Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 лютого 2025 року Справа№200/6901/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника адвоката Родітєлєву Н.А. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 оформлене протоколом № 12 від 27 вересня 2024 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ;
зобов'язати прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що є особою, яка на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. З метою оформлення відстрочки від мобілізації 19.09.2024 звернувся до відповідача з відповідною заявою, проте отримав лист № 09/15061 від 27.09.2024, яким повідомлено про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформлену протоколом від 27 вересня 2024 року № 12, у зв'язку з відсутністю особистого подання заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку. Заявник наполягає що має законні підстави для оформлення відстрочки від мобілізації та не повинен підлягати призову.
Ухвалою від 08 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві послався на Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та зазначив, що законодавець зобов'язує здійснювати первинне оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації шляхом особистої явки до ТЦК та СП з відповідними документами та їх копіями. З урахуванням наведеного відповідач вважає прийняте рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача надала відповідь на відзив, в якому просила задовольнити позовні вимоги, зауважила, що ані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані Порядком № 560 та Порядком № 1487 не визначено конкретних способів надання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою, тощо), не містять положень, відповідно до яких військовозобов'язаний повинен особисто прибути до органу, в якому він перебуває на військовому обліку, з метою подання відповідних документів.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України та періоди тимчасової непрацездатності і відпустки головуючого у справі, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , як військовозобов'язаний, що підтверджується копією електронного військово-облікового документа Резерв+.
Позивач 19.09.2024 засобами поштового зв'язку направив відповідачу заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На підтвердження свого права заявником надані документи, а саме: копії паспорту, довідки РНОКПП, довідки здобувача освіти у Відокремленому структурному підрозділі «Сєвєродонецький політехнічний фаховий коледж Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля» за даними Єдиної державних електронних бази з питань освіти та копію електронного військово-облікового документа з Резерв+.
Відповідач надіслав позивачу повідомлення від № 09/15061 від 27.09.2024, згідно з яким протоколом від 27.09.2024 № 12 Комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови: у зв'язку з відсутністю особистого подання заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку.
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Розглядаючи справу, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у нього статусу юридичної особи, оскільки відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024).
За вказаних обставин суд не встановив наявності підстав для заміни відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
За приписами статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан.
В подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
У відповідності до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема:
здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Частиною 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Абзацом першим пункту 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
За правилами пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Пунктом 63 вказаної постанови передбачено, що особи, які звертаються із заявами про надання відстрочки не направляються для проходження медичного огляду.
В спірному випадку відповідач розглянув заяву позивача від 19.09.2024 та ухвалив рішення про відмову у наданні відстрочки, оформлене протоколом Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 27.09.2024 № 12. Підстава відмови: подання заяви та доданих до неї документів засобами поштового зв'язку.
За доводами позовної заяви на думку представника позивача положення Закону № 2232-ХІІ та положення Порядку № 560 не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів про надання відстрочки від призову, оскільки обов'язок «особисто подати заяву» не означає «особисто прибути».
Суд відхиляє вказані доводи, оскільки направлення документів поштою не може вважатися особистою подачею відповідної заяви.
Термін «особисто» за правилами сучасної української мови означає: власною особою, сам, персонально, безпосередньо, не через когось.
Пункт 58 Порядку № 560 вказує не про особистий підпис, особисте відправлення тощо, оскільки містить словосполучення «особисто подають».
Тобто, змістом вказаної норми передбачена подача заяви безпосередньо заявником, що можливо лише за умов фізичного прибуття заявника до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.
У спорі, що розглядається, встановлена законодавством вимога особисто подати заяву та надати необхідні документи не містить жодних ознак порушення прав чи інтересів позивача, оскільки є звичайною формальною процедурою, об'єктивно необхідною для належного розгляду документів про надання відстрочки від призову.
Наприклад у випадку, що розглядається у цій справі, направлена на адресу відповідача заява містить незасвідчений підпис, до заяви додана копія паспорту, який повинен бути пред'явлений в оригіналі.
Крім того, зазначивши у заяві адресу реєстрації у м. Краматорську, позивач не надав відомостей про місце проживання/перебування в період навчання на денній формі у Відокремленому структурному підрозділі «Сєвєродонецький політехнічний фаховий коледж Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля», який на час розгляду справи здійснює діяльність у м. Сміла Черкаської області.
Отже, позивачем не дотримано процедуру особистого подання документів для вирішення питання про надання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, оформлене протоколом від 27.09.2024 № 12 рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідає вимогам законодавства, через що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Через відмову у позові суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов