17 лютого 2025 року (09:05)Справа № 280/11752/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
18.12.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком від 25.10.2024 №084750010012.
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 12.12.1983 по 07.05.1984 та з 03.01.1996 по 01.12.2000, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.09.1981.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у встановленому порядку звернувся до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 25.10.2024 №084750010012 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки вважає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
07.01.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 607), в якому останній зазначає, що на виконання принципу екстериторіальності, заява позивача від 18.10.2024 розглянута відповідачем та за результатами розгляду 25.10.2024 прийнято рішення № 084750010012 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 31 року. Так, за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 18 років 05 місяців 22 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи за даними трудової книжки: з 12.12.1983 по 07.05.1984 за записом №4 - №5 - на посаді токаря-розточника в Челябінському тракторному заводі, оскільки перевищений термін між датою звільнення та датою наказу на звільнення. Так, дата звільнення - 07.05.1984, у той час, як дата наказу про звільнення - 30.07.1984. Вказана обставина порушує вимоги розділу 2 пункту "а" підпункту 2.3 пункту «д» підпункту 2.26 Інструкції № 162 та не дає змоги зарахувати спірний період до страхового стажу позивача; з 03.01.1996 по 01.12.2000 за записом №17 - №18 - період роботи в селянському (фермерському) господарстві "Мрія -3" на посаді охоронника підсобного господарства, оскільки у графі 2 розділу "Дата, число, місяць, рік", виправлення в даті наказу на зарахування, виправлення завірено не належним чином, чим порушені вимоги підпункту 2.4 пункту "а" розділу 2 Інструкції № 58. В записі № 17 трудової книжки в графі 2 розділу "Дата, число, місяць, рік" в розділі дата - 03, в розділі місяць - 01, в розділі рік - 1996, де рік закреслений однією рискою а нижче під ним зазначено 1995, ще нижче вказано - виправленому вірити на 1995 р., завірено печаткою та стоїть підпис голови селянського фермерського господарства "Мрія-3". Однак, закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів в розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки не допускається і всі виправлення здійснюються відповідно до підпункту 2.10 пункту «а» розділу 2 Інструкції № 58. Позивачу роз'яснено, що для зарахування вказаного страхового періоду необхідно підтвердити невраховані періоди стажу у відповідності з пунктом 3 Порядку № 637. Період роботи у селянському (фермерському) господарстві (голови, члена господарства) роки враховується до страхового стажу за умови підтвердження роботи документами, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за кожну конкретну особу. До страхового стажу період роботи зарахована з 01.10.1999 по 31.12.2000 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку; з 28.01.2002 по 26.07.2002 за записом №21 - №22 - період одержання матеріальної допомоги по безробіттю, оскільки відповідно до ст. 56 Закону №1788 та ст. 24 Закону зарахування не передбачено. Відповідач звертає увагу суду, що позивач не просить суд зарахувати період з 28.01.2002 по 26.07.2002 до його страхового стажу. Виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
18.10.2024 позивач звернувся до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 25.10.2024 №084750010012 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 років (а.с.9).
У рішенні зазначено, що вік заявника 60 років 07 місяців 08 днів. За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 18 років 05 місяців 22 дні. За результати розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано стаж відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 08.09.1981:
за записом №4-№5 періоди з 12.12.1983 (розп.№240 від 10.12.1983) по 07.05.1984__(розп.№161 від 30.07.1984), оскільки перевищений термін між датою звільнення та датою наказу на звільнення, порушені вимоги розділу 2 пункту «а» пункту 2.3 підпункту «д» пункту 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 №162. Необхідно підтвердити невраховані періоди стажу у відповідності з пунктом 3 Порядку №637;
за записом №17-№18 періоди роботи з 03.01.1996 по 01.12.2000, оскільки у графі 2 розділу «Дата, число, місяць, рік», виправлення в даті наказу на зарахування, виправлення завірено не належним чином, чим порушені вимоги розділу 2 підпункту "а" пункту 2.3 Інструкції №162. Період роботи у селянському (фермерському) господарстві (голови, члена господарства) роки враховується до страхового стажу за умови підтвердження роботи документами, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за кожну конкретну особу. До страхового стажу період роботи зарахована з 01.10.1999 по 31.12.2000 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку;
за записом №21-№22 не зараховано період одержання матеріальної допомоги по безробіттю з 28.01.2002 по 26.07.2002, оскільки статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статтею 24 Закону зарахування не передбачено.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В періоді, в якому позивачу оформлено трудову книжка діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджений постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція №58).
Згідно з пунктами 1.1 Інструкцій №162 та №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Підпунктами 2.2 пункту 2 Інструкції №162 та Інструкції №58 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 та пунктом 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про винагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Підпунктом 2.26 Інструкції № 162 та підпунктом 2.27 Інструкції № 58 встановлено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Згідно з п. 4.1. Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано стаж відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 08.09.1981, зокрема: за записом №4-№5 період з 12.12.1983 (розп.№240 від 10.12.1983) по 07.05.1984 (розп.№161 від 30.07.1984), оскільки перевищений термін між датою звільнення та датою наказу на звільнення.
Відповідно до записів № 4-5 трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 08.09.1981, позивач з 12.12.1983 працював у дизельмонтажному цеху №3 токарем-розточником на Челябінському тракторному заводі та з 07.05.1984 звільнений у зв'язку із призовом до Радянської армії. В графі підстави звільнення з 07.05.1984 запису 5 зазначено розпор. № 161 від 30.07.1984 (а.с.8).
Порядком №162 та Інструкцією №58 встановлено, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення записів трудової книжки є підприємство - роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку заповнено роботодавцем із порушеннями. Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів про особу трудовій книжці.
Положеннями Закону №1058-IV визначено, що підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, в постанові від 17.07.2018 у справі №220/989/17, в постанові від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 12.12.1983 по 07.05.1984 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 08.09.1981 має бути зараховані до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
При вирішенні питання щодо можливості зарахування до страхового стажу періоду роботи у Крестянському фермерському господарстві «Мрія-3» з 03.01.1996 по 01.12.2000, суд виходить з такого.
Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що період роботи у селянському (фермерському) господарстві (голови, члена господарства) роки враховується до страхового стажу за умови підтвердження роботи документами, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за кожну конкретну особу. До страхового стажу період роботи зараховані з 01.10.1999 по 31.12.2000 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У спірний період економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року № 2009-XII (далі - Закону №2009).
Згідно статті 28 Закону № 2009 особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства.
Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
Вищевказаний Закон втратив чинність 29.07.2003 із набранням чинності Закону України «Про фермерське господарство».
Статтею 34 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.
Фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Членам фермерського господарства та особам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу).
Отже, з аналізу статті 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та статті 34 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що даними нормами закріплено обов'язок, а не право, селянського (фермерського) господарства сплачувати за осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) внески (збір) на соціальне страхування.
Вказаними Законами передбачено, що селянське фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.
Отже, відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу), а тому несплата таких внесків не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 08.09.1981, позивач у період з 03.01.1996 по 01.12.2000 працював сторожем підсобного господарства у Крестянському фермерському господарстві «Мрія-3» (а.с.8 зворот).
Таким чином, враховуючи, що позивач не був засновником та головою Крестянського фермерського господарства «Мрія-3», саме на якого покладено відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування, суд вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
До того ж, суд зазначає, що положення Закону №1058-ІV набрали чинності з 01.01.2004 і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До 01.01.2004 таке зарахування здійснюється на підставі записів у трудовій книжці, оскільки відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 08.09.1981, є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення ГУ ПФУ в Херсонській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 25.10.2024 №084750010012 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., відтак зазначена сума підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Херсонській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у призначенні пенсії від 25.10.2024 №084750010012.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 12.12.1983 по 07.05.1984 та з 03.01.1996 по 01.12.2000, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.09.1981.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.02.2025.
Суддя Ю.В. Калашник