Справа № 944/3408/24
Провадження №2/944/447/25
(заочне)
11.02.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Колтуна Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Романик Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 19675 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ОСОБА_2 та ТОВ «МІЛОАН» 27.07.2023 було укладено договір позики №8056736.
28.11.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №28112023, у відповідності до умов якого, ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «МІЛОАН» і боржниками.
Відповідно до Реєстру Боржників за договорами позики, укладеними між позичальником та ТОВ «МІЛОАН», ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 19675 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14175 грн. - сума заборгованості за щомісячними відсотками та 500 грн заборгованість за комісією.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівські області, відповідач ОСОБА_2 змінив своє прізвище на « ОСОБА_3 ».
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 02.08.2024 відкрито спрощене судове провадження у справі та призначено судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просить справу розглянути у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі частини 3 статті 211 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 в силу ст. 128 ЦПК України належно повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи. Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак без поважних причин не з'явився, не повідомив причини неявки, не подав відзиву, а також позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд дійшов до висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 4, частини 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Дослідивши матеріали даної справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
27.07.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит №8056736, відповідно п. 1 якого кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю проценти від суми позики.
28.11.2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір факторингу №28112023 у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.
До матеріалів справи долучено акт прийому-передачі реєстру боржників №1 від 28.11.2023 за договором факторингу №28112023 від 28.11.2023.
Як вбачається з реєстру боржників №1 від 28.11.2023 до договору факторингу №28112023 від 28.11.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 на суму 19675, 00 грн.
Як випливає з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, він не надає грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №8056736 від 27.07.2023, боржником ОСОБА_2 станом на 30.04.2024 заборгованість за кредитним договором не погашена.
Як встановлено, відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає.
Статтею 55 Конституції України гарантовано право особи на судовий захист.
Так, згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова відповідача від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
При цьому, порушенням зобов'язання в розумінні статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Так, за змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитом є грошові кошти, надані банком або іншою фінансовою установою позичальнику у відповідному розмірі, зобов'язання з повернення яких на умовах та в строки, встановлені договором, покладається на позичальника.
У випадку порушення позичальником строків виконання таких зобов'язань вони стають простроченими.
Окрім того, як встановлено в пункті 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В частині 2 статті 1050 ЦК України зазначено, що у випадку, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Так, за правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Таким чином, за встановлених судом обставин, відповідач скористався наданим позичальником кредитом, проте ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 19675, 00 грн.
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Судом враховано, що частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства визнано справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Як визначено ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З урахуванням вказаного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 скористався наданим йому кредитом проте ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань.
Доказів зворотного суду надано не було та в судовому засіданні їх не встановлено.
Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 15,16,512, 526,582,610-612,651,653,1049,1050,1054 ЦК України, статями 12,13, 27,81,89,259,264,265, 280,282 ЦПК України, суд,
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити ІВАN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Кредитним договором №8056736 в розмірі 19675 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн., з яких: 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 14175 грн. - сума заборгованості за відсотками; 500 грн. - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" ( ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у AT «ТАСкомбанк») 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ю.М.Колтун