06 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3024/21 (922/1994/23)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
за участю представників сторін:
від позивача (апелянта) - Бідна О.І. - на підставі свідоцтва №938 від 26.04.2013;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - керуючого реалізацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражний керуючий Шишлов Олександр Миколайович - на підставі свідоцтва №975 від 11.06.2013;
від третьої особи - Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Орєхов А.В. - на підставі довіреності від 25.06.2024 №ДП24701/24-0250,
розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , м. Харків, в особі керуючої реалізацією арбітражного керуючого Бідної Оксани Іванівни, м.Харків, (вх. № 2872 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2024 у справі №922/3024/21 (922/1994/23) (суддя Прохоров С.А., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 21.11.2024)
за позовом: ОСОБА_2 , м. Харків, в особі керуючої реалізацією арбітражної керуючої Бідної Оксани Іванівни, м.Харків,
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Харків,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - керуючий реалізації фізичної особи ОСОБА_1 арбітражний керуючий Шишлов Олександр Миколайович, м. Харків,
про поділ спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності,
у межах справи № 922/3024/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ,
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2021 у справі №922/3024/21 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шишлова О.М.
04.09.2021 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Постановою господарського суду Харківської області від 25.11.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 у справі №922/3024/21, припинено процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , припинено повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шишлова О.М., визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом та введено процедуру погашення боргів боржника, призначено керуючим реалізацією майна боржника - ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шишлова О.М.
Крім того, постановою господарського суду Харківської області від 25.04.2023, залишеною без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 та Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №922/1510/21, крім іншого, припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Бідної О.І., визнано фізичну особу ОСОБА_2 банкрутом та введено процедуру погашення боргів; призначено керуючою реалізацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражну керуючу Бідну Оксану Іванівну.
16.05.2023 до господарського суду Харківської області від керуючого реалізацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражної керуючої Бідної О.І. надійшла позовна заява (вх. 1994/23), в якій остання просила суд:
1. У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:
1) нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-23, 25, 26, 40-50, площ. 591,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-40, площ. 491,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-29, площ. 505,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) нежитлові приміщення 6-го поверху № 1-26, площ. 505,5 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
5) нежитлові приміщення 7-го поверху № 1-36, площ. 499,5 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
6) нежитлові приміщення 9-го поверху № 1-34,площ. 505,4 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
7) нежитлові приміщення 10-го поверху № 1-28, площ. 502,5 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
2. У порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:
1) нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47, площ. 573,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) нежитлові приміщення 2-го поверху № 1, 2, 3, 6, 8-35, площ. 512,6 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-41, площ. 497,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) нежитлові приміщення 8- го поверху № 1-28, площ. 505,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
5) нежитлові приміщення 11-гоповерху № 1-10, площ. 534,9 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.10.2002 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстрований міським відділом реєстрації актів громадського стану Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 1891.
Згідно постанови Полтавського апеляційного суду від 06.07.2022 у справі №646/13541/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В період шлюбу з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 27.09.2007 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого ОСОБА_1 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківтраснмашпроект» нежитлові приміщення підвалу: № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0 кв.м 1-го поверху; №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв.м 2- го поверху; №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв.м 3-го поверху; № 1-40 загальною площею 491,1 кв.м, 4-го поверху; № 1-41 загальною площею 497,7 кв.м 5-го поверху; № 1-29 загальною площею 505,8 кв.м 6-го поверху; № 1-26 загальною площею 505,5 кв.м 7-го поверху; № 1-36 загальною площею 499,5 кв.м 8-го поверху; №1-28 загальною площею 505,0 кв.м, 9-го поверху; № 1-34 загальною площею 505,4 кв.м 10-го поверху; № 1-28 загальною площею 502,5 кв.м, 11-го поверху; № 1-10 загальною площею 534,9 кв.м в літ. "Д-11" загальною площею 6224,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 став власником вищенаведеного майна під час дії шлюбу з ОСОБА_2 .
Як зазначав позивач, вказане майно є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, яке підлягає поділу з метою формування ліквідаційної маси у справі №922/1510/21 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
Крім того, позивач зазначав, що відповідачу - ОСОБА_1 належить нематеріальні активи - 70 % частки в статутному капіталі ТОВ “Семенівська взуттєва фабрика» та Торгова марка “Лашер», а також рухоме майно - автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008р., які також є спільною сумісною власність подружжя. Проте, відносно вказаних активів позивачем вимога щодо поділу заявлена не була.
07.09.2023 позивачем подано до господарського суду Полтавської області заяву про зміну предмету позову (вх. 24063), в якій позивачем викладено прохальну частину позовної заяви наступним чином:
1. У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:
1) нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-23, 25, 26, 40-50, площ. 591,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-40, площ. 491,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-29, площ. 505,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) нежитлові приміщення 6-го поверху № 1-26, площ. 505,5 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
5) нежитлові приміщення 7-го поверху № 1-36, площ. 499,5 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
6) нежитлові приміщення 9-го поверху № 1-34,площ. 505,4 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
2. У порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:
1) нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47, площ. 573,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) нежитлові приміщення 2-го поверху № 1, 2, 3, 6, 8-35, площ. 512,6 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-41, площ. 497,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) нежитлові приміщення 8- го поверху № 1-28, площ. 505,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
5) нежитлові приміщення 10-го поверху № 1-28, площ. 502,5 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126/1;
6) нежитлові приміщення 11-го поверху № 1-10, площ. 534,9 кв.м, розташовані за адресою; м. Харків, вулиця Плеханівська, будинок 126/1.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/3024/21 (922/1994/23) залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 позов ОСОБА_2 в особі керуючої реалізацією арбітражної керуючої Бідної Оксани Іванівни задоволено.
Відповідні висновки місцевого господарського суду, з якими погодився суд апеляційної інстанції, мотивовані тим, що спірні нежитлові приміщення (за адресою АДРЕСА_1 ) було придбано відповідачем під час перебування в шлюбі, а отже, вони є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а враховуючи рівність визначених позивачем в позові частин спірних нежитлових приміщень та технічну можливість такого поділу на відповідні частини, протилежного суду не доведено, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для визнання за колишніми членами подружжя права особистої приватної власності у порядку поділу спільного майна, а тому позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Постановою Верховного Суду від 21.08.2024 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 та рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/3024/21(922/1994/23); справу №922/3024/21(922/1994/23) в скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Направляючи справу на новий розгляд касаційний господарський суд вказав, що вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Таким чином, вимоги законодавства про банкрутство (неплатоспроможність) щодо формування ліквідаційної маси та вирішення пов'язаних з цим питань (зокрема, виділення частки боржника із спільного майна подружжя), так і положення цивільного законодавства щодо поділу майна подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності, передбачають необхідність встановлювати обсяг спільно нажитого майна.
У даній справі позивач просив суд в порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнати право особистої приватної власності на майно - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, предметом поділу спільного майна подружжя позивачем було визначено виключно майно, яке є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору № 6807Z225 від 28.09.2007, укладеного між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), в якості забезпечення вимог іпотекодержателя до іпотекодавця, що випливають з кредитного договору № 6807С91 від 28.09.2007.
Водночас, зі змісту позовної заяви не вбачається вчинення позивачем дій щодо встановлення дійсного, реального обсягу (а не лише іпотечного) спільно нажитого майна, подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які визнані банкрутами у відповідних справах про їх неплатоспроможність.
Касаційний господарський суд також вказав про те, що завданням у процедурі погашення боргів є дієвий і належний пошук майна банкрута. Відтак, при формуванні ліквідаційної маси у процедурі погашення боргів подружжя, щодо яких відкриті провадження у справах про їх неплатоспроможність, керуючим реструктуризацією мають здійснюватися обґрунтовані та логічні дії з встановлення дійсного обсягу всього майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, з подальшим зверненням з відповідною вимогою до іншого із подружжя щодо поділу всього спільного майна подружжя з метою формування ліквідаційної маси та задоволення за її рахунок вимог кредиторів боржника - фізичної особи.
Розгляд вимоги в окремому позові лише вимоги про виділення частки у спільній сумісній власності колишнього подружжя виключно майна, яке є предметом іпотеки, без встановлення дійсного обсягу всього майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, невиправдано поставить позивача у становище необхідності повторного звернення до суду з аналогічним позовом щодо іншого спільного майна подружжя.
Крім того, такий підхід не враховує принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує керуючого реструктуризацією боржника у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимог, які ґрунтуватимуться на обставинах, встановлених після розгляду цього позову.
Після повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції, 02.10.2024 позивачем подано до господарського суду Харківської області додаткові письмові пояснення, з урахуванням вказівок, зазначених у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 (вх.№ 2468), в яких зазначав, що згідно декларації ОСОБА_1 , поданої у справі про неплатоспроможність № 922/3024/21 окрім нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 ) , останньому належить:
- 70 % частки в статутному капіталі ТОВ “Семенівська взуттєва фабрика», відносно якого право грошової вимоги (повернення статного капіталу (фонду) відсутнє у ОСОБА_1 відповідно і спільна сумісна власність подружжя відсутня,
- Торгова марка “Лашер», власником якої є ПП “Фортуна Лімітед» згідно договору про передачу виключних прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 146484 від 28.05.2021р., а тому відсутнє право власності у ОСОБА_1 , відповідно і спільна сумісна власність подружжя відсутня,
- автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008р., на який було звернено стягнення до подання позову про поділ спільної сумісної власності та який перебуває у розшуку (фактично відсутній), а тому право спільної сумісної власності не виникає на майно, на яке було звернено стягнення за зобов'язанням власника ( ОСОБА_1 ),
За наведених обставин, на думку позивача, єдиним об'єктом права спільної сумісної власності, який підлягає поділу, є нерухоме майно - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час нового розгляду справи позивач також просив врахувати, що відповідно до звіту про незалежну оцінку від 29.09.2021, вартість нежитлових приміщень загальною площею 6224,0кв. м, в будівлі літ. "Д-11" за адресою: АДРЕСА_1 , складає 23638000,00грн. Однак резолютивна частина рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі № 922/3023/21 (922/1994/23) щодо поділу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 не містить - літ. "Д-11", у зв'язку із чим, просив суд:
У порядку поділу спільного майна подружжя просить визнати за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , право особистої приватної власності на:
1) нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-23, 25, 26, 40-50, площ. 591,0 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-40, площ. 491,1 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-29, площ. 505,8 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) нежитлові приміщення 6-го поверху № 1-26, площ. 505,5 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
5) нежитлові приміщення 7-го поверху № 1-36, площ. 499,5 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1;
6) нежитлові приміщення 9-го поверху № 1-34,площ. 505,4 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська,126/1.
У порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 право особистої приватної власності на:
1) нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47, площ. 573,0 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) нежитлові приміщення 2-го поверху № 1, 2, 3, 6, 8-35, площ. 512,6 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1;
3) нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-41, площ. 497,7 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1;
4) нежитлові приміщення 8- го поверху № 1-28, площ. 505,0 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1;
5) нежитлові приміщення 10-го поверху № 1-28, площ. 502,5 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1;
6) нежитлові приміщення 11-го поверху № 1-10, площ. 534,9 кв.м, в літ. "Д-11", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська,126/1.
За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2024 у справі №922/3024/21 в позові відмовлено повністю, з тих підстав, що позивач, незважаючи на наявність іншого майна, яке підлягає поділу, а саме 70 % частки в статутному капіталі ТОВ “Семенівська взуттєва фабрика» та автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008р., помилково вважає, що таке майно поділу не підлягає, а варто ділити лише майно, що було надано в іпотеку АТ «Укрексімбанк».
Таким чином, при дослідженні матеріалів справи не погодився з доводами позивача про те, що єдиним об'єктом права спільної сумісної власності, яке підлягає поділу, є нерухоме майно - нежитлові приміщення, а саме: приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0 кв.м; 1-го поверху №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв.м; 2- го поверху №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв.м; 3-го поверху № 1-40 загальною площею 491,1 кв.м; 4-го поверху № 1-41 загальною площею 497,7 кв.м; 5-го поверху № 1-29 загальною площею 505,8 кв.м; 6-го поверху № 1-26 загальною площею 505,5 кв.м; 7-го поверху № 1-36 загальною площею 499,5 кв.м; 8-го поверху №1-28 загальною площею 505,0 кв.м; 9-го поверху № 1-34 загальною площею 505,4 кв.м; 10-го поверху № 1-28 загальною площею 502,5 кв.м; 11-го поверху № 1-10 загальною площею 534,9 кв.м в літ. "Д-11" загальною площею 6224,0 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська,126/1.
ОСОБА_2 в особі керуючої реалізацією арбітражного керуючого Бідної Оксани Іванівни з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2024 у справі №922/3024/21 (922/1994/23) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено як норми матеріального так і процесуального права, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо порушення норм процесуального права апелянт вказує про те, що предметом позову у даній справі (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.09.2023, додаткових письмових пояснень від 02.10.2024) є вимога ОСОБА_2 в особі керуючої реалізацією арбітражної керуючої Бідної Оксани Іванівни до відповідача - ОСОБА_1 при визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0 кв.м; 1-го поверху №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв.м; 2- го поверху №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв.м; 3-го поверху № 1-40 загальною площею 491,1 кв.м; 4-го поверху № 1-41 загальною площею 497,7 кв.м; 5-го поверху № 1-29 загальною площею 505,8 кв.м; 6-го поверху № 1-26 загальною площею 505,5 кв.м; 7-го поверху № 1-36 загальною площею 499,5 кв.м; 8-го поверху №1-28 загальною площею 505,0 кв.м; 9-го поверху № 1-34 загальною площею 505,4 кв.м; 10-го поверху № 1-28 загальною площею 502,5 кв.м; 11-го поверху № 1-10 загальною площею 534,9 кв.м в літ. "Д-11", загальною площею 6224,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя.
Матеріали справи не містять будь-яких інших заяв позивача процесуального характеру щодо зміни або доповнення позовних вимог відносно спільного майна подружжя майна, яке підлягає поділу.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач, незважаючи на наявність іншого майна яке підлягає поділу, помилково вважає що таке майно поділу не підляга а варто ділити лише майно, що було надано в іпотеку АТ «Укрексімбанк».
Скаржник наголошує, що відповідно частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин.
Проте, при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено принцип диспозитивності та відповідні положення процесуального законодавства щодо встановленої законодавцем заборони при ухваленні рішення виходити за межі позовних вимог, що є безумовною підставою для його скасування.
Щодо порушення норм матеріального права, апелянт посилається на те, що господарський суд першої інстанції встановивши що нерухоме майно є спільною сумісною власність подружжя та одночасно відмовивши у праві на поділ такого майна, поставив позивача та відповідача у нерівні умови, фактично позбавивши позивача рівної умови здійснення свого права власності на майно.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі керуючої реалізацією арбітражного керуючого Бідної Оксани Іванівни на рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2024 у справі №922/3024/21 (922/1994/23); встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено учасникам провадження у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 22.01.2025 о 10:30 годині.
08.01.2025 третьою особою - керуючим реалізації фізичної особи ОСОБА_1 арбітражним керуючим Шишловим Олександром Миколайовичем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№315), в якому просить суд задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі керуючої реалізацією арбітражного керуючого Бідної Оксани Іванівни, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2024 у справі №922/3024/21 (922/1994/23) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
21.01.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№949).
21.01.2025 третьою особою - Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення на апеляційну скаргу (вх.№976).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 оголошено в судовому засіданні перерву до 09-15 год. 06.02.2025.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 06.02.2025 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2024 у справі №922/3024/21 (922/1994/23) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Третя особа - керуючий реалізацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражний керуючий Шишлов Олександр Миколайович також підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник третьої особи - Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2024 у справі №922/3024/21 (922/1994/23) залишити без змін.
Враховуючи, що представники сторін з'явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.10.2002 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстрований міським відділом реєстрації актів громадського стану Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 1891.
