Справа № 761/48518/24
Провадження № 1-кс/761/31977/2024
30 грудня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 ,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Калинівка Вишгородського район Київської області, українця, громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 29.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024110000000722,
установив:
30.12.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вх. № 124118) клопотання слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 29.12.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024110000000722.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий ОСОБА_6 зазначає про таке.
Так, слідчими слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024110000000722 від 29.12.2024.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує його координацію, усвідомлюючи, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи необережно, розпочав керування автомобілем «Mitsubishi Lancer» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час якого, 28.12.2024 приблизно о 23:00 годині, рухаючись по проїзній частині автодороги Т 1019 в напрямку смт Бородянка Бучанського району Київської області, нехтуючи застосуванням безпечних прийомів керування, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, усвідомлюючи, що своїми діями створив для себе умови, в яких позбавлений можливості уважно стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміни, не зміг відповідно оцінити дорожні умови, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, під час руху здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де на 32 км. + 400 м. вказаної автодороги, скоїв зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Mitsubishi Lancer» реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_8 та водій автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_3 - ОСОБА_7 , від спричинених тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди, а пасажири автомобіля «Daewoo Lanos» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості та були госпіталізовані до Бородянської ЦЛР.
Грубе порушення водієм ОСОБА_5 , вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 підпункти «б», «д», 2.9 підпункт «а» та 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому і заподіяли тілесні ушкодження потерпілим.
29.12.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначив про достатність даних, які вказують напричетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами в їх сукупності.
Крім того, слідчий звертає увагу слідчого судді на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас слідчий у клопотанні зазначає, що застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою не зможе в повній мірі запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 30.12.2024 для розгляду клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти клопотання слідчого, просили застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, оскільки вважають, що доказів на підтвердження існування ризиків не надано.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання.
У судовому засіданні встановлено, що слідчими слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024110000000722 від 29.12.2024.
Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
29.12.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
Разом із цим, слід зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на цей час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність останнього до кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
Водночас обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, яка вимагає довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного, як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому, враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що може спонукати останнього до вчинення спроби ухилитися. Ризик переховування від правосуддя обумовлюється можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема суворістю передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від семи до десяти років.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
А тому, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, дають достатні підстави вважати, що існує ризик можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, існує ризик того, що підозрюваний в змозі знищити, спотворити чи сховати будь-яку з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на цей час не встановлені всі обставини, досудове розслідування триває, в ході якого проводяться слідчі дії.
Встановлюючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема свідчень від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до положення ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжкого злочину, слідчий суддя не знаходить підстав для обрання іншого, більш м'якого, запобіжного заходу.
Характеризуючі дані підозрюваного ОСОБА_5 не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки, а тому не може бути безумовною підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, ч .3 ст. 183 КПК України, зобов'язує слідчого суддю під час застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначати розмір застави, за виключенням злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування; злочинів, які спричинили загибель людини; або якщо у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений особою.
Слід зауважити, що ч. 4 ст. 183 КПК України передбачає чіткий перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, а саме щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Слідчий суддя також враховує вік підозрюваного, майновий стан, сімейний стан, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, відсутність судимостей, обставини вчинення тяжкого кримінального правопорушення, зокрема зневажливе ставлення підозрюваного до норм моралі та поведінки у суспільстві, вчинення інкримінованого кримінального правопорушення під час дії воєнного стану на території України, в стані алкогольного сп'яніння, який спричинив загибель людини, реакцію суспільства і соціальні наслідки, а також потенційну можливість вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
А тому, враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що в цьому випадку у межах цього кримінального провадження саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави має забезпечити виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Більше того, такий запобіжний захід не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тобто оцінка необхідності застосування до певної особи запобіжного заходу має індивідуальний характер.
Під час судового розгляду не встановлено обставин, що за станом здоров'я підозрюваний не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору.
З урахуванням вимог ч.ч. 3, 5 ст. 115, ч. 1 ст. 197 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 у межах строку досудового розслідування, тобто до 26.02.2025 включно.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 202, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити терміном на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.02.2025.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1