Справа № 761/5987/25
Провадження № 1-кс/761/4590/2025
Іменем України
17 лютого 2025 року
слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42024113330000038 від 16.05.2024
В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.
Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у
м. Києві за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024113330000038 від 16.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_4 , з метою особистого незаконного збагачення, усупереч вищевказаним нормативно-правовим актам, вирішив стати на злочинний шлях, вчинивши корупційні злочини за наступних обставин.
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше травня 2024 року, ОСОБА_5 познайомився з ОСОБА_4 та останній в ході бесіди повідомив про можливість посприяти у звільненні ОСОБА_5 з лав Збройних Сил України за неправомірну вигоду.
Так, 15.07.2024, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 через мобільний додаток «WhatsApp», зв'язався з громадянином України ОСОБА_5 , який проходить військову службу на посаді старшого водія зенітної батареї взводу зенітно-ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 ,діючи умисно, в порушення вищезазначеного законодавства, запропонував ОСОБА_6 надати неправомірну вигоду у розмірі 10 000 доларів США, за яку ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та невстановленими службовими особами Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», приймуть рішення про визнання ОСОБА_6 непридатним до військової служби, що призведе до виключення останнього з військового обліку, а також повідомив, що необхідно розпочати фіктивне лікування в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», яке триватиме орієнтовно 120 календарних днів.
18.07.2024, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , через мобільний додаток «WhatsApp», дізнався від ОСОБА_4 , що той домовиться з ОСОБА_7 , який проходить військову службу на посаді санітара у НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» та невстановленими слідством лікарями про дату та час проходження медичного огляду у вищевказаному медичному закладі, де його визнають непридатним до військової служби, за що ОСОБА_5 , згідно прохання ОСОБА_4 , необхідно надати останньому неправомірну вигоду у сумі 10 000 доларів США за вчинення вищевказаних дій.
У подальшому, ОСОБА_5 реально сприймаючи протиправну вимогу ОСОБА_4 , щодо надання останньому неправомірної вигоди, звернувся до правоохоронних органів та у подальшому, діяв з метою викриття злочинних дій ОСОБА_4 під контролем органу досудового розслідування.
18.08.2024 о 14 год. 32 хв., ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 та невстановлени ми досудовим розслідуванням службовими особами НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», активно сприяючи їм у вчиненні кримінального правопорушення шляхом підшукування засобів для вчинення злочину у вигляді осіб, які бажають за надання неправомірної вигоди скористатись протиправними послугами таких службових осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, в порушення вищезазначених норм законодавства, перебуваючи на паркувальному майданчику поблизу торгово-розважального центру «Термінал», що розташований за адресою: Київська область: м. Бровари, вул. Київська, 31-б, одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 8700 (вісім тисяч сімсот) доларів США (що станом на 18.08.2024 за курсом НБУ становило 357 902,34 триста п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот дві гривні та тридцять чотири копійки) за прийняття рішення в інтересах останнього у вигляді звільнення його з військової служби за станом здоров'я.
04.02.2025 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва надано дозвіл на обшук квартири АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який може бути причетний до вказаного кримінального правопорушення.
07.02.2025 року на підставі вказаної ухвали проведено обшук квартири АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який може бути причетний до вказаного кримінального правопорушення. В ході проведення обшуку вилучено мобільний телефон, яким користується ОСОБА_7 марки «Samsung» модель «GalaxyA31» ІМЕІ 1 НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 із сім-карткою НОМЕР_4 , які є матеріальними об'єктами, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, які упаковано у спец-пакет № KIV 1112052.
07.02.2025 постановою слідчого у даному кримінальному провадженні визнано як речові докази вказане майно, в порядку ст. 98 КПК України визнано речовими доказами.
Вилучене майно має доказове значення у кримінальному провадженні та відповідно з метою збереження речових доказів існує необхідність у застосуванні арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту майна є забезпечення збереження речового доказу.
На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор просить слідчого суддю накласти арешт на вказане майно.
Прокурор просив проводити розгляд клопотання без його участі, та просив його задовольнити.
Представник власника майна, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду.
Дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2, ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту вказаного у клопотанні прокурора майна.
Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене 07.02.2025, під час проведення обшуку, квартири АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема належний ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Samsung» модель «GalaxyA31» ІМЕІ 1 НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 із сім-карткою НОМЕР_4 , які упаковано у спец-пакет № KIV 1112052.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1