17 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/14223/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) щодо невиплати додаткової винагороди із розрахунку до 100 000,00 грн. за місяць за період з 13.02.2024 року по 26.02.2024 року, з 27.02.2024 року по 14.03.2024 року та з 15.03.202023 року по 28.03.2024 року та одноразової грошової допомоги у зв'язку із пораненням під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності - 25 відсотків без встановлення інвалідності;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити додаткову винагороду із розрахунку до 100 000,00 грн. за місяць за період з 13.02.2024 року по 26.02.2024 року, з 27.02.2024 року по 14.03.2024 року та з 15.03.202023 року по 28.03.2024 року (за період проходження лікування у зв'язку із пораненням отриманим 04.07.2023 року);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із пораненням під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності - 25 відсотків без встановлення інвалідності.
Представник Позивача зазначає, що 04.07.2023 року Позивач під час виконання обов'язків військової служби отримав вибухову травму, яка згідно висновку МСЕК призвела до втрати 25 відсотків працездатності. Вважає, що Позивач отримав права на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою 25 відсотків працездатності, але Відповідач протиправно не нарахував та не виплатив Позивачу відповідну одноразову грошову допомогу.
Крім того, в позові зазначається, що Позивач в період з 13.02.2024 року по 26.02.2024 року, з 27.02.2024 року по 14.03.2024 року та з 15.03.202023 року по 28.03.2024 року проходив лікування у зв'язку із пораненням отриманим 04.07.2023 року та отримав право на додаткову винагороду із розрахунку до 100 000,00 грн. за місяць за весь період лікування, але Відповідач протиправно її не нарахував та не виплатив.
Ухвалою суду від 28.08.2024 року позовну заяву після усунення її недоліків прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України), Відповідача по даній справі, у відзиві проти позову заперечує і зазначає, що дійсно 17.03.2024 року мало місце звернення Позивача з відповідним рапортом з проханням виплатити зазначені в позові кошти. Враховуючи відсутність будь-якої інформації щодо отримання ще 04.07.2023 року Позивачем відповідної травми, було призначено службове розслідування. В ході службового розслідування було виявлено розбіжності в документації, поданій Позивачем. По цій причині матеріали службового розслідування були направлені на адресу Другого слідчого відділу територіального управління ДБР у місті Полтава. Позивачу було роз'яснено, що рішення про нарахування та виплату додаткової винагороди за період лікування у зв'язку із пораненням буде прийнято після отримання відповіді з ДБР.
У відповіді на відзив представник Позивача вважає доводи представника Відповідача безпідставними. Вважає, що виявлені розбіжності в документації мали місце внаслідок бездіяльності посадових осіб, а не Позивача.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №618, виданої 23.10.2023 року Відповідачем, Позивач 04.07.2023 року одержав вибухову травму - акубаротравму без пошкодження барабанних перетинок у вигляді погіршення сенсоневральної приглуховатості. Копія довідки долучена до позову та досліджена судом.
Як зазначено в даній довідці, Позивач вказану травму отримав "внаслідок обстрілу з танку на ПВ "R411" в районі н.п.Кармазанівка 15:30-16:00 04.07.2023 року. Евакуйований до ПХГА4 н.п.Борова" (а.с.10).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачу згідно результатів огляду Житомирською МСЕК-2 13.02.2024 року встановлено втратою 25 відсотків працездатності.
Позивач вважає, що у зв'язку із втратою 25 відсотків працездатності набув право на одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (надалі - Порядок №975).
Крім того, Позивач в період з 13.02.2024 року по 26.02.2024року, з 27.02.2024 року по 14.03.2024 року та з 15.03.202023 року по 28.03.2024 року проходив лікування у зв'язку із пораненням отриманим 04.07.2023року і вважає, що відповідно до вимог постанови КМ України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі - Постанова №168) отримав право на додаткову винагороду із розрахунку до 100 000,00 грн. за місяць за весь період лікування.
Як зазначено в позові, Позивач із відповідними рапортами звертався до Відповідача щодо нарахування та виплати зазначених одноразових грошових допомог. На підтвердження до позову долучено копії відповідних рапортів від 16.03.2023 року та від 30.03.2024 року.
Суд не приймає до уваги рапорт Позивача від 16.03.2023 року, так як визнає його неналежним доказом з огляду на наступне.
