Справа № 202/19423/23
Провадження № 2/202/251/2025
04 лютого 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
позивача - ОСОБА_2 ,
представника позивача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_8 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради, про визнання права на приватизацію житлової площі та зобов'язання змінити правовий режим приміщень, -
27 жовтня 2023 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_8 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради, про визнання права на приватизацію житлової площі та зобов'язання змінити правовий режим приміщень.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що позивачі, шестеро дорослих позивачів, а також позивачки ОСОБА_7 , малолітній син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всі зареєстровані та постійно мешкають в кімнаті АДРЕСА_1 .
Дану кімнату в гуртожитку сім'я ОСОБА_9 отримала згідно з ордеру, виданого 15.02.1993 року ТОВ «Управління механізації» на ім'я позивача ОСОБА_4 нині покійного батька - ОСОБА_10 , на сім'ю у складі 7-й осіб.
З того часу деякі члени їх родини, які були вписані в ордер, вже померли, та народилися двоє осіб - позивач ОСОБА_6 , 2005 р.н. та ОСОБА_8 , 2014 р.н.
Приміщення знаходиться на першому поверсі гуртожитку, будівля п'ятиповерхова, 1967 року побудови, яка обліковується на балансі КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської Ради. Відповідно до технічного паспорту на гуртожиток від 16.11.1971 р., їх житло складається з частини нежитлових приміщень: № 21 (кладова) - площею 16,9 кв.м., АДРЕСА_2 (коридор) - площею 22,0 кв.м., № 26 (кладова) - площею 0,8 кв.м., № 27 (тамбур) - площею 1,4 кв.м., № 28 (кладова) - площею 2,1 кв.м., № 29 (вбиральня) -площею 1,1 кв.м.
В подальшому, в ході інвентаризації гуртожитку та виготовлення нового техпаспорту від 18.10.2014 р., № 1512, приміщення № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, №29 об'єднані в одне, у зв'язку з чим останнім присвоєно нумерацію кімнати № 2.
Сім'я у складі семи осіб проживає фактично в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_3 , але згідно з наданих документів - довідок з КП «Жилсервіс-5» про технічний та правовий стан приміщення, про склад сім'ї, позивачі є формально мешканцями нежитлового приміщення, які раніше використовувались для господарських та побутових потреб.
З метою реалізації свого права на приватизацію житла, позивачі, звернулись з відповідними документами до балансоутримувача, яким є КП «Жилсервіс-5», а також усно звертались до департаменту комунального господарства Дніпровської міської Ради, однак їм завжди надавалась відповідь, що дане приміщення гуртожитку, в якому проживає сім'я, не може бути об'єктом приватизації.
Крім позивач, керівництво КП «Жилсервіс-5» також зверталось до Міської ради з цього приводу. Зокрема, 07.10.2021р. до міськради було подано клопотання дирекцією КП «Жилсервіс-5», в якому було прохання надати дозвіл на зміну правового режиму частин нежитлових приміщень № 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 у гуртожитку, на житлове приміщення. В клопотанні детально було зазначено, з яких саме частин нежитлових приміщень складається їх житло, що має нумерацію «кімната № 2».
Згідно з відповіді заступника департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 25.10.2021р., № 4/10-2247, не підлягають зміні правового режиму допоміжні приміщення у гуртожитках, і згідно з наданих документів, зазначені нежитлові приміщення самочинно переобладнано з місць загального користування в житлове приміщення.
Позивачам також повідомили, що зміна правового режиму нежитлових приміщень може бути здійснена лише за рішенням суду, та рекомендовано з цього приводу звернутися до суду. Просили суд: визнати за позивачами, в тому числі і на неповнолітнього ОСОБА_8 , право на приватизацію кімнати АДРЕСА_1 , та зобов'язати відповідача - територіальну громаду в особі Дніпровської міської Ради, винести рішення про зміну правового режиму нежитлових приміщень - № 21 (кладова) - площею 16,9 кв.м., № 22 (ізолятор) - площею 12,4 кв.м., № 23 (ізолятор) - площею 12,5 кв.м., № 24 (ізолятор)- площею12,6 кв.м., АДРЕСА_4 м.Дніпро, пр.Слобожанський,буд.105, кімн. № 2, /гуртожиток/, на правовий режим житлових приміщень. Стягнути з відповідача понесені ними судові витрати по сплаті судового збору при подачі даного позову в розмірі 4127,20 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу від 27.10.2023 року цивільна справа розподілена судді Ісаєвій Д.А.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Ісаєвої Д.А. від 31 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
04.04.2024 року від представника відповідача Дніпровської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в яких вказали на те, що заперечують проти задоволення позовних вимог. Зазначили, що як вбачається з відповіді Департаменту по роботі з активами управління з питань комунальної власності Дніпровської міської ради від 25.10.2021 №4/10-2247, зазначено, правового режим нежитлового приміщень №№21-29 на житлове №2 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_5 не може бути розглянуте відповідно до вимог Порядку. Вказали, що позивачами у встановленому чинним законодавством порядку не надано до позовної заяви на розгляд суду достатніх та допустимих доказів щодо викладених ним обставин, зокрема, щодо доказу існування права власності на кімнати АДРЕСА_1 . Просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_11 .
Розпорядженням керівника апарату Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2024 року за №166 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 року справа розподілена судді Слюсар Л.П.
Ухвалою судді від 12 вересня 2024 року прийнято до провадження цивільну справу з призначенням до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.
Позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися. Відповідно до заяв, які надійшли до суду, просили суд розглядати справу без їх участі та задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених в позові підстав та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача ДМР в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. В подальшому в судові засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином під розписку та через підсистему «Електронний суд». Заяв та клопотань не надійшло.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Заяв та клопотань до суду не надійшло.
Суд, заслухавши позивачів, представника позивача, представника відповідача в підготовчому судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачаєтеся з матеріалів справи, згідно з копією корінця ордеру ТОВ «Управління механізації», ОСОБА_10 з сім'єю: ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , 15.02.1993 року видано ордер на право заняття жилого приміщення кім. 2, 2 а, площею 81,8 кв.м., в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.26).
Згідно з Довідкою №1199 від 08.09.2023 року КП «Жилсеррвіс-5» ДМР, видана ОСОБА_4 , в тому, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , склад родини 7 осіб: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно зареєстрований з 05.04.1991 року; дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстрація з 05.04.1991 року; син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстрація з 16.07.1996 року; донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстрація з 02.12.2003 року; онука - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстрація з 25.10.2005 року; донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстрація з 02.10.1998 року; онук - ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація з 19.12.2014 року ( а.с.37).
З відміток про місце проживання, що міститься у паспортах громадянин України ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , вбачається, що останні зареєстровані за адресою: АДРЕСА_5 , відповідно з 09.02.1993 року , 16 липня 1996 року, 05.12.2002 року (а.с. 6, 8-9,11-13, 15-17).
Відповідно до Довідки про реєстрації місцю проживання особи ОСОБА_7 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) з 02.10.1998 року по теперішній час ( а.с. 23).
Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади №2023/005907559 ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) з 25.10.2005 року (а.с.20).
Відповідно до Довідки КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради №1014/1 від 04.10.2021 року згідно з технічним паспортом на гуртожиток просп. Слобожанський («Газети Правда»), 105 від 16.11.1971 року приміщення знаходиться на першому поверсі гуртожитку на складаються з нежитлових приміщень: №21 (кладова) площею 16,9 кв.м.; №22 (ізолятор) площею 12,4 кв.м.; №23 (ізолятор) площею 12,5 кв.м.; №24 (ізолятор) площею 12,6 кв.м; №25 (коридор) площею 22,0 кв.м.; №26 (кладова) площею 0,8 кв.м.; № 27 (тамбур) площею 1,4 кв.м.; №28 (кладова) площею 2,1 кв.м.; №29 (вбиральня) площею 1,1 кв.м.
В ході інвентаризації гуртожитку та виготовлення нового технічного паспорту від 18.10.2014 року №1512 приміщення №21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 об'єднані в одне, у зв'язку з чим останнім присвоєно нумерацію кімнати №2.
Будівля гуртожитку п'ятиповерхова, 1967 року побудови, стіни цегла, обліковується на балансі комунального підприємства «Жилсервіс -5» Дніпровської міської ради (а.с. 33).
Відповідно до клопотання КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради №1155 від 07.10.2021 року направленого Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради просили надати дозвіл на зміну правового режиму частин нежитлових приміщень №21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 у гуртожитку комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, який розташовано за адресою: АДРЕСА_5 на житлове приміщення №2 гуртожитку комунальної власності територіальної громади міста Дніпра (а.с.35).
Згідно з технічним паспортом а кімнату АДРЕСА_1 , виготовлений на замовлення ОСОБА_4 , кімната розташована на 1 поверсі, 5-ти поверхового будинку і складається із 4 житлових кімнат, житловою площею 54,5 кв.м., в тому числі: 1-а кімната - 16,9 кв.м.; 2 -а кімната - 12,4 кв.м.; 3-я кімната - 12,6 кв.м.; 4-а кімната - 12,6 кв.м.; коридор - 22,0 кв.м.; ванна - 2,1 кв.м.; коридор - 1,4 кв.м.; кладова - 0,8 кв.м.; туалет - 1,1 кв.м. Загальна площа квартири 81,8 кв.м. (а.с.27-30).
Згідно з листом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/10 -2247 від 25.10.2021 року, клопотання щодо зміни правового режиму нежитлових приміщень №№21-29 на житлове АДРЕСА_1 не може буди розглянуто відповідно до вимог Порядку зміни правового режиму об'єктів нерухомого майна, затвердженим рішенням міської ради від 21.06.2017 №49/22 (зі змінами) не підлягають зміні правового режиму допоміжні приміщення у гуртожитках. Зазначені нежитлові приміщення самочинно переобладнано з місць загального користування в житлове приміщення (а.с.36).
Згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державно реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 право власності на нерухоме майно відсутнє (а.с.38-44).
Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
Згідно з ч.3 ст.9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року №2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п'ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Частинами першою та четвертою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Відповідно до частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Суд встановив, що позивачі вселені у кімнати на законних підставах, незаконність їх проживання ніким не спростована та не заперечувалась.
З моменту реєстрації позивачів в спірній квартирі їх право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем не оскаржувалось та доказів такого оскарження суду не надано.
Згідно наданих стороною позивача доказів, позивачі являються наймачами спірного житлового приміщення та зареєстровані в ньому, так відповідальний квартиронаймач ОСОБА_4 відповідно з 05.04.1991 року, отже на законних підставах користуються житлом.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
Аналіз викладених статей свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла, презюмується і підлягає захисту у разі його порушення.
Згідно з частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
У даній справі вбачається, що позивачі отримали право на вселення в кімнати 2,2 а в будинку АДРЕСА_6 (після перейменування АДРЕСА_8 ), загальною площею 81,8 кв.м., як в житлове приміщення в гуртожитку, хоча їх правовий режим і був допоміжні приміщення. Позивачі проживають кімнатах більше 32 років, це є їх єдине житло.
Позивачі зверталися до балансоутримувача КП «Жилсервіс-5», який звернувся в подальшому до ДМР про зміну правового режиму нежитлових приміщень на житлові, однак правовий режим не може бути змінено.
Таким чином, дії відповідача порушують конституційне право позивачів на приватизацію житла у встановленому законом порядку, оскільки хоча зазначені кімнативіднесені до числа службових приміщень, однак такими не є.
Також суд зазначає, що тривалий час проживання осіб в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Аналіз вищевикладений статей свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла презюмується і підлягає захисту у разі його порушення.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що право позивачів на приватизацію квартири порушено та має бути захищено, а тому позов в частині визнання за ними права на приватизацію підлягає задоволенню.
Щодо заявлених позовних вимог в частині зобов'язати відповідача винести рішення про зміну правового режиму нежитлових приміщень на правовий режим житлових приміщень то це не є повноваженням суду, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із вищевикладеного та оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ), в своїх інтересах та в інтересах малолітнього синаОСОБА_8 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ЄДРПОУ 26510514), третя особа: Комунальне підприємство "Жилсервіс-5" (м. Дніпро, пр. Б. Хмельницького, 14, ЄДРПОУ 38199687), про визнання права на приватизацію житлової площі та зобов'язання змінити правовий режим приміщень - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , які зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , право на безоплатну приватизацію житла, а саме кімнати АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст буде складено 14.02.2025 року.
Суддя Л.П. Слюсар