Рівненський апеляційний суд
Іменем України
11 лютого 2025 року м. Рівне
Справа № 556/1362/24
Провадження № 11-кп/4815/197/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника-адвоката - ОСОБА_6
засудженого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Полицька ВК №76» та власними технічними засобами адвоката апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 серпня 2024 року,-
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 серпня 2024 року частково задоволено клопотання захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 і зараховано ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з 31 грудня 2012 року по 19 січня 2013 року в строк покарання, призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2017 року, з розрахунку: три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , покликаючись на неправильність застосування норм КПК України, просить скасувати ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 серпня 2024 року та постановити нове рішення, яке відповідає нормам закону.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_7 та захисника на підтримання апеляційної скарги, доводи прокурора щодо законності оскаржуваного рішення, яке просить залишити без змін, перевіривши матеріали судового провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
Згідно Закону України від 28 березня 2024 року № 3342-IХ “Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», яким внесено зміни в ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув»язнення» № 4652 від 13.04.2012 року, попереднє ув»язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого ( підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Тобто, у розумінні ст. 1 зазначеного Закону, попереднє ув'язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
З матеріалів судового провадження слідує, що ОСОБА_7 вироком Орджонікідзевського районного суду м Запоріжжя 18.04.2017 року засуджений за ч. 3 ст. 307, ч.ч. 1, 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України до остаточного покарання - дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, який ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області від 29.05.2018 року залишено без змін.
Згідно ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2012 року, ОСОБА_7 , який утримувався під вартою, обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 19.01.2013 року із зазначенням про звільнення його з-під варти 31 грудня 2012 року.
Тобто, засудженому ОСОБА_7 в межах одного кримінального провадження, за яким він, згідно вироку від 18.04.2017 року, котрий набрав законної сили, на даний час відбуває покарання в місцях позбавлення волі, зараховано в строк покарання строк запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із розрахунку - три дні цілодобового домашнього арешту за день позбавлення волі з 31.12.2012 року по 19.01.2013 року.
Твердження ОСОБА_7 про перебування під цілодобовим домашнім арештом в період з 19.01.2013 року по 19 квітня 2013 року не підтверджено належними доказами, такі докази відсутні в матеріалах провадження і їх не надано в розпорядження апеляційного суду, який не вправі самостійно збирати докази.
Інші процесуальні рішення, наявні у провадженні, слугують підтвердженням обрання ОСОБА_7 судом першої інстанції у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певну пору доби, що не є цілодобовим домашнім арештом, а, відтак, у розумінні положень ч. 7 ст. 72 КК України, не є підставою для перерахунку за покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає.
Поряд з цим колегія суддів наголошує, що зазначене процесуальне рішення не позбавляє засудженого ОСОБА_7 чи його захисника за наявності належних доказів перебування під цілодобовим домашнім арештом в інший проміжок часу, подати відповідне клопотання щодо зарахування такого строку у відповідності з нормами закону.
Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 13 серпня 2024 року щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3