Справа № 560/6242/22
Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
14 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року заяву позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень відповідача на виконання рішення суду в адміністративній справі №560/6242/22 залишено без задоволення.
Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до заяви позивач не надав суду доказів того, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а тому, звернення з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За змістом ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Великою Палатою Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 сформовано висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, коли заявник не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.
Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст. 383 КАС України.
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч.ч. 1, 2 ст. 383 КАС України)
Частинами 4 та 5 ст. 383 КАС України установлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку ст. 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначено, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до ст. 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Указана стаття (ст.383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.
Так, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.
У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказано, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов'язкових вимог ч. 2 ст. 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.
Проаналізувавши заяву, подану позивачем 21.06.2024 в порядку ст. 383 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що заявник володів інформацією про хід примусового виконання рішення суду в справі №560/6242/22 та вказав таку у тексті самої заяви.
Зокрема, у цій заяві вказано, що 23.01.2024 Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області за виконавчим листом від 03.01.2024 відкрито виконавче провадження № 73935227.
Дані про закриття провадження відсутні, тобто, здійснювалось виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цій справі.
Колегія суддів встановила, що всупереч судовому рішенню доплата з 01.03.2022 відповідно до Закону України "Про державну службу" не проводилась, на підтвердження цього заявниця надає лист від 13.03.2024 №5143-3164/М-03/8-2200/24 (а.с.183), здійснення виплати у спосіб доплати сум індексації з 01.03.2022 не відбувалось, оскільки, доплата на картковий банківський рахунок не надходила (доказом є виписка банку а.с.187-188),
Слід зазначити, що до матеріалів цієї заяви долучено відповідні копії документів, а саме копію виконавчого листа від 03.01.2024 року (а.с.174), копію заяви про примусове виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду справа №560/6242/22 ( а.с. 175), копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2024 року ( а.с. 176).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявник не дотримався вимог п.8 ч.2 ст.383 КАС України, оскільки в поданій заяві останній зазначив інформацію про хід виконавчого провадження (після пред'явлення виконавчого листа до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), яка б свідчила, що позивач вичерпав всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Зміст конкретних обставин, хронологія та послідовність дій позивача дають підстави виснувати, що заявник в достатній мірі виконав вимоги ч. 2 ст. 383 КАС України, які б зобов'язували суд прийняти до розгляду подану заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення.
Також суд не позбавлений можливості отримати більш детальну інформацію щодо хронології виконання рішення суду в примусовому порядку під час розгляду заяви позивача в порядку ст. 383 КАС України, витребувати відповідні письмові докази від сторін та органу державної виконавчої служби.
Колегія суддів зауважує, що позивач чітко вказує, що виплата спірного підвищення до пенсії здійснюється не в тому розмірі, що визначений в рішенні суду, тобто, примусове виконання рішення суду не призвело до повного виконання судового рішення.
Оскільки подана позивачем у порядку ст. 383 КАС України заява відповідає встановленим вимогам (зважаючи на наявність інформації про хід виконавчого провадження, яка свідчить про те, що позивач вичерпав всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду), тому суд першої інстанції прийняв помилкове та поспішне рішення про залишення без задоволення. такої заяви.
Приписами ст. 320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, серед яких визначено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (п.4 ч.1).
Розгляд заяв в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України має наслідком виконання або невиконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі».
За наслідками розгляду таких заяв суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому.
Вказане свідчить про те, що апеляційний суд має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, прийнятої в порядку ст. 382, 383 КАС України, та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки спірна ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення заяви без розгляду, поданої в порядку ст. 383 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 383 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.