вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" лютого 2025 р. Справа№ 910/9146/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Козир Т.П.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024
у справі № 910/9146/24 (суддя О.А. Грєхова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс»
про стягнення 1260644,99 грн
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» (далі - ТОВ «Трансшіпмент-газ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» (далі - ТОВ «Люкс трейд ресурс») заборгованості у розмірі 1 260 644,99 грн, з них: основна заборгованість - 1 103 500,00 грн, інфляційні втрати - 105 497,57 грн, 3% річних - 51 647,42 грн, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 29/09/21-ТШГ/ЛЮКС від 29.09.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/9146/24 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» заборгованість у розмірі 1 103 500,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 105 497,57 грн, 3% річних у розмірі 51 647,42 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 127,74 грн.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статей 11, 525, 526, 530, 625, 638, 1046, 1049 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) та встановленими судом обставинами неналежного виконання відповідачем взятих за договором зобов'язань щодо своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство посилається на неправильне застосування судом норм процесуального права, а саме, статей 13, 86, 118, 119, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України). Відповідач наголошує на безпідставності висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення пропущеного ним строку на подання відзиву, а також повернення зустрічної позовної заяви, направленої суду 10.09.2024. Судом не дотримано принципу змагальності сторін та фактично усунуто відповідача від участі у справі, і не взято до уваги подані ним докази.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) від 24.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/9146/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
12.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи, що суддя Агрикова О.В. перебувала у відпустці з 11.11.2024 до 22.11.2024, розгляд вищевказаної заяви скаржника здійснюється після виходу судді Агрикової О.В. з відпустки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/9146/24 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на 15.01.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 16.12.2024.
14.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Підкреслює, що дії суду відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема статтям 13, 86, 119, 165, 180 Господарського процесуального кодексу України. Натомість доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
15.01.2025 розгляд справи № 910/9146/24 не відбувся у зв'язку з перебуванням суддів Агрикової О.В. та Козир Т.П. у відпустках.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/211/25 від 20.01.2025 у зв'язку перебуванням судді Агрикової О.В., яка входить до складу колегії суддів у відпустці з 06.01.2025 до 30.01.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9146/24.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/9146/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/9146/24 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М. та призначено до розгляду на 05.02.2025.
31.01.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Люкс Трейд ресурс» Півторак І.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2025 вказане клопотання задоволено.
03.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких Товариство акцентує увагу на порушенні судом першої інстанції вимог не лише процесуального закону, а й на порушенні норм матеріального права, а саме, ст. 625 ЦК України у взаємозв'язку з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Надаючи оцінку змісту поданих відповідачем додаткових пояснень, колегія суддів приходить до висновку, що вони за своєю правовою природою є доповненням до апеляційної скарги, а не додатковими поясненнями щодо обставин, уже викладених у апеляційній скарзі.
Колегія суддів зауважує, що ст. ст. 254, 256 ЦК України надають право учасникам справи, подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Також, колегія суддів підкреслює, що складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Оскільки чинний Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість оскарження рішення суду із зазначенням підстав невідповідності такого рішення суду нормам матеріального чи процесуального права протягом чітко визначеного строку, то подання додаткових доводів, у доповнення до вже поданої апеляційної скарги, можливе виключно з дотриманням строків, встановлених ст. ст. 254, 256 ГПК України.
Натомість, такі додаткові пояснення подані суду 03.02.2025, тобто зі значним пропуском строку, встановленого ст. ст. 254, 256 ГПК України, з огляду на дату ухвалення оскаржуваного рішення - 30.09.2024.
За таких обставин, колегія суддів залишає подані додаткові пояснення без розгляду.
05.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі та заперечення на додаткові пояснення скаржника.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.
05.02.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи нижченаведене.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» (далі також - позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» (далі також - позикодавець) укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 29/09/21-ТШГ/ЛЮКС (далі також - Договір), за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
У пункті 1.2 Договору сторонами узгоджено, що безвідсоткова поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за Договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (згідно з п. 14.1.257. ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Договору безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 1 110 000,00 грн без ПДВ.
Безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
Безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається всією сумою або частинами у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника та/або видачі готівкових коштів позичальнику з розрахункового рахунку позикодавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання сторонами цього Договору.
Згідно з п. 3.1 Договору повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги позичальником позикодавцю здійснюється до 31.12.2022.
Пунктом 4.2 Договору узгоджено, що позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, що передбачені даним Договором.
Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку даного Договору не звільняє сторін від виконання ними зобов'язань за даним Договором (п. 8.1 Договору).
На виконання умов вказаного Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» грошові кошти в розмірі 1 110 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученням № 76 від 01.10.2021 на суму 360 000,00 грн та № 80 від 04.10.2021 на суму 750 000,00 грн.
Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс», в порушення умов договору, у встановлені договором строки отримані у якості поворотної фінансової допомоги грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансшіпмент-газ» не повернуло.
Матеріалами справи, а саме, платіжним дорученням № 2305 від 19.08.2022 підтверджується лише часткове, у розмірі 6 500,00 грн, повернення поворотної фінансової допомоги.
Розглянувши спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду.
Судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин сторін.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами спору, позикодавцем було надано позичальнику позику у сумі 1 110 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученням № 76 від 01 жовтня 2021 року на суму 360 000,00 грн та № 80 від 04 жовтня 2021 року на суму 750 000,00 грн.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги позичальником позикодавцю здійснюється до 31 грудня 2022 року.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідач зобов'язаний був повернути позику у строк до 31.12.2022.
Натомість, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач повернув позивачу позику лише в сумі 6 500,00 грн згідно з платіжним дорученням № 2305 від 19.08.2022.
Доказів на підтвердження повернення позики у розмірі та у строки, встановлені Договором у повному обсязі, у тому числі станом на час розгляду справи як у суді першої, так і у апеляційному господарському суді, - відповідачем не надано.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу позики та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного та повного повернення позики, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми наданої позики у розмірі 1 103 500,00 грн.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про сплату ним 01.10.2021 грошових коштів у розмірі 120 000,00 грн, оскільки, як убачається із наданої позивачем копії платіжного доручення №2 від 01.10.2021, призначенням платежу є надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору фінансової допомоги №01/10-ФП від 01.10.2021. Отже, платіж здійснювався у межах правовідносин сторін, що виникли на підставі іншого договору, що виключає можливість врахування цих коштів при розгляді позовних вимог, що є предметом позову у справі, що переглядається.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 105 497,57 грн та 3% річних в розмірі 51 647,42 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично правильним та здійснений відповідно до вимог ст. 625 ЦК України. Колегія суддів також зауважує, що відповідачем не було надано власного розрахунку сум, які підлягають стягненню як інфляційні втрати та 3% річних, у зв'язку з простроченням ним строку повернення грошових коштів за договором від 29.09.2021 № 29/09/21-ТШГ/ЛЮКС.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 105 497,57 грн та 3% річних в розмірі 51 647,42 грн є обґрунтованим.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про недотримання судом першої інстанції вимог статей 13, 86, 119, 165, 180 ГПК України.
Так, доводи про неправильне застосування судом ст. ст. 119, 180 ГПК України в частині безпідставного повернення зустрічної позовної заяви були предметом розгляду апеляційного суду при здійсненні апеляційного провадження за апеляційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 про відмову у поновленні строку та повернення зустрічної позовної заяви, направленої суду 10.09.2024. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для повторного тлумачення відсутності у діях суду першої інстанції у цій частині порушення вимог ст. ст. 119, 180 ГПК України.
Щодо доводів про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 13, 86, 119, 165 ГПК України щодо безпідставного залишення поданого Товариством відзиву на апеляційну скаргу без розгляду у зв'язку з пропуском Товариством строку на його подання, то у цій частині колегія суддів наголошує на такому.
Як убачається з матеріалів справи, 12.08.2024 представником відповідача подано заяву про продовження строку на подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у продовженні строку для подання відзиву на позовну заяву відмовлено з посиланням на ті обставини, що відповідач просив продовжити строк подання відзиву до 13.09.2024, що, з урахуванням розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без призначення справи до розгляду, виходить за межі тридцятиденного строку, встановленого ч. ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України.
Відповідно, оскільки відповідач не просив продовжити строк подання відзиву на будь-який інший строк на розсуд суду, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні згаданого клопотання відповідача.
Згодом, 23.08.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ч. 1 ст. 119 ГПК України не може бути застосована у даному випадку, оскільки ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути саме продовжений судом за заявою учасника справи, а не поновлений.
Надаючи оцінку доводам Товариства у цій частині, колегія суддів враховує, що за змістом ч.ч. 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення (відповідний висновок викладено у п. 29 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
Отже, подання особою клопотання про поновлення процесуального строку не кореспондується з автоматичним поновленням судом такого строку, оскільки клопотання про поновлення процесуального строку, у даному випадку, для подання відзиву у справі, повинно містити обґрунтування причин його пропуску, поважність яких визначається судом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 922/709/18.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції, обставини, на які посилається відповідач як на підставу для поновлення процесуального строку не є поважними та винятковими, а також не підтверджені жодним доказом.
Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку зауважує, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували цей висновок суду першої інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції, хоча і не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ч. 1 ст. 119 ГПК України не може бути застосована в даному випадку, оскільки поновленню підлягає будь-який строк, крім випадків коли Кодексом встановлено неможливість такого поновлення, зокрема, і строк для подання відзиву, вважає за необхідне підкреслити, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, зазначивши, що клопотання про поновлення строку не містить конкретних обставин, які б перешкоджали та свідчили про неможливість подання відповідачем відзиву на позов у межах процесуального строку, як і не містить будь-яких належних та допустимих доказів неможливості звернення до суду у встановлений процесуальним законом строк, враховуючи дату отримання ухвали про відкриття провадження у справі (29.07.2024).
Із правового контексту норм ст. ст. 118, 119 ГПК України вбачається, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів вважає також правомірним і висновок суду про наявність підстав для залишення відзиву без розгляду з покладенням на відповідача наслідків, зумовлених ч.4 ст. 13 ГПК України.
Відповідно, судом першої інстанції норми ст. ст. 13, 86, 119, 165 ГПК України застосовано правильно, а доводи, викладені у апеляційній скарзі у цій частині, не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/9146/24 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс».
Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс трейд ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/9146/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/9146/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/9146/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.02.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Т.П. Козир
І.М. Скрипка