Справа № 490/8346/19
н/п2/490/1345/2020
Центральний районний суд м. Миколаєва
14 лютого 2025 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого-судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І., за участі представника позивача за первісним позовом адвокатки Коренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб - Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком ,-
Восени 2019 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю та стягнення аліментів на утримання дитини малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 10.10.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
02.12.2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_2 , третіх осіб - Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.
Ухвалою суду від 05.12.2019 року прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб - Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, та об'єднано її в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради. Відкладено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 25.06.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 18.01.2024 року залучено в якості третьої особи , яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за зустрічним позовом - виконком Веснянської сільської ради Миколаївської району Миколаївської області як орган опіки та піклування .
Зобов'язано виконком Веснянської сільської ради Миколаївської району Миколаївської області як орган опіки та піклування надати суду висновок щодо доцільності або недоцільності визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання - в строк до 11 березня 2024 року.
Ухвалою суду від 29.04.2024 року зобов'язано виконком Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування надати суду актуальний висновок щодо доцільності або недоцільності визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 - в строк до 10 червня 2024 року.
26 грудня 2024 року на адресу суду надійшов висновок виконкому Веснянської сільської ради Миколаївської району Миколаївської області як органу опіки та піклування про недоцільність визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання .
18.12.2024 року на адрску суду надійшов висновок виконкому Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування про неможливість надати суду актуальний висновок щодо доцільності або недоцільності визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 .
З липня 2024 року судові засідання по справі, постійно не відбувалися через неявку сторони відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та за клопотаннями його представника адвокатат Демченко Н.В.
31.01.2025 року надійшло до суду повідомлення представника відповідача адвоката Демченко Н.В. про припинення їїй часті в справі в якості представника в зв'язку з розірванням угоди про надання правової допомги з ОСОБА_1
03.02.2025 року до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження в справі у зв'язку перебуванням у збройних силах у період воєнного стану. До колопоатнян долучено довідку ВЧ НОМЕР_1 про перебування сержанта ОСОБА_4 на військовій службі за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 Національної Гвардії з 24.10.2019 року по теперішній час (13.01.2025 року).
Представник позивача заперечувала проти зупинення провадження в справі, посилаючись на навмисне затягування справи з боку відповідача, грубе порушення прав дитини в зв'язку з розглядом справи про стягнення аліментів протягом 6 років, протягом яких дитина не отримує аліментів від батька, а аткож на недоведеність відповідачем неможливості з'явитися в судові засідання в зв'язку з участю саме його військової частинив зоні бойових дій та неможливості ведення справи через повноважного представника, як він і робив всі ці роки.
Всилухавши думку учасників процесу та дослідивши заявленен клопотання, суд вважає що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Приписи цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який продовжувався до теперішнього часу. Згідно з пунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Статтею 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. У частині п'ятій статті 2 Закону України «Про Національну гвардію України» визначено, що Національна гвардія України виконує покладені на неї завдання у взаємодії з правоохоронними органами, Збройними Силами України, Управлінням державної охорони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями тощо. З введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України. бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленнісудового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом з 2019 року у ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України .
При цьому, він особисто брав участь в судових засіданняхв 2023-2024 роках, при цьому надава пояснення, що в нього є чергування, отже він навіть може забезпечити за певних умов догляд за малолітнім сином в разі визначення місця проживання дитини з ним.
Від почастку введення в Україні воєнного стану він вже перебував на військовій службі в ВЧ НОМЕР_1 , проте таке не перешкоджало йому приймати цчасть в судових засіданнях особисто та через свого предстанвика, доказів того, що за цей час режим несення ним військової служби змінився - суду не надано.
Будь-якими даними військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України не підтверджено, що ОСОБА_1 безпосередньо бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи за межами міста Миколаєва постійно.
Слід також врахувати, що ОСОБА_1 протягом у сього часу розгляду справи в суді приймав участь у справі і через свого представника -адвоктат, отже він не довіві, що в нього відсутня можливість і в подальшому вести справу через свого преставника, скорситавшись правовою допмогою.
КЦС у постановах від 9 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 і від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 виснував, що для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
КЦС у постанові від 5 червня 2024 року у справі № 317/3364/21 звернув увагу на те, що для застосування припису пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України слід врахувати, чи представляє військовослужбовець свої інтереси у судах першої й апеляційної інстанцій особисто (пункт 54 постанови), а також, чи не порушуватиме зупинення провадження у справі найкращі інтереси дитини (пункти 57-61 постанови).
Верховний Суд послідовно підтримує позицію , сформульовану у постанові від 5 червня 2024 року у справі № 317/3364/21. Вважає, що передбачений у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі, яка стосується стягнення аліментів на утримання дитини, повинен корелювати із якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.
Верховний Суд вважає, що, вирішуючи питання про зупинення на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України провадження у справі про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину через перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, суд має враховувати, зокрема, те, чи мав відповідач можливість висловитися щодо позовних вимог, чи користується правовою допомогою під час судового провадження, чи є належні докази того, що його військова частина переведена на воєнний стан, і що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Не враховуючи ці обставини, обов'язкове зупинення провадження у справі про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину хоч і відповідатиме певним інтересам відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача.
Так, суд враховує, що позивач за зустрічним позовом та відповідач за первісним позовм ОСОБА_1 в чіткій та зрозумілій формі, як письмово так і при дачі особистих пояснень суду висловився щодо позовних вимог, має можливість користуваватися , які раніше користувався правовою допомогою під час судового провадження, відсутні належні докази того, що він виконує бойові завдання, перебуваючи у зоні бойових дій, унаслідок чого не може брати участь у судових засіданнях ні особисто, ні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Не враховуючи ці обставини, обов'язкове зупинення провадження у справі про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину хоч і відповідатиме певним інтересам відповідача, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, але може шкодити захищеним інтересам дитини у передбаченому законом утриманні з боку такого відповідача.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Заявник, перебуваючи вже більше двох років на військовій службі ( тобто протягом усього часу розгляду справи цим складом суду) , жодного разу не заперечував проти розгляду справи, користувався правовою допомогою, його представник неодноразово наголошував суду на тривалий розгляд справи та до отримання висновку органу оіпки піклування щодо недоцільності проживання дитини з батьком звертав увагу суду на необхідність розгляду справи в розумні строки з урахуванням саме найкращих інтересів дитини.
Суд не вбачає безумовних підстав для зупинення провадження у справі, як враховуючи попередню поведінку заявника та можливість користуватися правовою допомогою, так і ненадання з боку відповідача доказів перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
В даному випадку зупинення провадження у справі суперечитиме та порушуватиме найкращі інтереси дитини
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження в справі .
При цьому суд вважає за необхідне оголосити перерву в судовому засіданні для захисту прав відповідача та надання ОСОБА_1 достатнього часу для можливості скористатися паравовою дрпомогою в зв'язку з розірванням договру з попереднім представником.
Керуючись ст. ст. 251,253 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб - Служби у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей Миколаївської райдержадміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.
Оголосити переву в судовому засіданні до 12 березня 2025 року до 16.00 годин, про що повідомити сторони в установленому законом порядку.
Апеляційне оскарження ухвали відповідно до вимог ст. 352-353 ЦПК України.
СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО