Справа №296/9989/24
Категорія 67
2/295/883/25
13.02.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Зосименко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Стелюти М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,
установив:
Позивач звернулася до суду із вказаною позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Вимоги обґрунтовані тим, що шлюбні відносини між сторонами по справі фактично припинені з 2018 року, відсутнє взаєморозуміння, з 2018 року проживають окремо, не ведуть спільного господарства, спільна дитина проживає разом із позивачкою, що підтверджується витягом про місце реєстрації дитини та актом обстеження умов проживання, позивач несе усі обов'язки щодо утримання та виховання дитини, забезпечує необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини.
В судове засідання сторони не з'явились. Позивач надала заяву в якій просить позов і частині стягнення аліментів залишити без розгляду. Позов в частині визначення місця проживання дитини підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Дитина проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Отже суд, ураховуючи вік дитини, яка є малолітньою та відсутність виключних обставин, які б указували на неможливість проживання дитини окремо від позивача, вважає, що позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини разом з матір'ю є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також із відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача, що відповідає правилам розподілу судових втрат, визначеним ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Cуддя О.М. Зосименко