Справа № 240/19589/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
17 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 квітня 2023 року №064150011991 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 27 березня 2023 року, а Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов'язати здійснити виплату пенсії позивачу.
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 квітня 2023 року №064150011991 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 27.03.2023 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 06.10.1998 Житомирською обласною державною адміністрацією.
27.03.2023, позивач після досягнення 08.01.2023 54 річного віку звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою та відповідним пакетом документів про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 6 років, відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
За наслідками розгляду поданих позивачем заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області прийняло рішення від 03.04.2023 №064150011991, яким відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови став висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про відсутність у позивача права на пенсію відповідно до 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки документами підтверджено факт роботи станом на 01.01.1993 - 01 рік 11 місяців 03 дні.
Позивач, вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у частині, яка оскаржується, з огляду на наступне.
Так, частиною 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Абзацом першим частини першої статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ) передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
За змістом абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Відтак, особа отримує право на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII у випадку дотримання таких умов:
- наявності у такої особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;
- наявності у такої особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 3 років.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
На виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 та для підтвердження наявності у нього права, як у особи, яка проживала/працювала у зоні гарантованого добровільного відселення, на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII позивач 27.03.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії та додала документи на підтвердження права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідачем вказано те, що документально не підтверджено період проживання не менше 3 років станом на 01.01.1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення.
Проте, зазначене рішення є протиправним, з огляду на таке.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 встановлено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
До заяви про призначення пенсії позивачем було додано копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (3 категорії) серія НОМЕР_1 , копію трудової книжки серії НОМЕР_2 , документ про місце проживання (довідку виконавчого комітету Коростенської міської ради від 02.12. 2022 №4040), довідку про період роботи вих. №8 від 02.08.2022, архівний витяг від 05.12.2022 №Я-480, довідку про період навчання від 23.03.23 №233, індивідуальні відомості про застраховану особу.
Таким чином, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, зазначене посвідчення є чинним і вказує на те, що останній згідно положень Закону №796-XII та Порядку №51, є особою, яка станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала чи постійно навчалася у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
Відтак, питання проживання позивачем не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.
Положеннями ч.3 та ч.4 ст.15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Згідно довідки органу місцевого самоврядування - виконавчого комітету Коростенської міської ради №4040 від 05.12.2022, позивач з 27.10.1988 по 29.09.1990 постійно проживав та був зареєстрований в м. Коростені Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Тобто довідка підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення 01 рік 11 місяців 03 дні.
Відповідно до довідки спілки голів окружних, будинкових, вуличних комітетів Коростенської міської ради Житомирської області та акту №63 від 21.06.2023, ОСОБА_1 з 21.08.1979 по 27.10.1988 проживала в м. Коростень Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Отже, надана довідка підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з дня аварії до 27.10.1988, що становить 02 роки 6 місяців 02 дні.
Також, позивачем надано довідку Житомирської облдержадміністрації №518 від 14.09.1998 про те, що вона постійно проживала на території зони безумовного/обов'язкового/ та гарантованого добровільного відселення на день аварії або на 1 січня 1993 р. проживала у зоні безумовного/обов'язкового відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років у м. Коростень Житомирської області.
Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить 04 роки 05 місяців 05 днів.
Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено довідку Коростенського міського ліцею №3 №333 від 08.05.2023 про те, що позивач навчався на той час в Коростенській середній школі №3 в період з 1976 року по 1986 рік, а також довідку Комерційного виробничо-торгового підприємства «Коростеньхарч» про те, ОСОБА_1 дійсно працювала в «Коростенському комбінаті громадського харчування» з 30.05.1988 по 05.05.1989. Рішенням міськвиконкому №43 від 17.02.1993 Коростенський комбінат громадського харчування перейменовано в Комерційне виробничо-торгове підприємство «Коростеньхарч. КВТП «Коростеньхарч» знаходиться в м. Коростень, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Дані періоди навчання та роботи охоплюється періодом проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.
Пунктом 1 Порядку передбачено, що підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Згідно архівного витягу архівного відділу виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, ОСОБА_1 прийнята на роботу з 21.03.1990 в Машинобудівний завод «Коростеньагромаш» та звільнена з роботи 29.12.1990.
Період роботи в машинобудівному заводі «Коростеньагромаш» охоплено періодом проживання в м. Коростені до 29.09.1990. Таким чином, судом враховується період роботи позивача в машинобудівному заводі «Коростеньагромаш» з 30.09.1990 по 29.12.1990, що становить 00 років 02 місяці 29 днів.
Загальний період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 04 роки 05 місяців 05 днів та враховано період роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення 00 років 02 місяці 29 днів. Загальний термін проживання та роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 04 роки 08 місяців 04 дні.
Спірним рішенням відмовлено в призначенні пенсії з підстав того, що не підтверджено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років, однак даний факт спростовано в ході розгляду справу, рішення №064150011991 від 03.04.2023 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.