17 лютого 2025 року (09:10)Справа № 280/11769/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
18.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №262740012131 від 22.07.2024 щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивачу відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 14.07.2024;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити пенсію за віком позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 16.10.1989, а саме: 01.09.1981 -28.10.1983, 16.10.1989 - 06.07.1990, 09.07.1990 - 04.04.1991, 06.04.1991 - 25.12.1991, 04.01.1992 - 30.05.1993, 01.06.1993 - 30.01.1996, 08.02.1996 - 04.05.1996, 05.05.1996 -01.09.1997, 02.09.1997 - 19.11.1998, 01.06.1999 - 31.12.2003, починаючи з 14.07.2024;
встановити судовий контроль у формі надання звіту ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо виконання рішення суду;
звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць позивачу.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач у встановленому законом порядку звернулась до ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №262740012131 від 22.07.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки наявність у позивача права на призначення пенсії підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.10.1989. Наявність певних недоліків у трудовій книжці не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
02.01.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 42), в якому останній зазначає, що 14.07.2024 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення від 22.07.2024 №262740012131 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 04.01.1992 по 30.05.1993, оскільки в трудовій книжці дописано дату звільнення та дату наказу на звільнення; період роботи з 22.02.1995 по 30.01.1996 рік, оскільки в трудовій книжці наказ про прийняття на роботу дописано; період навчання з 01.09.1981 по 28.10.1985, оскільки відсутнє підтвердження щодо навчання саме за денною формою навчання. Зазначає, що записи про спірні періоді роботи в трудовій книжці позивача виконано без додержання вимог зазначених в Інструкції №58, а саме містяться дописи до дат та номерів наказів, що суперечить нормам Інструкції № 58. Отже, у відповідача не має законних підстав для зарахування цих періодів роботи до страхового стажу. Виходячи із вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
14.07.2024 позивач звернувся ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області №262740012131 від 22.07.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що вік заявника 60 років 02 місяці 08днів. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року. Згідно наданих документів страховий стаж становить 26 років 00 місяців 08 днів Для визначення права з урахуванням підприємницької діяльності - 26 років 01 місяць 14 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 04.01.1992 по 30.05.1993, оскільки дописано дату звільнення та дату наказу на звільнення; з 22.02.1995 по 30.01.1996, оскільки дописано наказ про прийняття на роботу; період навчання з 01.09.1981 по 28.10.1983, оскільки не надано підтвердження щодо навчання за денною формою навчання (а.с.30).
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернулась до суду із вимогами про його скасування та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як встановлено судом з оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 04.01.1992 по 30.05.1993, оскільки дописано дату звільнення та дату наказу на звільнення та з 22.02.1995 по 30.01.1996, оскільки дописано наказ про прийняття на роботу.
З цього приводу, суд зазначає, що з аналізу вказаних норм права судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд зазначає, що наявність дописаного запису про прийняття на роботу, дати звільнення та дати наказу про звільнення не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Періоди роботи позивача з 04.01.1992 по 30.05.1993 у ТОВ «Своя Ігра» та з 22.02.1995 по 30.01.1996 у ТОВ «Алерт» на посаді головного бухгалтера підтверджується записами №№ 8-9, 12-13 у трудовій книжці від 16.10.1989 НОМЕР_1 (а.с.11-13).
Вищезазначені відомості з трудової книжки, які підтверджують, що позивач у зазначені періоди дійсно працювала на товариствах, відповідачем не спростовані.
Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі та зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 04.01.1992 по 30.05.1993 та з 22.02.1995 по 30.01.1996 мають бути зараховані до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу є безпідставними.
Крім того, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Щодо не зарахування відповідачем періоду навчання з 01.09.1981 по 28.10.1983, оскільки не надано підтвердження щодо навчання за денною формою навчання, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Отже, період навчання у вищому навчальному закладі підлягає до зарахування до страхового стажу і такий період має бути підтверджено дипломом, посвідченням, свідоцтвом, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до диплому НОМЕР_2 , позивач в 1981 році вступила до Актюбінського державного педагогічного інституту і в 1987 році закінчила повний курс Київського державного педагогічного інституту іноземних мов, за спеціальністю «німецька мова» (а.с.27).
Відповідно до Архівної довідки №64/10 від 05.04.2024, виданої Київським національним лінгвістичним університетом, ОСОБА_1 була зарахована на II курс факультету німецької мови Київського державного педагогічного інституту іноземних мов на заочну форму здобуття освіти шляхом переведення з Актюбінського педагогічного інституту (денна форма здобуття освіти) згідно наказу ректора від 28.10.1983 №332-с (а.с.26).
Таким чином, період навчання позивача з 01.09.1981 по 28.10.1983 у відповідному навчальному закладі за денною формою навчання підтверджується архівною довідкою №64/10 від 05.04.2024, а відтак підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії за віком №262740012131 від 22.07.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить зарахувати до страхового стажу період її роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 16.10.1989, а саме: 01.09.1981 - 28.10.1983, 16.10.1989 - 06.07.1990, 09.07.1990 - 04.04.1991, 06.04.1991 - 25.12.1991, 04.01.1992 - 30.05.1993, 01.06.1993 - 30.01.1996, 08.02.1996 - 04.05.1996, 05.05.1996 - 01.09.1997, 02.09.1997 - 19.11.1998, 01.06.1999 - 31.12.2003.
Проте, згідно з розрахунком стажу позивача за формою РС-право, номер ПС: 262740012131, відповідачем зараховано до загального страхового стажу позивача періоди її роботи (а.с.60 зворот): з 16.10.1989 по 06.07.1990, з 09.07.1990 по 04.04.1991, з 06.04.1991 по 25.12.1991, з 01.06.1993 по 21.02.1995, з 05.05.1996 по 01.09.1997, з 02.09.1997 по 19.11.1998, з 01.06.1999 по 31.12.2003, а відтак підстави для зобов'язання органу Пенсійного фонду України зарахувати вищезазначені періоди відсутні.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період з 08.02.1996 по 04.05.1996 задоволенню не підлягають, оскільки оскаржуване рішення №262740012131 від 22.07.2024 не містить відповідних обґрунтувань щодо підстав не зарахування вищезазначеного періоду.
У межах спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності оскаржуваного рішення щодо не зарахування до стажу позивача конкретного періоду її роботи.
Враховуючи, що відповідач не надав оцінки наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 08.02.1996 по 04.05.1996, підстави для зобов'язання відповідача зарахувати зазначений період у суду відсутні.
При цьому, спірне рішення №262740012131 від 22.07.2024 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність мотивів покладених в основу його прийняття.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок стажу позивача, а також встановлювати його достатність для призначення пенсії за віком.
Таким чином, відповідні повноваження проводити розрахунок стажу позивача є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах суд вважає зобов'язання органу Пенсійного фонду, який прийняв оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, повторно розглянути подану позивачем заяву від 14.07.2024 про призначення пенсії за віком.
Обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу……».
Таким чином, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення у цій справі, слід зазначити про таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд приходить до висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд наділений правом саме під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.
Стосовно звернення судового рішення до негайного виконання, суд зазначає таке.
Пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, до негайного виконання допускається рішення про "стягнення" виплат пенсій, проте судом задоволено вимоги зобов'язального характеру, що виключає можливість застосування негайного виконання до даних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про частково задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії №262740012131 від 22.07.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 04.01.1992 по 30.05.1993 та з 22.02.1995 по 30.01.1996, період навчання з 01.09.1981 по 28.10.1983 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 14.07.2024.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.02.2025.
Суддя Ю.В. Калашник