14 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13448/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» (далі - ТОВ «ПТФ «Центр», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2024 року №00148360705 на суму 197545,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС в Одеській області була проведена фактична перевірка дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального господарської одиниці місця оптової торгівлі пальним, що розташоване за адресою: АЗС Одеська область, Одеський район, с.Усатове, вул. Кільцева,14, за результатами якої був складений акт перевірки від 12.04.2024 №15468/15/03/ РРО/44613659. На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській було прийнято податкове повідомлення-рішення №00148360705 від 03.06.2024, яким застосовано до підприємства штрафні санкції за порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) на суму 197545,67 грн.
ТОВ «ПТФ «Центр» не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням та вважає, що воно суперечить нормам чинного законодавства є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки й такі дії не можуть вчинятися в межах фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. При цьому, отримання відповідачем інформації з власних програм контролюючого органу за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.
Відтак, порушення, зазначені в акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення підприємства до відповідальності.
Позивач зауважує, що на дату проведення фактичної перевірки, посадовими особами контролюючого органу не було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР. У податкового органу відсутні повноваження щодо дослідження розрахункових операцій за 2022 рік у межах фактичної перевірки, що відбувалася у 2023 році. Такі дії можуть вчинятись лише при проведенні документальної перевірки.
Що стосується порушення вимог пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме за результатами співставлення баз даних та даних фіскальних чеків згідно із системою обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 встановлено: невидача фіскальних чеків на суму 111217,72 грн; непроведення через РРО та невидача фіскальних чеків на суму 17070,49 грн та порушення проведення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів з зазначенням невідповідного коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, а саме: бензин А-92 проведено за кодом 271024194 замість 2710124194 (фіскальний чек №7054 від 02.11.2023 та №7502 від 21.11.2023). Крім того, як вбачається з акту фактичної перевірки, встановлюючи порушення пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме - застосовування РРО без використання режиму попереднього програмування коду УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, контролюючий орган також керувався даними системи СОД РРО за період з 01.01.2024 по 31.03.2024. Водночас, фактична перевірка проведена у період з 09.04.2024 по 12.04.2024, а тому використання податкової інформації та документів, в тому числі даних СОД РРО за минулі періоди (листопад 2023 року, січень-березень 2024) передбачено виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок. Позивач вказує, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податківців прийти на перевірку без попередження. Однак, перевірка РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. При цьому отримання інформації з власних програм контролюючого органу (таких як СОД РРО) за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.
Відтак, порушення, зазначені в акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення підприємства до відповідальності.
Для притягнення підприємства до відповідальності необхідним є встановлення факту проведення операції через РРО, який перевіряючі не встановили, оскільки самим контролюючим органом в акті зазначено, що при здійсненні контрольної розрахункової операції ТОВ «ПТФ «Центр» із застосуванням РРО (пункт 2.2.12. акту перевірки) та забезпечено надання розрахункового документу встановленої форми та змісту (пункт 2.2.13. акту перевірки).
Більш того, позивач вказує, що у період, в якому проведена фактична перевірка, підприємством видавались покупцям розрахункові документи (фіскальні чеки), які відповідають вимогам до форми і змісту розрахункового документа, що передбачені пунктом 2 Розділу II, та містили всі необхідні реквізити, серед іншого і з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Підприємством, в тому числі для підакцизних товарів забезпечено проведення розрахункових операцій через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменуванням товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Факт відсутності попереднього програмування спростовується матеріалами справи (код УКТ ЗЕД наявний в розрахункових документа, що не заперечується податковою), а окремі недоліки такого програмування не становлять складу правопорушення. Відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення, не приховуючи її сутність за допомогою РРО (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Податковий орган в межах фактичної перевірки не уповноважений здійснювати перевірку правильності визначення коду УКТ ЗЕД, оскільки перевіркою встановлено відсутність у фіскальному чеку коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, а не його невірне зазначення. Тобто, в межах даної справи не підлягає дослідженню правомірність зазначення позивачем УКТ ЗЕД.
Також позивач вказує, що відповідачем за різними за своєю правовою природою штрафними (фінансовими) санкціями складено одне податкове повідомлення-рішення, що свідчить про його невідповідність закону щодо форми.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.29-35). В обґрунтування цієї позиції вказав, що ПК України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів). У позові вказано, що у податкового органу відсутні повноваження щодо дослідження розрахункових операцій за 2022 рік у межах фактичної перевірки, що відбувалася у 2023 році, проте контролюючим органом не досліджувалися розрахункові операції за 2022 рік, а сама перевірка відбувалась у 2024 році. Так, у наказі на проведення перевірки відзначено, що перевірка проводиться за період діяльності з 01.01.2023 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).Таким чином, період діяльності суб'єкта господарювання, що був охоплений фактичною перевіркою, не суперечить нормам статті 102 ПК України, а оскільки чеки, на які відбувається посилання у акті перевірки датуються 02.11.2023 та 21.11.2023, то відповідно до норм чинного законодавства, обмежень, встановлених періодом у акті перевірки, контролюючий орган міг їх досліджувати. Отже, Головним управлінням ДПС в Одеській області повною мірою дотримано вимоги чинного законодавства щодо прийняття наказу про проведення фактичної перевірки позивача та безпосередньо щодо проведення такої перевірки.
Щодо виявлених порушень, то за результатами співставлення баз даних та даних фіскальних чеків згідно із системою обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) за період з 01.01.2023 по 31.03.2024 встановлено невидачу фіскальних чеків на суму 111217,72 грн.; непроведення через РРО та невидача фіскальних чеків на суму 17070,49 грн. та порушення проведення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів з зазначенням невідповідного коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, а саме: бензин А-92 проведено за кодом 271024194 замість 2710124194 (фіскальний чек №7054 від 02.11.2023 та №7502 від 21.11.2023).
Щодо посилання на неможливість застосування даних СОД РРО, відповідач зазначає, що Верховний Суд враховує інформацію СОД РРО і наголошує на необхідності відповідності
даним РРО платника податків, відповідно використання даних СОД РРО під час здійснення фактичної перевірки є допустимим, оскільки дані СОД РРО повинні та відповідають даним, які наявні в РРО платника податків.
Також відповідач звертає увагу, що податковим органом було складено та направлено детальний розрахунок штрафних фінансових санкцій згідно акту від 12.04.2024, як додаток до податкового повідомлення-рішення, тому твердження позивача не відповідають дійсності.
Щодо неправомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 03.06.2024 №00148360705, яким до ТОВ «ПТФ «Центр» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 197545,67 грн. за порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, відповідач зазначає, що згідно судової практики порушення пунктів статті 3 Закону №265/95-ВР вважаються такими, що можуть охоплюватися одним податковим повідомленням-рішенням.
З наведених підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У додаткових поясненнях (а.с.59-60) відповідач додатково зазначає, що при повторному перерахунку загальної суми операцій, по яким покупцям не видано чеки, було встановлено технічну помилку, таким чином сума, яка була встановлена контролюючим органом складає 113296,1 грн, що не спростовує вчиненого порушення. Окрім цього, при повторному перерахунку загальної суми операцій, які не було проведено через РРО, було встановлено технічну помилку, таким чином, сума, яка була встановлена контролюючим органом складає 15492,13 грн, що не спростовує вчиненого порушення.
Суд, перевіривши доводи позивача, відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 29.03.2024 №2952-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Паливно-торгова фірма «Центр» (а.с.14), посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку ТОВ «ПТФ «Центр», адреса господарського об'єкту: Одеська область, Одеський район, село Усатове, вул. Кільцева, 14 з 03.04.2024 тривалістю 10 діб за період діяльності з 01.01.2023 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення з платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, свідоцтв, в тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами фактичної перевірки було складено акт (довідку) фактичної перевірки від 15.04.2024 за №15468/15/03/РРО/44613659, у висновках якого контролюючий орган вказав на порушення суб'єктом господарювання вимог пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР (а.с.14 зворот-16).
Зокрема, в пункті 2.2.20 акта перевірки вказано, що на місці проведення розрахунків встановлено проведення розрахункової операції готівкою на суму 8,90 грн. Крім того, за результатами співставлення баз даних та даних фіскальних чеків згідно із системою обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 встановлено: невидача фіскальних чеків на суму 111217,72 грн; непроведення через РРО та невидача фіскальних чеків на суму 17070,49 грн; порушено проведення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів з зазначенням невідповідного коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, а саме: бензин А-92 проведено за кодом 2710245194 замість 2710124194 (фіскальний чек №7054 від 02.11.2023 та №7502 від 21.11.2023).
На підставі акта фактичної перевірки від 15.04.2024 за №15468/15/03/РРО/44613659, ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2024 №00148360705, яким до ТОВ «ПТФ «Центр» застосовано штрафні санкції на загальну суму 197545,67 грн, за порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР (а.с.12).
Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пункт 75.1 статті 75 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За приписами пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами фактичної перевірки, позивач не оскаржує податкове повідомлення-рішення в частині відсутності підстав для проведення перевірки, а вважає, що перевірка СОД РРО за минулий період носить характер документальної перевірки.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктами 62.1, 62.3 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо.
Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (пункт 71.1 статті 71 ПК України).
Відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:
72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:
72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків;
72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Так, згідно визначених у Законі №265/95-ВР термінів, фіскальний сервер контролюючого органу - програмно-технічний комплекс, через який реалізується фіскальна функція та який здійснює реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій, електронних розрахункових документів, електронних фіскальних звітів та електронних фіскальних звітних чеків, збереження даних щодо проведеної розрахункової операції у системі обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, обробки та надання доступу до інформації про розрахункові операції, проведені з використанням програмних реєстраторів розрахункових операцій, а також інтеграцію з програмними реєстраторами розрахункових операцій через програмний інтерфейс (АРІ), розміщений у відкритому вільному доступі;
електронний фіскальний звіт - це:
а) документ, створений реєстратором розрахункових операцій, який переведено у фіскальний режим роботи, що містить дані фіскального звіту, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити фіскального звіту за встановленою формою;
б) документ, створений програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані фіскального звіту, зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити фіскального звіту за встановленою формою;
електронна копія розрахункового документа - ідентична копія (у формі електронних даних) розрахункового документа, створеного реєстратором розрахункових операцій, яка міститься на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані, та/або створена програмним реєстратором розрахункових операцій у електронній формі, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків;
електронна копія фіскального звітного чека - ідентична копія (у формі електронних даних) фіскального звітного чека, створеного реєстратором розрахункових операцій та/або програмним реєстратором розрахункових операцій, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.
електронна копія фіскального звіту - ідентична копія (у формі електронних даних) фіскального звіту, створеного реєстратором розрахункових операцій та/або програмним реєстратором розрахункових операцій, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація та під час проведення перевірок платників податків.
Згідно з пунктом 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Положеннями статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
У справі, що розглядається, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства, про які зазначено в акті перевірки, зокрема на підставі даних СОД РРО.
Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 №477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок №477).
Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО, відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач в межах цієї справи, під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23 та враховується судом при вирішенні даного спору.
Так, відповідно до наказу ГУ ДПС в Одеській області від 29.03.2024 №2952-п визначено провести фактичну перевірку позивача за період діяльності з 01.01.2023 по дату завершення фактичної перевірки (а.с.14).
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок Верховним Судом у справі №826/8284/17 (постанова від 20.05.2022).
Так, ПК України не встановлює будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Отже, твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки, за минулий період діяльності носить характер документальної перевірки, є безпідставним.
Що стосується безпосередньо порушень ТОВ «ПТФ «Центр» пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, які встановлені під час фактичної перевірки, то суд враховує наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктами 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Згідно визначень, наведених у статті 2 Закону №265/95-ВР:
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Отже, за змістом наведених вимог суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Такі правові висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.
Як слідує з акта фактичної перевірки контролюючий орган в ході її проведення встановив, що за результатами співставлення баз даних та даних фіскальних чеків згідно із системою обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО) за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 встановлено: невидача фіскальних чеків на суму 111217,72 грн; непроведення через РРО та невидача фіскальних чеків на суму 17070,49 грн.
З приводу невидачі фіскальних чеків на суму 111217,72 грн, суд зазначає, що податковим органом шляхом порівняння фіскальних чеків згідно з СОД РРО та почекового еквайрінгу, встановлено невідповідність між часом формування розрахункового документа та часом транзакції, що у свою чергу стало підставою для висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Однак, суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу та зазначає, що з огляду на визначення розрахункової операції, яке наведене у статті 2 Закону №265/95-ВР, факт непроведення розрахункової операцій через ПРРО може бути зафіксований лише в момент приймання від покупця платіжної картки за місцем реалізації товарів (послуг).
В даному випадку контролюючий орган не встановив непроведення через ПРРО операцій, що наведені у додатку до акта перевірки, а лише констатував, що такі операції проведені після спливу певного часу з моменту проведення безготівкового розрахунку.
Також суд враховує, що Закон №265/95-ВР не встановлює конкретних часових проміжків фіскалізації розрахунків, а лише визначає обов'язок її здійснення.
Разом з тим, суд звертає увагу, що контролюючий орган в ході перевірки не встановив обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, про те, що при здійсненні розрахункових операцій на загальну суму 111217,72 грн позивачем не було видано покупцям розрахунковий документ, оскільки факти передачі придбаних товарів покупцям та невидача при цьому розрахункових документів при перевірці не зафіксовані.
На переконання суду, кожний факт не видачі розрахункового документу має бути встановлений і підтверджений з боку відповідача належними та допустимим доказами (наприклад, зафіксований під час здійснення контрольної закупки або через надходження скарги від споживача, тощо). Одне лише посилання на різницю в часі між операцією з проведення платежу через електронний платіжний засіб та операцією з проведення платежу через ПРРО не може свідчити про наявність факту не забезпечення створення, роздрукування та видачі з боку ТОВ «ПТФ «ЦЕНТР» покупцям (споживачам послуг) розрахункових документів - це є лише припущенням. Рішення контролюючого органу про притягнення платника податків до відповідальності не може бути прийняте і ґрунтуватися лише на припущеннях.