Згідно постанови Полтавського апеляційного суду від 06.07.2022 у справі № 646/13541/15-ц розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.51-55).
В період шлюбу з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 27.09.2007 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (т.1 а.с.49-50), за умовами якого ОСОБА_1 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківтраснмашпроект» нежитлові приміщення підвалу: № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0 кв.м, 1-го поверху; №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв.м, 2- го поверху; №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв.м, 3-го поверху; № 1-40 загальною площею 491,1 кв.м, 4-го поверху; № 1-41 загальною площею 497,7 кв.м, 5-го поверху; № 1-29 загальною площею 505,8 кв.м, 6-го поверху; № 1-26 загальною площею 505,5 кв.м, 7-го поверху; № 1-36 загальною площею 499,5 кв.м, 8-го поверху; №1-28 загальною площею 505,0 кв.м, 9-го поверху; № 1-34 загальною площею 505,4 кв.м, 10-го поверху; № 1-28 загальною площею 502,5 кв.м, 11-го поверху; № 1-10 загальною площею 534,9 кв.м в літ. "Д-11" загальною площею 6224,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.09.2007, дружина покупця, ОСОБА_2 , подала заяву про згоду на купівлю вищевказаних нежитлових приміщень, справжність підпису на якій був засвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Гавриловою С.А. 27.09.2007 за реєстром №6171.
В ухвалі господарського суду Харківської області від 02.11.2021 у справі №922/3024/21 (судове рішення набрало законної сили) про неплатоспроможність ОСОБА_1 судом встановлено, що 28.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 6807С91, згідно з яким банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом та інші платежі за цим договором. Відповідно до умов укладеного кредитного договору № 6807С91 від 28.09.2007, AT "Укрексімбанк" надав позичальнику кредитні кошти в сумі 2 770 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі Libor 12 m + 8,60 не менше 14,0 % річних; кредит надається для оплати поточних потреб. Банком прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором було виконано в повному обсязі, перераховані кредитні кошти в сумі 2770000 доларів США на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 .
28.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) в якості забезпечення вимог іпотекодержателя до іпотекодавця, що випливають з кредитного договору № 6807С91 від 28.09.2007, було укладено Іпотечний договір №6807Z225, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 6205, предметом якого є нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0 кв.м, 1-го поверху; №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв.м, 2- го поверху; №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв.м, 3-го поверху; № 1-40 загальною площею 491,1 кв.м, 4-го поверху; № 1-41 загальною площею 497,7 кв.м, 5-го поверху; № 1-29 загальною площею 505,8 кв.м, 6-го поверху; № 1-26 загальною площею 505,5 кв.м, 7-го поверху; № 1-36 загальною площею 499,5 кв.м, 8-го поверху; №1-28 загальною площею 505,0 кв.м, 9-го поверху; № 1-34 загальною площею 505,4 кв.м, 10-го поверху; № 1-28 загальною площею 502,5 кв.м, 11-го поверху; № 1-10 загальною площею 534,9 кв.м в літ. "Д-11" загальною площею, 6224,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту пункту 1.4 іпотечного договору № 6807Z225 від 28.09.2007, крім іншого, вбачається, що предмет іпотеки знаходиться (набувається) у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Крім того, в ухвалі господарського суду Харківської області від 02.11.2021 у справі №922/3024/21 (судове рішення набрало законної сили) судом встановлено, що 28.09.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (банк), ОСОБА_2 (поручитель) та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 6807Р76, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 6807С91 від 28.09.2007.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.03.2014 у справі №646/964/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові заборгованість за кредитним договором у сумі 13541261,93грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн з кожного.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.03.2014 у справі №646/964/13-ц набрало законної сили та на його виконання Червонозаводським районним судом м. Харкова 21.10.2014 було видано виконавчі листи.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою господарського суду Харківської області від 25.04.2023 залишеною без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 та Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №922/1510/21 визнано фізичну особу ОСОБА_2 банкрутом та введено процедуру погашення боргів; призначено керуючим реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Бідну Оксану Іванівну.
