Справа № 761/48531/24
Провадження № 1-кс/761/916/2025
15 січня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому засіданні в приміщенні суду клопотання ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2020, у кримінальному провадженні № 12016110230001223, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2016,
установив:
Через систему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 124045) клопотання ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2020 (справа № 761/29222/20) у кримінальному провадженні № 12016110230001223, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2016 на майно, а саме земельну ділянку загальною площею 3,6204 га з кадастровим номером 3223186200:05:004:0011 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області та, яка перебуває у користуванні ТОВ «Обухівське» на підставі договору оренди.
Заявник у клопотанні зазначила, що у жовтні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області про видачу свідоцтва про право на спадщину, але їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що на спадкове майно, в тому числі на вищезазначену земельну ділянку, нотаріусом виявлено наявність зареєстрованого обтяження.
Також заявник вказала, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу (понад 8 років), стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави для накладення арешту на земельну ділянку. Підозра заявнику не пред'явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Стороною обвинувачення не надано допустимих доказів, що вказують про прямий, або опосередкований зв'язок заявника та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.
Враховуючи вищевикладене, заявник просить скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2020 у справі № 761/29222/20 щодо земельної ділянки загальною площею 3,6204 га з кадастровим номером 3223186200:05:004:0011 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області та, яка перебуває у користуванні ТОВ «Обухівське» на підставі договору оренди.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 30.12.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 31.12.2024 клопотання передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
Заявник на виклик суду в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про розгляд справи завчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомила. До скарги долучено заяву в якій вона просила проводити судовий розгляд за її відсутності. Крім того, через систему «Електронний суд» надійшла заява адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , в якій адвокат ОСОБА_5 повідомила, що на підставі заяві від 03.01.2025 право адвоката ОСОБА_3 на заняття адвокатською діяльністю зупинено, при цьому зазначила, що це клопотання про скасування арешту майна вона підтримує та просить задовольнити.
Прокурор Київської обласної прокуратури, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився. Водночас на електронну адресу суду надійшли заперечення прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , в яких останній зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, його потреби виправдовують подальше застосування такого заходу забезпечення, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна. Також просив провести розгляд клопотання без його участі.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду справи фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
У судовому засіданні встановлено, що слідчими СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016110230001223 від 02.09.2016.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами Київської обласної прокуратури.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2020 в рамках кримінального провадження № 12016110230001223 від 02.09.2016 накладено арешт на ряд земельних ділянок, зокрема і на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:004:0011 загальною площею 3,6204 га.
Як вбачається зі змісту зазначеної ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на майно, послугувала наявність розумної підозри вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12016110230001223 від 02.09.2016.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов'язок доведення зазначених обставин.
У той же час, оцінюючи наведені заявником доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не доводять наявність підстав для скасування рішення слідчого судді про накладення арешту.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, завершення кримінального провадження тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016110230001223 від 02.09.2016 наразі триває.
Відповідно до клопотання та долучених до нього документів, вони не містять належного обґрунтування та доказів того, що на цій стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2020, що дає слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала.
За правилами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
При цьому варто нагадати, що відповідно до вимог абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України обов'язок доведення, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, законодавець покладає безпосередньо на особу, яка звернулась із клопотанням про скасування арешту майна.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2020, у кримінальному провадженні № 12016110230001223, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2016.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 98, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2020, у кримінальному провадженні № 12016110230001223, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2016 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1