12 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/27293/24
Провадження № 22-ц/820/464/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Демчук В.М.
за участю: позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 січня 2025 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди (суддя Колієв С.А.).
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, в якому, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди 198000 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі.
02.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належне відповідачу ОСОБА_3 майно, а саме автомобіль Audi Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 . В обґрунтування поданої заяви зазначав, що застосування такого заходу забезпечення позову не надасть можливості відповідачу уникнути виплати боргу у виконавчому провадженні шляхом відчуження майна та надасть можливість реалізації арештованого транспортного засобу. Вказав, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову При цьому, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що майно, на яке пропонується накласти арешт не є предметом позову є безпідставними, оскільки згідно норм процесуального права арешт може бути накладено на будь-яке майно.
Крім того, вказує, що у разі ненакладення арешту, відповідач може вчинити фіктивний правочин по відчуженню авто, що унеможливить стягнення боргу у виконавчому провадженні. Наголошує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний відповідачу транспортний засіб не понесе для останнього негативних наслідків, автомобіль і далі перебуватиме в користуванні ОСОБА_3 .
До апеляційного суду надійшов відзив, в якому ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача Сергійчук Ю.В. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено доказів на підтвердження існування реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньої підставою для задоволення відповідної заяви.
Разом з тим, позивачем не наведено доказів на підтвердження існування реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з вимог заяви про забезпечення позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 198000 грн, заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на належний відповідачу автомобіль.
Разом з тим, доказів щодо вартості транспортного засобу, на який заявник просить накласти арешт до суду надано не було, що позбавляє суд можливості визначити співмірність заходів забезпечення позову з заявленими позивачем позовними вимогами.
При цьому, слід зазначити, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що підстави для забезпечення позову ОСОБА_1 відсутні. При цьому, суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють порядок вирішення судом питання забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи є безпідставними.
Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що майно, на яке пропонується накласти арешт не є предметом позову, про що скаржник зазначає в апеляційній скарзі, проте, це не призвело до неправильного вирішення питання про відмову в забезпеченні позову. Судове рішення не може бути скасовано лише з формальних підстав.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо призначення експертизи. При цьому, обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційним судом також не встановлено.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: Л.М. Грох
О.І. Талалай