Відповідно підпункту 6 пункту 2 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний, зокрема, сформувати ліквідаційну масу.
Частинами 1-5 статті 131 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу. До складу ліквідаційної маси може бути включено майно, що є часткою боржника у спільній власності. У такому разі відбувається виділення частки боржника із спільного майна за правилами, передбаченими цивільним законодавством. З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. З моменту визнання боржника банкрутом і до винесення судового рішення про закриття процедури банкрутства реєстрація переходу права власності від/до боржника та обтяжень майна боржника, включаючи нерухоме майно і цінні папери, що існують в бездокументарній формі, відбувається виключно на підставі заяви керуючого реалізацією.
Таким чином, арбітражний керуючий після ухвалення рішення про визнання банкрутом фізичної особи з моменту призначення його керуючим реалізацією цього боржника має право формувати ліквідаційну масу за рахунок, зокрема, належної боржнику, як одному із подружжя, частки майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому має для реалізації цього права заявляти відповідні вимоги до іншого із подружжя щодо поділу спільного майна подружжя з метою формування ліквідаційної маси та задоволення за її рахунок вимог кредиторів боржника - фізичної особи.
Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.2023 ОСОБА_1 (28168113090) є власником наступного нерухомого майна: нежитлові приміщення: підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47, площ. 573,0 кв.м; 1-го поверху № 1-23, 25, 26, 40-50, площ. 591,0 кв.м; 2-го поверху № 1, 2, 3, 6, 8-35, площ. 512,6 кв.м; 3-го поверху № 1-40, площ. 491,1 кв.м; 4-го поверху № 1-41, площ. 497,7 кв.м; 5-го поверху № 1-29, площ. 505,8 кв.м; 6-го поверху № 1-26, площ. 505,5 кв.м; 7-го поверху № 1-36, площ. 499,5 кв.м; 8- го поверху № 1-28, площ. 505,0 кв.м; 9-го поверху № 1-34, площ. 505,4 кв.м; 10-го поверху № 1-28, площ. 502,5 кв.м; 11-го поверху № 1-10, площ. 534,9 кв.м в літ. “Д-11», загальною площею 6224,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначено в позовній заяві, з метою формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство ОСОБА_2 № 922/1510/21 необхідним є поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Керуючий реалізацією ОСОБА_3 на підставі статті 114 КУзПБ має право подавати позови та вчиняти інші дії з метою формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство ОСОБА_2 № 922/1510/21. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Оскільки колишній чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_1 постановою господарського суду Харківської області від 25.11.2021 у справі № 922/3024/21 визнаний банкрутом та введено відносно нього процедуру погашення боргів боржника, у нього не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням процедури погашення боргів. Таким чином, поділ сумісного майна можливий лише в натурі без присудження ОСОБА_2 грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2023 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 у справі №922/3024/21 (922/1994/23) позов ОСОБА_2 в особі керуючої реалізацією арбітражної керуючої Бідної Оксани Іванівни задоволено (т.4 а.с.103-124, т.5 а.с.129-145).
Постановою Верховного Суду від 21.08.2024 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 та рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/3024/21(922/1994/23); справу №922/3024/21(922/1994/23) в скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області (т.8 а.с.76-83).
За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2024 у справі №922/3024/21 в позові відмовлено повністю (т.7 а.с.185-193).
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 2 та частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, з наведеного слідує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Визначення відповідача/відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі №922/3960/23).
Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача. (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, від 26.01.2021 у справі № 910/15374/19, від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20).
