14 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 671/2146/24
Провадження № 33/820/200/25
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А. перевірила апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 3 статті 130 КУпАП, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Відповідно до постанови судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 11 листопада 2024 року о 01 год. 09 хв. по вул. Миру, 7 в смт. Війтівці повторно протягом року керував транспортним засобом «SKODA FABIA», номерний знак НОМЕР_1 , будучи особою, позбавленою права керувати транспортними засобами терміном на 5 років на підставі постанови Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 квітня 2024 року, чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та п.2.1(а) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Крім цього, 11 листопада 2024 року о 01 год. 09 хв. по вул. Миру, 7 в смт. Війтівці ОСОБА_1 , який двічі протягом року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, керував транспортним засобом «SKODA FABIA», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив пункт 2.5. Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.130 КУпАП.
Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, частиною 3 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 3 статті 130 КУпАП, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк на оскарження наведеної постанови, скасувати судове рішення та закрити провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення зазначає те, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 30 січня 2025 року.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання про поновлення строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала з наступних підстав.
Відповідно до статті 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови суду першої інстанції у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, законну мету і не порушують саму сутність цього права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також в рішенні «Пономарьов проти України» суд звернув увагу на те, що у кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі статті 289 КУпАП, скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин.
За правовим змістом зазначених норм, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений апелянту тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об'єктивно позбавляли останнього можливості реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення.
Крім того, нормами КУпАП встановлено, що строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення, а з моменту ухвалення постанови.
Як вбачається з наданих матеріалів справи про адміністративне провадження, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності частиною 5 статті 126 та частиною 3 статті 130 КУпАП надійшла до Волочиського районного суду Хмельницької області 18.11.2024 року та передана на розгляд судді Бабій О.М. (а/с 23, 39).
Під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи та апеляційною скаргою на предмет відповідності її вимогам КУпАП було встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 було призначено на 15 год. 30 хв. 05.12.2024 року, проте було відкладено за клопотанням ОСОБА_1 на 21 січня 2025 року.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи про адміністративні правопорушення щодо нього (а/с 48).
Розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 5 статті 126 та частиною 3 статті 130 КУпАП відбувся 21 січня 2025 року у приміщенні Волочиського районного суду Хмельницької області, проте ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про поважні причини неявки суду не повідомив (а/с 49).
Постановою судді Волочиського районного суду від 21 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 та частиною 3 статті 130КУпАП.
На підставі викладеного, роблю висновок про належне та своєчасне повідомлення судом ОСОБА_1 про судове засідання, однак останній не скористався своїм правом на участь у судовому розгляді.
Копію оскаржуваної постанови судді Волочиського районного суду від 21 січня 2025 року ОСОБА_1 отримав 30 січня 2025 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а/с 51).
Апеляційна скарга ОСОБА_1 подана до суду першої інстанції 07 лютого 2025 року (а/с 52-56).
На обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 посилається на те, що копію оскаржуваної постанови він отримав від 30 січня 2025 року, у зв'язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про
дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, натомість така доволі пасивна та байдужа поведінка по відношенню до цього адміністративного провадження, яка зокрема проявлялася у його ставленні до відвідувань судових засідань у суді першої інстанції та до зацікавленості у результаті цього судового розгляду, призвела до пропуску строку апеляційного оскарження, без наявності поважних причин.
У зв'язку з наведеними обставинами та з урахуванням положень частини 2 статті 294 КУпАП, відповідно до яких, початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його ухвалення, а також практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, апеляційна скарга особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності подана у пропуск строку на апеляційне оскарження.
Отже, установивши наведені вище обставини, доходжу висновку, що зазначена в скарзі підстава пропуску строку апеляційного оскарження, як отримання копії постанови 30.01.2025 року, не є поважною.
З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини та викладених вище обставин, доходжу висновку, що ОСОБА_1 знав про існування оскаржуваної постанови та оскаржив її з пропуском строку на апеляційне оскарження, поважних причин пропуску строку при цьому не навівши.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами та з урахуванням положень ч.2 ст.294 КУпАП, відповідно до яких, початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а також практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, апеляційна скарга ОСОБА_1 подана з пропуском встановленого законом строку на оскарження, оскільки хоча ОСОБА_1 і не був присутнім в судовому засіданні 21.01.2025 року при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно нього, однак він був обізнаний про складання стосовно нього протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 126 та ч.3 ст.130 КУпАП, був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду цієї справи про адміністративні правопорушення стосовно нього, апеляційна скарга подана ним до суду першої інстанції 07.02.2025 року, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження судового рішення, в апеляційній скарзі та у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Таким чином, вважаю за необхідне відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року, апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Враховуючи викладене та керуючись вимогами статей289, 294 КУпАП,
Відмовити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у поновлені строку на апеляційне оскарження постанови судді Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, частиною 3 статті 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу на постанову судді Волочиського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2025 року стосовно ОСОБА_1 повернути апелянту.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя