202/15985/23
1-кп/202/184/2025
14 лютого 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку , в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022050000000890 від 06.11.2022 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м. Краматорськ Донецької області, українки, громадянки України, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_7 , захисника-адвоката - ОСОБА_8
Обвинувачена ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17 Конституції України, зрадила Українській державі та всьому Українському народові, добровільно зайнявши посаду в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, тобто злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил рф вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей рф, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника гш зс рф ОСОБА_9 перед Академією військових наук рф з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та збройних сил рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил рф серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту російської федерації, що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил рф поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також, представниками влади і збройних сил рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06 квітня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «донецька народна республіка».
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «днр» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «днр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, російської федерації на території Донецької області так званої «днр», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
19.02.2022 керівництвом рф в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації, а також інші невстановлені представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом президента України ОСОБА_10 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
09.03.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «днр», які є частиною окупаційної адміністрації рф, здійснили тимчасову окупацію частини території Краматорського району Донецької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об'єктами.
Згідно переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 152 у редакції від 30 листопада 2022 року, с. Терни, яке входить до Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області, з 09.03.2022 по 01.10.2022 перебувало в тимчасовій окупації.
Усвідомлюючи все вищевикладене, а також, злочинний характер та суспільну небезпечність своїх дій, діючи з прямим умислом ОСОБА_6 , з першої половини липня 2022 року (більш точний час невстановлений), надала свою згоду невстановленим представникам окупаційної влади на добровільне зайняття посади «голови місцевої адміністрації с. Терни та Тернівського старостинського округу» так званої «днр» у с. Терни Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області, що з 09.03.2022 по 01.10.2022 перебувало в тимчасовій окупації та було підконтрольне незаконним органам влади так званої «днр». Добровільно погоджуючись на зайняття вказаної посади, ОСОБА_6 усвідомлювала, що її подальша діяльність буде спрямована на шкоду державі Україна та на утвердження тимчасової окупації її території.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, впродовж часу з початку липня 2022 року по вересень 2022 року, діючи з політичних мотивів, знаходячись на окупованій території України, ОСОБА_6 здійснила колабораційну діяльність, яка зокрема відобразилася у виконанні наступних організаційно - розпорядчих функцій: розгляді звернень громадян, щодо отримання допомоги у вигляді будівельних матеріалів, гуманітарної допомоги, компенсацій за знищене майно, сприянню в оформленні пенсій та інших питань, які виникали на території с. Терни, організації евакуації мешканців територіальної громади до території рф, організації роботи з прибирання прилеглих територій в період окупації.
Таким чином, ОСОБА_6 впродовж часу з початку липня 2022 року по вересень 2022 року, перебуваючи на посаді «голови місцевої адміністрації с. Терни та Тернівського старостинського округу, що з 09.03.2022 по 01.10.2022 перебувало в тимчасовій окупації та було підконтрольне незаконним органам влади так званої «днр», будучи наділеною повноваженнями виконання організаційно - розпорядчих функцій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання здійснила колабораційну діяльність, спрямовану на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Таким чином, дії обвинуваченої ОСОБА_6 виразилися у добровільному зайнятті посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, вчинила злочин, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України.
Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченої зазначив, що подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_6 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_6 поза розумним сумнівом. Відтак, прокурор просив суд визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити їй остаточне покарання у виді десяти позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia) ОСОБА_6 , яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_6 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_6 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_6 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв'язатися з обвинуваченою і з'ясувати в неї правову позицію щодо пред'явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченої ОСОБА_6 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу недоведеності вини останньої у даному кримінальному провадженню.
Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку російської федерації частини території України (у т.ч. м. Лиман, Донецької області), яка розпочалася із збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку російської федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується такими доказами:
- згідно з протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які допитані в порядку передбаченому ч. 11 ст. 615 КПК України за допомогою відеофіксації, які під час допиту пояснили, що ОСОБА_6 з липня 2022 року займала посаду старости с. Терни адміністрації «днр», на цю посаду була обрана голосами мешканців селища, під час виконання своїх обов'язків приймала від громадян заяви з питань пенсійного обслуговування, отримання будівельних матеріалів, компенсацій за зруйноване майно;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2023 за участю свідка ОСОБА_15 , яка впізнала ОСОБА_6 , як особу, що під час окупації с. Терни обіймала посаду голову місцевої адміністрації;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2023 за участю свідка ОСОБА_11 , який впізнав ОСОБА_6 , як особу, що під час окупації с. Терни обіймала посаду голову місцевої адміністрації;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.03.2023 за участю свідка ОСОБА_12 який впізнав ОСОБА_6 , як особу, що під час окупації с. Терни обіймала посаду голову місцевої адміністрації;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.05.2023 за участю свідка ОСОБА_16 , який впізнав ОСОБА_6 , як особу, що під час окупації с. Терни обіймала посаду голову місцевої адміністрації;
- протоколом огляду Інтернет-ресурсу від 22.05.2023 року з додатком до нього, згідно якого було проведено огляд сайту "Одноклассники", з переходом на сторінку " ІНФОРМАЦІЯ_2 " - сторінка соціальної мережі із зображенням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- протоколом огляду Інтернет-ресурсу від 24.05.2023 року з додатком до нього, згідно якого була оглянута інтернет сторінка сайту https:gisnpa-dnr.ru, де міститься сторінка "О принятии временного (типового) положения о местных администрациях Донецкой Народной Республики 19.01.2015";
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2023 за участю свідка ОСОБА_17 , яка впізнала ОСОБА_6 , як особу, що під час окупації с. Терни обіймала посаду голову місцевої адміністрації;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2023 за участю свідка ОСОБА_14 , який впізнав ОСОБА_6 , як особу, що під час окупації с. Терни обіймала посаду голову місцевої адміністрації;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.06.2023 за участю свідка ОСОБА_13 , яка впізнала ОСОБА_6 , як особу, що під час окупації с. Терни обіймала посаду голову місцевої адміністрації;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.06.2023 за участю свідка ОСОБА_18 , який впізнав ОСОБА_6 , як особу, що під час окупації с. Терни обіймала посаду голову місцевої адміністрації;
- постановою про оголошення в розшук підозрюваного від 08.07.2023 року, згідно якої ОСОБА_6 було оголошено в розшук;
- ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022050000000890 від 06.11.2022 року відносно ОСОБА_6 .
Дослідивши і перевіривши в ході судового розгляду протоколи допиту свідків, хід і результати допиту яких фіксувалися за допомогою технічних засобів відеофіксації, у відповідності до вимог ч.11 ст. 615 КПК України, які є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що такі можуть бути використані як докази, є конкретними та узгоджуються із сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.
Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченої ОСОБА_6 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.
Під час судового розгляду стороною захисту не заявлялось клопотання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення очевидно недопустимими. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненного ОСОБА_6 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченої, раніше не судимої, яка не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра. Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності з конфіскацією всього належного обвинуваченій майна, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади або займатися будь-якою діяльністю пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій в органах державної влади або місцевого самоврядування строком 10 (десять) років з конфіскацією майна, яке є її власністю.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного затримання.
Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченому, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча: ОСОБА_1