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Як було зазначено вище, предметом позову у даній справі (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.09.2023, додаткових письмових пояснень від 02.10.2024) є вимога ОСОБА_2 в особі керуючої реалізацією арбітражної керуючої Бідної Оксани Іванівни до відповідача - ОСОБА_1 при визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47 загальною площею 573,0 кв.м; 1-го поверху №1-23, 25, 26, 40-50 загальною площею 591,0 кв.м; 2- го поверху №1, 2, 3, 6, 8-35 загальною площею 512,6 кв.м; 3-го поверху № 1-40 загальною площею 491,1 кв.м; 4-го поверху № 1-41 загальною площею 497,7 кв.м; 5-го поверху № 1-29 загальною площею 505,8 кв.м; 6-го поверху № 1-26 загальною площею 505,5 кв.м; 7-го поверху № 1-36 загальною площею 499,5 кв.м; 8-го поверху №1-28 загальною площею 505,0 кв.м; 9-го поверху № 1-34 загальною площею 505,4 кв.м; 10-го поверху № 1-28 загальною площею 502,5 кв.м; 11-го поверху № 1-10 загальною площею 534,9 кв.м в літ. "Д-11" загальною площею 6224,0 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. вул. Георгія Тарасенка (колишня назва вул. Плеханівська),126/1, в порядку поділу спільного майна подружжя.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем ані під час первісного розгляду справи, ані після направлення касаційним господарським судом справи на новий розгляд не подавалось будь-яких інших заяв процесуального характеру щодо зміни або доповнення позовних вимог відносно спільного майна подружжя майна, яке підлягає поділу.
Проте, при ухваленні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог заявлених позиваче, з тих підстав, що позивач, незважаючи на наявність іншого майна, а саме 70 % частки в статутному капіталі ТОВ “Семенівська взуттєва фабрика» та автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2008р., яке підлягає поділу, помилково вважає що таке майно поділу не підлягає, а варто ділити лише майно, що було надано в іпотеку АТ «Укрексімбанк».
Судова колегія зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами першою, третьою статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно, право особи звернутись до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).
Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що господарський суд першої інстанції фактично самостійно доповнив позовні вимоги позивача відносно спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, надав правову оцінку вказаним вимогам, та як наслідок відмовив в задоволенні позову заявленого позивачем (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 07.09.2023, додаткових письмових пояснень від 02.10.2024).
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що судом було порушено принцип диспозитивності та відповідні положення процесуального законодавства щодо встановленої законодавцем заборони при ухваленні рішення виходити за межі позовних вимог, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Розглядаючи справу по суті, виключно в межах позовних вимог заявлених позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Частинами 2 та 3 статті 372 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Сімейного кодексу України).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Сімейного кодексу України).
Тлумачення статті 61 Сімейного кодексу України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 Сімейного кодексу України).
Частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 Сімейного кодексу України).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов'язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17-ц, від 17.01.2024 у справі №638/5481/20.
Відповідно до частини 4 статті 65 Сімейного кодексу України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно з частиною 1 статті 68 Сімейного кодексу України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.09.2007 ОСОБА_1 було укладено в період шлюбу з ОСОБА_2 , а тому зазначене майно, виходячи з приписів статті 60 Сімейного кодексу України, є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 07.08.2023 (т.2 а.с.89-140), виконаного суб'єктом оціночної діяльності Зіненко Олексієм В'ячеславовичем, рівноцінним (50/50) поділом частин об'єкту оцінки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , оцінювачем визнано:
-нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-23, 25, 26, 40-50, загальною площею 591,0 м2; 3-го поверху № 1-40, загальною площею 491,1 м2; 5-го поверху № 1-29, загальною площею 505,8 м2; 6-го поверху № 1-26, загальною площею 505,5 м2; 7-го поверху № 1-36, загальною площею 499,5 м2; 9-го поверху № 1-34, загальною площею 505,4 м2 - вартістю 2499300,00грн. без ПДВ,
- нежитлові приміщення підвалу №1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47, загальною площею 573,0 м2; 2-го поверху № 1, 2, 3, 6, 8-35, загальною площею 512,6 м2; 4-го поверху № 1-41, загальною площею 497,7 м2; 8-го поверху № 1-28, загальною площею 505,0 м2; 10-го поверху № 1-28, загальною площею 502,5 м2; 11-го поверху № 1-10, загальною площею 534,9 м2 - вартістю 2484300,00грн. без ПДВ.