Так, вказаний рапорт та клопотання по суті вказаного рапорту датовані 16.03.2023 роком. Разом з тим, вказаний рапорт містить посилання на поранення, що мало місце в майбутньому (04.07.2023 року). В рапорті зроблено посилання на періоди лікування з 13.02.2024 року по 26.02.2024 року та з 27.02.2024 року по 14.03.2024 року з долученням копій виписок із медичних карток та копій довідок відповідно від 23.10.2023 р. та від 17.11.2024 року (а.с.6).
Тобто, вказаний рапорт містить посилання на події та документи, що в часовому вимірі не могли існувати на дату складання такого рапорту (16.03.2023 року).
Як зазначено в рапорті Позивача від 30.03.2024 року, копія якого також долучена до позову та досліджена судом, Позивач звертався до Відповідача виключно про "виплату коштів за період лікування у зв'язку із пораненням (а.с.11).
Суд враховує, що спірні відносини між сторонами щодо механізму та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України врегульовано правовими нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (надалі - Порядок №260), що були чинні на день їх виникнення.
Особливості виплати спірної додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовано правовими нормами розділу XXXIV цього ж Порядку №260.
Так, приписами п.2 розділу XXXIV цього ж Порядку №260 визначено порядок та підстави виплати військовослужбовцям на період дії воєнного стану додаткової винагороди, передбаченої з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у відповідних розмірах, в тому числі в розмірі 100000,00грн.
Суд враховує, що відповідно до положень п.11 цього ж розділу XXXIV цього ж Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Аналогічна правова норма міститься у самій Постанові №168.
В зв'язку з цим суд вважає обґрунтованими доводи, наведені у позові, щодо наявності права Позивача на виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, передбаченої Постановою №168, пропорційно за весь час (періоди) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим 04.07.2023 р. та пов'язаним із захистом Батьківщини.
Суд враховує, що на підтвердження перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я Позивачем до позову долучені копії:
- виписки із медичної карти про перебування Позивача на стаціонарному лікуванні в період з 13.02.2024 року по 26.02.2024 року в ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" (а.с.7);
- виписки із медичної карти про перебування Позивача на стаціонарному лікуванні в період з 27.02.2024 року по 14.03.2024 року в ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" (а.с.8);
- виписки із медичної карти про перебування Позивача на стаціонарному лікуванні в період з 15.03.2024 року по 28.03.2024 року в Медичному реабілітаційному центрі "Пуща-Водиця" МВС України (а.с.12).
Одночасно суд зазначає, що Позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо перебування на стаціонарному лікуванні в період з 15.03.2023 року у зв'язку із пораненням, що мало місце лише 04.07.2023 року. Суд не виключає, що в даному випадку має місце технічна помилка у зазначенні року 2023 замість 2024 р.
Одночасно суд зазначає про безпідставність доводів Відповідача, наведених у відзиві на позов, що саме наявність певних розбіжності в документації, поданій Позивачем, перешкоджало Відповідачу вирішити питання про нарахування та виплаті Позивачу спірної додаткової винагороди.
На день звернення (30.03.2024 року) Позивача із відповідним рапортом були наявні всі документи на підтвердження перебування Позивача на стаціонарному лікуванні в період з 13.02.2024 року по 28.03.2024 року в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим 04.07.2023 р. та пов'язаним із захистом Батьківщини. Певні недоречності, наведені у висновку службового розслідування, не є обставинами, що унеможливлювали нарахування та виплату Позивачу спірної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Зазначене свідчить про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо невиплати Позивачу додаткової винагороди із розрахунку до 100 000,00 грн. за місяць (пропорційно) за період з 13.02.2024 року по 26.02.2024 року, з 27.02.2024 року по 14.03.2024 року та з 15.03.202024 року по 28.03.2024 року (за період проходження стаціонарного лікування у зв'язку із пораненням отриманим 04.07.2023 року.
Порушене право Позивача в цій частині підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити додаткову винагороду із розрахунку до 100 000,00 грн. за місяць (пропорційно) за період з 13.02.2024 року по 26.02.2024 року, з 27.02.2024 року по 14.03.2024 року та з 15.03.202024 року по 28.03.2024 року (за період проходження стаціонарного лікування у зв'язку із пораненням отриманим 04.07.2023 року.
