Ухвала
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 344/12625/21
провадження № 61-12236ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Карпатнафтопродукт», про визнання недійсними договорів дарування,
23 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2024 року тобто з пропуском тридцятиденного строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем звернення до суду з касаційною скаргою було 21 серпня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів на їх підтвердження; надати документ про сплату судового збору, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 09 вересня 2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було надати до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, а також надати докази, що підтверджують недотримання апеляційним судом вимог, встановлених у статті 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення судового рішення, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Копія ухвали від 26 листопада 2024 року направлялася на адресу ОСОБА_1 , яка була вказана в касаційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду 30 грудня 2023 року до Верховного Суду повернулося рекомендоване поштове відправлення № 0610213239166, яким надіслано заявнику копію ухвали суду касаційної інстанції від 26 листопада 2024 року, з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 26 листопада 2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду
Копії ухвал від 26 листопада 2024 року та 14 січня 2025 року також направлялися ОСОБА_1 на її поштову адресу.
Відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду 06 лютого 2025 року до Верховного Суду повернулося рекомендоване поштове відправлення № 0610224484510, яким надіслано заявнику копії ухвал суду касаційної інстанції від 26 листопада 2024 року та 14 січня 2025 року, з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Частиною першою статті 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
ОСОБА_1 не надавалася до суду заява про зміну місця проживання чи перебування, водночас, за повідомленою заявником суду адресою направлена кореспонденція поверталася без вручення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» (заява № 70329/12 та 5 інших заяв) зазначав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи.
Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.
У справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
ЄСПЛ вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
За приписами частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
ОСОБА_1 надавався достатній строк для усунення недоліків касаційної скарги, проте він не проявив належної обачності в захисті своїх прав, не цікавилася результатами розгляду касаційної скарги та не зверталася із заявою про продовження строку для усунення вказаних недоліків, та враховуючи, що станом на 13 лютого 2025 року вимоги ухвали Верховного Суду від 26 листопада 2024 року не виконані, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2024 року повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев