Справа №295/19450/24
Категорія 288
3/295/816/25
14.02.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючої судді Довгалюк Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Морозової К.П.,
прокурора Крігер Л.Ю.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника ОСОБА_1 - адвоката Лісіцького А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Житомирського районного управління ДСНС у Житомирській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -
ОСОБА_1 , будучи у період із 01.05.2022 по теперішній час головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Житомирського районного управління ДСНС у Житомирській області та відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону) суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, у порушення вимог ч. 2 ст. 23 Закону про обмеження щодо одержання подарунків, 17.02.2023 за договором дарування НСЕ 711842 отримав у власність від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким не є близькою особою, 4/100 нерухомого майна за адресою: м. Житомир, вул. Короленка, 29, оціночна вартість якого 236 048, 36 гривень.
ОСОБА_1 у судовому засіданні 12.02.2025 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, просив закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопрушення, оскільки за придбану нерухоме майно він сплатив ОСОБА_2 кошти, про що свідчать розписка та нотаріально оформлена заява останнього, а також рішення суду про визнання правочину удаваним.
Захисник Лісіцький А.В. також просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях, які зводяться до того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог Закону, зокрема, отримання подарунку, оскільки рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30.07.2024 договір дарування визнано удаваним і таким, що є договором купівлі-продажу.
Прокурор у судовому засіданні підтримала викладені у протоколі обставини вчинення адміністративного правопорушення та наданий нею в порядку ч. 1 ст. 250 КУпАП висновок, просила визнати ОСОБА_1 , який порушив вимоги антикорупційного законодавства, винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, та прийняти рішення з урахуванням положеннь ст. 38 КУпАП.
Те, що ОСОБА_1 , працюючи головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Житомирського районного управління ДСНС у Житомирській області є суб'єктом даного правопорушення, а також факт відсутності родинних звязків між ним та ОСОБА_2 у розумінні абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону учасниками справи під час розгляду справи не заперечувалось і доказів протилежного суду не надано.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, позицію прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Міжнародні стандарти протидії корупції зобов'язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 та є обов'язковими для України.
Родовим об'єктом корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних з корупцією, виступають суспільні відносини, якими визначаються зміст та порядок законної діяльності суб'єктів владних повноважень, встановлений відповідними нормативними актами.
Згідно зі статтями 9, 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Диспозицією ч. 1 ст. 172-5 КУпАП України передбачена відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків. У примітці до ст. 172-5 КУпАП визначено, що суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 Закону.
За змістом частини 1 статті 23 Закону цим особам, яким є також і ОСОБА_1 , забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб.
При цьому, ці особи можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки (ч. 2 ст. 23 Закону).
Передбачене цією частиною обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які: даруються близькими особами; одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси тощо.
Статтею 24 Закону зобов'язано осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб у разі надходження подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані, зокрема, невідкладно відмовитися від пропозиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону подарунок - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають /одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
В абзаці 3 ч. 1 ст. 1 Закону зазначено, хто входить до кола близьких осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розрахунку на місяць із 01.01.2023 становив 2 684 грн.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, його винуватість підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 326 від 30.05.2024 (а.с. 1-6);
- договором дарування НСЕ 711842 від 17.02.2023, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., зареєстрований у реєстрі за № 1449, згідно з яким ОСОБА_2 (дарувальник) безоплатно передав, а ОСОБА_1 (обдарований) прийняв у власність (у дар) 4/100 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якого складає 236 048 грн 36 коп. (а.с. 10-13);
- рапортом ОСОБА_1 на ім'я начальника Головного управління ДСНС у Житомирській області від 17.01.2024, за змістом якої він підтвердив, що нотаріусом посвідчено договір дарування нерухомого майна спільної часткової власності (а.с. 15);
- витягами з наказів начальника УДСНС у Житомирській області № № 45 та 252 від 30.04.2020 про призначення ОСОБА_1 на посаду головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Житомирського РУ ГУ ДНСН України у Житомирській області від 01.05.2022 (а.с. 20, 21);
- пам'ятками - зобов'язаннями щодо дотримання вимог Закону, де ОСОБА_1 своїм власноручним підписом засвідчив про ознайомлення з ними 14.02.2022 та 20.02.2023 (а.с. 22-23);
- посадовими інструкціями ОСОБА_1 , затвердженими 19.10.2022 та 29.05.2023 начальником Житомирського РУ ГУ ДНСН України у Житомирській області (а.с. 24-33);
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05.02.2024, в яких останній підтвердив, що будучи ознайомлений із вимогами Закону, він уклав договір дарування, а не купівлі-продажу, оскільки станом на 17.02.2023 по іншому вчинити було неможливо, оскільки на той час продавець не міг отримати згоду та нотаріально завірені дозволи усіх співвласників будинку (а.с 34-35);
- розділами 11 і 14 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2023 рік (доходи, у тому числі подарунки, видатки та правочини), поданої ОСОБА_1 19.03.2024, де зазначено про отримання подарунку у негрошовій формі (нерухомого майна), вартість якого становить 236 048 грн, що свідчить про те, що на момент заповнення декларації отриманий у власність об'єкт нерухомості він сприймав саме як подарунок.