Зі змісту висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 24.10.2023 (т.3 а.с.145-199), складеного експертом Севрюковим Є.О., вбачається, що після загального аналізу можливості поділу об'єкта нерухомого майна визначено, що об'єкт може бути поділено між двома власниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на окремі самостійні об'єкти наступним чином:
Перший власник: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-23, 25, 26, 40-50, загальною площею 591,0 м2; 3-го поверху № 1-40, загальною площею 491,1 м2; 5-го поверху № 1-29, загальною площею 505,8 м2; 6-го поверху № 1-26, загальною площею 505,5 м2; 7-го поверху № 1-36, загальною площею 499,5 м2; 9-го поверху № 1-34, загальною площею 505,4 м2,
Другий власник: нежитлові приміщення підвалу №1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47, загальною площею 573,0 м2; 2-го поверху № 1, 2, 3, 6, 8-35, загальною площею 512,6 м2; 4-го поверху № 1-41, загальною площею 497,7 м2; 8-го поверху № 1-28, загальною площею 505,0 м2; 10-го поверху № 1-28, загальною площею 502,5 м2; 11-го поверху № 1-10, загальною площею 534,9 м2.
Як зазначено у висновку від 24.10.2023, наведений поділ об'єкта нерухомого майна між двома власниками на окремі самостійні об'єкти технічно можливий. Після проведення поділу утворені вищевказані об'єкти зможуть експлуатуватися як окремі самостійні об'єкти нерухомого майна.
Частиною 1 статті 71 Сімейного кодексу України визначено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Згідно з частиною 1 статті 183 Цивільного кодексу України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
Визначальним для виділу частки або поділу майна в натурі, яке перебуває у спільній власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників і технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №545/3753/16-ц, від 22.11.2023 у справі №442/8000/21.
Враховуючи рівність визначених позивачем у позові частин спірних нежитлових приміщень та технічну можливість такого поділу на відповідні частини, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання за колишніми членами подружжя права особистої приватної власності у порядку поділу спільного майна.
Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 31 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судів про якість судових рішень, щоб мати ознаки високої якості, судове рішення повинно сприйматися сторонами по справі та суспільством у цілому як результат правильного застосування юридичних норм, справедливого судового процесу та належної оцінці фактів, а також як таке, що може бути ефективно виконаним. Лише в цьому випадку сторони будуть упевнені, що їхню справу розглянуто й вирішено належним чином, а громадськість сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної злагоди.
Пунктом 38 Висновку визначено, що при викладені мотивів прийняття рішення слід відповісти на аргументи сторін, тобто окремий пункт вимог та аргументи захисту. Це є важливою гарантією, яка дає можливість сторонам переконатись в тому, що їхні доводи були вивчені, а отже, суддя взяв їх до уваги.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З огляду на вищевикладене, оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 в особі керуючої реалізацією арбітражного керуючого Бідної Оксани Іванівни підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2024 у справі №922/3024/21 (922/1994/23) скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, судова колегія керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на відповідача.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі керуючої реалізацією арбітражного керуючого Бідної Оксани Іванівни задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2024 у справі №922/3024/21 (922/1994/23) скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на:
1) нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-23, 25, 26, 40-50, площ. 591,0 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-40, площ. 491,1 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-29, площ. 505,8 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) нежитлові приміщення 6-го поверху№ 1-26, площ. 505,5 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
5) нежитлові приміщення 7-го поверху № 1-36, площ. 499,5 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
6) нежитлові приміщення 9-го поверху № 1-34,площ. 505,4 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
У порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право особистої приватної власності на:
1) нежитлові приміщення підвалу № 1-4, 25, 28-38, 41, 42, 44-47, площ. 573,0 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) нежитлові приміщення 2-го поверху № 1, 2, 3, 6, 8-35, площ. 512,6 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) нежитлові приміщення 4-го поверху № 1-41, площ. 497,7 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) нежитлові приміщення 8- го поверху № 1-28, площ. 505,0 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
5) нежитлові приміщення 10-го поверху № 1-28, площ. 502,5 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
6) нежитлові приміщення 11-го поверху № 1-10, площ. 534,9 кв.м в літ. "Д-11", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 74754,00грн., та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 112131,00грн.
Повний текст постанови складено 17.02.2025
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий