11 лютого 2025 року м. Київ № 640/337/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної поліції України та просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108578), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за період із 05.12.2019 по 16.04.2021, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020;
Зобов?язати Національну поліцію України (код ЄДРПОУ 40108578) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції за період із 05.12.2019 по 16.04.2021, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі.
15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до супровідного листа Окружного адміністративного суду м. Києва дану справу передано до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у даній справі визначено суддю Харченко С.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 було звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2024, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що був звільнений зі служби в поліції, однак не було проведено повного розрахунку, а саме невиплачено одноразову грошову допомогу при звільнені за період з із 05.12.2019 по 16.04.2021, а також грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020.
На думку позивача підстави для відмови у такій виплаті викладені у листі-відповіді є необґрунтованими, а сама відмова у виплаті є такою, що порушує його законні права та інтереси.
18.04.2022 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що адміністративний позов слід відмовити, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Згідно з наказом Національної поліції України № 1458 о/с від 03.12.2019, 04.12.2019 , ОСОБА_1 , було звільнено зі служби в поліції за п. 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з наказом Національної поліції України № 245 о/с від 01.03.2021 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 640/9208/20 було, зокрема, скасовано пункт наказу Національної поліції України № 1458 о/с від 03.12.2019 щодо звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови, з 05.12.2019 та поновлено полковника поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) на посаді помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України з 05.12.2019.
Згідно з наказом Національної поліції України від 16.04.2021 № 466 о/с по особовому складу ОСОБА_1 було звільнено 16.04.2021 зі служби в поліції з посади помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України за п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Станом на день звільнення ОСОБА_1 згідно з наказом Національної поліції України № 1458 о/с від 03.12.2019 до складу його грошового забезпечення входила премія, розмір якої у відсотках до грошового забезпечення становив 98% (розрахунковий лист за грудень 2019 додається).
Як вбачається з розрахункових листів за квітень 2021 року та травень 2021 року, які додаються, після поновлення ОСОБА_1 на посаді згідно з наказом Національної поліції України № 245 о/с від 01.03.2021 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 640/9208/20, до складу його грошового забезпечення входила премія, розмір якої у відсотках до грошового забезпечення становив 1%.
Однак, одноразова грошова допомога та грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020, грошова компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020, виплачені не були.
З метою відновлення порушених свої прав позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020.
Листом від 02.07.2021 № Р-332/29/5/01/-2021 відмовлено у нарахування та виплаті зазначених вище сум, у зв'язку з тим, що при звільненні на підставі наказу від 03.12.2019 № 1458о/с йому було виплачену вихідну допомогу у розмірі 403 603,20 грн, однак у подальшому при звільнені на підставі наказу від 16.04.2021 № 466о/с сума до виплати при розрахунку становила 231 613,20 грн, а відтак, враховуючи, що позивач був поновлений на роботі, а вихідну допомогу не повернув, то позивач відповідно не набув права на виплату повторно такої допомоги, а крім того повинен повернути відповідачу 171 990,00 грн надмірно виплачених сум.
Вважаючи, що такі дії порушують його права та законні інтереси позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Щодо позовних вимог в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції за період із 05.12.2019 по 16.04.2021, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 05.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону № 580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
За правилами ст. 102 Закону № 580 пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Питання грошового забезпечення поліцейських урегульовано ст. 94 Закону № 580, відповідно до ч. 1-2 якої поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260), ці положення та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Згідно з п. 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1 розділу VIІІ Порядку № 260 Поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з п. 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» та зазначається кадровим підрозділом у наказі про звільнення поліцейського, якому передбачена виплата цієї допомоги (п. 5 розділу VIІІ Порядку № 260).
Згідно з п. 7 розділу VIІІ Порядку № 260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок № 393).
Приписами абзаців 1, 4 п. 10 Порядку № 393 встановлено, що поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державного бюро розслідувань, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІІ Порядку № 260 Поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно з наказом Національної поліції України № 1458 о/с від 03.12.2019, 04.12.2019 , ОСОБА_1 , було звільнено зі служби в поліції за п. 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
У подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 640/9208/20 було, зокрема, скасовано пункт наказу Національної поліції України № 1458 о/с від 03.12.2019 щодо звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови, з 05.12.2019 та поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на посаді помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України з 05.12.2019.
Станом на момент звільнення позивача на підставі наказу Національної поліції України № 1458 о/с від 03.12.2019 стаж служби складав 16 років 09 місяців 26 днів, а вихідна допомога обчислювалась у тому числі виходячи із 95% премії.
Однак при звільненні на підставі наказу Національної поліції України від 16.04.2021 № 466 о/с по особовому складу ОСОБА_1 було звільнено 16.04.2021 зі служби в поліції з посади помічника Голови 4-го відділу Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України за п. 2 (через хворобу) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», стаж служби з якого розраховувалась вихідна допомога становив 18 років 09 місяців 26 днів, а до складу його грошового забезпечення входила премія, розмір якої у відсотках до грошового забезпечення становив 1%.
Спірним у даній справі є чи правомірно відповідачем розраховувалась грошова допомога при звільненні після звільнення на підставі наказу від 16.04.2021 № 466 о/с з врахуванням стажу служби 18 років 09 місяців 26 днів.
Пунктом 4 Розділу VІ передбачено, що поліцейським у разі повторного їх звільнення із служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які під час попереднього звільнення не набули права на отримання такої допомоги на підставі довідки з попереднього місяця служби.
Позивач, вважає, що його звільнено зі служби в поліції, у зв?язку з чим підлягає застосуванню п. 4 розділу VI Порядку № 260.
Разом з тим, суд зазначає, що оскільки, наказ НПУ від 03.12.2019 № 1458 о/с, на який посилається позивач, про його звільнення зі служби в поліції з 04.12.2019 (у зв?язку зі скороченням штатів) був скасований в судовому порядку.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021, винесених у справі № 640/9208/20, вирішено поновити позивача на службі в поліції. На виконання рішення суду наказом НПУ від 01.03.2021 № 245 о/с ОСОБА_1 було поновлено на службі в поліції з 05.12.2019.
Як наслідок, ОСОБА_1 вважається таким, що у період з 07.11.2015 початок функціонування поліції) до 16.04.2021 (день звільнення позивача зі служби в поліції) безперервно проходив службу в поліції. Враховуючи, що позивача зі служби в поліції повторно не звільняли, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин п. 4 розділу V? Порядку № 260, а відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової компенсації за грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 92 Закону № 580 поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до положень ст. 93 Закону № 580:
тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються;
тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки;
за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів;
тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби;
чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року;
поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку;
поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення;
при звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року;
за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону;
відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.
За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260 при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96).
Відповідно до ст. 1 Закону № 504/96 державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ст. 2 Закону № 504/96 право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Стаття 4 Закону № 504/96 установлює такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до норм ст. 94 Закону № 580:
Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання (ч. 1).
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (ч. 2).
Кабінет Міністрів України 11.11.2015 прийняв постанову № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988), в пункті першому котрої установив, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100). Цей Порядок застосовується, серед іншого, у випадку надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки. Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядок № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Вирішуючи питання щодо обрання норм права, які слід застосувати до спірних правовідносин, суд на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду викладені в постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, такого змісту:
«Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у ст. 92 Закону № 580. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, 11 ст. 93 Закону №580, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2022 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580 і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96.
Так, відповідно до ч. 1 ст 24 Закону № 504/96 і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.»
Враховуючи наведений висновок Верховного Суду щодо релевантних норм права та способу їх застосування до спірних правовідносин суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96.
Отже, при звільненні позивача зі служби відповідач повинен був виплатити компенсацію за всі невикористані нею дні як основної, так і додаткової відпустки із 05.12.2019 по 31.12.2020.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої відповідно до Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108578), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020 та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020;
Зобов'язати Національну поліцію України (код ЄДРПОУ 40108578) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020 та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період із 05.12.2019 по 31.12.2020.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.