№ провадження 11-сс/4809/62/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія- ст. 309 КПК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
11.02.2025 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_8 , ухвалу слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.01.2025, якою стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Світловодськ Кіровоградської області, українця, громадянина України, неодруженого, без утриманців, безробітного, із середньою технічною освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
-24.05.2006 вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст.185, ч. 4 ст. 187, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років,
-09.04.2014 вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1, ч. 4 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців,
-24.01.2018 вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки,
-14.05.2018 вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки один місяць,
-18.10.2023 вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю один рік,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 52 дні, з 09 січня 2025 року до 02 березня 2025 року, без урахування часу перебування в укритті під час повітряних тривог.
Слідчим відділенням ВП №1 (м.Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП України в Кіровоградській області розслідується кримінальне провадження №12024121070000275, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України (ЄУНС 401/2488/24).
У межах даного кримінального провадження ОСОБА_8 , 31.12.2024, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у тому, що він у період з квітня по жовтень 2024 року вчинив крадіжки з дачних ділянок садових товариств «Дніпро-2», «Сади-2», «Будівельник», «Промінь», а також і з житлового приміщення у м. Світловодськ, чим спричинив потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 майнову шкоду.
Слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигдяді цілодобового домашнього арешту на строк 52 дні щодо підозрюваного ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді постановлено задовольнити клопотання слідчого і застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 52 дні.
Слідчий суддя мотивував своє рішення наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Також, встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також продовжити злочинну діяльність і переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити ухвалу, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
В обгрунтування вимог посилається на те, що жодним доказом не підтверджено, що ОСОБА_8 зможе переховуватися від слідства та суду, відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_8 робив спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду, або мав такі наміри. На всі виклики слідчого, а також для обрання запобіжного заходу він з'являвся,
За місцем проживання підозрюваний характеризується позитивно, не перебуває у лікаря-психіатра на диспансерному обліку, має постійне місце проживання.
Крім того, слідчому судді, на підтвердження факту працевлаштування підозрюваного, надано копію трудового договору № 339/2025 від 03.01.2025 року, згідно із яким ОСОБА_8 працевлаштований різноробочим у ФОП ОСОБА_18 : трудовий має підписи сторін, скріплений печаткою, тобто є діючим.
ОСОБА_8 як наркозалежна особа перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та згідно програми замісної підтримувальної терапії щоденно отримує медикаменти для лікування у КНП «Світловодська ЦРЛ» Світловодської міської ради, і у цьому зв'язку, підозрюваному необхідно щоденно звертатися до лікаря для отримання ліків.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив задоволення апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 (факти або інформація, які можуть переконати у тому, що підозрюваний міг вчинити правопорушення) підтверджується: протоколами прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 02.08.2024, 14.04.2024, 21.10.2024, 18.09.2024, 13.10.2024, 26.10.2024, протоколами огляду місця події від 13.10.2024, 14.04.2024, 21.10.2024, 02.08.2024, 18.09.2024, 30.08.2024, 26.10.2024, протоколами допиту потерпілих ОСОБА_9 від 15.04.2025, ОСОБА_11 від 03.08.2024, ОСОБА_16 від 22.10.2024, ОСОБА_12 від 24.08.2024, ОСОБА_14 від 14.10.2024, ОСОБА_10 від 10.07.2024, ОСОБА_13 від 19.09.2024, ОСОБА_17 від 28.10.2024, ОСОБА_15 від 14.10.2024, протоколом обшуку від 29.10.2024, постановою про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 29.10.2024, протоколами допиту свідків ОСОБА_19 від 11.10.2024, ОСОБА_20 від 11.10.2024, протоколами пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 11.10.2024.
Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відноситься до категорії умисних, тяжких, корисливих і карається позбавленням волі на строк до восьми років; злочин інкримінований вчиненням проти власності.
Також, відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються й наступні обставини.
Підозрюваний ОСОБА_8 неодружений, без утриманців, не навчається, безробітний, сталого джерела доходу для існування не має. Отже, підозрюваний, фактично, не має міцних соціальних зв'язків.
Як встановлено довідкою лікаря-нарколога, ОСОБА_8 перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога, у лікаря-психіатра - не перебуває на обліку. Характеризований нейтрально як особа, на яку не надходило скарг по місцю проживання.
Слід зауважити, ОСОБА_8 багаторазово судимий, виключно за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, серед яких тяжкі, також і з насильницьким складом.
Вказане може свідчити про небажання соціалізації підозрюваного ОСОБА_8 , дотримання законослухняної поведінки, загальноприйнятих правил поведінки у суспільстві, встановлених законом прав, в тому числі права власності, права на законне володіння майном.
Враховуючи зазначене вище у сукупності, можливо стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_8 , зважаючи на тяжкість інкримінованого злочину та усвідомлюючи міру покарання, що може йому загрожувати, будучи особою без міцних соціальних зв'язків, об'єктивно може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (в тому числі - на тимчасово окупованих та непідконтрольних територіях держави).
Враховуючи інкримінування вчинення ОСОБА_8 умисного злочину, із корисливою метою, безробіття підозрюваного та відсутність сталого джерела доходу у підозрюваного, наркотичну залежність, можливо стверджувати про реальний ризик вчинення підозрюваним іншого, в тому числі аналогічного, кримінального правопорушення.
Також, беручи до уваги наведене, можливо допускати, що підозрюваний зможе чинити спроби перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які ще не допитані безпосередньо судом.
З огляду на наведені вище обставини у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий суддя місцевого суду правильно оцінив наявні ризики та обґрунтовано задовольнив клопотання органу досудового розслідування, застосувавши стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах досудового розслідування.
Обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, також запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а у такому випадку не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Отже, на думку колегії суддів, обраний стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за наведених обставин, з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; тримання підозрюваного під вартою у конкретному випадку виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту, в тому числі з приводу неврахування слідчим суддею вимог ст. ст. 177-178 КПК України, - спростовуються зазначеним вище.
Відтак, беручи до уваги зазначене, виходячи з положень ст. 177-178 КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про законність постановленого слідчим суддею судового рішення, тому залишає оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який здійснює захист підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.01.2025 про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 52 дні, з 09 січня 2025 року до 02 березня 2025 року, без урахування часу перебування в укритті під час повітряних тривог, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4