про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
13 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/14929/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про:
визнання протиправною бездіяльності щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни: 1) з 01.03.2022 - індексація базового ОСНП 2022 (19980,82 х 0,140)=2797,31 грн. відповідно пункту 3 статті 9 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) та пункту 4 статті 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078), збільшення основного розміру пенсії на 25% від суми 18781,97(15984,66+2797,31)=18781,97х 0,25=4695,49 грн. відповідно статті 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011 №1381 (далі - Постанова №1381); з 01.03.2023 - індексація базового ОСНП 2023 (22778,13x0,1970=1500,00грн. відповідно пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 4 статті 2 Порядку №1078, збільшення основного розміру пенсії на 25% від суми 20281,97грн.(15984,66+2797,31 + 1500)=20281,97x0.25=5070,49 грн. відповідно ст. 1 Постанови №1381); 3) з 01.03.2024 - індексація базового ОСНП 2022 (19980,82x0,140)- 2797,31 грн, індексація базового ОСНП 2023(22778,13x0,1970=1500,00грн. відповідно пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 4 статті 2 Порядку №1078, індексація базового ОСНП 2024(24278,13x0,0796)= 1500,00 грн. відповідно пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 4 статті 2 Порядку №1078, збільшення основного розміру пенсії на 25% від суми 21781,97 грн. (15984,66+2797,31+1500+1500)=21781,97 х 0,25=5445,49 грн., відповідно статті 1 Постанови №1381, без обмеження граничним розміром;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу як інваліду війни на виконання приписів пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII, пункту 4 статті 2 Порядку №1078 та статті 1 Постанови №1381 розпочинаючи: 1) з 01.03.2022 - індексація базового ОСНП 2022 (19980,82 х 0,140)=2797,31 грн. відповідно пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 4 статті 2 Порядку №1078, збільшення основного розміру пенсії на 25% від суми 18781,97(15984,66+2797,31)=18781,97х 0,25=4695,49 грн. відповідно статті 1 Постанови №1381; 2) з 01.03.2023- індексація базового ОСНП 2023 (22778,14x0,1970= 1500,00грн., відповідно пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 4 статті 2 Порядку №1078, збільшення основного розміру пенсії на 25% від суми 20281,97грн.(15984,66+2797,31 + 1500)=20281,97x0.25=5070,49 грн. відповідно статті 1 Постанови №1381); 3) з 01.03.2024 - індексація базового ОСНП 2022 (19980,82x0,140)=2797,31грн, індексація базового ОСНП 2023(22778,13x0,1970= 1500,00грн. відповідно пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 4 статті 2 Порядку №1078, індексація базового ОСНП2024(24278,14x0,0796)=1500,00 грн. відповідно пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 4 статті 2 Порядку №1078, збільшення основного розміру пенсії на 25% від суми 21781,97 грн. (15984,66+2797,31 +1500+1500)=21781,97 х 0,25=5445,49 грн. відповідно статті 1 Постанови №1381, без обмеження граничним розміром.
Ухвалою суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 28.01.2025 позовну заяву на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України було залишено без руху, встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог за період поза межами шестимісячного строку звернення до суду з позовом (тобто, за період з 01.03.2022 по 24.06.2024), у якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин пропуску цього строку
06.02.2025 позивач подав заяву, в якій зазначив, що згідно частини третьої статті 51 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. У зв'язку з наведеним просив поновити пропущений або вважати не пропущеним строк звернення до суду за період з 01.03.2022 по 24.12.2024.
Ухвалою суду від 07.02.2025 продовжено розгляд справи.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог необхідно залишити без розгляду, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 сформував висновки (підхід) щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії (у соціальних спорах), у яких, з-поміж іншого вказав, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Відтак отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 підлягають застосуванню у питаннях визначення строків звернення до суду у справах щодо пенсійних виплат.
Висловлене Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 розуміння сутності соціальних гарантій знайшло подальше застосування у постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №1140/2132/18 (у справі щодо оскарження дій пенсійного органу стосовно зменшення основного розміру пенсії в частині відсоткового розміру відповідних сум грошового забезпечення та, як наслідок, виплати не в повному обсязі пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII).
На таке застосування положень статті 122 КАС України звернуто увагу позивача в ухвалі від 28.01.2025 про залишення позовної заяви без руху, де суд дійшов висновку про пропуск строку звернення до суду в частині позовних вимог за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом, а саме за період з 01.03.2022 по 24.06.2024.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у цій справі заявив взаємопов'язані позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу як інваліду війни на виконання приписів пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII, пункту 4 статті 2 Порядку №1078 та статті 1 Постанови №1381 розпочинаючи: з 01.03.2022 - індексація базового ОСНП 2022 (19980,82 х 0,140)=2797,31 грн. відповідно пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 4 статті 2 Порядку №1078, збільшення основного розміру пенсії на 25% від суми 18781,97(15984,66+2797,31)=18781,97х 0,25=4695,49 грн. відповідно статті 1 Постанови №1381; з 01.03.2023- індексація базового ОСНП 2023 (22778,14x0,1970= 1500,00грн., відповідно пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 4 статті 2 Порядку №1078, збільшення основного розміру пенсії на 25% від суми 20281,97грн.(15984,66+2797,31 + 1500)=20281,97x0.25=5070,49 грн. відповідно статті 1 Постанови №1381); з 01.03.2024 - індексація базового ОСНП 2022 (19980,82x0,140)=2797,31грн, індексація базового ОСНП 2023(22778,13x0,1970= 1500,00грн. відповідно пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 4 статті 2 Порядку №1078, індексація базового ОСНП2024(24278,14x0,0796)=1500,00 грн. відповідно пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII та пункту 4 статті 2 Порядку №1078, збільшення основного розміру пенсії на 25% від суми 21781,97 грн. (15984,66+2797,31 +1500+1500)=21781,97 х 0,25=5445,49 грн. відповідно статті 1 Постанови №1381, без обмеження граничним розміром.
При цьому, обґрунтовуючи свої позовній вимоги, позивач зазначив, що пунктом 1 Постанови №1381 установлено, що розміри пенсій особам з інвалідністю внаслідок війни, обчислені відповідно до статті 27 та частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 13 і 21 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням індексації пенсії на визначений щороку Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, збільшуються на 25 відсотків. Однак відповідач, починаючи з 01.03.2022 грубо порушує вимоги пункту 1 Постанови №1381 та неправомірно здійснює розрахунок та виплату збільшення основного розміру пенсії на 25 %.
Частиною першою статті 52 Закону №2262-ХІІ передбачено, що, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше останнього числа місяця, за який вона виплачується, позивач до кінця кожного місяця був обізнаний про розмір пенсійної виплати та мав можливість дізнатися про її складові та їх розмір, в тому числі щодо збільшення основного розміру пенсії на 25 %.
З урахуванням наведеного, отримавши пенсійну виплату за відповідний місяць, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав. У свою чергу отримання позивачем рішень про перерахунок його пенсії, а в подальшому листа відповідача від 03.01.2025 №140/17024/М-02/8-0300/25, на його заяви, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому випадку.
Позивач звернувся до суду із цим позовом лише 24.12.2024, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує цьому строку (за період з 01.03.2022 по 24.06.2024).
У постанові від 02.12.2021 у справі №640/20314/20 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач у заяві від 06.02.2025, посилаючись на частину третю статті 51 Закону №2262-ХІІ, вважає, що право щодо перерахунку пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком, а тому одночасно просив поновити йому припущений строк звернення до суду або не вважати його пропущеним.
Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що позов може бути подано без обмеження будь-яким строком відповідно до положень частини третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ, з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ (стосується строку перерахунку пенсій) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з Законом №2262-ХІІ, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій проводиться без обмеження строком у випадку, коли такий перерахунок не був проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії.
Однак у цій справі спір виник щодо неправильного, на думку позивача, розрахунку відповідачем збільшення основного розміру пенсії на 25 %, яке передбачене пунктом 1 Постанови №1381 та не є складовою грошового забезпечення, а не щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ у зв'язку зі зміною розміру видів грошового забезпечення чи введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, покликання позивача на статтю 51 Закону №2262-XII та необхідність застосування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №815/460/18, є помилковим. В наведеній позивачем справі спір не є подібним та виник у зв'язку органу Пенсійного фонду у перерахунку пенсії на підставі довідки, яка містила відомості про збільшені розміри грошового забезпечення.
За таких обставин суд вважає, що позивач, заявляючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити, починаючи з 01.03.2022 перерахунок та виплату пенсії на виконання приписів пункту 3 статті 9 Закону № 1282-XII, пункту 4 статті 2 Порядку №1078 та статті 1 Постанови №1381, пропустив строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2022 по 24.06.2024, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як визначено пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до суду в частині позовних вимог (за період з 01.03.2022 по 24.06.2024), належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами позивач не надав, тому суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду у цій частині позовних вимог на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
Керуючись частиною третьою статті 123, пунктом 8 частини першої статті 240, статтями 248, 262 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 06.02.2025 відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 01.03.2022 по 24.06.2024 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О. О. Андрусенко