Провадження № 11-кп/803/284/25 Справа № 213/1078/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Дзержинського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року відносно ОСОБА_8 , -
Вироком Дзержинського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старобельськ Ворошилоградської області, пенсіонера, раніше не судимого, мешкає АДРЕСА_1 ,
визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі. Стягнуто з нього судові витрати. Вирішено долю речових доказів
Згідно з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 , 14.03.2022 у період з 16:00 години до 17:00 години, перебуваючи у приміщенні літньої кухні домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 вживав алкогольні напої разом зі своїм знайомим ОСОБА_9 , де між останніми виникла сварка на побутовому ґрунті, внаслідок якої у ОСОБА_8 раптово виник умисел на заподіяння смерті ОСОБА_9 з мотивів гострої неприязні.
Діючи з цією метою, ОСОБА_8 взяв зі столу кухонний ніж, та таким чином підшукав собі знаряддя вбивства. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , приблизно о 17:00 годині 14.03.2022, діючи з мотивів гострої неприязні до ОСОБА_9 , умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_9 , та бажаючи їх настання, вищевказаним кухонним ножем наніс потерпілому ОСОБА_9 , послідовно не менше 8 ударів в ділянки грудної клітини - життєво важливого органу людини.
В результаті нанесених ножових ударів потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці скоєння злочину.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №754 від 04.04.2022 року, №754/1 від 09.05.2022 року,при експертизі трупа ОСОБА_9 були виявлені наступні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого сліпого колото-різаного поранення задньої стінки грудної клітки, рана №8, що проникає в ліву плевральну порожнину з ушкодженням лівої легені. Множинних не проникаючих колото-різаних поранень голови, шиї, передньої грудної стінки, рани №1-7,9. Раневий канал від рани №1 та №2 проходить у напрямку спереду назад, зліва на право, по ходу пошкоджує шкіру голови, та сліпо закінчується, довжина раневого каналу по 1,5 см. Раневий канал №3 проходить у напрямку спереду назад, зверху вниз, пошкоджуює грудний м'яз, підшкірно жирову клітковину, довжина раневого каналу 3 см. Раневий канал від рани №4 йде у напрямку спереду назад, зліва на право, та сліпо закінчується в товщі лівого грудинно-ключично-соскоподібного м'язу, довжина ранового каналу 4 см. Раневі канали рани №5-6 проходять у напрямку спереду назад, зверху вниз ушкоджуючи шкіру та підшкірно- жирову клітковину, довжина раневого каналу по 2,5 см. Раневий канал від рани №7,9 проходить у напрямку ззаду наперед, знизу догори, з пошкодженням шкіри, підшкірно- жирової клітковини, та сліпо закінчується в товщі м'язів, довжиною 4 см. Раневий канал від рани №8 йде у напрямку з заду наперед, дещо зверху до низу, ушкоджує шкіру, підшкірно- жирову клітковину, м'язи грудної клітини, проникає у ліву плевральну порожнину, ушкоджуючи міжреберний м'яз у 8-9-му міжребер'ї, утворюючи раневий канал довжиною 5,0см; далі ушкоджує легеневу тканину нижньої частки лівої легені та сліпо закінчується у товщі лівої легені на глибині 4,0см; таким чином, загальна довжина раневого каналу складає 9,0см.
Всі виявлені ушкодження були спричинені за лічені-одиночні десятки хвилини до настання смерті, дією плоского клинкового предмета, що володіє колюче-ріжучими властивостями, слідоутворююча частина якого має ширину на протязі поринулої частини близько 16,2мм та гостре лезо і "П" подібний обушок, шириною близько 1,5мм з односторонньою заточкою клинка (лінійна форма ран з рівними неосадженими краями, одним гострокутним і протилежним П-подібним кінцями, які подовжуються у раневі канали довжино від 4 до 9см, глибина ран значно переважала над довжиною та шириною ран на шкірі тулуба).
Також виявлені наскрізні пошкодження передньої та задньої половин одягу (пошарово), які відповідають розмірам, кількості та анатомічній локалізації шкіряних ран.
Виявлені при судово-медичній експертизі трупа ушкодження у вигляді множинних колото-різаних поранень тулуба, грудної клітки, в сукупності, стосовно живих осіб, мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення (п. 2.1.1 та 2.1.п.к.о «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», згідно Наказу №6 від 17.01.1995.).
Крім того, виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців та саден в лобно-тім'яній ділянці, в лівій скроневій ділянці, ділянці правого колінного суглобу, по передній поверхні правої гомілки в середній та верхній третинах, в ділянці лівого колінного суглобу, по передній поверхні лівої гомілки, в ділянці спинки носу, в ділянці підборіддя, та забійних ран в лівій лобній області, які виникли прижиттєво, незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів) або при удари об такий (такі) і не знаходяться в причинному зв'язку із настанням смерті. Дані ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, стосовно живих осіб, як ті, що мають незначні скороминущі наслідки (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р.).
Смерть ОСОБА_9 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням лівої легені, та множинних сліпих не проникаючих колото-різаних поранень тулубу, які супроводжувалася внутрішньою та зовнішньою крововтратою, та в кінцевому перебігу ускладнилися розвитком гострого малокрів'я.