Окрім того, саме розрахунковий документ може бути доказом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з продажу товару, а не аналіз інформації СОД РРО.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 16.05.2024 по справі №520/4564/23 зазначив, зокрема, таке, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформцією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду та вищевикладені обставини справи, суд вважає недоведеним порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР на загальну суму 111217,72 грн, а тому контролюючим органом протиправно застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 166 826,58 грн.
Щодо встановленого відповідачем порушення щодо непроведення через РРО та невидачу фіскальних чеків на суму 17070,49 грн, суд вказує наступне.
Згідно з ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
ГУ ДПС у Волинській області не надало належних та допустимих доказів на підтвердження вищевказаного порушення. З документів долучених відповідачем до матеріалів адміністративної справи не підтверджується невидача товариством фіскальних чеків на суму 17070, 49 грн.
Окрім того, відповідач припустився помилок навіть в обрахунках. У додаткових поясненнях контролюючий орган вказав, що при повторному перерахунку загальної суми операцій, які начебто не було проведено через РРО, було встановлено технічну помилку, таким чином сума, яка була встановлена контролюючим органом складає 15492,13 грн, а не 17070, 49 грн, як помилково зазначено в акті перевірки (тобто є меншою на 1578, 36 грн).
Відтак, контролюючий орган по суті самостійно визнав безпідставність нарахування штрафних санкцій на суму операцій, які не були проведені через РРО на суму 1578,36 грн, а тому нарахування штрафних санкцій в сумі 2367,54 грн (1578,36 х 150% = 2367,54) є безпідставним навіть з позиції ГУ ДПС у Волинській області.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами непроведення товариством через РРО та невидачу фіскальних чеків на суму 17070,49 грн.
Також, у справі, що розглядається, відповідачем за результатом перевірки встановлено проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме: бензин А-92 проведено за кодом 2710245194 замість 2710124194 (фіскальний чек №7054 від 02.11.2023 та №7502 від 21.11.2023).
Пунктом 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Реквізити фіскального касового чека на товари (послуги) визначено пунктом 2 розділу 2 Положення про форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13).
Згідно з абзацом восьмим пункту 2 розділу 3 Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством).
Тобто у розрахунковому документі, який створюється РРО при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов'язковий реквізит як «код УКТ ЗЕД».
Відповідно до пункту 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості, застосовується фінансова санкція у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідальність згідно пункту 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР настає виключно у випадку відсутності у розрахунковому документі, який видається покупцю коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Як свідчать матеріали справи, у фіскальних чеках №7054 від 02.11.2023 та №7502 від 21.11.2023 зазначено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД 2710245194 замість 2710124194.
Станом на листопад 2023, на час реалізації бензину А-92, документом, що підлягав застосуванню та визначав коди УКТ ЗЕД був Додаток до Закону України «Про Митний тариф України» від 19.10.2022 № 2697-IX.
Структура десяти знакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорїї (десять знаків).
Суд зазначає, що за першими цифрами коду товарної позиції «2710», код УКТ ЗЕД 2710245194, зазначений у фіскальних чеках №7054 від 02.11.2023 та №7502 від 21.11.2023, відповідає дійсному виду проданого товару «Нафта та нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів; відпрацьовані нафтопродукти».
Верховний Суд в постанові від 02.02.2023 № 500/6845/21 сформулював правовий висновок, згідно з яким за змістом норм Положення № 13 необхідно розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі №640/18441/20.
Водночас, відсутність обов'язкових реквізитів у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
Зі змісту копій фіскальних чеків, доданих відповідачем до акту фактичної перевірки слідує, що останні містять найменування товару, код УКТ ЗЕД із вірним зазначенням товарної позиції, що дозволяє ідентифікувати товари, які реалізовувалися, а висновки відповідача про невірне зазначення у фіскальних чеках коду УКТ ЗЕД не дає підстав для висновку про порушення позивачем вимог Закону.
У статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» принцип бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, встановлюючи обов'язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об'єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни в активах відбувся.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
За змістом Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» правопорушенням є здійснення розрахункових операцій за відсутності розрахункового документа як такого, а не здійснення таких операцій на підставі розрахункових документів, що містять окремі недоліки, які не впливають ні на зміст розрахункової операції, ні на зміст платіжної операції.
Отже, навіть формальна неточність у фіскальному касовому чеку не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а згаданий чек підтверджує виконання розрахункової операції.
Таким чином, встановлене податковим органом порушення пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, за яке передбачена відповідальність у вигляді фінансової санкції в розмірі 5100,00 грн, не знайшло свого підтвердження.
З урахуванням встановлених обставин, правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову, а саме про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2024 №00148360705.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у зв'язку з повним задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 2422, 40 грн, який сплачений платіжною інструкцією №8585 від 28.11.2024.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 03 червня 2024 року №00148360705.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» судовий збір у розмірі 2422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» (43027, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Георгія Гонгадзе, 5, код ЄДРПОУ 44613659).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).
Суддя Т.М. Димарчук