Одночасно суд зазначає про безпідставність позовних вимог Позивача в частині протиправної бездіяльності Відповідача щодо не нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із пораненням під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності - 25 відсотків без встановлення інвалідності, та зобов'язання її нарахувати і виплатити з огляду на таке.
Безспірно, алгоритм дій Позивача Відповідача та розпорядника бюджетних коштів щодо нарахування та виплати спірної одноразової грошової допомоги врегульовано правовими норами Порядку № 975.
Так, відповідно до вимог п.3 цього Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата огляду, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як зазначено в рапорті Позивача від 16.02.2024 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом, Позивач саме з посиланням на Порядок №975 просив Відповідача клопотати перед вищим командуванням про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із пораненням під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності - 25 відсотків без встановлення інвалідності. До вказаного рапорту було долучено:
- копію довідки Житомирської МСЕК-2 13.02.2024 року про встановлення втрати 25 відсотків працездатності;
- копію довідки Гарнізонної ВЛК №4504 від 17.11.2023 року;
- копію довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №618 від 23.10.2023 року (а.с.13).
Таке подання Позивачем вказаного рапорту узгоджується із приписами п.21 Порядку №975, які передбачають право на таке звернення та долучення до звернення відповідних документів.
При цьому суд враховує, що відповідно до вимог п.22 Порядку №975 вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Разом з тим, в розумінні вимог п.23 цього ж Порядку № 975 саме Відповідач подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Тобто, саме у відповідності до вказаних вимог Відповідач зобов'язаний був у 15-денний строк з дня надходження рапорту Позивача від 16.02.2024 року подати Розпоряднику бюджетних коштів висновок щодо виплати Позивачу спірної одноразової грошової допомоги.
Лише Розпорядник бюджетних коштів, а не Відповідач, наділений повноваженнями після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надіслати зазначене рішення разом з документами Відповідачу як уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Всупереч вимогам ч.1 ст.77 КАС України Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів щодо розгляду рапорту Позивача від 16.02.2024 року у відповідності до вказаних вимог Порядку № 975.
На підставі викладеного суд робить висновок, що Відповідачем не розглянуто подані рапорт та матеріали про призначення Позивачу спірної одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог п.23 Порядку № 975, що свідчить про протиправну бездіяльність Відповідача.
Виходячи з вищевикладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги Позивача в цій частині позову частково ґрунтуються на чинному законодавстві України, а тому підлягають частковому задоволенню.
При визначенні способу судового захисту порушеного права суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини указує, що дія статті 13 Конвенції вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням.
Межі обов'язків за відповідною правовою нормою різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Суд враховує, що рапорт Позивача від 16.02.2024 року призначення одноразової грошової допомоги Відповідачем у відповідності до вимог п.23 Порядку № 975 не розглянуто, відповідний висновок не складено і його з відповідними документами не подано Розпоряднику бюджетних коштів (Державній прикордонній службі України).
Суд в силу вимог КАС України не може переймати на себе прийняття такого рішення та, більш того, не може зобов'язати Відповідача нарахувати та виплати спірну одноразову грошову допомогу, так як у Відповідача відсутні такі повноваження.
З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин, суд робить висновок, що порушені права Позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність Відповідача щодо неналежного розгляду рапорту Позивача та доданих до нього матеріалів та зобов'язання їх розглянути відповідно до п.23 Порядку № 975.
При вирішенні питання про відшкодування Позивачу витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. суд враховує наступне.
Безспірно, відповідно до вимог ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як зазначено в ч.5 ст.134 КАС, України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити також з критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
Таким чином, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Позивачем на правничу допомогу, враховуючи положення наведених норм та співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд робить висновок про зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", із розрахунку до 100 000,00 грн. за місяць (пропорційно) за період з 13.02.2024 року по 28.03.2024 року (за період проходження стаціонарного лікування у зв'язку із пораненням отриманим 04.07.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою КМ України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", із розрахунку до 100 000,00 грн. за місяць (пропорційно) за період з 13.02.2024 року по 28.03.2024 року (за період проходження стаціонарного лікування у зв'язку із пораненням отриманим 04.07.2023 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) щодо неналежного розгляду рапорту та матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог п.23 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16.02.2024 року та матеріали про призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог п.23 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
17.02.25