Всі виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням лівої легені, та множинних сліпих не проникаючих колото-різаних поранень тулубу перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Ушкодження у вигляді синців, саден та забійних ран не перебувають в причинному зв'язку з настанням смерті.
При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа ОСОБА_9 виявлений етиловий спирт у концентрації 5,14% у крові. Дана концентрація алкоголю у крові, стосовно живих осіб, може відповідати ТЯЖКОМУ отруєнню алкоголем..
Таким чином, дії ОСОБА_8 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині
По справі надійшли апеляційні скарги
-прокурора, який не оспорюючи обставини справи, просить вирок суду першої інстнації скасувати в частині призначеного покарання ОСОБА_8 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення явно несправедливого покарання через м'якість. Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що обвинувачений ОСОБА_8 як під час досудового слідства так і під час судового засідання не виразив жаль чи співчуття потерпілій. Жодних висновків не зробив, а постійно намагався виправдати свій вчинок.
-захисника ОСОБА_7 , яка просить скасувати вирок суду першої інстанції, перекваліфікувавши діє обвинуваченого ОСОБА_8 на ст. 118 КК України та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі. Вказує, що фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_8 не відповідають дійсності. Зазначає, що ОСОБА_10 захищався від потерпілого ОСОБА_11 , оскільки він намагався його порізати ножем. На думку захисту, при такій кількості ударів ОСОБА_11 не міг би пересуватись самостійно. Сторона захисту наполягає, що ОСОБА_10 перевищив межі необхідної оборони та вимушений був нанести удар ОСОБА_11 з метою захисту свого життя від незаконного посягання потерпілого. Вказує, що судово-медична експертиза ОСОБА_10 є неповною, оскільки в експертизі відсутні висновки про ушкодження на голові ОСОБА_10 . Вказує, що покази свідка ОСОБА_12 є суперечливими, оскільки він не зміг пояснити в чому був вдягнений ОСОБА_10 . Крім того, свідок ОСОБА_13 є наркозалежним, тому не міг об'єктивно надавати покази та не бачив ОСОБА_10 14.03.2022 року.
Заслухавши доповідача, сторони по справі, дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів приходить до наступного.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, при викладених у вироку обставинах, підтверджені сукупністю належних та допустимих доказів, перевірених судом та докладно наведених у вироку.
Як встановлено з матеріалів справи та ніким не оскаржується, 14 березня 2022 року в період часу з 16-00 до 17-00 годин ОСОБА_8 під час розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1 під час сварки, спричинив ножем потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження. При цьому, ОСОБА_8 пояснив, що наніс ножем лише один удар, щоб захиститись, оскільки ОСОБА_11 напав на нього та наніс йому декілька ударів по голові і ногам.
Тобто, фактично сторона захисту оскаржує вирок суду першої інстанції в частині кількості нанесених потерпілому ударів, заперечує умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_11 та кваліфікацію дій обвинуваченого.
Разом з тим, факт нанесення ножем обвинуваченим ОСОБА_10 ударів у встановленій у вироку кількості в життєво важливі органи потерпілого підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до слідчого експерименту, за участі понятих та обвинуваченого ОСОБА_8 , в ході якого останній розповів про обставини конфлікту з ОСОБА_9 , під час якого за допомогою ножа наніс ОСОБА_9 невстановлену кількість ударів по тілу. Кількість ударів, механізм їх завдання він не пам'ятає, так як знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння.
Згідно до висновків СМЕ № 754 та 754/1 у трупа ОСОБА_9 виявлені ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням лівої легені, та множинних сліпих не проникаючих колото-різаних поранень тулубу, не менше восьми, які перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Ушкодження у вигляді синців, саден та забійних ран не перебувають в причинному зв'язку з настанням смерті.
Згідно до висновку СМЕ про механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 встановлено, що тілесні ушкодження могли утворитись за обставин вказаних підозрюваним ОСОБА_8 в ході слідчого експерименту, однак підозрюваний не вказує точну кількість ударів нанесених потерпілого.
Відповідно до висновку судово-медичної (цитологічної) експертизи на предметі (ніж) була виявлена кров людини, генетичні ознаки якої належить особі чоловічої генетичної статі. На клинку ножа кров збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 , а на руків'ї ножа містяться генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Таким чином, наведені вище докази у сукупності з іншими, що містяться в матеріалах кримінального провадження свідчать про доведеність вини ОСОБА_8 у інкримінованому кримінальному правопорушенні поза розумним сумнівом.
Крім того, під час проведення слідчого експерименту від 16.03.2022 року, в присутності захисника, ОСОБА_8 розповів та показав, як він вибив у ОСОБА_14 ніж, взяв його та наніс удари, точної кількості він не пам'ятає, потерпілому ОСОБА_11 14.03.2022 року. Після ознайомлення з протоколом вказаної слідчої дії жодним учасником клопотань, доповнень або зауважень не було заявлено.