Під час розгляду справи судом оглянуто оригінали розписки і нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 , а також копію рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30.07.2024 у справі № 295.3226.24.
Зібрані у справі докази, на переконання суду, одержані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений спосіб, є належними та допустимими, тому не викликають сумнівів у їх достовірності та істинності.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що був ознайомлений із вимогами антикорупційного законодавства, а також те, що при оформленні договору дарування, який став на той час правовою підставою для виникнення у нього права власності на нерухомість, нотаріусом було роз'яснено зміст укладеної угоди, цивільні права та обов'язки сторін, що вказує на те, що він достеменно знав про юридичні наслідки укладення такого правочину та свідомо бажав їх настання, що свідчить про реальне волевиялення та наявність умислу.
Звернення ОСОБА_1 у подальшому, а саме у березні 2024 року, тобто понад рік після укладення договору дарування, до суду з позовом про визнання правочину удаваним (а.с. 54-56), отримання нотаріально завіреної заяви ОСОБА_2 від 23.01.2024 (а.с. 43), що мало місце вже після надходження до керівництва ГУ ДСНС анонімного листа від 16.01.2024 із повідомленням про отримання ОСОБА_1 подарунку (а.с. 8) та направлення матеріалів перевірки до УСР у Житомирській області (а.с. 9), на думку суду, не спростовують факту вчинення правопорушення, передбаченого ст. 172-5 КУпАП, та розцінюються судом, як захисна позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з метою її уникнення.
Щодо доводів ОСОБА_3 та його захисника про фактичне укладення між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна, який оформлений удаваною угодою дарування, що підтверджує рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30.07.2024 № 295/3226/24, яке ухвалено та набрало законної сили 05.09.2024, тобто через понад півтора року після вчинення адміністративного правопорушення, його виявлення та складання протоколу, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Натомість удаваний правочин є категорією цивільно-правових, а не публічно-правових відносин, які виникли внаслідок притягнення до адміністративної відповідальності та застосовується виключно для врегулювання цивільних прав та обов'язків його учасників.
У свою чергу об'єктом статті 172-5 КУпАП є порушення передбачених статті 23 Закону заходів щодо запобігання корупції. Як визначено у преамбулі Закону, цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів.
Передбачені статтею 23 Закону обмеження щодо одержання подарунку є одним із превентивних антикорупційних механізмів, який забороняє відповідним суб'єктам укладати визначені договори дарування незалежно від реальної мети їх укладання, тому на переконання суду, сам по собі факт укладення договору дарування вже є достатнім для констатації порушення особою встановлених законом обмежень, а відтак і складу ч. 1 ст. 172-5 КУпАП.
Водночас інші твердження та доводи захисника, зокрема, щодо невручення ОСОБА_1 другого примірника протоколу, не спростовують вини останнього та не свідчать про невинуватість, оскільки з матеріалами справи він ознайомлений і забезпечений правом на захист, на неодноразові виклики начальника УСР у Житомирській області для отримання копії протоколу свідомо не з'являвся.
Переконливих доказів на спростування обставин, викладених у протоколі, та які слугували б підставою для закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, на чому наполягав у судовому засіданні останній та його захисник, суду не надано та при розгляді справи не встановлено, інших заяв і клопотань не заявлено.
За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 допустив порушення встановлених ч. 2 ст. 23 Закону обмежень щодо одержання подарунків, чим вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-5 КУпАП.
Згідно з ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Пунктом 7 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановляючи рішення про закриття провадження у справі на підставі ст. 38 КУпАП, яка є нереабілітуючою обставиною, з огляду на положення ст. ст. 251, 252 КУпАП, суд повинен вирішити питання щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, а також надати належну оцінку дослідженим доказам в їх сукупності.
Судом встановлено та учасниками справи у ході розгляду справи не заперечувалось, що днем виявлення правопорушення є 30.05.2024, а днем його вчинення - 17.02.2023.
Враховуючи вищевикладене, оскільки на момент розгляду матеріалів судом із дня виявлення даного правопорушення сплинув шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП, провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 38, 172-5, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний Житомирської області протягом 10 днів із дня її винесення.
Суддя