Справа № 240/8317/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
17 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати дії відповідача протиправними, а саме: не здійснення виплат у зв'язку із звільненням: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та додаткової винагороди за виконання бойових завдань безпосередньо в районах ведення бойових дій згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 16.01.2023 по 27.01.2023 та з 07.02.2023 по 20.02.2023;
- зобов'язати відповідача виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та додаткову винагороду за виконання бойових завдань безпосередньо в районах ведення бойових дій згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 16.01.2023 по 27.01.2023 та з 07.02.2023 по 20.02.2023;
- зобов'язати відповідача видати довідку про безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України із зазначенням вірних дат, а саме: за період з 22.07.2022 по 29.07.2022, з 07.02.2023 по 20.02.2023 та з 16.01.2023 по 27.01.2023.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач проходив військову службу з 26.02.2022 по 05.06.2023.
Наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 21.05.2023 за №76 РС позивач звільнений з військової служби та знятий з військового обліку військовозобов'язаних 05.06.2023.
Згідно довідки військової частин НОМЕР_1 №843/2816/1 від 22.08.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 22.07.2022 по 29.07.2022 та з 07.02.2023 по 20.02.2023 на території населених пунктів - Завгороднє Харківської області та м. Слов'янськ Донецької області.
В подальшому, позивач звернувся із відповідною заявою до військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення йому виплат, а саме: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільненням з військової служби у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 15 місяців, щомісячну премію за особистий внесок з 01 по 05 червня 2024, надбавку за особливості проходження служби в період з 01 по 05 червня 2023, додаткову винагороду за виконання бойових завдань в районах ведення бойових дій в періоди 16.01.2023- 27.01.2023 та з 07.02.2023-20.02.2023 та не використаної щорічної основної відпустки за 2022 рік - 25 діб та 2023 - 30 діб.
Відповідач листом від 21.03.2024 за №843/1067 повідомив позивача, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2023 №156 ОСОБА_1 були здійснені виплати, зокрема:
- компенсація щорічно невикористаної основної відпустки за 55 діб у розмірі 47582, 15 (сорок сім тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні п'ятнадцять копійок);
- одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням з військової служби у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 15 місяців у сумі 15572, 34 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні тридцять чотири копійки);
- грошове забезпечення з 01 по 05 червня 2023 року у розмірі 4325,64 грн. (чотири тисячі триста двадцять п'ять гривень шістдесят чотири копійки);
- грошова допомога на оздоровлення у розмірі 25953, 90 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні дев'яносто копійок).
Однак, як зазначено позивачем, відповідно до вищезазначеної відповіді йому не було виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 та додаткової винагороди за виконання бойових завдань безпосередньо в районах ведення бойових дій згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 за періоди з 16.01.2023 - 27.01.2023 та з 07.02.2023 - 20.02.2023.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати позивачу додаткової винагороди в період з 16.01.2023 - 27.01.2023 та з 07.02.2023 - 20.02.2023 включно та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991№ 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ) встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом пунктів 2-4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022); з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022); з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
За змістом пункту 1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті.
Положеннями п. 21 Постанови №168 встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З наведених норм вбачається, що встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди:
- наказ командира (начальника);
- безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Нормами пункту 17 Порядку передбачено, що виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, телеграмою від 25.03.2022 № НР 248/1298 Міністр оборони України врегулював умови та порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям (далі - телеграма № НР 248/1298).
Прийняття Міністром оборони України рішення від 25.03.2002 №248/1298 та розпорядження від 23.06.2022 №912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку №260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою №168.
За змістом відповідних рішень Міністра оборони України від 25.03.2002 №248/1298 та від 23.06.2022 №912/з/29 та пунктів 1, 5 розділу XVI Порядку №260 простежується аналогія закону, яка полягає в тому, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі відповідного наказу командира частини, в якому зазначається конкретний перелік військовослужбовців, які набули право на дані виплати, з врахуванням дотримання даними військовослужбовцями норм чинного законодавства та належного виконання ними покладених на них обов'язків.
Таким чином, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.
Крім того, за відповідності переліченим кваліфікаційним умовам громадянин набував право на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Для отримання виплати додаткової винагороди, особа має не лише перебувати у зоні, а безпосередньо приймати участь у бойових діях у відповідні періоди.
Згідно довідки військової частин НОМЕР_1 №843/2816/1 від 22.08.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 22.07.2022 по 29.07.2022 та з 07.02.2023 по 20.02.2023 на території населених пунктів - Завгороднє Харківської області та м. Слов'янськ Донецької області.
Проте, як зазначено представником відповідача у відзиві, виявлено невідповідність між обліковими документами та вищезазначеною довідкою, у якій період участі з 07.02.2023 по 20.02.2023 було зазначено безпідставно. За даним фактом було проведено службове розслідування згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.05.2023 №249.
За результатами службового розслідування (витяг з наказу від 31.05.2023 №86 про результати службового розслідування) було встановлено, що під час підготовки довідки (додаток 6) від 22.08.2023 №853/2816/1 на сержанта запасу ОСОБА_2 , начальник відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_3 помилково, безпідставно вказав період з 07.02.2023 по 20.02.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03.06.2024 №259 було скасовано довідку від 22.08.2023 №843/2216/1, та на підставі вказаного наказу було виготовлено нову довідку №843/1957 від 05.06.2024 (Додаток 6) згідно якої дійсно ОСОБА_1 в період з 22.07.2022 по 29.07.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Завгороднє Харківської області.
Підставою видачі вказаної довідки є, зокрема: витяги із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №207т (за 22.07.2022, 29.07.2022); витяги із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 липня 2022 року №192, від 29 липня 2022 року №199; рапорт про виконання бойових (спеціальних) за період з 22.07.2022 по 29.07.2022 (р.н. №2468 від 19.08.2023).
Наказ №259 від 03.06.2024 та довідка №843/1957 від 05.06.2024 (Додаток 6) на момент розгляду даної справи є чинними та не скасованими, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Інших документів сторонами, що підтверджують участь позивача у бойових діях за період з 07.02.2023 по 20.02.2023 суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Крім того, встановлено, у спірні періоди, а саме 16.01.2023 - 27.01.2023 та 07.02.2023 - 20.02.2023 позивач перебував у відрядженні, зокрема:
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №11 від 12.01.2023 ОСОБА_1 відряджено до АДРЕСА_1 з метою перевезення особового складу;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №26 від 27.01.2023 ОСОБА_1 прибув і приступив до виконання службових обов'язків з відрядження;
- наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №35 від 07.02.2023 ОСОБА_1 відряджено до АДРЕСА_1 до військової частини НОМЕР_2 з метою перевезення особового складу.
- згідно витягу з Журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 №240т за 07.02.2023 ОСОБА_1 відряджено до військової частини НОМЕР_2 ;
- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №47 від 20.02.2023 ОСОБА_1 прибув і приступив до виконання службових обов'язків з відрядження.
Факт перебування позивача у зазначені періоди у відрядженні також підтверджується відповідними посвідченнями про відрядження, що додані позивачем до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.
Інших документів сторонами, що підтверджують участь позивача у бойових діях за період з 16.01.2023 - 27.01.2023 та 07.02.2023 - 20.02.2023, суду не надано.
У період дії правового режиму воєнного стану військовослужбовців відряджають до інших військових частин не лише для безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, метою відрядження також є перевезення особового складу, перевезення майна, перевезення зброї, супровід відповідних посадових осіб або особового складу підрозділів, у складі варти, здійснення навчання, виконання інших службових обов'язків за межами районів ведення бойових дій що виключають безпосередню участь у бойових діях або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України.
Враховуючи викладене, позивач у спірні періоди з 16.01.2023 по 27.01.2023 та з 07.02.2023 по 20.02.2023 перебував у відрядженні, проте, згідно наданих доказів, безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України не приймав, а тому відсутні підстави для здійснення виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Однак, сам по собі факт перебування у відрядженні без доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Відтак, за період з 16.01.2023 по 27.01.2023 та з 07.02.2023 по 20.02.2023 у позивача відсутнє право на отримання спірної винагороди, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Водночас, судом не ставиться під сумнів перебування позивача у вказаний період на території ведення бойових дій, однак сам факт перебування позивача на такій території без доведення здійснення заходів та/або бойових дій у цих районах не є достатньою підставою для нарахування та виплати військовослужбовцю додаткової винагороди на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
За вказані періоди позивачу виплачувалась додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, та безпосередньо за участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшувався до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та окремого доручення № 912/з/29 від 23.06.2022 року про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року.
Отже, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу з 01.12.2022 по 12.12.2022, з 30.01.2023 по 31.01.2023 додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168.
Стосовно зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка передбачена Розділом XXIV Порядку, затвердженим Наказом від 07.06.2018 № 260, слід зазначити наступне.
Нормами пунктів 1-2 Розділу XXIV Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Пунктом 7 Розділу XXIV Порядку розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Положеннями пункту 9 Розділу XXIV Порядку визначено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відтак, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, що виплачується один раз на рік за заявою військовослужбовця, який проходить службу, на підставі наказу командира військової частини, у разі наявності фонду грошового забезпечення.
Перелік обставин, коли військовослужбовцю надається матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, регламентується окремим дорученням Міністра оборони України № 2683 від 01.02.2023.
Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:
онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);
захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов'язані з захистом Батьківщини;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтерновані в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Однак, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що останній звертався під час проходження військової служби із рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
Відтак, підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не встанволено, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Оскільки під час розгляду даної адміністративної справи судом не встановлено факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а тому позовна вимога щодо зобов'язання війської частини А видати довідку про безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України із зазначенням вірних дат, а саме: за період з 22.07.2022 по 29.07.2022, з 07.02.2023 по 20.02.2023 та з 16.01.2023 по 27.01.2023 задоволенню не підлягає
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.