укладання договору оренди спірної земельної ділянки, у тому числі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про укладання договору оренди чи визнання його укладеним, у матеріалах справи відсутні.
Посилання в апеляційній скарзі про перехід до відповідачів разом із правом власності на придбану будівлю літ. Б-5 по АДРЕСА_1 і права постійного користування земельною ділянкою, на якій вказана будівля розташована, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 426 від 12.09.1996 колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право спільної сумісної власності на будівлю літ. Б-5 по АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 26.09.2003, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ю. Гончаренко (реєстр. № 5841)
В силу приписів ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, набувають в установленому порядку суб'єкти, вичерпний перелік яких міститься у ч. 2 ст. 92 ЗК України та у якій фізичні особи - власники нежитлових будівель не вказані.
Оскільки державний акт на право постійного користування землею № 426 від 12.09.1996 на ім'я відповідачів не видавався, тому право постійного користування вказаною земельною ділянкою у відповідачів на підставі цього акту не виникло.
Посилання в апеляційній скарзі на реєстрацію відповідача у податковому органі платником земельного податку на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 426 від 12.09.1996 та сплату ним земельного податку колегією суддів відхиляються, оскільки юридичні факти реєстрації відповідача платником податку і сплата ним земельного податку самі по собі не створюють правової підстави користування вказаною земельною ділянкою, як і не звільняють відповідачів від обов'язку належного оформлення права користування земельною ділянкою, у тому числі і шляхом укладання договору оренди. З цих підстав не приймаються посилання у якості доводів апеляційної скарги на п.п. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1. ст. 14, ст. 270 Податкового кодексу України, ст. 2 Закону України «Про оренду землі».
Колегія суддів також не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин вимог п. 2.6.розд. II Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Харкові, затвердженого вказаним рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08, оскільки виходячи із змісту вказаного Положення орендна плата за земельну ділянку розраховується залежно від строку оренди, а не користування земельною ділянкою без укладання договору оренди, що і мало місце у спірній ситуації.
Наведене свідчить, що оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не є підставою для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу приписів частин 1, 13 ст. 141 ЦПК України зміна розподілу судових витрат апеляційним судом не здійснюється.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2025 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П.Пилипчук