13 лютого 2025 року
м. Київ
справа №990/55/25
адміністративне провадження № П/990/55/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Желтобрюх І.Л., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України Стефанчука Руслана Олексійовича про визнання протиправним та нечинним розпорядження від 23.01.2024 № 43-к,
До Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Голови Верховної Ради України Стефанчука Руслана Олексійовича, в якому просить суд:
визнати протиправним та нечинним розпорядження від 23.01.2024 № 43-к, яким затверджується Положення про Управління справами Апарату Верховної Ради України (нова редакція).
За змістом частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи подано її з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік суб'єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у справах, що підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
У цьому переліку, однак, не йдеться про акти, дії або бездіяльність окремих посадових осіб Верховної Ради України, зокрема її Голови, оскільки такі рішення не можуть бути прирівняні до рішень безпосередньо Верховної Ради України як колегіального органу.
Так, частиною другою статті 84 Конституції України визначено, що рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» рішеннями Верховної Ради є акти Верховної Ради, а також процедурні та інші рішення, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради.
Актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.
Оскаржуване розпорядження не було прийнято на пленарному засіданні Верховної Ради України, а суб'єктом прийняття нормативно-правого акта є не безпосередньо Верховна Рада України, а її Голова.
Згідно з частиною другою статті 88 Конституції України Голова Верховної Ради України: 1) веде засідання Верховної Ради України; 2) організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів; 3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України; 4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; 5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.
Ані положення Конституції України, ані положення Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» не визначають вичерпний перелік питань, які вирішуються розпорядженням Голови Верховної Ради України.
Проте їхня правова природи випливає з функцій, покладених на Голову Верховної Ради України, що визначені у статті 88 Основного Закону. Отже, розпорядження Голови Верховної Ради України регулюють організаційні питання щодо роботи парламенту, а також управлінські питання, пов'язані з внутрішньою діяльністю апарату Верховної Ради України. Такі розпорядження не стосуються законодавчої діяльності чи інших повноважень Верховної Ради України як колегіального органу законодавчої влади, а їх приймають в межах адміністративних повноважень Голови Верховної Ради України для врегулювання внутрішніх процесів.
Предмет регулювання оскаржуваного у цій справі розпорядження показово свідчить про правильність зазначеного висновку - цей акт стосується організаційно-адміністративних питань, пов'язаних із внутрішньою діяльністю парламенту.
З огляду на зазначене, предмет поданого позову пов'язаний з управлінськими, внутрішньоорганізаційними питаннями, а не з безпосередньою діяльністю Верховної Ради України як інституції.
Оскільки такий позов поданий не до Верховної Ради України як колегіального органу, а саме до її Голови, то він не підпадає під юрисдикцію Верховного Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України. Відповідно, такий спір має розглядатися за загальними правилами підсудності, що встановлені статтею 25 КАС України.
Частиною першою цієї статті визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Згідно з частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Таким чином, розгляд справи повинен здійснювати Київський окружний адміністративний суд.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті справи № 990/55/25 до провадження, оскільки ця справа не підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції та направлення її до Київського окружного адміністративного суду (аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 31.10.2024 у справі № 320/30942/24 (провадження №П/990/344/24), від 11.11.2024 у справі № 320/21878/24 (провадження № П/990/353/24).
Керуючись статтями 22, 29, 30, 171, 266 КАС України, Суд,
Відмовити у прийнятті до провадження справи № 990/55/25 за позовом ОСОБА_1 до Голови Верховної Ради України Стефанчука Руслана Олексійовича про визнання протиправним та нечинним розпорядження від 23.01.2024 № 43-к.
Передати справу № 990/55/25 за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
І.А. Гончарова
Л.І. Бившева
І.Л. Желтобрюх
І.Я.Олендер
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду