ф
17 лютого 2025 року
м. Київ
справа №990/60/25
адміністративне провадження №П/990/60/25
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого (судді-доповідача) Хохуляка В.В., суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А., Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
розглянув заяву судді ОСОБА_3. про самовідвід у справі №990/60/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування ухвали дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя,
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя, у якому позивач просить суд скасувати ухвалу дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Остапенко Т.А. від 21.01.2025 №294/0/18-25 і направити дисциплінарну скаргу на суддів до Дисциплінарної палати ВРП.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №990/60/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий (суддя-доповідач) Хохудяк В.В., судді: Васильєва І.А., Гончарова І.А., Дашутін І.В., Шишов О.О.
Суддя ОСОБА_3 подав заяву про самовідвід від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування ухвали дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя, яка вмотивована тим, що відповідачем у цій справі є Вища рада правосуддя. Водночас, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 05.02.2025 № 180/3дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу за скаргою ОСОБА_2 стосовно суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, ОСОБА_3. Суддя зауважує, що вказані обставини не впливають на його неупередженість при розгляді цієї справи і не свідчать про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Однак, для того, щоб у сторін не виникало сумнівів у неупередженості та безсторонності суду, який розглядає дану справу, вважає за необхідне заявити самовідвід.
Вирішуючи питання про самовідвід судді ОСОБА_3., суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, ніж визначені у цій статті Кодексу, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Пунктами 28, 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43).
Суд установив, що у цій справі відсутні обов'язкові підстави, визначені у статтях 36 - 38 КАС України, відповідно до яких суддя ОСОБА_3 не може брати участь у її розгляді.
При цьому, колегія суддів вважає, що факт відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_3., питання у якій до того ж не пов'язані зі справою, яка є предметом судового розгляду, не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у судді особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті справи або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості та/або об'єктивності при розгляді адміністративної справи.
З огляду на наведене, а також враховуючи твердження судді ОСОБА_3 про те, що відкриття дисциплінарної справи щодо нього не впливає на його неупередженість під час розгляду цієї справи, колегія суддів не встановила будь-яких обставин, які можуть слугувати підставою для задоволення заяви про самовідвід.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 40, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді справи №990/60/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування ухвали дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
І.А. Васильєва
І.А. Гончарова
І.В. Дашутін
О.О. Шишов
Судді Верховного Суду