Обговорюючи спрямованість умислу та кваліфікацію дій ОСОБА_8 , колегія суддів звертає увагу, що наносячи потерпілому ОСОБА_11 множинні удари ножем, у кількості не менше восьми ударів, тобто знаряддям, яке свідомо для нього могло спричинити смерть, в життєво важливі органи із значною силою (про що свідчить тяжкість наявних тілесних ушкоджень), безумовно розумів, що заподіє смерть потерпілому та бажав цього.
Саме внаслідок його протиправних, умисних дій і наступила його смерть, що підтверджує спрямованість умислу ОСОБА_8 на заподіяння смерті іншій людині поза розумним сумнівом.
Твердження сторони захисту про необхідність кваліфікації дій засудженого за ст. 118 КК є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом першої інстанції доказами які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Так, ч. 1 ст. 115 КК передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, у свою чергу ст. 118 КК передбачає відповідальність за перевищення меж необхідної оборони.
Визначальним критерієм при розмежуванні кваліфікації за цими злочинами є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
При цьому спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляється у способі вчинення діянь.
Як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_8 він наніс удар ножем, для захисту, оскільки ОСОБА_9 напав на нього та бив по голові та ногам. Однак, під час слідчого експерименту ОСОБА_10 наголосив що він ухилився від одного удару кулаком потерпілого та вибив ніж з його руки.
Отже, ОСОБА_10 наносячи удари ножем, не менше восьми, потерпілому в життєво важливі органи розумів, що потерпілий є беззбройним, тому твердження сторони захисту про те, що він діяв захищаючи себе, оскільки ОСОБА_11 його бив не узгоджуються із фактичними обставинами по справі.
За приписами статті 37 КК України уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.
Отже, в даному випадку має бути встановлено наявність заподіяння шкоди. Проте такого, за результатами судового розгляду судом першої інстанції не встановлено. Жодними доказами у справі не підтверджено, що з боку потерпілого були якість суспільно небезпечні дії, які були б спрямовані в бік обвинуваченого. Крім того, відсутні будь-які тілесні ушкодження у ОСОБА_8 , які б могли виникнути від протиправної дії, нападу з боку ОСОБА_9 , а наявні садна за механізмом тертя-ковзання пояснюються утворенням від супротиву потерпілого.
Однак як зазначив ОСОБА_10 , що під час конфлікту з потерпілим він вибив ніж з його рук та мав можливість вийти на двір, таким чином припинити непорозуміння, але не вважав необхідним це робити.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що обвинувачений не перебував у стані необхідної оборони та правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України.
Обговорюючи доводи захисту з приводу не проведення повторної судово - медичної експертизи обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки експертом не було надано висновку щодо пошкодження голови, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції досліджені письмові докази, а саме, судово-медична експертиза ОСОБА_8 , яка була проведена 22.03.2022 року при особистому огляді підозрюваного, в якій чітко визначено кількість та характер саден. Під час вказаного дослідження ОСОБА_10 не наголошував на пошкоджені або забої голови.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив всі необхідні докази та медичні документи обвинуваченого ОСОБА_8 , надавши їм належну оцінку, тому доводи апелянта в цій частині не є слушними.
Крім того, в основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав не тільки показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , але і всі дослідженні в сукупності докази, які беззаперечно доводять вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення. Твердження сторони захисту про відсутність жодного доказу на підтвердження вини Шипоши спростовується матеріалами кримінального провадження, а сам факт часткового не визнання ним своєї вини жодним чином не вплинув та не міг вплинути на обґрунтованість висновків суду щодо вчинення ним кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване рішення згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього ж Кодексу.
Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджено доказами, зібраними у відповідності із вимогами закону та дослідженими у судовому засіданні. Всі висновки суду у вироку мотивовані з належною повнотою, та є достатніми для його ухвалення.
Позицію обвинуваченого ОСОБА_8 щодо часткового визнання своєї вини в частині нанесення лише одного удару ножем для захисту свого життя, та відсутності умислу на вбивство потерпілого, колегія суддів розцінює, як намагання обвинуваченого пом'якшити відповідальність за скоєний злочин.
Призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував, що скоєне обвинуваченим правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, характеризується за місцем проживання позитивно. Судом враховані обставини обтяжуючи покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, пом'якшуючих обставин судом не встановлено.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
В цьому контексті суд апеляційної інстанції приймає до уваги правову позицію, викладену в постанові ККС ВС від 11.05.2021 по справі №336/4259/18 (провадження №51-6029км20), відповідно до якої при визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер та залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв'язку з системним тлумаченням положень ст.ст. 65, 66, 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.
Судова дискреція у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суспільна небезпека вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, на яку посилається прокурор, вже врахована законодавцем в санкції статті 115 КК України, а за таких обставин, суд першої інстанції правильно визначив розмір покарання в межах санкції інкримінованої статті, тому доводи сторони обвинувачення не є слушними та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ОСОБА_8 нових злочинів.
Переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг прокурора та захисника, у відповідності до вимог ст. 404 КПК України, підстав для скасування або зміни вироку, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-407 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_7 без задоволення.
Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді