Провадження № 11-кп/803/994/25 Справа № 211/7346/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,
Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року
ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону, у військовому званні «солдат», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого останній раз 26.06.2019 Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць
визнано винним та засуджено за ч. 4 ст. 186, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді 7 (семи) років 1 (одного) місця позбавлення волі. Вирішено долю речових доказів.
ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця ЗС України, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше судимого останній раз 25.06.2024 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ст.121 ч.1; 185 ч.1; 185 ч. 2; 70 ч. 1 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі і, на підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном на 3 роки; 11.11.2024 , згідно ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 30.10.2024 року, звільнено від відбування покарання у зв'язку з усуненням карності вчиненого діяння
визнано винним та засуджено за ч. 4 ст. 186, ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді 7 (семи) років 1 (одного) місця позбавлення волі. Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації призваний до військової частини НОМЕР_1 , де проходив службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону, у військовому званні «солдат», 27 жовтня 2024 року самовільно залишив військову частину та прибув до м. Кривий Ріг.
ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації призваний до військової частини НОМЕР_1 , де проходив службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону, у військовому званні «солдат», 27 жовтня 2024 року самовільно залишив військову частину та прибув до м. Кривий Ріг.
05.11.2024 року протягом дня ОСОБА_9 , разом із знайомими, а саме ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 , розпивали спиртні напої. Того ж дня увечері пішки прийшли до будинку АДРЕСА_3 . В цей час у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , раптово виник єдиний злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна потерпілого, реалізуючи який вони, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вступили у злочинну змову між собою, спрямовану на відкрите викрадення майна ОСОБА_11 , при цьому попередньо не розподіливши між собою ролі.
Після чого, ОСОБА_10 , реалізовуючи спільний злочинний умисел направлений на відкрите викрадення майна, підійшов до потерпілого ОСОБА_11 та використовуючи ефект несподіваності та раптовості, своєю рукою наніс останньому декілька ударів по обличчю в район скроні, а коли той упав, сів на грудну клітину, таким чином не даючи піднятися останньому на ноги. В цей час ОСОБА_9 , реалізовуючи спільний злочинний умисел направлений на відкрите викрадення майна, підійшов до потерпілого, який лежав на підлозі та наніс декілька ударів ногою йому по ребрам та голові. При цьому став вимагати від потерпілого ОСОБА_11 віддати мобільний телефон, який на праві власності належить останньому, та повідомити пароль доступу. Після чого діючи повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, запровадженого на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 (зі змінами), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що їх дії носять відкритий характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, своєю рукою вирвав з рук потерпілого ОСОБА_11 мобільний телефон Xiaomi Redmi 8A синього кольору с/н « НОМЕР_2 » - IMEI1: НОМЕР_3 IMEI2: НОМЕР_4 , ICCID1: НОМЕР_5 у чорному чохлі. У подальшому, ігноруючи вимоги потерпілого припинити злочинні дії, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_9 , діючи повторно за попередньою змовою з ОСОБА_10 , під загрозою подальшого побиття заставив потерпілого ОСОБА_11 зняти з себе куртку вітровологозахисну зимову (тип2), вид 1; черевики чоловічі ( берці) іноземного виробництва нові, що останній і зробив, передавши речі спільникам.
Після чого, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , виконавши усі дії для доведення злочину до кінця, таким чином реалізувавши свій злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши своїми діями ОСОБА_11 майнову шкоду.
Згідно висновку судово - медичної експертизи № 2064 від 06.11.2024 року - « у ОСОБА_11 виявлені синці та садна голови та обличчя, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень з незначними скороминучими наслідками, отриманих від дії тупого твердого предмету (кулак, рука, взута нога) в чотирьох точках прикладання фізичної сили. Термін нанесення відповідає обставинам справи».
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 5097\24 від 08.11.2024 року -« вартість мобільного телефону синього кольору моделі Xiaomi Redmi 8A с/н « НОМЕР_2 », який був придбаний в новому стані в 2019 році - 2513,33 грн.; вартість куртки вітровологозахисної зимової (тип2), вид 1 ( на бирці маркування: ТС А01Х.14760-423:2023 (01); ННН 8415-61-015-9762; Розмір: 48\4; Сировинний склад: 100% ПЕ; Виробник: ТОВ «ОЛТЕКС», Україна; Постачальник: ТОВ «ОЛТЕКС», Україна; Дата виготовлення: 08.2024; Договір № 321\07-24-РМ 16.07.2024; Партія №1;), придбаною новою на складі у жовтні 2024 року-1800 грн.; вартість черевиків чоловічих ( берців) іноземного виробництва ( MADE IN USA GENUINE LEATHER UPPED SOME MAN-MADE MATERIALS 13 W Produkcione 42239 8430 12112 ASTMF2413-1T MI\75 C\75 EH MONDO PT 310 114), отриманих новими у жовтні 2024 року - 2028,78 грн..
По справі надійшли апеляційні скарги
-обвинуваченого ОСОБА_10 , який просить вирок суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що його дії неправильно кваліфіковані слідством за ч. 4 ст. 186 КК України. Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 125 КК України, як легкі тілесні ушкодження. Зазначає, що суд першої інстанції проігнорував клопотання обвинуваченого про його намір повернутись на військову службу. Вказує, що суд першої інстанції та прокурор ввели його в оману шляхом визнання своєї провини.
-обвинуваченого ОСОБА_9 , який не оспорюючи обставини справи, просить скасувати вирок в частині призначення покарання. Вказує, що покарання за попереднім вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26.05.2016 року він відбув повністю та звільнився 26.02.2024 року. Просить пом'якшити покарання надавши можливість захищати Україну.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація дій ОСОБА_9 ніким не оскаржується, а тому на підставі ч. 1 ст. 404 КК України апеляційним судом не перевіряються.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, вказані вимоги судом першої інстанції виконанні в цій частині в повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваного вироку суду, журналу судового засідання та технічного носія інформації звукозапису фіксації судового процесу, судовий розгляд відносно обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 проведено за правилами положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обов'язковою умовою застосування такого порядку судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити сторонам, що, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Якщо, принаймні, одна з наведених обставин заперечується будь-ким із учасників судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.
Практикою Європейського суду з прав людини визнано і про це, вказано в рішенні від 15 липня 2010 року у справі «Руслан Яковенко проти України», що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатись на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або для обґрунтування своїх рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, журналу судового засіданні та технічного запису судового засідання, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі, в присутності свого захисника ОСОБА_8 , та не наполягав на дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім того, судом першої інстанції було попереджено обвинуваченого ОСОБА_10 про позбавлення його права на оскарження цього рішення в апеляційному порядку за обставин які ним не оспорювались.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, належним чином виконав всі вимоги діючого КПК України та здійснив розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, тобто в спрощеному порядку обмежившись допитом обвинувачених.
За наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для скасування судового рішення у зв'язку з неповнотою, як на це вказує обвинувачений ОСОБА_10 в апеляційній скарзі, не встановлено.
Крім того, обговорюючи твердження обвинуваченого ОСОБА_10 про введення його в оману під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, а саме, що він помилково в повному обсязі визнав провину в скоєному кримінальному правопорушенні, колегія зазначає наступне.
Обвинувачений ОСОБА_10 є повнолітньою та дієздатною особою, вільно володіє українською мовою, на якій здійснювалось судочинство по вказаній справі, був забезпечений професійним захисником, розумів та міг висловити свою думку з приводу пред'явленого обвинувачення, тому вказані твердження про введення його в оману є надуманими та даними з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 413 КПК України, підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню або застосування закону, який не підлягає застосуванню тягне за собою зміну судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як вбачається із даних про особу обвинуваченого, ОСОБА_9 був раніше засуджений 26 червня 2019 року вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
Згідно обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей від 06.11.2024 року № 45.1/3-4925 засуджений ОСОБА_9 28.06.2024 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю покарання.
Однак, вказаних обставин, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_9 та вимог закону України про кримінальну відповідальність суд першої інстанції під час призначення ОСОБА_9 покарання не врахував, безпідставно застосувавши вимоги ст. 71 КК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідно до ст. ст. 409, 413 КПК України є підставою для зміни судового рішення в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_12 ..
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене судом покарання ОСОБА_10 є справедливим та співмірним вчиненому злочину, підстав для застосування більш м'якого покарання відносно нього не вбачається, а тому апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково, а вирок в частині призначення покарання ОСОБА_9 змінити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407 КПК України, колегія суддів,
Вирок Довгинцівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року відносно ОСОБА_10 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Довгинцівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року відносно ОСОБА_9 змінити в частині призначеного йому покарання, виключивши посилання на застосування ст. 71 КК України.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, в той же строк, з дня вручення їм копії ухвали.
Судді