Рівненський апеляційний суд
Іменем України
11 лютого 2025 року м. Рівне
Справа № 556/1131/20
Провадження № 11-кп/4815/88/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12020180230000030 від 16.01.2020 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за апеляційною скаргою представника потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 листопада 2023 року,-
Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 листопада 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і призначено покарання - два роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на два роки.
На підставі ст. 49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У задоволенні цивільних позовів ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, - відмовлено.
Провадження в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої ДТП, закрито.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в сумі 10779.72 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та арештованого майна у кримінальному провадженні.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_6 15 січня 2020 року близько 15 год. 56 хв, керуючи технічно справним автомобілем марки «BMW 730D» р.н. НОМЕР_1 , рухаючись з увімкненим ближнім світлом фар по автодорозі «Зарічне - Борове - Стара Рафалівка - Полиці» із швидкістю близько 90 км/год зі сторони м. Вараш в напрямку с. Суховоля Володимирецького району Рівненської області, маючи реальну можливість діяти у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив та, виконуючи маневр обгону, порушив пункт 2.3 (6), пункт 12.3, п. 13.1 ПДР ПДР, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, і допустив зіткнення з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ 609» р.н. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку під керуванням ОСОБА_13 .
В результаті ДТП пасажири ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 отримали середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за критерієм довготривалого розладу здоров'я.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 , не заперечуючи фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності вини ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій, не оспорюючи вид та розмір призначеного покарання, вважає вирок незаконним щодо відмови в задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Доводить, що відповідальним за даним страховим випадком є саме ОСОБА_6 , який у встановлений законом строк не повідомив страхову компанію про настання страхового випадку, а суд першої інстанції, покликавшись на відмову в задоволенні позову, фактично позбавив потерпілу сторону можливості вирішити дане питання в порядку цивільного судочинства.
Просить оскаржуваний вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , заявленого до обвинуваченого ОСОБА_6 , змінити і прийняти рішення про задоволення позовних вимог щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди в повному об'ємі.
Іншими учасниками провадження вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
До початку апеляційного розгляду адвокат ОСОБА_9 подала письмову заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі та без участі потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_15 , будучи належним чином повідомленим про день і час розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився.
Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечив проти розгляду апеляційної скарги, яка стосується питання цивільного позову, у відсутності захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 , який заперечує проти задоволення апеляційної скарги, доводи прокурора щодо часткового задоволення апеляційної скарги і призначення нового судового розгляду в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в порядку цивільного судочинства, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційні скарзі представника потерпілих - адвоката ОСОБА_9 колегія суддів приходить до наступного.
Винність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, вказаних у вироку, підтверджена сукупністю зібраних у провадженні доказів, яким судом дана правильна юридична оцінка, а обране покарання відповідає вимогам ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, що не заперечується в апеляційній скарзі і не оспорюється ніким з учасників судового розгляду.
Поряд з цим, суд першої інстанції, прийнявши у даному провадженні рішення про відмову в задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , допустився істотного порушення вимог закону, про що правомірно йдеться в доводах, наведених в апеляційній скарзі апелянта ОСОБА_9 .
За вимогами ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв?язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ст. 129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Залишення цивільного позову без розгляду можливе лише у випадках виправдання обвинуваченого (ч. 3 ст. 129 КПК України), або неприбуття судове засідання цивільного позивача (ч. 1 ст. 326 КПК України).
Згідно положень частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Однак, зі змісту вироку не вбачається, що цивільні позови потерпілого ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_6 , цивільно - правова відповідальність якого застрахована в страховій компанії ПАТ “НАСК “ОРАНТА», були предметом розгляду судом першої інстанції, про що наголошується і прокурором в ході розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 7 статті 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Оскільки судом першої інстанції прийнято рішення про відмову в задоволенні позову вищевказаних осіб, висновки суду про можливість подальшого вирішення питання відшкодування заподіяної шкоди, в тому числі, і шкоди, що не покривається страховим відшкодуванням, є помилковими.
Колегія суддів вважає, що в цій частині судом допущено істотне порушення вимог КПК України, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, і загальних засад кримінального провадження, а саме положень ч.1 ст. 9 КПК України, відповідно до яких, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не дотримано.
Враховуючи наведене, вирок суду щодо вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_9 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 не може залишатися чинним і в цій частині підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - скасувати і в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала щодо призначення нового розгляду в порядку цивільного судочинства для вирішення питання цивільного позову оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3